Енеолітичні культури на території України

Катакомбна культура - XX-XVI (Дніпро-азовська, Донецька,Среднедонска)

Вони одержали таку назву  тому, що ховали своїх мертвих у  спеціальних підземних спорудженнях – катакомбах. Мертвих укладали скорчені на бокові і витягнуто на спині. Катакомби викопували в землі, зверху насипали курган. Але частіше  племена катакомбної культури використовували  вже готові кургани, що були споруджені ямними племенами. Найбільш відомі поховання  катакомбних племен були виявлені в  курганах біля сіл Заможне, Виноградне Токмакського району, Новопилипівка  Мелітопільского району. А також  відомий безкурганнй могильник  на Мамай-горі біля с.Велика Знам”янка  Кам”янсько-Дніпровського району.

Племена – від Кавказу до Дунаю. Напівосілий спосіб життя. Основою їхній господарства було відгінне скотарство. Вони розводили корів, овець, кіз, коней. Поселення ці племена споруджували на островах і високих мисах.(Лиса Гора (біля м. Василівка). Тут вони займалися землеробством, полювали, ловили рибу. Високої якості майстри досягли у виготовленні зброї. З каменю робили бойові сокири і булави. Їх полірували до блиску і прикрашали орнаментом. З кременя виготовляли вістря стріл. Ливарі - майстри по обробці металу. З міді, бронзи, срібла, свинцю вони виготовляли знаряддя праці (ножі, шила), прикраси (кільця, нашивки для одягу). Горщики, миски, чаші, сковороди мали плоске дно, багато хто з них прикрашені орнаментом. Виготовлялися ліпним способом.

У кожній родині ткали тканини, обробляли шкіру тварин, шили одяг, взуття. Зі шкіри різали ремені для  упряжі, виготовляли спорядження  воїнів.

Досягненнями катакомбних  племен було те, що в них з'являються  бойові колісниці. А також ці племена використовували в землеробстві мотику і рало.

Патріархальне суспільство. Чоловіча частина населення господарювала (скотарство). Чоловіки були вождями, жерцями, воїнами. Жінки вели домашнє господарство, займалися домашнім ремеслом (виготовлення посуду, ткацтво, плетінням й ін.).

Чітко виділилася знать – вожді, жерці, воєначальники. Влада знаті була спадковою. Це значить, що сини займали посади своїх батьків.

Велика кількість зброї  в похованнях, сліди травм на кістках, наконечники стріл серед ребер  указують на те, що катакомбні племена  були войовничим населенням. катакомбним  племенам доводилося часто воювати, тримати в підпорядкуванні інше населення. У катакомбних племена  з'явилася звичай наносити на голову мертвого посмертну маску з глини  й вохри. Вона призначалася для душі, що буде повертатися у своє житло (могилу) і швидше впізнає «своє тіло». Маски наносили тільки знатним особам. Таких поховань було багато виявлено в курганах у долині р. Молочна. Тут була священна земля, де ховали родову знати, робили обряди на побудованому святилищі.

В епоху пізньої бронзи люди освоїли території в глибині  степу, де були ріки і зручні місця  для землеробства.

У 17 ст. до н.е. багатопружковї кераміки (КБК). Названо ці племена так, тому що їхній посуд був прикрашений пужками. Поява нових племен відбулася в результаті контактів і змішання ямнх, катакомбних і сусідніх племен. були скотарями, вели напівосілий спосіб життя. Землеробством майже не займалися. Поселення розташовувалися на островах Виноградний, Таволжаний, біля с. Балки Василівського району. Житла були у виді землянок і наземних будівель на кам'яному фундаменті. Пол у них обмазували глиною. Своїх мертвих родичів племена КБК ховали в курганах, споруджених попередниками. Виготовляли знаряддя праці, зброю, предмети побуту. в них виділився в суспільстві шар воїнів. Частиною спорядження воїна були кістяні пряжки, призначені для кріплення ременів.

У період початку бронзового віку людина як і раніше вірила в існування божеств, що впливають на його життя. Вірили й у те, що після смерті душа переміщається в інший світ, де живуть боги. Мертвих ховали в могилах, що нагадували житло живих – це яма з перекриттям із колод, катакомба, де є вхід і «кімната». Курган став невід'ємною частиною похоронного ритуалу. Мертвих посипали червоною фарбою. У могилу поміщали горщики, знаряддя праці, зброю, жертовну їжу. Воїнів і знать ховали разом із візками і колісницями.

