Проблемні аспекти законодавства України про місцевий референдум

     2.2. Основні засади організації і проведення місцевих референдумів. Стадії місцевих референдумів. 

     Основні засади організації і проведення місцевих референдумів у цілому ідентичні  основним засадам організації і  проведення всеукраїнського референдуму та місцевих, парламентських і президентських виборів. Місцеві референдуми ґрунтуються на принципах загальності, рівності, прямого характеру участі громадян у цих референдумах і таємності голосування¹⁷.

     Принцип загальності означає, що у місцевих референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають на території області, району, міста, району в місті, селища, села (ст. 7 Закону «Про всеукраїнський і місцеві референдуми»).

     Будь-яке  пряме чи непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється. У референдумах не беруть участь психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними.

     Громадяни беруть участь у референдумах на рівних засадах. Кожний громадянин має один голос. Голосування на референдумах є прямим. Громадяни беруть участь у референдумах безпосередньо.

     Голосування під час референдуму є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається (ст. 7 Закону «Про всеукраїнський і місцеві референдуми»).

     Місцеві референдуми мають проводитися  в умовах гласності й відкритості, за участю засобів масової інформації і широкої громадськості.

     Законодавство гарантує членам територіальних громад, відповідним радам, сільським, селищним і міським головам, місцевим осередкам політичних партій, громадським організаціям та органам самоорганізації населення право вільної агітації «за» чи «проти» проведення місцевих референдумів.

     Сільські, селищні, міські ради, їхні виконавчі  органи, сільські, селищні, міські голови, підприємства і організації державної  та комунальної форм власності при проведенні місцевих референдумів зобов'язані надавати необхідні приміщення, забезпечувати рівний доступ членів територіальних громад, місцевих осередків політичних партій до місцевих засобів масової інформації.

     Місцеві референдуми, як і всеукраїнський референдум, мають проводитися відповідно до Конституції України державною мовою. В адміністративно-територіальних одиницях, де компактно проживають національні меншини, при проведенні референдуму може використовуватись також мова цих національних меншин.

     Фінансування  місцевих референдумів має свої особливості порівняно із всеукраїнським референдумом. Зокрема, підготовка і проведення місцевих референдумів здійснюються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. їхній розмір та порядок формування визначаються відповідними радами.

     З метою покриття фінансових витрат на проведення місцевих референдумів можуть утворюватись громадські фонди, до яких роблять добровільні пожертвування громадяни України, місцеві осередки політичних партій, юридичні особи, зареєстровані в Україні, за винятком підприємств з іноземними інвестиціями, а також підприємств, установ і організацій, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету¹⁸.

     Стадії  проведення місцевих референдумів в основному аналогічні стадіям проведення всеукраїнського референдуму та виборів.

     Основні стадії місцевих референдумів — це підготовка референдумів, проведення референдумів і підбиття підсумків референдумів.

     Першою  стадією місцевого референдуму, як і всеукраїнського, є стадія призначення референдуму, що має підготовчий характер.

     Вимога  депутатів місцевої ради про проведення референдуму реалізується у формі поіменного голосування на пленарному засіданні відповідної ради або збирання підписів народних депутатів. Підписи депутатів засвідчує сільський, селищний, міський голова або голова обласної чи районної ради.

     Право ініціативи у збиранні підписів під  вимогою про проведення місцевого референдуму належить громадянам України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право на участь у референдумі. Збирання підписів організовують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утворюються відповідно до Закону «Про всеукраїнський і місцеві референдуми».

     В разі схвалення більшістю учасників зборів пропозиції про проведення референдуму та затвердження формулювання питання, що пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підписів громадян.

     Ініціативна група місцевого референдуму  складається не менш як з 10 громадян України, які мають право брати участь у референдумі та постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Ініціативні групи місцевого референдуму  реєструються відповідно сільськими, селищними, міськими головами або головами обласних і районних рад. Відповідна місцева рада після одержання належним чином оформленої пропозиції приймає на сесії у місячний строк одне з таких рішень:

• про призначення референдуму;
• про відхилення пропозиції про проведення референдуму в разі наявності порушень Закону, які впливають на підстави для призначення референдуму;
• про прийняття рішення, яке пропонується у вимозі про призначення референдуму, без проведення референдуму.

     Наступною стадією організації і проведення місцевого референдуму після його призначення є утворення відповідних територіальних одиниць — дільниць для голосування. Для проведення голосування і підрахунку голосів під час проведення референдумів, як зазначається у ст. 23 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», територія районів, міст, районів у містах, селищ міського типу і сільрад ділиться на дільниці для голосування.

     Дільниці  для голосування утворюються також у військових частинах, лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, місцях перебування громадян, розташованих у важкодоступних районах, а також на суднах, які перебувають у день проведення референдуму в плаванні. Такі дільниці можуть бути утворені, якщо для цього є необхідні умови, при представництвах України за кордоном. Дільниці для голосування утворюються, як правило, районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими радами або їхніми головами.

