Особливості розгляду окремих категорій справ окремого провадження

ВИСНОВКИ

 

Підводячи підсумки, можна виділити, що окреме провадження – це процесуальний порядок розгляду визначених Цивільним процесуальним кодексом України справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певного юридичного стану осіб.

Окреме провадження в цивільному процесі відіграє значну роль. Судові органи мають можливість розширити свою діяльність по виконанню правових функцій і сприяти зміцненню законності в діяльності органі держави і місцевого самоврядування, а громадяни та організації – використати судовий порядок для захисту своїх суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна з справ окремого провадження має свої, лише властиві їй особливості. Отже, особливістю справ даного провадження є й те, що при розгляді таких справ не застосовуються деякі інститути і категорії властиві позовному провадженню: співучасть; відмова від позову; треті особи; визнання позову; мирова угода; недопустимість звернення до третейського суду або товариського суду.

Ознакою окремого провадження є, насамперед, його несумісність зі спором про право. Якщо в ході розгляду справи виявиться, що предметом судового розгляду є спір про право, суд має залишити заяву без розгляду (якщо справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства) або закрити провадження у справі, якщо предметом судового розгляду і вирішення виявиться спір про право адміністративне або господарське, які можуть бути предметом розгляду у порядку відповідно адміністративної чи господарської судових юрисдикцій.

На мою думку найскладнішими справами з приводу окремого провадження  є справи з приводу усиновлення, оскільки в даному випадку суду треба не тільки дослідити докази по справі, але й дійсно переконатися в доцільності усиновлення дитини, оскільки таке усиновлення в подальшому може призвести до небажаних результатів.

Порівняно із Цивільним процесуальним кодексом України 1963 р., у чинному процесуальному законодавстві з'явилися такі нові категорії справ окремого провадження, як справи про: надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; відновлення прав на втрачені векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття байками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Переважна більшість цих нових категорій справ окремого провадження запроваджена у зв'язку із проведенням кодифікації цивільного законодавства і, відповідно, переглядом механізму правового регулювання цивільних відносин. Так, у ЦПК України 1963 р. не визначалося порядку розгляду справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, однак Законом України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. було встановлено судову процедуру її вирішення.

Крім того, із набранням чинності ЦПК України 2004 р. із переліку справ окремого провадження вилучено справи про встановлення неправильності запису в актах громадянського (нині - цивільного) стану, а також справи про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

Суттєвим є також склад осіб, що беруть участь в розгляді справ окремого провадження. До них належать: заявник та заінтересовані особи, представники заявників та заінтересованих осіб, прокурор, органи державного управління та інші, які захищають права та законні інтереси інших осіб. А заявник – це особа, на захист охоронюваних законом інтересів якої розпочато провадження у справі, причому незалежно від того, з чиєї ініціативи воно порушено.

Таким чином, окреме провадження - це один із трьох видів проваджень у суді першої інстанції, де розглядається визначене законом коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту, стану, створення умов здійснення прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості ВРУ. – 1996. - № 30. – Ст. 141. (Редакція станом на 15.05.2014).
2. Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-ІV від 18 березня 2004 р. // ВВР. – 2004. - № 40-41, 42. – Ст. 492. (Редакція станом на 04.06.2014).
3. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. – К.: Парламентське видавництво, 2003. (Редакція станом на 24.07.2014).
4. Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135. (Редакція станом на 04.08.2013).
5. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Закон України № 2342-IV від 13 січня 2005 р. (Редакція станом на 02.03.2014).
6. Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377 // ОВУ. – 2003. - № 36. – ст. 14. (Редакція станом на 07.12.2011).
7. Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений Постановою КМУ від 08.10.2008 № 905 (Редакція станом на 07.12.2011).
8. Типове Положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської державної адміністрації, затверджене Постановою КМУ від 30 серпня 2007 року № 1068 (Редакція станом на 01.06.2012).
9. Положення про державний нотаріальний архів, затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07 лютого 1994 року № 815. (Редакція станом на 18.05.2009).
10. Положення про Спадковий реєстр, затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 17 жовтня 2000 року № 51\5. (Редакція станом на  01.01.2013).
11. Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88 // ОВУ. – 1999. - № 26. – Ст. 115.
12. Про судову практику із справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 березня 1972 р. № 3.
13. Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.
14. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. (Редакція станом на  19.12.2008).
15. Цивільний процес: навчальний посібник. / Андрушко А.В., Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., Угриновська О.І.та ін. / За ред. Білоусова Ю.В.. – К.: Прецедент, 2005 – 172с..
16. Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І.; За ред. С.С. Бичкової. - К.: Атіка, 2009 – 760с.
17. Будзінська О. Правові аспекти усиновлення українських дітей, які є громадянами України, іноземцями // Юридичний журнал. - 2009. - № 2. – С. 15
18. Сімейне право України: Підручник / За ред. Гопанчука В.С.. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
19. Диба Порядок визнання спадщини відумерлою. Джерело: http://www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/publications/?aid=923&rid=61.
20. Зілковська Л.М. Щодо участі прокурора у справах про усиновлення // Держава і право. – 2005. - № 28. – С. 367-370.
21. Мироненко В.П., Пилипенко С.А. Сімейне право України: підручник / Валентина П.М. (заг.ред.). – К. : "Правова єдність", всеукраїнська асоціація видавців, 2008. –  477 с.
22. Справи про усиновлення дітей – нова категорія справ, що розглядаються судами // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 2 (4). – С. 36-38.
23. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. – Х.: “Ксилон”, 2006.
24. УЗАГАЛЬНЕННЯ практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми від 01.01.2009 року
25. Цивільний процес України: академічний курс : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.]; [за ред. С.Я. Фурси]. - К.: Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2009 – 848 с.
26. Цивільний процес України: Підручник // За ред. Ю.С. Червоного. — К.: Істина, 2007 – 392 с.
27. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид. -ге, перероб. та доп. – Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
28. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редколегії) та інші. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 2 
29. Цивільне процесуальне право України // Штефан М. Й. – К.: Ін Юре, 2005. – 624 с.