У 15 - 12 ст. до н.е. з'являються племена зрубної культури. Назву вони отримали від способу поховання мертвого в дерев'яному зрубі або кам'яній шухляді. Зверху насипали курган.

Зрубні племена зайняли  величезну територію – від  Волги до Дніпра. Уявлення про життя  племен ми отримуємо з матеріалів поселень, поховань, а також скарбів. Поселення розташовувалися біля рік Дніпро, Верхня Терса, Берда, Молочна. Тут же знаходилися і кургани. Зрубні племена вели напівосілий спосіб життя. Скотарство і землеробство грали однакову роль у господарстві. Скотарство було відгінного типу. Землеробство – перелогового типу. Вирощували зрубники просо, ячмінь, пшеницю. Житла цих племен були наземні. При будівництві використовували камінь, дерево, очерет. Обробляли кістку. Виготовляли знаряддя праці для обробки шкір тварин, загладжування поверхні посудин. Лопатки биків використовувалися як копальне знаряддя. З кістки також робили прикраси, амулети, псалії, музичні інструменти. З вовни овець, кіз, із льна і коноплі ткали тканини. Ткацтвом займалися жінки. Вони шили одяг. Зі шкіри виготовляли взуття, упряж для возів, вузду для коней.

З глини ліпили посуд для  готування, збереження продуктів. З  дерева виточували посудини, рукоятки для хлистів, ножей, древки стріл, копій, дротиків.

Зрубні племена використовували кам'яні сокири як зброю, так і в господарстві. З кременя виготовляли вістря стріл, копій, дротиків, шкребки для обробки шкір тварин. Ремісники-ливарі використовували глиняні формочки для лиття виробів. Сировину (мідь, злитки бронзи) вони купували у своїх сусідів – зрубних племен, що жили в Донецькому регіоні.

племена Сабатинівської культури 14 – 12 ст. Назву вони одержали від поселення біля с.Сабатинівка Кіровоградської області. Сабатинівські племена родинні зрубникам. Вони жили одночасно до 12 ст. до н.е. Відомо, що сабатинівц жили в західній частині Північного Причорномор'я, а зрубники – у східній. Запорізький край був територією, де ці племена контактували і спільно проживали. Зрубні поселення могли знаходитися поруч із сабатинівськими. Такі селища розташовувалися біля рік Дніпро, Верхня Терса, Обіточна, Лозоватка й інших. Поруч знаходилися грунтові могильники. Також відомі і курганні поховання в с.Розівка Куйбишевського району.

Поселення сабатинівців розташовувалися  поруч, на відстані 2-3 км друг від друга. Житла були наземними з кам'яними  фундаментами, глиняними стінами. Дах  споруджували з дерева, а зверху могли покривати очеретом. Усередині  дома знаходилося вогнище, яма для  збереження продуктів.

На час сабатинівської культури доводиться розквіт хліборобсько-скотарського господарства епохи бронзи. Саме в їхньому господарстві землеробство переважало над скотарством. Жителі поселень вирощували просо, пшеницю, ячмінь. Бики, коні були тягловою силою.

Одним із головних досягнень  сабатинівських племен є розвиток металообробки. Тепер формочки для лиття виробів ремісники виготовляли з каменю. Вони служили майстру довше. Роль землеробства привела до того, що ливарі стали багато виготовляти бронзових серпів. Це знаряддя було необхідно хліборобам. Крім серпів у сабатинівських племен поширилися кельти – універсальне знаряддя у виді сокири. Крім цього, майстри виготовляли бронзові сокири, кинджали, ножі. Сировину для металообробного ремесла майстри купували не на Кавказі, а у племен в Карпатах і на Балканах.

Білозерської культури. Вони були родинні сабатинівським племенам. Однак, на їхнє зародження і розвиток вплинули племена карпато-дунайского регіону. Назву отримали від місця першої знахідки поселення на Білозерському лимані в Запорізькій області.

Поселення білозерських племен розташовувалися біля лиманів, рік, уздовж морського узбережжя. Далеко в степ вони не заходили. Пов'язано  це з тим, що біля 12 ст. до н.е. наступає посушливий період.

