Коротка біографічна довідка

змаганнях... і  в загальному вона є найбільш серйозним конкурентом для німецьких планеристів (у цих змаганнях брали участь німецькі планеристи) . На цих планерах було скоєно найбільше число рекордних польотів, виконаних керівником планерного гуртка льотчиком Костянтином Яковчуком. Планерний гурток КПІ налічував до 60 осіб. Саме з планерного гуртка КПІ почав свій шлях у велику авіацію відомий полярний льотчик Герой Радянського Союзу Олексій Граціанський і майбутній Головний конструктор ракетно-космічних систем Сергій Корольов.

     Харківські  гуртки представляли три планери: "Харковець" С. Рильцева, "Пілот" і "Лелека" М. Гуревича. М. Гуревич згодом став сподвижником А. Мікояна і співавтором винищувачів марки МіГ. У період 1924-1925 рр.. географія розташування планерних гуртків охопила всю країну. У Києві їх було 7, Харкові - 5, Полтаві - 2 і т.д.

     Конструктори  планерів - вони ж найчастіше одночасно  і пілоти, прибували на зліт в  Коктебель з гарячим бажанням негайно починати польоти. Проте  їх конструкції, побудовані часом людьми дуже далекими від авіації, представляли в деяких випадках пряму небезпеку для життя.

На чолі Техкома  протягом багатьох років незмінно стояв  чудовий авіаконструктор С. В. Ільюшин. Робота Техкома була надзвичайно  складна і відповідальна. Даючи  "путівку в життя" планеру, Техком як би брав на себе подальшу моральну відповідальність за безпеку польотів.

     На III ВПС зі своїм планером "Белгородец" вперше в Коктебель прибув Б. Шереметєв, що згодом став відомим конструктором  планерів марки "Ш".

Разом з тим на цих змаганнях виявилися й серйозні прорахунки в організації.

Випадок, який відбувся в результаті змагань, на перший погляд носив

приватний характер, хоча й був пов'язаний з більш матеріальним збитком. Однак він дав привід для тривалої й важкої дискусії про завдання планеризму взагалі, викликав затримку в організації чергових змагань, що стали вже

традиційними. Про  те, що відбулося, розповідає учасник  змагань: "5 жовтня радянські планеристи зазнали великої невдачі. Шквалом, що вночі раптово налетів, не передвіщеним метеорологічною станцією, було знесено три намети, планери що перебували в них  розбиті... Особливо важкою втратою

для планеристів  був повний розгром українських планерів, що обіцяли багато нових досягнень. Таким чином, у результаті зазначеної катастрофи радянські планеристи до кінця змагань не мають змоги робити рекордні польоти" . 
Збиток, заподіяний ураганом, відбився на подальших роботах у КПІ по планеризму. Киянам вдалось відновити з уламків тільки «КПІР-1біс» і «КПІР-3». На IV Всесоюзних змаганнях, що відбулися в 1927 р., від КПІ брали участь тільки ці планери. Льотчикові Яковчуку, що супроводжував планери, не вдалося цього разу добитися помітних результатів: підводила погода, а до кінця змагань Яковчука відкликали в службових справах. Планер «КПІР-1біс» брав участь і в п'ятих змаганнях в 1928 р., але вже в якості тренувального. Підсумки цих змагань відбили захід колишньої слави "КПІРІВ": загальний польотний час планера «КПІР-1біс», що виступав до цього в 1925 р. на третіх змаганнях у якості рекордного, 2 хв. 9 с за 7 стартів. У звіті про змагання замість захоплених оцінок українським планеристам є такі невтішні слова: "Кияни поламали їх [планери] через неорганізованість і недисциплінованості в роботі".У IV планерних змаганнях у Коктебелі вперше брав участь і переїхав до Москви студент МВТУ С. Корольов.

  На VII планерних змаганнях серед представлених планерів особливо виділялися: парітель "Місто Леніна" О. Антонова і "Червона зірка" С. Корольова. Модель планера "Місто Леніна" у масштабі 1:5 продувається в аеродинамічній трубі Ленінградського політехнічного інституту. Таким чином планер "Місто Леніна" став кращим планером по аеродинамічних характеристиках і був охарактеризований як нове слово вітчизняної планерної конструкторської думки.

     Вже у 30-х р. для запуску планера використовували гумовий шнур, і планер

запускався, як камінь з рогатки. Починаючи з 1931 радянські планеристи освоїли старт  з допомогою буксирування планера за літаком. З тих пір такий

старт⁵ став звичним для спортивних планерів. Основним способом зльоту планера без допомоги літака став автостарт - підйом за допомогою сталевого троса і лебідки з приводом від двигуна внутрішнього згоряння (висота підйому 200-300 м).

     "Червона  зірка" СК-3 - одномісний пілотажний  планер конструкції С.П.

Королева призначався  для виконання фігур вищого пілотажу, а також для вимірювання навантажень, що виникають у польоті.

