Звіт про проходження практики в юридичній консультації

В квартирі зареєстровані та проживають вона та двоє її малолітніх дітей. В свій час вона вже використала своє право на приватизацію житла, а тепер бажає приватизувати квартиру, в якій на цей час проживає, на ім’я своїх малолітніх дітей.

Мною було підготовлена відповідна заява про приватизацію квартири на ім’я двох її малолітніх дітей (додаток 38).

На цей час відповіді ще не надходило, але коли буде отримано відповідь, вже на її підставі будуть прийматися відповідні рішення та подальші дії.

5) Приватний підприємець звернувся з питання зняття з реєстрації в Центрі зайнятості трудового договору з найманим працівником, який вже є розірваним, але працівник відмовляється з’явитися до Центру зайнятості.

Мною було пояснено підприємцю, що вказане питання ліпше вирішити мирним шляхом. Крім того, потрібно домовлятися з колишнім працівником не в усній формі, а оформити все в письмовій формі.

Відповідно до викладеного я підготувала лист від імені приватного підприємця колишньому робітнику (додаток 54).

Підприємцем через кілька днів було надано інформацію, що колишній працівник погодився з’явитися до Центру зайнятості та трудовий договір було знято з реєстрації.

6) Робітник підприємства звернувся з питання, що банком з його рахунку повністю стягується вся заробітна плата, бо він начебто заборгував Банку за якимсь кредитом.

Вислухавши всі пояснення та оглянувши надані документи, мною було підготовлено лист до Банку та заяву до міліції, в яких було вказано, що службою безпеки Банку за запитом клієнта йому були надані ксерокопії документів, відповідно до яких він начебто купив телефон в кредит у СПД. Частина цих документів є копіями особистих документів робітника, оскільки він дійсно колись придбавав у зазначеного СПД товар та оформлював кредитний договір, який вже сплатив, а інша частина документів є підробленою (додатки 55 – 56).

7) Підприємство звернулося з питання невиконання судового рішення, яким його позовні вимоги були частково задоволені.

Розглянувши надані документи та вислухавши пояснення, що підприємством було направлено ще в березні 2010 року до виконавчої служби заяву про прийняття наказу господарського суду для його виконання та цей наказ на виконання рішення суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю основного боргу, пені, втрат від інфляції, 3% річних, витрат на юридичні послуги, держмита та витрат на ІТЗ, але не надійшло жодної відповіді з цього питання, а також не було надіслано ані постанову про відкриття виконавчого провадження, ані відмову у відкритті такого провадження.

Відповідно до вказаного мною було підготовлено лист до виконавчої служби з проханням надіслати на адресу підприємства відповідну постанову, а також матеріали по даній справі (додатки 61 – 63).

При проходженні переддипломної практики мені було запропоновано взяти участь разом з адвокатом в судовому засіданні в якості представника позивача за довіреністю.

В Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді оскаржувалася постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Мною було уважно вивчено та проаналізовано матеріали справи, в тому рахунку адміністративний позов до суду першої інстанції, судове рішення, апеляційна скарга, та підготовлено письмове пояснення по суті справи.

В цьому поясненні я вказала, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову за позовом нашого клієнта до Орджонікідзевської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, якою було відмовлено у позовних вимогах підприємства.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції стало: винесення постанови на підставі обставин, які були доведені в суді, але суд в постанові вважає їх не встановленими та не доведеними; в постанові суду є невідповідність висновків обставинам справи; постанову суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В постанові суду вказано, що за наслідками проведеної перевірки відповідно до акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення, оскільки ТОВ безпідставно завищило валові витрати внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, в поясненні зазначалося, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядаючи дану справу, вийшов за межі своїх повноважень, поставивши під сумнів правочин – додаткову угоду до договору купівлі-продажу. Але вказане не є компетенцією адміністративного суду, такі справи розглядаються в господарському суді.

Також Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу, не вірно дійшов до висновку, що директор підприємства, як керівник ТОВ, не має відношення до організації фінансово-господарської діяльності підприємства, а лише має право номінального підпису первинних документів. Вказане не було предметом розгляду справи та з цього питання суд першої інстанції також вийшов за межі своїх повноважень.

В поясненні вказується, що все вище зазначене не відповідає дійсності та приводяться з цього приводу аргументи, які обґрунтовуються доказами.

Письмове пояснення та апеляційна скарга додаються до звіту (додатки 64 – 65).

В судовому засіданні ми, представники позивача, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги підприємства та скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств як таке, що суперечить чинному законодавству України.

Наші вимоги апеляційним судом були задоволені в повному обсязі.

Також при проходженні переддипломної практики я взяла участь в судовому засіданні самостійно в якості представника позивача, де розглядається позовна заява робітника підприємства, яка є також пенсіонеркою, про стягнення компенсації за невикористану відпустку, за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, трьох процентів річних від простроченої суми, стягнення моральної шкоди, усунення перешкод в користуванні власним майном та зобов’язання виконати певні дії (додатки 59-60).

Рішення по цій справі ще не винесено.

Висновки

Відповідно до виконаної роботи я дійшла висновку, що діяльність адвоката є важливою для людини в нашому суспільстві, бо майже кожен, хто звертався за допомогою, не знав ані своїх прав, ані свої обов’язків.

В процесі робити я також зробила висновки, що існує багато проблемних юридичних питань та практики застосування законодавства. Такі питання повинні обов’язково обговорюватися та аналізуватися. Відповідно до цього я декілька разів брала участь при їх розгляді адвокатами. Деякі з таких питань сьогодення викладені нижче.