Землеробство поступово  утрачає свою головну роль. А скотарство знову зайняло перше місце  в господарстві. Вирощували корів, коней, овець, кіз, свиней. М'ясо і молоко було їжею. Білозерці жили на постійних  поселеннях. Житла згодом змінилися, стали примітивними – у виді землянки.

У кожній сім”ї ткали  полотнини, шили одяг, ліпили посуд.

Особливе місце займало  металообробне ремесло. Сировину майстри  купували в жителів інших районів. На поселеннях споруджувалися майстерні, де виплавляли знаряддя праці, зброя, прикраси. Через наш край проходив торговий шлях від Дунаю до гирла Дона (по узбережжю Азовського моря).

Суспільство племен епохи  пізньої бронзи було патріархальним, тобто чоловікові нлежала головна  роль у керуванні й у господарстві. Поховальний ритуал показує, які виділялися прошарки в суспільстві племен. Знатних осіб ховали з почестями, в могилі рзміщували дорогі речі. Нерідко для них споруджували окремий курган. Таким чином, відомо, що аристократію складали вожді племен, жерці. Основна частина населення склдалася з рядових общинників. Це хлібороби, пастухи.

Пасовищні землі були розділені  між племенами. Усередині племені  кожна родина одержувала ділянку  для заняття землеробством.

Таким чином, епоха пізньої  бронзи мала свої особливості в порівнянні з попередніми періодами бронзового вку. У цей час відбувається:

а).розквіт металообробки. Різко збільшується кількість виробів. Вони стають різноманітними.

б).розквіт землеробства.

в).наша територія була частиною торгового шляху, що з'єднував захід  і схід (карпато–балканський і  кавказький регіони).

 

3. Методика проведення  археологічних розкопок 

Українська радянська  енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.

Блаватский В. Д., Античная полевая археология, М., 1967

Авдусин Д. A., Археологические  разведки и раскопки М., 1959

Спицын A. A., Археологические  раскопки, СПБ, 1910

Мартинов А.І., Шер Я.А.. Методи Археологічних Досліджень

 

Основними методами археологічних  досліджень є розкопки (під час  яких виявляють пам'ятки матеріальної культури та з'ясовують умови їх захоронення) і всебічне вивчення виявлених пам'яток.

• археологічна розвідка - вид наукового дослідження археологічної спадщини, не пов'язаний з руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об'єкта археологічної спадщини і спрямований на виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об'єктів археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об'єкти археологічної спадщини;
• археологічні розкопки - вид наукового дослідження археологічної спадщини, спрямований на пошук і вивчення археологічних залишків на території об'єкта археологічної спадщини, що здійснюється шляхом систематичного обстеження земної чи підводної поверхні та включає земляні і підводні роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування досліджуваного об'єкта;
• дозвіл - документ установленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що дає право на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, історичних ареалах населених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та водою;
• об'єкт археологічної спадщини (далі - археологічний об'єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність;

Наукові дослідження археологічної  спадщини включають:

1.  вивчення історико-архівних  даних щодо об'єктів археологічної 

спадщини;

2.польові  дослідження  (археологічні  розвідки, розкопки, інші 

земляні і підводні роботи);

3. післяпольові     дослідження     (шифрування,    реставрація, 

замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та

інші  види  вивчення археологічних  пам'яток і предметів, знайдених 

під  час  польових  досліджень  тощо

РАСКОПКИ

(археологические) - вскрытие  пластов земли для исследования  находящихся в земле археологических  памятников. Целью Р. является  изучение данного памятника, его  частей, находимых вещей и т.  п. и реконструкция роли изучаемого объекта в историч. процессе. Археологи разработали ряд спец. приемов, учитывающих специфику каждого объекта и позволяющих детально исследовать его особенности. Поэтому чрезвычайно важна тщательная фиксация всех этапов Р.

