Докази в цивільному процесі

     Для залучення судом належних до справи письмових доказів особа, яка  заявляє клопотання про їх витребування від інших осіб, повинна згідно п. 2 ст. 137 ЦПК зазначити у заяві:

    •   який письмовий доказ вимагається;

    •   підстави, з яких вона вважає, що письмовий  доказ має інша особа;

    •   обставини, які може підтвердити  цей доказ.

     Якщо  це не зашкодить розгляду справи, суд  може повернути оригінали письмових  доказів до набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, які їх подали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу (ст. 138 ЦПК).

     Речовими  доказами є предмети матеріального  світу, що містять інформацію про  обставини, які мають значення для  справи. До речових доказів закон  також відносить магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ст. 65 ЦПК).

     Речові  докази в судовій практиці у цивільних  справах використовуються обмежено і в основному виступають як предмети спору. Вони є доказами у справах, в яких оспорюється якість їх виготовлення за договором підряду, у справах про відшкодування завданої шкоди псуванням майна тощо. На відміну від письмових, речові докази суворо індивідуальні, незамінні.

     Витребування речових доказів і вирішення питання про відповідальність за їх неподання провадиться у порядку, встановленому ст.ст. 137, 93 ЦПК. Вони можуть бути оглянуті також за їх місцем знаходження, за умови, якщо їх неможливо доставити в суд, судом, що розглядає справу (ст. 140 ЦПК), або іншим судом у порядку виконання доручення по збиранню доказів (ст. 132 ЦПК). Про проведення огляду повідомляються особи, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — свідки, експерти, спеціалісти. Про наслідки проведення огляду на місці і про зміст процесуальних дій, що виконувалися, складається протокол, який підписується всіма особами, які беруть участь в огляді, та негайно надсилається до суду, що розглядає справу. До протоколу додаються разом з описом всі складені або завірені під час огляду плани, креслення, знімки тощо (ст. 200 ЦПК). Речові докази зберігаються в справі або за окремим описом в камері схову речових доказів. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за місцем їх знаходження; вони повинні бути докладно описані та опечатані, в разі потреби — проводиться відео- та фотозйомка. Суд вживає заходів до зберігання речей у незмінному стані.

     Передбачений  порядок не застосовується, якщо речовими доказами є продукти або інші речі, що швидко псуються. Вони негайно оглядаються судом з повідомленням про призначення огляду осіб, які беруть участь у справі (неявка цих осіб не перешкоджає подальшому їх огляду). Після огляду речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, організаціям, що можуть використати їх за призначенням. Такі підприємства, організації згодом повертають володільцеві предмети того ж роду і якості або їх вартість на час повернення. Факт передачі речей і прийняття їх до реалізації має бути зафіксований у письмовому документі, який зберігається в справі. Досліджуються речові докази в судовому засіданні шляхом особистого огляду судом, з пред'явленням для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а за необхідності — також експертам і свідкам. Залучення свідків до участі в огляді речових доказів зумовлюється потребою встановлення належності їх до справи і достовірності обставин, що ними підтверджуються. Однак якщо для з'ясування змісту речового доказу необхідні спеціальні знання (неякісне виготовлення, псування тощо), суд може залучити до їх огляду експерта, спеціаліста. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, заявою, що її заносять до журналу судового засідання (ст. 187 ЦПК).

     Дослідження та відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису здійснюються відповідно до ст. 188 ЦПК і проводяться в  судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього, з відображенням у  журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у разі надходження заяви про їх фальшивість суд може залучити спеціаліста або призначити експертизу. Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.[2;56]

     Відповідно  до ст. 66 ЦПК під висновком експерта слід розуміти докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у їх результаті висновки та обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені судом.

