Звіт про проходження практики в юридичній консультації

Для довготермінового зберігання документів підприємствами створюється архів. Визначення строків зберігання конкретних документів здійснюється відповідно до «Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затверджених Наказом Головного архівного управління № 41 від 20.07.1998 р. При ліквідації підприємства документи постійного і тривалого зберігання передаються в архів.

Після ознайомлення з вище викладеними документами мені було запропоновано підготовити проекти організаційно-правових документів та проекти необхідних договорів для новоствореного підприємства, яке звернулося за допомогою до адвокатського об’єднання, в тому рахунку договір на надання юридичних послуг та довіреності на здійснення представництва інтересів підприємства. Ці проекти документів додаються до звіту (додатки 1 – 15).

3. Діяльність адвоката та адвокатського об’єднання

3.1. Законодавство України – основа для діяльності адвоката

Щоб орієнтуватися у системі законодавства, потрібно визначити, що правові акти відносяться до різних видів права. Деякі види права мають свої кодифіковані закони. Відповідно з питань таких видів права легше знайти потрібну інформацію. Деякі з видів права не мають кодифікованих законів, і тому потрібно добре орієнтуватися в системі законодавства та вміти визначити першоджерела та підпорядкованість нормативних актів один одному.

Зрозуміло, що найголовнішим законом в Україні є Конституція. В ній закладені всі пріоритетні питання з прав та обов’язків людини, держави, органів влади. Більш детально розглянуті права, обов’язки, гарантії та відповідальність в законах, які приймаються Верховною Радою України. Закони розробляються згідно до Конституції України і мають пріоритет перед іншими правовими актами.

Потрібно також зазначити, що Україною було ратифіковано велику кількість міжнародних правових актів, тому такі правові акти мають перевагу перед національним законодавством в тій частині, де національні та міжнародні правові норми суперечать один одному.

Крім того існує досить велике коло підзаконних нормативно-правових актів, які ухвалюються компетентними органами на підставі закону та спрямовані на його виконання.

Для діяльності адвокатів мають велику роль рекомендації, роз’яснення, узагальнення практики, постанови та інші документи, прийняті судами. Завдяки таким актам можна вірно трактувати ту чи іншу норму закону, іншого нормативно-правового акту, та вірно використовувати норми права на користь своїх клієнтів. Невірно проаналізований зміст правової норми може зашкодити клієнту: клієнт може не використати свого права своєчасно чи може не виконати належним чином свій обов’язок, що може призвести до небажаних для нього наслідків; суд може повернути заяву чи позов, якщо вимоги в них не відповідають застосованим правовим нормам; можна взагалі програти, на перший погляд, виграшну справу, оскільки суд розглядає справи тільки в тих межах, в яких вони заявлені. Отже, вірний аналіз правової норми – це великий відсоток для перемоги у справі й бажаного результату для клієнта.

При ознайомленні з практичною діяльністю адвокатського об’єднання та зі справами адвоката, які він веде, мною було визначено, що основними напрямами в діяльності адвокатського об’єднання є такі види права: цивільне, сімейне, житлове, господарське, трудове, соціального забезпечення, страхове, банківське, адміністративне та кримінальне.

Крім того, всі справи адвоката поділені ще й за принципом, в якій стадії та чи інша справа знаходиться:

- стадія збирання доказів по справі;

- стадія підготовки справи до подання в суд;

- стадія провадження справи в суді;

- по справі винесено рішення суду, яким задоволені вимоги клієнта, але не закінчилися строки на апеляційне чи касаційне оскарження;

- по справі винесено рішення суду, яким відмовлено в задоволенні вимог клієнта, та по якій готовиться оскарження в апеляційну чи касаційну інстанцію;

- стадія з реалізації рішення суду;

- стадія підготовки справи до передачі в архів.

3.2. Претензійно-позовна робота адвоката

Наступним етапом мого ознайомлення з діяльністю адвокатського об’єднання та адвоката, став етап вивчення претензійно-позовної роботи підприємства, підготовки матеріалів по справі для передачі в судові органи, а також самостійне ознайомлення та застосування норм законодавства в конкретних справах.

1) Підприємство звернулося з питання визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення грошових коштів.

26 квітня 2007 року між ЗАТ «Донгорбанк» та підприємством був укладений кредитний договір. Згідно до умов вказаного договору Банк надав підприємству кредит. У відповідності з кредитним договором строком повернення кредиту є 23 квітня 2011 року. Для забезпечення зобов’язань був укладений іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля. Дія цього договору закінчується одночасно з договором кредиту.

Спочатку підприємство своєчасно й у повному обсязі виконувало зобов’язання за договором, але в зв’язку з тимчасовими труднощами стало виконувати свої зобов’язання за договором несвоєчасно та не в повному обсязі.

В іпотечному договорі наведено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому рахунку звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене на підставі виконавчого напису нотаріуса. 20 серпня 2010 року Приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки. В виконавчому написі зазначено, що строк платежу настав 05 січня 2009 року.

Але у відповідності з останнім абзацом п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 20/5 від 03.03.2004 р. та внесеним до цього пункту доповненням згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1062/5 від 15.06.2009 р.: «Виконавчий  напис на іпотечному договорі вчиняється у зв’язку з простроченням виплат обов’язкових  платежів  у  разі  закінчення строку основного зобов’язання та іпотечного договору». Оскільки строк повернення кредиту, тобто строк основного зобов’язання та іпотечного договору настане тільки 23 квітня 2011 року, нотаріус не повинен був вчиняти вказаний вище виконавчий напис. Крім того, існує спір зі сплачених сум між сторонами. Таким чином, виконавчий напис був вчинений з порушенням норм чинного законодавства та є таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з викладеним мною були підготовлені позов та заява про забезпечення позову (додатки 17 – 18).