     28 жовтня 1930 льотчик В. Степанчонок  на цьому планері вперше виконав  мертву петлю. З середовища  коктебельських планеристів виросла ціла плеяда заслужених пілотів. За прикладом своїх старших товаришів В. Степанчонка, Л. Юнгмейстера і А. Юмашева - професійних випробувачів, які захопилися планеризмом, льотчиками-випробувачами стали С. Анохін, Д. Кошиць, В. Расторгуєв, М. Симонов, І. Сухомлин, В. Хапов , І. Шелест, А. Переліт і інші. Павло Головін став не тільки відомим планеристом, світовим рекордсменом, але й одним з найвидатніших льотчиків, Героєм Радянського Союзу, першим льотчиком, який пролетів над Північним полюсом. Загальновідомо, що володіють самої відточеною технікою пілотування, тонше всього відчувають машини, самі ініціативні та вмілі пілоти - колишні планеристи.

На жаль, сталінська вакханалія 30-х років не обійшла стороною планеризм. Люди, що дали нові напрямки всьому розвитку світової авіації та

космонавтики, змушені  були пройти весь жахливий лабіринт страждань  і

принижень. Одним  з перших, у 1933 р. був репресований К. К. Арцеулов. До

__________________________________________________________________

⁵ Як правило, до висоти 600 м. 

керівництва Тсоавіахіму⁶ прийшли байдужі до планеризму люди. Планерний

завод в Тушино був закритий, масовий рух молоді просто ігнорували.

Висновок: Незважаючи на сталінські репресії, яких постійно зазнавали

планеристи у  Криму було проведено 11 зльотів планеристів, які дозволили підготувати плеяду кваліфікованих пілотів - парителей, які в перші ж роки рівнинного планеризму зуміли досягнути значних успіхів.

Коротка інформація про Всесоюзні планерні змагання і зльоти на г. Узун-Сирт (смт. Коктебель) 1923 - 1930 рр.

     1923 I випробування. Представлено 10 планерів, до польотів було допущено 9: А-5 К. Арцеулова, АВФ-1 М. Тихонравова, "майор" С. Люшіна, "Стриж" В. Пишнова, "Коршун" І. Толстих, "Буревісник" В. Невдачіна, "Мастяжарт" С. Ільюшина, “Біч” Б. Черановского, "Макака" Н. Анощенко. Кращі результати: Л. Юнгмейстер на планері А-5: тривалість польоту 1 годину. 2 хв. 30 сек., Дальність польоту 1,5 км, висота над точкою зльоту 100 м.

     1924 II випробування. Представлено 48 планерів. Голова Техкома проф. В. Ветчінкін. Всього виконано 572 польоту з загальним нальотом 27 год. Кращі результати: дальність польоту - 3,86 км. (О. Рудзіт), тривалість польоту - 5 годин 15 хв. 32 сек. і висота польоту - 312 м (Л. Юнгмейстер). Головних призів були удостоєні конструктори планерів КПІР, "Москвич" і "Ларіонич".

     1925 III змагання. Брало участь 40 радянських і 7 німецьких планерів. Виконано 374 польоту загальною тривалістю 61 година. 31 хв.. Було встановлено 5 світових рекордів: Тривалість - 12 год. 6 хв. 25 сек., Шульц (Німеччина), дальність польоту - 24,4 км, Нерінг (Німеччина); двомісні планери: дальність - 10 км, Л. Юнгмейстер, висота - 336 м, Л. Юнгмейстер, тривалість польоту 5 год. 30 хв. 36 сек., Хессельбах (Німеччина). Всесоюзні рекорди встановили Арцеулов на КПІР-4 висота - 340 м і К. Яковчук на КПІР-1, тривалість польоту - 9 год. 35 хв. 15 сек.

__________________________________________________________________

     ⁶ Суспільно-політична організація оборони авіаційного та хімічного будівництва виникла в 1927р.. 

     1927 IV змагання. Брало участь 17 планерів. Було виконано 674 навчальних польоту. Кращим навчальним планером був визнаний ІТ-4 І. Толстих.

     1928 V змагання. Представлено 10 планерів, виконано 123 польоту загальною тривалістю 8 год. 17 хв. Характер роботи зльоту - навчальний.

     1929 VI змагання. Представлено 22 планера. Виконано 588 польотів загальною тривалістю 99 годин 19 хв. Вперше А. Юмашев на планері "Скіф"

виконав ширяючий політ над рівнинної місцевістю. Встановлено 4

всесоюзних рекорду: тривалість польоту - 10 годин 22 хв., В. Степанчонок (планер Г-7), дальність по маршруту з поверненням до місця старту - 34,8 км, К. Венслав, висоти польоту - 1520 м, А. Юмашев ("Скіф") та Д. Кошиць ("Гриф"), дальність польоту - 34,6 км, Д. Кошиць ("Гриф").

