План Маршала - план поднятия Америки

До 1947 року склалося положення, за якого саме збереження досягнутих об'ємів виробництва продукції опинилося під питанням. Життєздатність західноєвропейської економіки багато в чому підтримувалася імпортом з Північної Америки. Країни Західної Європи за рахунок їхнього власного виробництва могли забезпечити своє споживання зерна, бавовни, алюмінію, міді тільки на 40%, свинцю й цинку – на 30%, сала й масла – на 15%. Відразу після війни імпорт країн Західної Європи забезпечувався наданням субсидій і позик з боку США й Канади, використанням золотих і доларових резервів. До 1947 року потік фінансових надходжень із цих джерел виснажився. Через нестачу платіжних засобів західноєвропейські країни опинилися перед перспективою скорочення імпорту продовольчих і ключових сировинних ресурсів. Без допомоги США імпорт у держави Західної Європи скоротився б наполовину, а доларовий імпорт – на 4/5, що означало б для цих держав економічний параліч [7, с.264].

Його настання не відповідало  б і власним інтересам США. Але не відповідав ні американським, ні західноєвропейським інтересам і курс на закріплення за США ролі діючого благодійно постачальника найрізноманітніших товарів першої необхідності. Був потрібний такий сценарій співробітництва, який би:

а) забезпечував більшу самооплатність економічного відродження Європи,

б) співставлявся із розпочатим наприкінці 40- х рр. черговим відновленням технологічної бази американської економіки,

в) підвищував віддачу  від американської допомоги [7, с.265].

Конструктивна реалізація цього сценарію й втілилася в  “плані Маршалла”. Є необхідним підмітити, що структурні зрушення, що охопили в цей час індустріально розвинені країни, низька платоспроможність колишніх радянських республік висувають подібні до здійснених за допомогою “плана Маршалла” завдання перед стратегією міжнародного економічного співробітництва, спрямованого на підтримку східноєвропейських, і українських зокрема, реформ. Про зміну ситуації в Західній Європі в ході реалізації “плана Маршалла” свідчить те, що щорічна допомога в 4-5 млрд.$ дозволила за 3 року збільшити випуск продукції на 20 млрд.$. Висока результативність цього плану багато в чому пояснюється тим, що він був орієнтований на збільшення постачання західноєвропейського виробництва, на виборчий імпорт сировини й матеріалів [8, с.509].

Заходи щодо перебудови господарських відносин, у тому числі зовнішньоекономічних, по фінансовій стабілізації поєдналися із зусиллями по збереженню європейського економічного потенціалу, підвищенню ефективності його використання.

Тільки цей потенціал  міг служити джерелом самозабезпечування Європи ресурсами для створення альтернативних каналів постачання європейської промисловості сировиною, для розвитку імпортозаміщуючих і експортних виробництв. Тим самим розширилися можливості для імпорту із США вже не стільки сировини, скільки нових технологій [8, с.509].

За такої політики виборчого імпорту, активізації  використання найбільш ефективних з  наявних виробничих потужностей  потребує на сьогодні і Східна Європа. Зміцнення виробництва, що стримує  імпорт споживчих і сировинних продуктів  може послужити засобом вивільнення ресурсів для заміни вкрай зношених і застарілих фондів [9].

ВИСНОВОК

У стратегії підйому  західноєвропейської економіки  не останнє місце приділялося  відновленню й відновленню основних виробничих фондів. Була намічена досить інтенсивна програма розвитку основного капіталу. На 1948-1951 рр. планувалося витратити від 2 до 3 млрд.$ на відновлення й розвиток заводів з виробництва заліза й стали, 3-5 млрд.$ - на машини й устаткування для шахт, 3-4 млрд. $ - на сільськогосподарські машини.

Початі наприкінці 40- х – початку 50- х рр. інвестиції суттєво підвищили конкурентоспроможність європейського експорту не зовнішніх  ринках. Істотним фактором економічних  досягнень Західної Європи став ефективний розподіл зусиль між розвитком традиційних і новітніх технологій.

Завдяки Плану було досягнуто  наступне:

- ВВП у Європі підвищився  на 32.5%, від 119 мільярдів в 1947 році  до 159 мільярдів в 1951 році. - Промислове  виробництво зросло на 40% у порівнянні  з довоєнним рівнем; обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%. - До 1953 року обсяг європейської торгівлі підвищився на 40%.

План Маршалла досягся  своєї мети підвищити продуктивність, стимулювати економічний ріст і  сприяти розвитку торгівлі. Він підвищив рівень життя й зміцнив економічні, соціальні й політичні структури країн-учасниць. Він зміцнив політичну стабільність у регіоні й зробив великий внесок в обмеження поширення комунізму

Допомога за планом Маршалла офіційно припинилася 31 грудня 1951 року. Однак план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для продовження допомоги іноземним державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами. Він дозволив створити сильний і міцний союз НАТО. Завдяки цим результатам він вважається найуспішнішою ініціативою зовнішньої політики в історії США.

Література

1. Браун Стівен. Іноземна допомога на практиці. – К.: Основи, 1994. – 185 с.
2. Бураков Ю.В,, Кипаренко Г.Н., Мовчан С.П. Всемирная история: новейшее время. 1939-2001: Учебник. – К.: Генеза, 2001. – 384 с.
3. Всемирная история: Учебник для вузов. / Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 496 с.
4. Всемирная история: 1939-1997: Учебное пособие для 11 кл. средних общеобраз. Школ /Авторы-составители: Я.М. Бердичевский, Т.В. Ладиченко – 2-е изд., перераб. – Запорожье: Премьер, 1998. – 416 с.
5. Економічна енциклопедія: В 2-х т. – Том 2. / За ред. Мочерного С.В. – К.: Академія, 2001. – 346 с.
6. Кістерський Л.Л., Бурляй А.Б., Липова Т.В. План Маршалла для України. // http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=epol0&issue=2000_3-4
7. Ладіченко Т.В. Всесвітня історія. – К.:А.С.К, 2002. – 293 с.
8. План Маршалла. // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0% D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B0
9. Тимочко Н. О., Пучко О. А., Рудотьомкіна Л. М. та ін. Економічна історія: Підручник. – К.: Основи, 2002. – 647 с.