Засоби забезпечення виконання зобовязань

     ЗМІСТ

     ВСТУП……………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ  І. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

     1.1 Способи забезпечення виконання зобов'язання……………………..4 

     1.2 Додаткові способи забезпечення виконання зобов'язання………….4 

     1.3 Класифікація способів забезпечення виконання зобов'язання……..5

РОЗДІЛ ІІ. НЕУСТОЙКА, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ.

                 2.1 Поняття та функції неустойки……………………………………….7

                 2.2 Форми неустойки……………………………………………………..9

                 2.3 Види неустойки……………………………………………………...10

                 2.4 Шляхи встановлення неустойки……………………………………10

РОЗДІЛ  ІІІ. ЗАСТАВА.

                 3.1 Предмет і види застави……………………………………………..12

                  3.2 Види застави………………………………………………………...16

                  3.3 Припинення застави………………………………………………...19

                 3.4 Процес реалізації застави…………………………………………...20

РОЗДІЛ ІV. ПОРУКА.

                 4.1 Поняття поруки……………………………………………………...22

                  4.2Підстави припинення поруки……………………………………….23

  РОЗДІЛ V. ГАРАНТІЯ.

                  5.1 Поняття гарантії…………………………………………………….24

                  5.2 Відмінність гарантії від поруки……………………………………24

                 5.3 Обмеження щодо особи гаранта…………………………………...25

РОЗДІЛ  VI. ЗАВДАТОК.

                 6.1 Поняття завдатку…………………………………………………….30

                 6.2 Функції завдатку……………………………………………………..30

                 6.3 Відмінність завдатку від авансу…………………………………….30

     ВИСНОВОКИ…………………..………………………………………………32

СПСИОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..……….…….34  

     ВСТУП

     Актуальність  даної теми полягає в тому, що відносини, які регулюють способи забезпечення виконання зобов`язань, розвивалися ще з того моменту, коли зароджувалося лише саме понятття "держава". А це означає, що в певному середовищі види зобов`язань відігравали величезну роль в житті кожної особи впродовж століть, бо майнові відносини між боржником і кредитором зародились ще в Стародавньому Римі.

     Розвиваючись  з роками, способи набувають все  більше можливостей, для повного  задоволення вимог кредитора  і боржника.

     Ці  способи розвивались поступово, ніби доповнюючи і відкриваючи один одного. Загалом вони поділяються  на зобов`язально-правові, які включають  неустойку, поруку, гарантію і завдаток, та речово-правові, що поділяються на заставу і притримання.

     Мета  даної курсової роботи полягає в тому,щоб якомога ширше розкрити засоби забезпечення зобов'язань та їхню характеристику та їхню роль в суспільстві.

     Об'єктом дослідження курсової роботи є засоби забезпечення виконання зобов'язань, їх характеристику.

     Предмет дослідження – є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань центрального інституту цивільного права – інститут правочину.

     Методи  дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали загальні методи наукового пізнання, а також такі, що застосовуються в юридичній науці: методи аналізу і синтезу, формально-логічний, системний, порівняльно-правовий, статистичний тощо.

     Структура роботи. Дана курсова робота складається з вступу, шести розділів, дев'ятнадцяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 15 позицій та займає 2 сторінки. Загальний обсяг роботи 35 сторінок. 
 

РОЗДІЛ  І. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

     1.1 Способи забезпечення виконання зобов'язань :

     Під способами забезпечення виконання  зобов'язань розуміють додаткові  забезпечувальні заходи, які мають  спеціальний (додатковий) характер і  дають можливість досягнути виконання  незалежно від того, чи заподіяні  кредиторові збитки і чи є у  боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами.  

     · неустойка;

     · застава;

     · порука;

     · гарантія;

     · завдаток.

     Однак меті забезпечення виконаннязобов'язань  може слугувати застосування а й  будь-яких інших, передбачених законом  або договором правових заходів (механізмів), які сприяють виконанню  обов'язків боржника за договором  або обов'язків, що випливають з інших  підстав виникнення зобов'язань. В  такому розумінні коло цих способів забезпечення виконання зобов'язань  можна тлумачити значно ширше.

       Саме виходячи з цього, в  ст. 570 проекту ЦК України передбачається, що виконання зобов'язання може  забезпечуватися не тільки тими  способами, які прямо передбачені  ЦК, іншими правовими актами, а  й тими, які встановили сторони  в самому договорі. [1]

     1.2. Додаткові способи забезпечення виконання зобов'язання

       В сучасній юридичній літературі до таких додаткових способів забезпечення виконання зобов'язання відносять способи, передбачені законом, але не названі у відповідній главі ЦК України. До таких способів, зокрема, належать:

• правила про зустрічне виконання зобов'язань,
• положення про субсидіарну відповідальність учасників повного товариства, а також повних товаришів у командитному товаристві за зобов'язаннями товариства при недостатності його майна;
• власниказа зобов'язаннями належного йому підприємства або установи;
• права кредитора, який виконав угоду, у разі ухилення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагати по суду визнання її дійсною;
• право кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухилення іншої сторони від її реєстрації;
• про відповідальність, що її поряд з боржником несуть треті особи, на яких покладено виконання зобов'язання, та деякі інші.