     Експертиза  здійснюється у визначеному процесуальному порядку з додержанням встановлених процесуальним законом правил і  являє собою дослідження, виявлення і пізнання фактичних обставин, тобто науковий, дослідницький шлях до висновків про фактичні обставини у справі, наявність (відсутність) яких фіксується у висновках експертів. Підставою для проведення експертизи є необхідність застосування спеціальних знань у галузі науки, техніки чи ремесла. Під спеціальними знаннями, необхідними для призначення експертизи в цивільному процесі, розуміють такі, що перебувають за межами правових знань, загальновідомих уявлень, які випливають з досвіду людей, тобто якими володіє вузьке коло фахівців. На вирішення експертизи не повинні ставитись питання права.

     Необхідність  проведення експертизи визначається з  огляду на матеріали конкретної справи, однак для певних випадків законом  встановлено обов'язок суду призначити експертизу. Наприклад, відповідно до ст. 145 ЦПК експертиза повинна бути призначена, якщо заявлено відповідне клопотання обома сторонами спору, або хоча б однією у разі встановлення характеру та ступеня ушкодження здоров'я, психічного стану особи, віку особи, якщо про це немає відповідних документів і одержати їх неможливо.

     В якості експерта може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру  атестованих судових експертів. Тобто, експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань (ст. 55 ЦПК).

     Для забезпечення об'єктивності оцінки експерта експертизу не може виконувати особа, щодо якої є підстави для її відводу, а також якщо:

•    вона перебувала або перебуває у  службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у  справі;

•   з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери  її спеціальних знань [2;10]

     Особа, яку призначено експертом, зобов'язана  з'явитися на виклик суду і дати правдивий  письмовий висновок щодо поставлених  запитань. Для цього експерт має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у її розгляді судом, просити суд про надання додаткових матеріалів.

     Згідно  зі ст. 53 ЦПК експерт має право:

    •   знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

    •   заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; •   викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

    •   бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;

    •   ставити питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;                                

    •   користуватися   іншими   правами,   встановленими  Законом України "Про судову експертизу".[5;6]

     Експерт може відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо  або якщо він не має необхідних знань, чи потребує залучення інших  експертів (п.  6 ст.  53 ЦПК).

     Експерт, який злісно ухиляється від явки до суду, або відмовляється без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, або дасть завідомо неправдивий висновок, несе відповідальність.

     Експертами  можна призначати кількох осіб у  разі проведення комісійної чи комплексної  експертизи. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності (ст. 148 ЦПК). Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку або декількох   залежно   від   того,   чи   є   розбіжності   між   експертами. [2;56]

     Експертиза  може бути призначена за заявою осіб, які  беруть участь у справі на стадіях  підготовки справи до розгляду і під час її судового розгляду. Експертиза призначається ухвалою суду, в якій згідно зі ст. 143 ЦПК зазначаються:

    •   підстави та строк для проведення експертизи;

    •   з яких питань потрібні висновки експертів;

    •   ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи, об'єкти, які мають бути досліджені;

    •   перелік матеріалів (об'єкти експертного  дослідження, предмети, документи, зразки для порівняльного дослідження  і документи, що стосуються предмета експертизи, а також інші матеріали, які мають значення для її проведення, що

    передаються для дослідження);

    •   попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього  обов'язків.

     При призначенні експертизи і визначенні кола питань, які належить поставити  перед експертами, суддя або суд  мають врахувати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При визначенні об'єктів  та матеріалів, що підлягають направленню  на експертизу, суд вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, зважаючи на те, хто із цих осіб ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза, може визнати факт, для з'ясування якого експертизу було призначено, або відмовити у його визнанні. Ст. 146 ЦПК уможливлює застосування заходів процесуального примусу до відповідача у разі його ухилення від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства. Таким заходом є примусовий привід на проведення експертизи.

     Суд може заслухати думку експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і, за його клопотанням, дати відповідні роз'яснення щодо сформульованих питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні. [3;54]

     Експертиза  проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно з огляду на характер досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. Експерт  дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку, яке заноситься до журналу судового засідання.

     У висновку експерта обов'язково має  бути зазначено: