Договір дарування

Відповідно до статті, що коментується, Пожертвувач наділяється  певними правами, зокрема правом контролювати використання пожертви у  відповідності до обумовленої мети.

Законодавець передбачає випадок, коли пожертвувач передає  майно (пожертву) для досягнення певної мети, але використовувати його з  такою метою неможливо в силу певних обставин. У такому разі використовувати  пожертву за іншим призначенням можливо  тільки при наявності на це згоди  пожертвувача. Але це правило не додержується, якщо пропозиція звернена до невизначеного кола осіб та у  зібраних коштах неможливо виділити майно конкретних пожертвувачів.

Якщо пожертвувач не може надати згоду на використання пожертви не за призначенням, обумовленим договором, у зв'язку зі смертю пожертвувача або  ліквідацією юридичної особи, то дане питання вирішується за рішенням суду [4, 259].

Згідно зі статтею 730 ЦК України  пожертва повинна використовуватися  за призначенням, тобто для досягнення певної мети, для виконання якої пожертвувач надає пожертву. Але  існують випадки, коли передане пожертвувачем  майно (пожертва) використовується з  іншою метою, ніж яка була обумовлена договором. Якщо пожертва використовується не за призначенням, то в такому випадку  пожертвувач має право вимагати розірвання договору пожертви. Таке право  належить не тільки пожертвувачу особисто, а й його спадкоємцям.

Висновок

Таким чином, дослідивши зазначені  розділи плану роботи я дійшов наступних висновків, що значне місце  у системі підстав виникнення цивільних прав і обов'язків належить цивільно-правовому договору, який є основною правовою формою, що опосередковує  рух цивільного обороту: переміщення  матеріальних цінностей і надання  послуг тощо, а також що досить важливий інститут цивільного права, який був і є актуальним с позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується майнових інтересів людини.

Відповідно до Ст.6 ЦК сторони  є вільними в укладанні договору, і при договорі дарування та пожертви угода укладається на взаємній згоді  двох сторін.

Договір дарування та пожертви традиційно належить до найбільш стабільних розділів цивільного права. Завдяки  цьому поняття договору дарування  та пожертви та його видів у теорії цивільного права залишається практично  незмінним ґрунтуючись на положеннях римського права.

Отже, в системі цивільно-правових договорів договір дарування  виділяється в окремий тип  договірних зобов'язань завдяки  наявності деяких характерних ознак. В числі таких ознак можна  назвати наступні особливі риси договору дарування.

По-перше, основна кваліфікуюча ознака договору дарування, що відрізняє  його від переважної більшості цивільно-правових договорів, полягає в його безоплатності.

По-друге, ознакою дарування  є збільшення майна обдарованого. Обсяг майна обдарованого збільшується шляхом передачі йому дарувальником  речі або майнового права або  звільнення його від обов'язку. В  останньому випадку зменшується  частина майна обдарованого, що становить  його пасиви, що рівносильне збільшенню активів останнього. Дана ознака дозволяє відрізняти договір дарування від  інших договорів, що не передбачають, так само як і при даруванні, зустрічного  надання.

По-третє, при даруванні  збільшення майна обдарованого повинне  відбуватися за рахунок зменшення  майна дарувальника. Ця ознака необхідна  для відмежування договору дарування  від інших договорів і операцій, реалізація яких передбачає збільшення майна особи, але не за рахунок  зменшення майна іншої особи, яка надає йому послуги.

По-четверте, ознакою договору дарування є також наявність  в дарувальника, що передає обдарованому майно або звільняє його від зобов'язань, наміру обдарувати останнього, тобто  збільшити майно обдарованого за рахунок власного майна. За відсутності  такого наміру в "дарувальника" договір, за яким здійснюється передача майна, навіть за відсутності в його тексті умов про ціну вказаного майна  і порядок його оплати або іншого зустрічного надання, повинен визнаватися  оплатним.

По-п'яте, неодмінною ознакою  договору дарування є згода обдарованого на отримання дару.

Отже існує ще багато думок  стосовно даної теми, тому можна  зробити загальний висновок, що договір  дарування та пожертви у новому ЦК України зберігає принципові засади регулювання відносин у цій галузі, і дбає про додержанні законності і справедливості.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України  від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР, 2003, №№ 40-44, ст.356

2. Цивільний кодекс Української  РСР. Науково-практичний коментар. — К., 1971. С.131.

3. Бірюков І.А. Цивільне  право України. - К.: Академія, 2000.

4. Бойко П.С. Цивільне  законодавство. - Х.: Правова література, 1999.