Загальні умови (підстави) відповідальності за заподіяння шкоди

Протиправний характер дій  службових осіб слідчо-прокурорських  органів повинен відповідати  змістові незаконних дій, що перелічені в зазначених правових нормах. Для з'ясування їх змісту необхідно звернутися до ст. 176 Кримінального кодексу України, статей 148 і 155 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 31 і 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Для встановлення відповідальності за заподіяну шкоду слід визначити  причинний зв'язок між незаконними  діями службових осіб відповідних  органів І шкодою. Такими є об'єктивні підстави відповідальності за ст. 1176 ЦК України. Щодо суб'єктивної підстави відповідальності, як зазначалося вище, ст. 1176 передбачає відповідальність незалежно від вини. Вважаємо позицію закону цілком виправданою. Обгрунтування відповідальності незалежно від вини вбачається:

1)  в подальшому зміцненні  законності в діяльності органів  дізнання, попереднього слідства, прокуратури  та суду;

2) в підсиленні захисту прав і законних інтересів громадян.

Суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, за ст. 1176 ЦК України є держава. Отже, перед потерпілими відповідає держава, а не заподіювані шкоди — органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. За загальним правилом, суб'єктом відповідальності є заподіювач шкоди. Якщо шкода заподіяна службовими особами організації, що має статус юридичної особи, суб'єктом відповідальності є юридична особа. Чому ст. 1176 відступила від загального правила, поклавши обов'язок відшкодування на державу як таку? Якими є соціальні та юридичні підстави покладення відповідальності на державу, а не на заподіювача шкоди? На нашу думку, відповідь може бути такою. Захист прав громадян є функцією держави, яка характеризує один з напрямів діяльності всіх її органів, передусім органів, спеціально створених для захисту правопорядку, в тому числі для захисту прав громадян. Це судово-прокурорські органи, органи дізнання і попереднього слідства, інші органи, що здійснюють від імені держави функції правосуддя, прокурорського нагляду, розслідування злочинів. Дедалі більше стає загальновизнаним, що правосуддя, прокурорський нагляд е вищими гарантіями юридичних прав громадян у державі. За таких умов незаконна діяльність зазначених органів є порушенням функції держави щодо захисту прав громадян. Саме тому не державні органи (прокуратура, суд, міліція та ін.), а держава зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілому. Встановлення такого суб'єкта відповідальності свідчить про те, що законодавець розцінює незаконну діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду як надзвичайну подію в загальнодержавному масштабі. Українська держава відшкодовує заподіяну шкоду за рахунок державного бюджету. Трапляються судові помилки щодо визначення суб'єкта відповідальності за шкоду, заподіяну незаконною діяльністю слідчо-судово-прокурорських органів.

Суб'єктами права на відшкодування  шкоди є громадяни, щодо яких були вчинені відповідні незаконні дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 3. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

 

  Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокура-тури або суду, встановлюється згідно із Законом про відшкодування шкоди правоохоронними та судовими органами.

   При цьому у разі, коли держава відшкодувала шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, вона наділяється правом зворотної вимоги до цієї осо-би лише у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним виро-ком суду щодо неї, який набрав законної сили (ч. 3 ст. 1191 ЦК України).

   Відповідно до положень Закону про відшкодування шкоди правоохорон-ними та судовими органами, відшкодуванню підлягає шкода, завдана гро-мадянинові внаслідок:

1)    незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання  під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2)    незаконного застосування  адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3)    незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організа-ційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

  Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини поса-дових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

      У ст. 1 Закону про відшкодування шкоди правоохоронними та судовими органами громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1)    заробіток та інші  грошові доходи, які він втратив  внаслідок незаконних дій;

2)    майно (в тому числі  гроші, грошові вклади і відсотки  по них, цінні папери та відсотки  по них, частка у статутному  фонді господарського товариства, уча-сником якого був громадянин,та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави су-дом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накла-дено арешт;

3)    штрафи, стягнуті на  виконання вироку суду, судові  витрати та інші витра-ти, сплачені громадянином;

4)    суми, сплачені громадянином  у зв'язку з поданням йому  юридичної до-помоги;

5)    моральна шкода.

  Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заро-бітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (поса-ди), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адмі-ністративного стягнення. Майно повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприєм-ств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих бу-динків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рів-ноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодо-вується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадяни-на про відшкодування шкоди. У разі ліквідації підприємств, установ, організа-цій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття  рішення про відшкодування шкоди. У разі пош-кодження майна завдана шкода відшкодовується повністю. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, до-судового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадяни-нові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя. Моральною шко-дою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можли-востей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточую-чими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У разі смерті громадянина право  на відшкодування шкоди у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.

