Роль держави у становленні державного корпоративного права

Надання нового імпульсу розвитку ринкових перетворень в Україні зумовлює необхідність подолання спрощених уявлень щодо управління державними пакетами акцій як виключно процесу їх приватизаційного продажу. Обов'язковим напрямом посилення управлінського впливу держави на корпоративний сектор стає створення збалансованої системи використання державних часток у статутному фонді господарських товариств без зміни їх форми власності. Вжиття заходів у цьому напрямі має узгоджуватися та синхронізуватися із проведенням якісно нової приватизаційної політики уряду.

 

РОЗДІЛ 4. БАЗОВІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНДЕКАТОРИ

 

 

Для контролю та оцінки ефективності управління корпоративними правами держави суб'єкти управління: забезпечують проведення моніторингу та здійснення постійного контролю за виконанням затверджених планів; систематично заслуховують звіти голів спостережних рад та голів правління, обраних (призначених) за поданням суб'єктів управління; про результати моніторингу подають інформацію Кабміну та ФДМУ, а у разі потреби ініціюють звернення до державних органів про вжиття відповідних заходів. Передбачається, що Кабмін з урахуванням галузевих та інших особливостей самостійно встановлює систему критеріїв оцінки ефективності управління корпоративними правами держави на основі результатів аналізу інформації про діяльність господарських товариств, у статутних фондах яких є державна частка.  

У структурі корпоративних прав держави значний сегмент займають підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство (567 господарських товариств, або 36% від їх загальної кількості), кредиторська заборгованість в яких створилася в основному до передачі ФДМУ корпоративних прав і пов'язана здебільшого з втратою зовнішніх ринків після розвалу Радянського союзу. Водночас, є випадки штучного банкрутства, які використовуються як засіб більш дешевого, ніж приватизація засобу придбання контролю над підприємствами.  

На сьогодні на обліку органів приватизації перебуває 10523 договори купівлі-продажу. У 2004 році контролю підлягало 5742 договори, а фактична кількість перевірок становила 6340. Станом на 1 січня 2005 р. у власність держави повернуто 150 об’єктів, серед повернутих повторно продано 79 об’єктів. Аналіз ефективності управління корпоративними правами держави свідчить, що 21% господарських товариств мають ефективне управління, 50% – задовільне, а 29% об’єктів управляються неефективно.  

Корпоративний портфель держави за останні три роки має стійку тенденцію до зменшення. Але це незначно вплинуло на поліпшення структури державних корпоративних прав, оскільки їх скорочення в основному відбулося за рахунок пакетів акцій розміром від 25 до 50%. На частку дрібних пакетів розміром до 25% припадає лише близько 15%. У цілому 80% пакетів акцій держави складають не продані у процесі приватизації залишки, від яких відмовляється бізнес. Причина такого становища – запроваджена у країні схема приватизації та законодавчо визначені способи продажів об’єктів, які не дають можливості допродажу низьколіквідних пакетів акцій.

Відповідальний представник щоквартально подає до Фонду державного майна України звіт за встановленою формою. Для складання звіту використовують дані з форм № 1 “Баланс”, № 2 “Звіт про фінансові результати”, № 1-Б “Звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість”. Дані про використання прибутку наводяться на підставі даних аналітичного обліку рахунка 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

У звіті, зокрема, відбиваються основні фінансові показники діяльності ВАТ за звітний період, а також дані про використання прибутку. Для того, щоб заповнити звіт, слід розрахувати певні показники.

1. Рентабельність  господарської діяльності (рекомендується  два показники):

2. Показники  ліквідності:

3. Показники  фінансової стійкості:

4. Показники  ділової активності:

Крім того, у зазначеному звіті потрібно розрахувати коефіцієнт вірогідності банкрутства Z .