     1930 VII змагання. Представлено 27 планерів, загальна кількість учасників 218. Виконано 4127 польотів загальною тривалістю 100 год. 26 хв. Керівник зльоту С. Ільюшин. Характер роботи зльоту - навчальний. На зльоті були проведені порівняльні льотні випробування планерів-парітелей для оцінки їх аеродинамічного якості. Кращим серед навчальних планерів був "Стандарт" О. Антонова. У групі початкового навчання було виконано 3495 польотів загальною тривалістю 30 год. 24 хв. Підготовлено 61 планерист. Кращий планер-парітель "Місто Леніна" О. Антонова, аеродинамічна якість - 24. Кращий пілотажний планер "Червона Зірка" С. Корольова. 28.10.1930 р. льотчик В. Степанчонок на цьому планері вперше виконав три петлі Нестерова.

4.Конструкторська діяльність О. К. Антонова в області будівництва планерів

Перший планер ("Голуб"), з яким 18-річний О. Антонов  взяв участь у II

Всесоюзних планерних  випробуваннях в Коктебелі, був  побудований ще в 1924 році. Знайомство з іншими конструкторами і пілотами дали величезний поштовх і поживу для роздумів.

Спільний з  П. Цибіним планер "Стандарт-2" ("Ока-5") вперше будувався невеликими серіями в планерній майстерні . На VII Всесоюзних планерних змаганнях  в 1930 р. рекордний планер "Місто  Леніна" показав найкращі льотні якості і був охарактеризований як "нове слово радянської планерної конструкторської думки".

     У 1930 р. О. Антонов переїжджає до Москви і очолює Центральне бюро планерних  конструкцій (ЦБПК), основним завданням  якого була розробка та створення  навчальних планерів для серійного виробництва.

Перша зустріч  із Коктебелем назавжди врізалася в  свідомість і серце О. Антонова. Йшли роки, він був постійним учасником, а пізніше і одним з 

керівників змагань, що проходили на горі Узун-Сирт. О. Антонов  був тією цілющою силою, тим творчим початком, який заряджав енергією та ентузіазмом душі учасників зльоту.

     У 1932 р. О. Антонов стає Головним конструктором  планерного заводу в Тушино (Москва). У період з 1932 по 1936 рік було створено кілька типів 

навчальних планерів серії УС: одномісні - УС-3 і УС-4, двомісні - УС-5 і УС-6. Цих планерів було випущено близько 7 тис. Подальше вдосконалення конструкцій навчальних планерів призвело до створення тренувального планера "УПАР" (Навчальний парітель) різних моделей ПС-1 і ПС-2.

Наступними конструкціями стали планери серії БС-3, БС-4 і БС-5. Ці

планери призначалися для навчання і тренування спортсменів  на пілотаж,

ширяння і буксирування за літаком. Всього навчально-тренувальних планерів було випущено близько 700 екземплярів.

     Крім навчально-тренувальних планерів О. Антонов займається масовим планером спрощеної конструкції. Так з'являється серія - РЕ (Роберт Ейдеман) від РЕ1 ... до РЕ6.

     Планеризм був самодіяльної творчою лабораторією підготовки не лише ентузіастів-льотчиків, але і конструкторів-любителів. Найкращим прикладом цього можуть бути імена наших знаменитих авіаконструкторів О. Антонова, О. Яковлєва, С. Корольова та інших.

     Вже в перших навчальних планерах "Стандарт" в 1929 р. були застосовані нові, логічно  обґрунтовані схеми конструкцій. О. Антонов ніколи не прагнув оригінальничати заради самої оригінальності. Оригінальність Антонова - невідворотний наслідок аналітичного і неупередженого і тому нешаблонного підходу до вирішення завдання. Важливим напрямком діяльності О. Антонова була робота над експериментальними апаратами. У 1933 році були створені планери типу "Рот-Фронт": РФ-1 ... РФ-4. Працюючи над створенням рекордних планерів, О. Антонов прийшов до висновку про необхідність значного підвищення питомого навантаження на крило шляхом використання водобаласта.

     Серія планерів ВП ("Випробування профілю") призначалася для дослідження крилових профілів. У 1935 р. спільно з О. Боринем  був побудований планер-тандем БА-1, а в наступному році планеролет ЛЕМ-2.  Серія рекордних планерів починалася з планера "Місто Леніна". На планерах, що були подальшим розвитком цієї конструкції, НіП ("наздогнати і перегнати"), "Шість умов" було встановлено декілька всесоюзних рекордів. На експериментально-рекордних планерах серії "Рот-Фронт" було застосовано

вільне несуще крило.

     Збільшення  аеродинамічної якості на планері РФ-7 досягнуто шляхом:

використання  найвигідніших профілів крила ;радикальної  зміни форми фюзеляжу, в габарити якого включені обводи ліхтаря;використання найвигіднішою поєднання крила з фюзеляжем;додання посадкової лижі