Тому стаття 11 Закону України "Про  порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури  і суду" зобов’язує орган дізнання, слідчого, прокурора або суд у  разі постанов-ляння виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеності участі громадянина у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адмініс-тративне правопорушення: а) роз’яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди (одночасно з повідомлен-ням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з ко-пією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) громадянинові (в разі його смерті - його спадкоємцям) направляється повідомлення, в якому роз’яснюється куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням пору-шених прав, а також зазначається перелік тих вимог, які даний громадянин має право висувати. При відсутності відомостей про місце проживання спад-коємців повідомлення направляється їм не пізніше 5 днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду); б) на проха-ння потерпілого в місячний термін письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання.[36, с. 61,62] Крім того, якщо відомості про засудження або притягнення громадяни-на до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були опубліковані у пресі, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті – на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду редакція повинна протягом 1 місяця зробити повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина (ст. 37 Зако-ну України "Про друковані засоби масової інформації). В тому випадку, коли редакція газети, журналу або іншого друкованого видання не опублікує таке повідомлення добровільно, зазначені особи можуть звернутися до суду з вимогою примусити їх зробити це. У місячний строк від дня звернення гро-мадянина один з вищеназваних органів робить усі необхідне для визначення розміру шкоди (витребовує потрібні документи, робить розрахунки тощо) і виносить постанову (ухвалу), в якій з посиланням на одержані документи наводиться розрахунок, вказується остаточна належна до сплати, а також викладаються відомості, передбачені у п.12 Положення про застосування Закону. Заява про оскарження постанови про відшкодування шкоди, на роз-суд громадянина може бути подана до суду за місцем його проживання чи за місцем перебування відповідного органу досудового розслідування. Сторони у цих справах звільняються від сплати судових витрат. Наразі, якщо громадя-нин не згодний з винесеною ухвалою суду про відшкодування шкоди, він має право оскаржити її до суду вищестоящої організації.[37, с. 25] Зокрема, до су-ду громадянин може звернутися, якщо:

1) він не згоден з винесеною  правоохоронними органами постановою  про відшкодування шкоди;

2) він не згоден з рішенням фінансового органу щодо відшкодування майна, яке було передано підприємствам, установам, організаціям безоплатно (в ра-зі їх ліквідації), або відшкодування частини такого майна за рахунок держав-ного бюджету;

3) він не згоден з рішенням фінансового органу щодо відшкодування вартості майна, яке було передано підприємствам, установам, організаціям за плату;

4) вимога повернення майна або  відшкодування його вартості  у безспірному порядку не задоволена  або громадянин не згоден з  прийнятим рішенням ор-ганів дізнання, прокуратури, попереднього слідства. Крім того, в судовому порядку вирішується питання відшкодування моральної шкоди.[38, с. 23]

   Тобто, можна зробити висновок, що згідно з чинним законодавством Украї-ни є два способи відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної: добро-вільний (за заявою працівника правоохоронних органів) та судовий (за ріше-нням суду).

  Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засуджен-ням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (по-саді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, органі-зації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (по-сада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про зак-риття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочи-ну. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На ви-могу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний тер-мін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійс-ним.

  Термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відсторонен-ням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і пе-реваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціа-льному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встанов-ленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсот-кових надбавок за вислугу років.

  При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах періоди  на вибір гро-мадянина, який звернувся за пенсією, прирівнюються до роботи, яка пере-дувала незаконному засудженню чи незаконному притягненню до криміна-льної відповідальності або яку він мав після звільнення від кримінальної відповідальності чи після відбування покарання.

  Місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення повертають громадянинові, який втратив право користування жилим примі-щенням внаслідок незаконного засудження, жиле приміщення, яке він займав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, протягом шести місяців з дня звернення громадянина позачергово надають йому в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім'ї та діючих норм жилої площі.

  Якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди.

  У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі громадянина у вчиненні злочину, а також у разі зак-риття справи про адміністративне правопорушення орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди, а також на його прохання в місячний термін письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання. Якщо відомості про засуд-ження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, зас-тосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були опубліковані в пресі, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду редак-ції протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

 Розмір відшкодовуваної шкоди, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина виз-начають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскар-ження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.