1. Исследование избранного для Р. объекта начинается его обмерами, фотографированием и описанием.Иногда для определения толщины культурного слоя, его направления или в поисках какого-либо объекта, о существовании к-рого известно из письменных источников (стена, здание, храм и т. п.), на археологич. памятнике делаются зондажи (шурфы) или траншеи. Этот метод допустим только в очень ограниченном виде - для целей разведки, т.к. шурфы и траншеи портят культурный слой и не дают возможности составить целостное представление об исследуемом поселении.
2. Для установления фактов прошлой жизни на поселении желательно одновременное вскрытие большой сплошной площади. Однако площадь не должна быть чрезмерно большой, т.к. это затруднит наблюдения за разрезами культурного слоя и удаление земли.
3. Выбрав место для раскопа, определяют направление его сторон по странам света и его положение по отношению к какой-нибудь неподвижной и постоянной точке на местности (реперу). Поверхность раскопа нивелируется. Чаще всего для этого применяются геодезич. инструменты. Площадь раскопа разбивают на квадраты (чаще всего 2х2 м). Вскрытие культурного слоя ведут пластами по 20 см каждый
4. Р. производят только вручную лопатами, а иногда и ножами.
5. Механич. копатели (скреперы, бульдозеры и пр.) применяют лишь для удаления балласта и для Р. насыпей больших курганов.
6. Кроме горизонтальных планов раскопа, обязательно составляются стратиграфич. (см. Стратиграфия) вертикальные чертежи его стенок и чертежи разрезов культурного слоя (т.н. "профили") в пределах раскопа везде, где они могут быть зафиксированы. Наблюдение за чередованием культурных слоев, отложившихся в данном месте, позволяет установить относительную хронологию внутри всего культурного напластования или констатировать его однослойность
7. Одним из непременных требований при Р. является вскрытие целиком культурного слоя на всю его глубину. Для полного освещения всех периодов жизни данного поселения археолог обязан уделить равное внимание всем слоям.
8. Недостатком метода ведения Р. горизонтальными пластами является то, что, как правило, археол. слои не совпадают с пластами; это затрудняет наблюдения и выводы.
9. Следует культуры или культурные фазы нумеровать в порядке от ранних к поздним
10. Р. больших или долго существовавших поселений необходимо строго планировать, т.к. хаотичное исследование, какие бы значит. площади оно не охватило, не даст возможности представить историч. картину жизни поселения.
11. Кроме графич., фото- и кинодокументации, процесс Р. и открытые объекты подробно описываются в дневниках исследования.
12. В структуре кургана отражаются особенности погребального обряда, к-рые можно изучить полностью лишь при условии снятия всей курганной насыпи на снос. Для выяснения структуры насыпи в центре кургана оставляют одну или две поперечные земляные стенки, т.н. "бровки", к-рые снимают только в самом конце Р. Иногда для той же цели вскрывают курган не сразу по всей площади, а вырезая последовательно отдельные сегменты.
13. При обнаружении в культурном слое отдельных вещей, сооружений, погребений или их следов, лопаты заменяются ножами, пинцетами и кисточками. Каждая найденная вещь очищается кистью, зарисовывается или фотографируется в том положении, в к-ром она находится в земле, точка ее нахождения тщательно фиксируется.
14. Для сохранности находок требуется немедленная их консервация, здесь же, в раскопе. Их заливают гипсом или опрыскивают расплавленным парафином, иногда погружают в воду или какой-нибудь раствор. Нек-рые предметы совершенно разрушаются в земле, но оставляют следы в виде пустот или отпечатков. Пустоты, очищенные от трухи и позднейших наносов, заливают гипсом и получают слепок исчезнувшей вещи.
15. Из разных пластов культурного слоя берется проба для химич. анализа. Химич. анализ позволяет выяснить, из каких органич. веществ образовался перегной, какие породы деревьев оставили золу и угли и т.д.
16. Собирают пыльцу растений, кости животных и по ним реконструируют древнюю флору и фауну, климат и т.д. Антропологич. изучение отдельных костей и целых скелетов людей способствует установлению физич. типа древнего населения.
17. для датировки памятника радиокарбонный и палеомагнитный методы. Археолог должен взять для анализов образцы угля, дерева, органич. остатков и обожженной глины в соответствии со спец. инструкциями, разработанными для взятия таких образцов. После завершения Р. добытые материалы подвергаются реставрации и консервации, а также подробному изучению в лабораторных условиях. В результате Р. могут быть открыты различные сооружения, архит. памятники, к-рые должны быть сохранены на месте. Их консервация представляет весьма сложную задачу, особенно в том случае, когда необходимо предохранить от разрушения настенную живопись, резьбу и т. п.