       Що стосується додаткових способів  забезпечення, які сторони можуть  передбачати в самому договорі, то до них належать і випадки  виконання боржником зобов'язання, пов'язаногоіз внесенням певної  грошової суми на депозит третьої  особи, а також використання  в договорі можливостей, що  закладені диспозитивними нормами  ЦК України. 

       Так, нормою передбачено, що  ризик випадкової загибелі речі  або випадкового пошкодження  майна несе його власник, якщо  інше не передбачено законом  або договором. У зв'язку з  цим власникмає право передбачити  в договорі покладення ризику  випадкової загибелі або випадкового  пошкодження майна на контрагента. 

       Аналогічно може бути розв'язано  питання щодо витрат, які пов'язані  з утриманням майна.

       У проекті ЦК України розширено  перелік прямо передбачених у  кодексі способів забезпечення  виконання зобов'язання, до яких, крім зазначених у чинному  ЦК України, належать утримання  майна боржника кредитором та  нове за змістом і функціями  поняття гарантії як способу  забезпечення виконання.  

     1.3. Класифікація способів забезпечення виконання зобов'язання

       Класифікація способів забезпечення виконання зобов'язання проводиться за різними ознаками.

       Враховуючи юридичну конструкцію  способів забезпечення виконання  зобов'язання, їх поділяють на:

       а) такі, що пов'язані з попереднім  виділенням майна для можливої  примусової реалізації обов'язку  порушника (застава та завдаток);

       б) такі, що не пов'язані з  попереднім виділенням майна  для можливої примусової реалізації  обов'язку порушника. 

       За правовою природою способи  поділяються на:

• такі, що є засобами юридичної відповідальності (неустойка та завдаток);
• такі, які не є засобами юридичної відповідальності (застава та порука).

       За сферою дії розрізняють  способи забезпечення, що можуть  застосовуватися: 

• у відносинах між будь-якими суб'єктами (неустойка, застава, порука),
• у зобов'язаннях тільки за участю фізичних осіб (завдаток)
• у відносинах виключно між юридичними особами (гарантія)   [3,с. 386]

 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  ІІ. НЕУСТОЙКА, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ.

     2.1.Поняття та функції неустойки.

     Починаючи розглядати питання про поняття  неустойки ми не можемо не звернути уваги на характерність та виразність самого найменування цього інституту  неустойкою, та не зупинитися, хоча б  коротко, на походженні цього найменування, що встановилось ще в період існування  давньоруського права і міцно  збереглось в нашому українському праві. Вважають, що термін неустойка походить від дієслів “стоять” і “устоять”, які в ряді пам’ятників давньоруського права наділялись двома значеннями, а саме: по-перше, як категорія фізичної стабільності, наприклад, у фразі  “устоял на ногах”; по-друге, у розумінні  вірності своїй обіцянці, вірності даному слову; наприклад, вислів “устоять на слове” означає виконати дану обіцянку. У зв’язку з цим другим змістом  дієслова “устоять” іменник, що утворився  від того ж корня, а саме, слово  “устойка” означає виконання  обіцянки. При приєднанні до цих  слів заперечення (“не устоять”, “неустойка”), слова означають, що той, хто дав  обіцянку її не виконав, а якщо ця обіцянка носила правовий характер, – не виконав  прийнятого на себе зобов’язання. Зі словом “неустойка” у цьому останньому значенні (невиконання чи неналежне  виконання прийнятого на себе зобов’язання) ми неодноразово зустрічаємось в  юридичних актах  минулого (договорах, записах, грамотах і т.п.). Слово “неустойка”  вживали для позначення факту  невиконання (чи неналежного виконання) боржником прийнятого на себе зобов’язання, за яке невиконання боржник несе невигідні для нього правові  наслідки, наприклад, обов’язок сплатити кредитору вказану в договорі певну суму грошей. Інакше кажучи, “неустойка”  означає лише саму несправність боржника у виконанні зобов’язання, а не ті правові наслідки, які повинні  настати для боржника у зв’язку  з цією припущеною несправністю. Нарівні  з цим, з початку 18 століття, ми починаємо  зустрічати в законодавчих актах  зі словом “неустойка”, що вживається законодавцем вже не для позначення тільки факту невиконання чи неналежного  виконання, а для позначення самих  правових наслідків, настання яких викликане фактом невиконання чи неналежного виконання зобов’язання.

     Тим самим слово “неустойка” отримує  той зміст, який знайомий нам тепер, коли слово “неустойка” як юридичний  термін одночасно підкреслює прямий зв’язок правового інституту, що ним позначається, з фактом несправності боржника у виконанні прийнятого на себе зобов’язання і вказує на основний характер і зміст цього інституту, а саме - як на правовий наслідок цієї несправності.