Шпаргалка по "Цивільно-процесуальне право"

Порядок усиновлення  — це процедура, яка складається  з певних стадій і здійснюється відповідними органами за пра­вилами, що встановлені  законодавством.

Порядок усиновлення  — це процедура, яка складається  з певних стадій і здійснюється відповідними органами за пра­вилами, що встановлені законодавством.

Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд має враховувати всі обставини, що мають істотне значення, а саме стан здоров’я та матеріальне становище  особи, яка бажає усиновити дитину; її сімейний стан та умови проживання; ставлення до ви­ховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву на уси­новлення; особу дитини та стан її здоров’я, ставлення дитини до особи.

 

37. Суд розглядає справи про встановлення факту, що має юр. значення.

1) родинних  відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи  на утриманні; 

3) каліцтва, якщо це потрібно  для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації  шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання  однією сім'єю чоловіка та жінки  без шлюбу;

6) належності  правовстановлюючих документів  особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження  особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті  особи в певний час у разі  неможливості реєстрації органом  державної реєстрації актів цивільного  стану факту смерті.

9) смерті  особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

 

38.Правові наслідки визнання особи не дієздатною.

Визнання  фізичної особи недієздатною тягне за собою низку важливих правових наслідків. Передусім з моменту виникнення недієздатності припиняються численні права та обов’язки, які виникли раніше і є триваючими.Так, припиняються відносини представництва на підставі довіреності; договір страхування відповідальності особи, яка є недієздатною; договір доручення; договір управління майном (при недієздатності управителя); договір простого товариства; сімейні обов’язки особистого немайнового характеру.Над недієздатною особою встановлюється опіка.Будучи недієздатною, фізична особа не несе відповідальності за завдання нею шкоди. Шкода, завдана недієздатною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов’язаний здійснювати нагляд за нею.

 

39.Апеляційні суди.

Апеляційною інстанцією у цивільних  справах є судові палати у цивільних  справах апеляційних загальних  судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В апеляційних судах утворюються  судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах.Саме колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду здійснюють перегляд рішень і ухвал суду першої інстанції, ухвалених та постановлених в порядку цивільного судочинства, що не набрали законної сили.

 

40.Завдання апеляційного провадження:

а)не допустити виконання незаконного, необґрунтованого та несправедливого  вироку;

б)швидко виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та порушення;

в)забезпечити захист і реалізацію прав, законних інтересів учасників  процесу;

г)сприяти однаковому розумінню  та застосуванню законів судами першої інстанції.

 

41.Апеляційна  скарга  подається апеляційному суду через суд

першої інстанції, який ухвалив  оскаржуване судове рішення.Суд  першої  інстанції на наступний  день після закінчення строку для  подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою 

до  апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не  пізніше наступного  робочого  дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

 

42.Правом апеляційного оскарження, наділені насамперед сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

Право апеляційного оскарження зумовлене об’єктом оскарження, яким виступають рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, може бути оскаржене як повністю, так і частково.

Реалізація права апеляційного оскарження здійснюється шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення (ухвали) суду першої інстанції, апеляційної скарги на рішення (ухвалу) у встановлені законодавством строки.

 

43.Строк апеляційного оскарження – період часу, встановлений законом для подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Проте апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Пропущений строк на подачу заяви  про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги може бути поновлений судом апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, при наявності достатніх підстав. У випадку відсутності таких підстав заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення встановлених законодавством строків апеляційного оскарження, залишаються без розгляду.

 

44.Законом чітко регламентовано вимоги, що ставляться до форми і змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Що стосується форми, то вона являється письмовою. При оскарженні як рішення, так і ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили ст. 295 ЦПК визначає однакові вимоги, що ставляться до заяви про апеляційне оскарження. У ній, зокрема, мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) особи, яка  подає заяву, її місце проживання  або місцезнаходження;

3) рішення або ухвала, що оскаржується.

В апеляційній скарзі на рішення  або ухвалу суду першої інстанції  мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого  подається скарга;

2) ім’я (найменування) особи, яка  подає скаргу, її місце проживання  або місцезнаходження;

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження;

4) дата подання заяви про апеляційне  оскарження;

5) в чому полягає незаконність  і (або) необґрунтованість рішення  або ухвали (неповнота встановлення  обставин, які мають значення  для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають  встановленню, докази, які підлягають  дослідженню чи оцінці, обґрунтування  поважності причин неподання  доказів у суд першої інстанції,  заперечення проти доказів, використаних  судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала  скаргу;

8) перелік документів та інших  матеріалів, що додається.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга мають бути підписані  особою, яка їх подає, або її представником. У випадку подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги представником, до них має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися. Відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються їх копії та доданих письмових матеріалів.

 

45. Процесуальні дії судді-доповідача щодо підготовки справи до розгляду.