Разом з річним звітом про фінансово-господарську діяльність ВАТ відповідальний представник подає пояснювальну записку, де наводить такі дані:

• структурні зміни товарних ринків господарського товариства;

• стан виконання державних інвестиційних програм;

• рівень досягнення планових економічних показників діяльності підприємства;

• інформацію про обставини, що порушують нормальний режим функціонування господарського товариства або загрожують його фінансовому становищу;

• стан виконання заходів щодо недопущення банкрутства господарського товариства;

• фактичні дані про зміни чисельності працівників, середньомісячної оплати їх праці, у тому числі керівника за звітний період;

• дані про використання прибутку, що залишається в розпорядженні господарського товариства, програму його діяльності на наступний рік;

• відомості про розподіл акцій серед акціонерів, включаючи трудовий колектив, адміністрацію, інвесторів та інших акціонерів (з переліком найбільших акціонерів, які мають щонайменше 5 % акцій статутного фонду товариства);

• відомості про участь комерційних структур та іноземних інвесторів у діяльності господарського товариства.

У разі систематичного погіршення одного з показників роботи господарського товариства за звітний період (обсяг реалізації продукції, балансовий прибуток, кредиторська заборгованість перед бюджетом, Пенсійним фондом, з виплати заробітної плати тощо) орган приватизації приймає рішення про дострокове припинення повноважень відповідального представника. Акціонерні товариства, створені під час приватизації та корпоратизації підприємств загальнодержавної власності, у статутних фондах яких міститься частка державного майна, є платниками дивідендів, що нараховуються на акції, які належать державі.

На підставі прийнятого за підсумками календарного року рішення про розподіл прибутку, термін та порядок виплати дивідендів АТ визначають розмір дивідендів, що належить державі (прибуток, що спрямовується на виплату дивідендів, помножений на частку державного майна у статутному фонді АТ) і в п’ятиденний термін починаючи з першого дня виплати дивідендів вносять її до Державного бюджету України.

У разі систематичного погіршення одного з показників роботи господарського товариства за звітний період (обсяг реалізації продукції, балансовий прибуток, кредиторська заборгованість перед бюджетом,Пенсійним фондом, з виплати заробітної плати тощо) орган приватизації приймає рішення про дострокове припинення повноважень відповідального представника.

 

РОЗДІЛ 5. НОРМАТИВНО- ПРАВОВА БАЗА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

 

В результаті політики передачі державного майна в приватну власність, що проводиться в Україні, державні підприємства здебільшого були перетворені у відкриті акціонерні товариства.

З моменту прийняття рішення про приватизацію і до повного виконання плану приватизації підприємство у своїй діяльності керується нормативно-правовими документами, які встановлюють різні правові режими для різних підприємств, що приватизуються, залежно від їх розміру та (або) приналежності до певної галузі народного господарства. Основним законом, що регулює правові, економічні та організаційні питання приватизації державного майна великих та середніх підприємств є Закон України "Про приватизацію державного майна". Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі визначаються Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Конкретні завдання у сфері приватизації, а також загальні напрямки, цілі та способи приватизації визначаються щорічною Державною програмою приватизації, що вводиться в дію законом України. Окрім цього, існують інші закони, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази Фонду державного майна України, що регулюють різноманітні питання процесу приватизації.

Нормативно-правове регулювання діяльності приватизованого підприємства.

З моменту реєстрації акціонерного товариства підприємство зобов'язане дотримуватися нормативних документів, що регулюють діяльність господарських товариств, навіть якщо певна частка його акцій залишається у державній власності. Необхідність застосування того чи іншого нормативно-правового документу в діяльності Товариства визначається у кожному конкретному випадку окремо, тому юрист Товариства повинен дослідити всі обставини роботи з метою правильного застосування того чи іншого нормативно-правового документу.

У законах, що регулюють діяльність приватизованих підприємств в Україні, окремо зазначено, що Товариство має право здійснювати будь-які дії, не заборонені законодавством.

Усі підприємства зобов'язані дотримуватися нормативно-правових актів щодо підприємницької діяльності, втому числі й таких, що регулюють:

- порядок  створення організаційну структуру  суб'єктів підприємницької діяльності  та здійснення підприємницької  діяльності;

- антимонопольний  контроль;

- процес  приватизації;

- оподаткування;

- емісію  та обіг цінних паперів;

- валютний  контроль;

- митний  контроль;

- трудові  правовідносини;

- захист  навколишнього середовища;

- інші  види правовідносин.

Товариства також повинні дотримуватися законів та нормативних актів, що видаються місцевими органами державної влади та управління тих адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких вони здійснюють свою діяльність.

Необхідно зазначити, що діяльність, яка підлягає ліцензуванню, може здійснюватися Товариством лише після отримання відповідної ліцензії.