Одне з таких питань – це питання банківських кредитів та вкладів. На цей час вже є узагальнена практика з наведеного, але деякі моменти в цьому узагальненні так і не були висвітлені. Отже, суди будуть продовжувати виносити з цих питань протилежні рішення.

Інше питання стосується самочинного будівництва. Ця проблема існує майже два роки. Деякі суди в Україні приймають такі справи до розгляду, деякі ні. Інші компетентні органи також не бажають вирішувати це питання. Виникає замкнуте коло. Крім того, ця проблема викликає часто безліч інших, пов’язаних з нею, проблем: поділ майна, прийняття спадщини, купівля-продаж чи дарування майна.

Почастішали випадки несплати за договорами, соціальних виплат, відмови в перерахунках таких виплат різними органами. В цих випадках майже завжди отримуються судові рішення, якими вимоги задовольняються, але виконати ці рішення дуже складно, а інколи неможливо, оскільки багато підприємств не має взагалі ані грошових коштів, ані майна для погашення боргу, а бюджети надходжень мають менше, ніж витратної частини. Такі проблеми не вирішують адвокати, і такі проблеми не будуть вирішені, доки не буде стабілізована економіка країни. Тут я маю зазначити лише про одне, якщо держава не може сплачувати те, що зобов’язується, тоді не потрібно приймати такі нормативні акти, які є лише декларацією.

Проблемних юридичних питань на сьогоднішній день в Україні існує досить багато. Часто такі питання виникають, коли підзаконні нормативні акти приймаються не у виконання закону, а суперечить закону. Деякі питання взагалі не вирішені законодавчо, тому їх вирішити майже неможливо. Досить часто питання взагалі неможливо вирішити у відповідності до законодавства, оскільки з них вже надані всі вказівки органами вищої інстанції.

Наступним висновком є те, що адвокат повинен бути обізнаний, постійно ознайомлюватися з нововведеннями та змінами, обмінюватися інформацією з іншими юристами.

Адвокати часто відмовляють клієнту в допомозі, якщо, їм здається, справа є програшною. Я не згодна з такою позицією адвокатів, оскільки, вважаю, що не справа часто є програшною, а саме компетенції адвоката не вистачає для вирішення цієї справи. Крім того, в любому випадку – програшна справа чи ні, адвокат повинен хоча б надати консультацію та вказати на всі можливі варіанти вирішення справи.

З іншої сторони, адвокати часто отримують аванс за роботу, але роботу виконують неякісно. При цьому договори на юридичні послуги часто не складаються, і відповідно людина не отримує на те, на що сподівалася, а грошові кошти адвокатом в таких випадках не повертаються.

Також потрібно зазначити, що адвокат повинен завжди поважно ставитися до клієнта, що не є нормою для деяких адвокатів.

         Отже, адвокат повинен завжди дотримуватися адвокатської етики, бути компетентним з прийнятих від клієнтів доручень, вміти знаходити найоптимальніше рішення та реалізовувати його.

Список використаних джерел:

1. Конституція України. – ВРУ, Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України, № 30, 23.07.1996

2. Цивільний кодекс України. – ВРУ, Кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. // Голос України, № 45, 12.03.2003

3. Господарський кодекс України. – ВРУ, Кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. // Голос України, № 49, 14.03.2003

4. Кодекс законів про працю України. – ВР УРСР, Кодекс України № 322-VIII від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 17.12.1971

5. Кримінальний кодекс України. – ВРУ, Кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 р. // Офіційний вісник України, № 21, 08.06.2001, ст. 1

6. Житловий Кодекс Української РСР. – ВР УРСР, Кодекс України № 5464-X від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, № 28, 12.07.1983, ст. 573

7. Земельний кодекс України. – ВРУ, Кодекс України № 2768-III від 25.10.2001 р. // Урядовий кур’єр, № 211, 15.11.2001

8. Кодекс адміністративного судочинства України. – ВРУ, Кодекс України № 2747-IV від 06.07.2005 р. // Урядовий кур’єр, № 153, 17.08.2005

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – ВР УРСР, Кодекс України № 8073-X від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, № 51, 18.12.1984, ст. 1122

10. Господарський процесуальний кодекс України. – ВРУ, Кодекс України № 1798-XII від 06.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, № 6, 11.02.1992

11. Цивільний процесуальний кодекс України. – ВРУ, Кодекс України № 1618-IV від 18.03.2004 р. // Офіційний вісник України, № 16, 07.05.2004, ст. 11

12. Кримінальний процесуальний кодекс України. – ВР УРСР, Кодекс України № 1001-05 від 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, № 2, 12.01.1961, ст. 15

13. Про адвокатуру. – ВРУ, Закон України № 2887-XII від 19.12.1992 р. // Голос України, 29.01.1993

14. Про звернення громадян. – ВРУ, Закон України № 393/96-ВР від 02.10.1996 р. // Урядовий кур’єр, 17.10.1996

15. Про господарські товариства. – ВРУ, Закон України № 1576-ХІІ від 19.09.1991 р. // Голос України, 11.10.1991

16. Про виконавче провадження. – ВРУ, Закон України № 606-ХІV від 21.04.1999 р. // Офіційний вісник України, № 19, 28.05.1999, ст. 194

17. Про банки та банківську діяльність. – ВРУ, Закон України № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. // Урядовий кур’єр, № 8, 17.01.2001

18. Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. – Міносвіти, Наказ № 161 від 02.06.1993 р. // Зареєстровано у Мін’юсті України 23.11.1993 р. за № 173

19. Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України. – Міносвіти, Наказ № 93 від 08.04.1993 р. // Зареєстровано у Мін’юсті України 30.04.1993 р. за № 35

20. Правила адвокатської етики. – Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, Правила від 01.10.1999 р.