     Третьою стадією референдумів є утворення органів з референдуму — комісій з референдуму.

     Для підготовки і проведення місцевого  референдуму в межах адміністративно-територіальних одиниць, де він проводиться, зазначається у ст. 24 Закону «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», утворюються такі комісії:

• обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму;
• дільничні комісії з референдуму.

     В разі оголошення і проведення одночасно  двох або кількох місцевих референдумів комісії, утворені в передбаченому Законом порядку, є спільними для всіх одночасно оголошуваних референдумів. Комісії з референдуму можуть бути утворені на основі існуючих виборчих комісій.

     Дільнична комісія з референдуму утворюється  у складі 5—19 членів (ст. 29 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми») районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими радами або сільськими, селищними, міським головами чи головами районних рад не пізніше як за 15 днів до місцевого референдуму. У необхідних випадках за рішення відповідної ради чи відповідного голови кількісний склад дільничної комісії з референдуму може бути зменшено або збільшено.

     Дільнична комісія з референдуму має ряд повноважень організаційного, інформаційного, консультативного, установчого, арбітражного, контрольного, облікового, охоронного та іншого характеру. Організація роботи комісій з місцевого референдуму в основному аналогічна організації роботи комісій із всеукраїнського референдуму та виборів.

     Четвертою стадією організації і проведення місцевих референдумів є складання списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, та забезпечення ознайомлення з ними цих громадян.

     Організацію обліку громадян, які мають право  брати участь у референдумі, складання  відповідних списків та передачу їх дільничним комісіям з референдуму забезпечують насамперед сільські, селищні й міські голови та голови районних у містах рад.

     Важливою  складовою цієї стадії є ознайомлення громадян із списками громадян, які мають право брати участь у референдумі. Ці списки надаються для загального ознайомлення за десять днів до референдуму. На дільницях для голосування, утворених в лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, а також у виняткових випадках у військових частинах, на суднах, які перебувають у день референдуму в плаванні, списки громадян подаються для ознайомлення за два дні до референдуму¹⁹.

     Важливою  стадією референдуму є агітація щодо прийняття рішення, яке виноситься на референдум.

     Відповідно  до ст. 8 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» громадянам України, політичним партіям, трудовим колективам надається право безперешкодної агітації за або проти прийняття рішення, що виноситься на місцевий референдум.

     У день проведення референдуму будь-яка агітація забороняється.

     Головною  стадією місцевого референдуму, як і всеукраїнського, є голосування. Голосування проводиться в день референдуму з 7 до 20 години.

     Голосування проводиться у спеціально відведених приміщеннях, з достатньою кількістю  кабін або кімнат для таємного голосування, визначеними місцями  видачі бюлетенів і скриньками для голосування. Скриньки для голосування встановлюються таким чином, щоб громадяни, підходячи до них, обов'язково проходили через кімнати для таємного голосування.

     У день референдуму перед початком голосування скриньки для голосування перевіряє, пломбує або опечатує голова дільничної комісії з референдуму в присутності членів комісії.

     Кожний  громадянин голосує особисто. Голосування  за інших осіб не допускається. Бюлетені для голосування видаються дільничною комісією з референдуму на підставі списку громадян після пред'явлення громадянином паспорта або іншого документа, який посвідчує його особу. При одержанні бюлетеня для голосування у списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, громадянин ставить підпис. Бюлетень для голосування є основним документом голосування і референдуму в цілому.

     Заключною стадією місцевого референдуму є визначення результатів референдуму.

     Підрахунок  голосів на дільниці для голосування проводиться дільничною комісією з референдуму. Скриньки розкриваються дільничною комісією з референдуму після оголошення головою комісії про закінчення голосування. Розкриття скриньок до закінчення голосування забороняється. Перед розкриттям скриньок усі невикористані бюлетені для голосування підраховуються і погашаються дільничною комісією з референдуму.

     Дільнична комісія з референдуму за списком громадян, які мають прав брати участь у референдумі, встановлює загальну кількість громадян на дільниці, а також кількість громадян, які одержали бюлетені. На підставі кількості бюлетенів у скриньках комісія встановлює загальну кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного на референдум проекту рішення; кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

     Недійсними  визнаються бюлетені для голосування  невстановленого зразка, а також  бюлетені, які не містять точно  висловленої відповіді. Якщо виникають  сумніви у дійсності бюлетеня, питання, вирішуються дільничною комісією з референдуму шляхом голосування.

     Результати  підрахунку голосів розглядаються на засіданні дільничної комісії з референдуму і заносяться до протоколу. У разі проведення одночасно двох або кількох референдумів протокол по кожному з них складається окремо.