 Протягом    десяти    днів    з   дня   отримання   справи 

суддя-доповідач вчиняє такі дії:

     1) з'ясовує питання  про  склад  осіб,  які   беруть  участь  у справі;

     2) визначає характер  спірних правовідносин та закон,  який їх регулює; 

     3) з'ясовує обставини,  на які посилаються  сторони   та  інші особи,  які беруть участь у справі,  як на підставу своїх вимог і заперечень;

     4) з'ясовує,  які   обставини  визнаються   чи   заперечуються сторонами та іншими  особами; 

     5) вирішує  питання   щодо поважності причин неподання  доказів до суду першої інстанції;

     6) за клопотанням  сторін та інших осіб,  які  беруть участь  у справі,   вирішує   питання   про   виклик   свідків,  призначення  експертизи,  витребування доказів,  судових доручень щодо збирання  доказів, залучення до участі  у справі спеціаліста, перекладача;

     7) за клопотанням  осіб,  які беруть участь у  справі,  вирішує питання щодо  вжиття заходів забезпечення  позову;

     8) вчиняє інші дії,  пов'язані із забезпеченням   апеляційного 

розгляду справи.

 

46.Основними рисами апеляційного провадження є:

1)свобода оскарження вироків  учасниками судового розгляду  цивільної справи;

2)поєднання перевірки законності  з перевіркою обґрунтованості  рішення;

3)ревізійне начало касаційного  провадження;

4)можливість подання в касаційну  інстанцію нових(додаткових) матеріалів;

5)заборона погіршення становища  пргравшої сторони при перегляді  справи за її скаргою;

6)обов'язковість вказівок апеляційної  інстанції для суду нижчого  рівня.

 

47.Порядок розгляду справи апеляційним судом

     1. Справа   розглядається  апеляційним  судом  за  правилами, встановленими  для  розгляду  справи  судом  першої  інстанції,  з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

     2. Суддя-доповідач   доповідає  зміст  рішення  (ухвали),  яке оскаржено,  доводи  апеляційної  скарги,  межі,  в  яких   повинні здійснюватися    перевірка   рішення   (ухвали),   встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

     3. Після доповіді  судді-доповідача пояснення дає   особа,  яка подала  апеляційну  скаргу.  Якщо  апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.

     4. Закінчивши  з'ясування  обставин  і перевірку їх доказами, апеляційний  суд  надає   особам,  які  беруть  участь  у   справі, можливість   виступити   у   судових   дебатах   в   такій   самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

     5. На початку судового  засідання суд може оголосити  про  час, який  відводиться   для  судових  дебатів.  Кожній  особі,  яка бере участь у  розгляді справи в апеляційному суді,  надається однаковий проміжок часу для виступу.

     6. Після закінчення  дебатів суд виходить до нарадчої  кімнати. 

     7. У разі потреби  під час розгляду справи може  бути оголошено перерву або  розгляд її відкладено.

 

48.Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції постановляються ім'ям України негайно після розгляду справи за апеляційною скаргою, поданням в нарадчій кімнаті, в якій ніхто не може бути присутній, крім складу суду, який розглянув апеляційну скаргу, подання. Це правило забезпечує вільне обговорення доводів скарги чи подання та виключає можливість посторон-нього впливу на суддів при прийнятті ними рішення чи ухвали, які постановляються більшістю голосів, підготовляються суддею-доповідачем і підписуються всім складом, який розглянув справу. Судцям заборонено розголошувати міркування, які були висловлені в нарадчій кімнаті.

   1. Розглянувши справу,  апеляційний  суд постановляє ухвалу  у 

випадках:

     1) відхилення апеляційної  скарги і залишення рішення  суду без змін;

     2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню  у справі,  і  направлення   справи  для  продовження розгляду  до суду першої  інстанції; 

     3) скасування рішення  суду із закриттям провадження  у  справі або залишенням  заяви без розгляду;

     4) відхилення  апеляційної  скарги і залишення ухвали  суду без змін;

     5) зміни ухвали суду  першої інстанції; 

     6)  скасування ухвали  та вирішення питання по суті.

     2. Апеляційний  суд   ухвалює  рішення  у  випадках  скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

 

49.Вимоги до ухвал та рішень апеляційного суду

Зміст ухвали апеляційного суду

1. Ухвала суду апеляційної інстанції  складається з: 

     1) вступної частини  із зазначенням: часу і місця  її постановлення;найменування суду;прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен  (найменувань)  осіб,  які беруть участь у справі;

     2) описової частини  із зазначенням:  короткого змісту  вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень  інших  осіб,  які  беруть участь у справі;встановлених судом першої інстанції обставин;

     3) мотивувальної частини  із зазначенням:  мотивів, з   яких  апеляційний  суд  виходив  при постановленні ухвали, і положення  закону, яким він керувався;