2) Учасники товариства звернулися з питання визнання недійсними протоколу загальних зборів, статуту кооперативу, свідоцтва про державну реєстрацію, визнання недійсними змін до установчих документів юридичної особи та скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Справа вже була подана до суду, але судом було винесено ухвалу про усунення недоліків.

Згідно з викладеним мною були підготовлені лист, заява про усунення недоліків, позовна заява уточнена та доповнена, заява про забезпечення доказів, заява про виклик свідків (додатки 19 – 24).

3) Співзасновник підприємства, на якому проводився обшук, та який на праві приватної власності володіє автомобілем, що не належить підприємству, звернувся з питання визнання дій інспекторів ДПС БДПС ВДАІ м. Кривий Ріг незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.

29 жовтня 2010 року відносно працівника підприємства були складені протокол про адміністративне правопорушення та протокол огляду та затримки транспорту, а також винесено постанову. Відповідно до протоколу працівник підприємства начебто керував автомобілем без відповідних для того документів та цим порушив вимоги п. 2.1 (б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КпАП України. Відповідно до протоколу огляду та затримки транспорту автомобіль був затриманий в зв’язку з вище наведеним.

Але зазначене не відповідає дійсності, оскільки працівник не керував автомобілем, відповідно правопорушення ним не було скоєно. І тому протоколи та постанова були складені з порушеннями норм матеріального та процесуального права, не відповідають вимогам закону, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ознайомившись з наданими документами, мною був підготовлений до суду адміністративний позов (додаток 25).

4) Підприємство звернулося з питання відшкодування матеріальної шкоди.

11 серпня 2006 року між двома підприємствами був укладений договір, згідно до якого контрагент зобов’язався передати у власність клієнту, а клієнт зобов’язався прийняти та оплатити товар, зазначений в договорі. У відповідністю з умовами договору про попередню оплату за товар клієнт перерахував грошові кошти, але відвантаження товару не відбулося.

Відповідно до наведеного клієнт звернувся до Господарського суду з позовною заявою до контрагента про стягнення основного боргу та пені. На його користь Господарським судом було винесено рішення про стягнення з контрагента основного боргу, пені, держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, але вказане рішення не було виконане. Таким чином, клієнту була завдана матеріальна шкода внаслідок умисного невиконання рішення суду директором контрагента.

У відношенні директора контрагента було порушено з цього приводу кримінальну справу. Відповідно до статей 28 та 50 КПК України цивільним позивачем визнається підприємство, яке зазнало матеріальної шкоди від злочину і пред’явило вимогу про відшкодування збитків.

Згідно з викладеним мною був підготовлена позовна заява (додаток 31).

5) Фізична особа-підприємець звернулася з питання стягнення боргу по грошовому зобов’язанню.

19 листопада 2009 року між фізичною особою-підприємцем та її клієнтами було укладено договір про надання оплатних послуг, які пов’язані з питанням пошуку потенційного покупця на об’єкт нерухомого майна.

Відповідно до умов договору клієнти доручили, а ФОП зобов’язалася надати на оплатній основі послуги із пошуку потенційного покупця на нерухомість, яка їм належить. ФОП виконало всі зобов’язання за договором – покупець був знайдений та квартира була йому продана клієнтами. А клієнти не розрахувалися в повному обсязі за зазначені послуги.

У відповідності з ст. 526 ЦК України: «Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до викладеного мною були підготовлені лист, позов до суду та заяву про виклик свідків (додатки 32 – 34).

6) Працівник підприємства звернувся з питанням примусового виконання обов’язку в натурі.

Справа вже була подана до суду, але потрібно було уточнити та доповнити позовну заяву.

У відповідності до викладеного мною була підготовлена позовна заява уточнена та доповнена, а також заява про забезпечення доказів (додатки 35 – 37).

7) Фізична особа звернувся з питанням про виключення житлового приміщення з числа службового.

Людина була прийнята на роботу до комунального житлового підприємства № 13 водієм заради житла, та йому було надано службове жиле приміщення. Чоловік пропрацював на підприємстві понад десять років. Після цього його попросили звільнитися з підприємства за власним бажанням.

В Постанові Ради Міністрів Української РСР за № 37 від 04.02.1988 р. «Про службові житлові приміщення» вказано, що особи, які пропрацювали в установі 10 років, не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до цієї правової норми людину разом з його сім’єю не можна виселити з службового приміщення без надання іншого. При цьому він вже є звільненим і не зможе отримати інше житло.

Відповідно до викладеного мною були підготовлені звернення, позовна заява та заява про забезпечення доказів (додатки 39 – 41).

8) Фізична особа звернувся з запереченням проти звільнення з житлового приміщення.

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу звернувся прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства з позовом до клієнта про звільнення житлової квартири.

Мною було підготовлено заперечення проти цього позову, оскільки позовну заяву було подано з порушенням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, а саме:

- не надані документи на спірну квартиру, які б підтверджували, належність спірної квартири будь-кому; відповідно, не вбачається з матеріалів справи, хто повинен в даному випадку бути позивачем по справі;

- в позові стверджується, що клієнт самовільно зайняв житлову квартиру, яке перебуває у державній власності, чим порушив право власності. Але єдиним доказом цього став акт ЖЕО № 8, складений лише в 2010 році, при цьому ЖЕО № 8 та УЖКГ Криворізької міської ради не були залучені до справи як треті особи. Також не було викладено в позові обставин, що спірна квартира не надавалася, та не додано до позовної заяви жодних доказів, які б підтверджували ці обставини.

Викладені обставини в позові про самовільно зайняте жиле приміщення не відповідають дійсності, оскільки: