Засоби забезпечення виконання зобовязань

     Цивільний кодекс не наділяє гаранта правом регресної вимоги у випадку виконання  ним зобов’язання. Це пов’язано  з тим, що гарантом могла бути лише вища організація, яка могла контролювати діяльність підлеглої організації. Крім того, оскільки все відбувалося  в межах єдиної форми власності, то в питанні перерозподілу грошових коштів не було проблем. Водночас це була специфічна санкція до вищої організації  за неналежне керівництво підлеглою.

     Проект  Цивільного кодексу України у  ст.592 передбачає, що гарант має право  зажадати від принципала в порядку  регресу відшкодування сум, сплачених  бенефіціарові за гарантією, якщо інше не передбачено угодою гаранта з  принципалом.

     Практикою укладання договору гарантії передбачається, що гарант платить на першу вимогу бенефіціара під час подання  необхідних документів, де має бути вказано, яке порушення зобов’язання допущено принципалом. Перед укладенням договору гарантії боржник підписує заяву про відповідальність –  реверс, в якій зазначено, що банк може негайно стягнути суму з рахунку боржника у випадку вимоги гарантії. Зміст і мета банківської гарантії полягає в її абстрактному характері. Головним принципом є те, що будь-яка спроба зволікати оплату гарантії через претензії і заперечення, які стосуються основних рішень між принципалом, гарантійним банком і бенефіціаром, тягнуть за собою вимогу до банку про відшкодування збитків і можуть призвести до значної втрати довір’я.

     Досвід  багатьох років роботи свідчить, що безпідставна вимога гарантії трапляється  дуже рідко. Якщо такий випадок все  ж буває, то він, звичайно, з’ясовується шляхом переговорів і сума відшкодовується. Федеральне агентство страхування  експортних ризиків (ERG) у зв’язку  з цим дає принципалу можливість застрахувати себе від певного ризику [12, с. 421-424]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  VI. ЗАВДАТОК.

     6.1.Поняття завдатку

     Завдатком визнається грошова сума, що її видає  одна з договірних сторін у рахунок  належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження  укладення договору і на забезпечення його виконання [13, с. 216-220].

     6.2. Функції завдатку

       Завдаток виконує кілька функцій: 

      - платіжна функція - оскільки  завдаток видається в рахунок  належних платежів, він виступає  передусім засобом платежу. 

      - факт передачі завдатка від  однієї до іншої договірної  сторони підтверджує, що між  сторонами укладено угоду, що  й закріплюється передачею завдатку;

      - по-третє, завдаток виступає  як спосіб забезпечення виконання  зобов'язання.

       Якщо за невиконання договору  відповідальною є сторона, яка  передала завдаток, він залишається  у другої сторони. 

       Якщо за невиконання договору  відповідальною є сторона, яка  одержала завдаток, вона повинна  сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку [14, с. 75-76.]

     6.3. Відмінність завдатку від авансу.

       Тобто, якщо сторона, що одержала  аванс не виконала своїх зобов'язань  за договором, інша сторона  має право вимагати лише повернення  авансу, а не сплати його подвійної  суми. Аналогічно, якщо у разі  невиконання зобов'язання відповідальною  буде сторона, яка передала  аванс, вона незалежно від невиконання  цього зобов'язання має право  вимагати повернення авансу.

       Таким чином, можемо зробити  висновок, що аванс не виконує  забезпечувальну функцію і тому  не є способом забезпечення  виконання зобов'язання, він обмежується  виключно платіжною і засвідчувальною  функціями. При цьому, практика  виходить з того, що передана  в рахунок майбутніх платежів  грошова сума презюмується як  аванс, поки не буде доведено, що ця сума передавалася з  метою забезпечити в майбутньому  виконання зобов'язання.

       У разі невиконання договору, забезпеченого завдатком, сторона,  відповідальна за невиконання  договору, зобов'язана відшкодувати  другій стороні збитки, але з  зарахуванням суми завдатку, якщо  в договорі не передбачено  інше (ч.3 ст.195 ЦК).

       У проекті ЦК України відповідно  до ст. 571 угода щодо встановлення  способу забезпечення виконання  зобов'язання має бути укладена  в письмовій формі незалежно  від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми  спричинює недійсність угоди  щодо встановлення способів забезпечення  виконання [15, с. 295-296]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Цій темі у Цивільному кодексі України  присвячена Глава 49, яка способами  забезпечення виконання зобов`язання повністю розкриває правові відносини між кредитором і боржником.

     До  окремих видів забезпечення виконання  зобов`язання, а зокрема, до застави  діє Закон „Про заставу" від 02.10 92 р

     Виявляючи актуальність теми можна зазначити, що ознайомлюючись з літературою  даної теми я стикався і розглядав окремі способи забезпечення виконання зобов`язання, такі як, майнова порука і завдаток, які розглядались, як запобіжні заходи у кримінально-процесуальному кодексі 1927 р. Дані норми зустрічалися і у Статутах кримінального судочинства дореволюційної Росії.

     Необхідно зважати на те, що способи мають  як загальні риси, так і особливості, але всі покликані захищати майновий інтерес кредитора на випадок  неспроможності боржника виконати своє зобов`язання, хоча деякі з них (неустойка) лише створюють умови, підвищуючи вірогідність виконання ним своїх зобов`язань.

     Якщо  вернутися до сторінок історії, то ці види, деякі з них, а зокрема  неустойка є одним з давніх і складових способів забезпечення виконання зобов`язань. Вона застосовувалась  ще з часів існування римської держави. Досить популярними та використовуваним інститутом у слов`янських народів. Згадка про неустойку як правовий інститут можна знайти як в пам`ятках  стародавнього російського права, так і в законодавчих актах  пізнього періоду.

     Новий Цивільний кодекс Української РСР  був введений в дію з 1 січня 1964 р. та діє в Україні дотеперішнього періоду. Щодо способів забезпечення виконання  зобов`язань, то якщо ЦК 1922 р. виділив  на законодавчому рівні лише такі способи, як неустойка та завдаток, то ЦК 1964 р. присвячує забезпечення виконання зобов`язань окрему Главу 16. 

     Проаналізувавши знайдений матеріал можна визначити  всі недоліки, хоча в Цивільному кодексі України Главою 49, яка  висвітлює зміст прав та обов`язків  учасників правовідносин, регулює  і врахував всі можливі проблеми. Але мені здається, що способи потребують більше вдосконалення у сфері  міжнародного комерційного обороту, а  також розвитку іпотеки в Україні  тому, що соціальна функція іпотеки  насамперед пов`язана з ринком житла. І вважаю, що можливість жити у власному будинку чи квартирі може стати головною мотивацією громадян щодо ефективності праці, посилить впевненість у майбутньому.

     До  окремих видів в даній роботі я наводила приклади із життєвих ситуацій громадян, що користувалися цими видами зобов`язань, тобто відносини, які  виникають при невиконання або  неналежному виконанні умов договору між кредитором і боржником.

     В залежності від виду забезпечення виконання  зобов`язань автори журналів, вісників та інших періодичних видань висвітлюють  ці способи, та свої міркування щодо актуальності видів забезпечення виконання зобов`язань.

     На  мою думку з кожним наступним  роком з`являються все нові й  нові відносини, і важливою прерогативою є те, що після помаранчевої революції, яка відбулась після жовтневих  виборів 2004 р., можна передбачити, що наша держава з роками буде піднімати  законодавчу систему нашої країни, тобто заповнювати всі прогалини  в майбутньому, а не виключено, що і способи забезпечення виконання  зобов`язань зазнають змін і нових  удосконалень для більшого задоволення  учасників правовідносин. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний кодекс України від 16.10.2011.
2. Про заставу: Закон України від 02.10. 92 р. № 2654-XII.
3. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України: Загальна частина. – К.: Істина, 2003 р. – с. 386.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року. // ВВРУ. - 1996. - №30. - Ст. 141.
5. . Цивільне право України. Книга перша.: Підручник. У 2 книгах. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші. / За ред. О.В.Дзери та Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
6. . Цивільне право. Загальна частина. / Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. та інші / Під ред. Підопригори О.А., Бобрової Д.В. - К., 1995. – 416 с.
7. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд.  юрид.  наук. –К., 2003. – 20 с.
8. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Дзера О.В., Боброва Д.В., Довгерт А.С. та ін.; За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. - К: Юрінком Інтер, 2002. –  Кн. 1.- 720 с.
9. Міхалев А. Договір поруки як засіб забезпечення зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С.29-30.
10. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000.– 272 с.
11. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях): Навчальний посібник. Видання третє, перероблене та доповнене / За ред. Є.О. Харитонова, А.І Дрішлюка, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2005. – 576 с.
12. Єсіпова Л.О. Гарантія як засіб забезпечення належного виконання зобов’язань // Актуальні проблеми політики. – № 28. – Одеса, 2006. – С. 421 – 424.
13. Макаренко Г.В. Історія виникнення інституту забезпечення виконання зобов'язань /Г.В. Макаренко //Актуальні проблеми держави і права. - 2008. -Вип. 38.-С. 216-220.
14. Макаренко Г.В. Застосування завдатку у сучасних цивільно-правових зобов'язаннях /Г.В. Макаренко //Підприємництво і море: Тези доп. круглого столу. - 2008. - С. 75-76.
15. Макаренко Г.В. Співвідношення завдатку та авансу /Г.В. Макаренко //Правове життя сучасної України: Тези доп. Всеукр. наук. конф. - 2008. - С. 295-296.