У своїй діяльності приватизовані підприємства повинні виконувати не лише вимоги нормативних документів, що є загальними для всіх недержавних підприємств, а й підпорядковуватися окремим положенням спеціального законодавства, яке регулює функціонування цих підприємств у приватизаційний та постприватизаційний періоди.

Крім того, Товариства повинні дотримуватися нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у конкретних галузях, таких як:

- енергетика;

- видобуток  та використання корисних копалин;

- діяльність  у галузі телекомунікацій;

- використання  оборонних технологій;

- діяльність  на фондовому ринку (інвестиційні  установи, включаючи інвестиційні  фонди), в тому числі діяльність  брокерів та ділерів щодо операцій  з цінними паперами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Законодавчі акти України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Групи законодавчих актів, що регулюють діяльність акціонерних товариств в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 6. ПЕРСПЕКТИВИ І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

 

 

Особливість сучасного періоду розвитку державного управління в Україні полягає в необхідності рішення не тільки конкретних управлінських завдань, але і в баченні загальної перспективи управлінської діяльності, в створенні ефективного механізму її реалізації. В умовах сучасної України проблема удосконалення механізмів державного управління надзвичайно актуальна і знаходиться в центрі уваги як наукових, так і практичних робітників. 
Удосконалення державно-управлінських відносин пов’язано з вирішенням низки проблем, які виникають в результаті невідповідності існуючого стану цих відносин вимогам сьогодення. Сутність першої з них у тому, щоб відповідно до закону необхідної різноманітності забезпечити охоплення суб’єктом державного управління різноманітності об’єктів, на які спрямоване управління. Друга проблема полягає в необхідності підвищення управлінських можливостей суб’єктів державного управління за умов зниження при цьому ресурсних витрат, тобто підвищення ефективності діяльності власне суб’єкту управління. Сутність третьої проблеми – в необхідності удосконалення врегулювання різноманітності системи державного управління. Зазначена низка проблем має прояв і у сфері приватизації та управління корпоративними правами держави.

З позицій удосконалення механізму управління державною власністю доцільно виокремити такі аспекти:

> удосконалення  методологічних та методичних  засад щодо управління державною  власністю та їх реформування  у процесі завершення приватизації  як системного соціально-економічного  проекту;

> упровадження  механізму управління державними  корпоративними правами, визначення  методичних підходів до застосування  інструментів управління залежно  від розміру частки держави;

> удосконалення  системи органів управління державним  майном та впорядкування їх  функцій;

> удосконалення  методичних рекомендацій щодо  застосування критеріїв оцінки  ефективності управління об'єктами  державної власності;

> розроблення  комплексу організаційно-економічних  заходів та пропозицій правового  забезпечення щодо вдосконалення  процесів управління використанням  державної власності.

На сучасному етапі економічного розвитку нашої держави нормативно-правові акти лише регулюють процеси приватизації, а регламентація цілісної системи управління процесами приватизації знаходиться поза увагою, що приводить до розмивання прав власності та зростання трансакційних витрат. Формування сектору корпоративних прав держави, як наслідок процесів приватизації, висуває на перший план проблему пошуку національної моделі управління, здатної забезпечити максимальну результативність функціонування державної корпоративної власності в України. Таким чином, проблема підвищення дієвості управління корпоративними правами держави стає все більш актуальною, а її розв’язання безпосередньо пов’язано з ефективністю сучасних механізмів управління державною власністю в Україні.

За дорученням Президента України і уряду Фонд держмайна, міністерства і відомства в принципі вже дещо опрацювали і запровадили систему обліку та управління корпоративними правами держави, яка дає можливість ретельного аналізу процесів, що відбуваються. Наприклад, для поліпшення роботи господарських товариств застосовується механізм реструктуризації. За ініціативою ФДМУ та міністерств на сьогодні реструктуризацію пройшли або проходять більше 50 господарських товариств, зокрема 28 таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Практика ж проведення реструктуризації свідчить про підвищення платоспроможності, поліпшення фінансово-господарського стану господарських товариств після реструктуризації. Проте за відсутності достатньої фінансової підтримки процесу реструктуризації підприємств з боку державного бюджету вона [реструктуризація] зазвичай лишається ще суттєво обмеженою як в часі і просторі, так і за можливостями та темпами.