Договір дарування

договір дарування пожертва власність

Розділ 2. Сторони у договорі дарування

Сторонами у договорі дарування  можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна  Республіка Крим, територіальна громада.

Батьки (усиновлювачі), опікуни  не мають права дарувати майно  дітей, підопічних.

Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування  між собою, якщо право здійснювати  дарування прямо встановлено  установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право  юридичної особи укладати договір  пожертви.

Договір дарування від  імені дарувальника може укласти  його представник. Доручення на укладення  договору дарування, в якому не встановлено  імені обдаровуваного, є нікчемним.

Сторонами договору дарування  є дарувальник і обдаровуваний. Перший добровільно позбавляє себе певного майна, другий набуває ці права. Якщо предметом договору дарування  є річ, то обдаровуваний набуває  на неї право власності.

Сторонами у договорі дарування  можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. У статті, що коментується, міститься  положення про те, що сторонами  у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава  Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Дарування цивільно-правова  угода, тому дарувальник і обдарований  повинні бути дієздатними. Тобто, укладання  договорів дарування громадянами  має здійснюватися з додержанням  загальних правил цивільного законодавства  про їх дієздатність. Крім того, законодавець встановлює додаткові гарантії захисту  осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів  дітей, осіб, над якими встановлена  опіка чи піклування, у цивільному законодавстві зазначається, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають  права дарувати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені  осіб, над якими встановлена опіка  чи піклування, приймати майно у  подарунок, а піклувальники над  неповнолітніми давати згоду на прийняття  дару [12, 371]. Опікуни та піклувальники  можуть відмовитися від пропозиції прийняти дар, якщо він не відповідає інтересам підопічного. Договори дарування  дозволяються відносно любої особи  за вибором дарувальника. Закон не обмежує здійснення договору дарування  між подружжям.

Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування  у межах своєї спеціальної  дієздатності. При цьому у статті, що коментується, не передбачається будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й  за договором дарування) вони мають  здійснювати відповідно до вимог  їх установчих документів та законодавчих актів. Договір дарування між  юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, не дозволяється у випадку, якщо право дарування  не передбачено у статуті дарувальника. Дане положення не стосується права  таких осіб укладати договір пожертви (тобто дарування нерухомого та рухомого майна, зокрема грошей та цінних паперів  фізичним та юридичним особам, державі  України, Автономній Республіки Крим, адміністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, раніше визначеної мети). Тобто, юридичні особи  можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та предмету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них, а також у випадках, прямо передбачених законодавством України.

У статті 720 ЦК України передбачено  положення про те, що не тільки дарувальник  особисто може укладати договір дарування. Від його імені такий договір  може укласти його представник при  додержанні певних умов, передбачених цивільним законодавством. Представник  дарувальника повинен діяти на підставі письмового уповноваження (доручення), що видається однією особою іншій  особі, представляти його інтереси перед  третіми особами. Порядок видачі та оформлення доручення підпорядковується  загальним нормам цивільного законодавства. Якщо у дорученні на укладання  договору дарування не встановлено  імені обдарованого, воно визнається нікчемним [10, 219].

Обов'язки дарувальника. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаровуваного.

Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості  подарованої речі і який не повідомив  про них обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим  ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.

Оскільки договір дарування  є безоплатним, до дарувальника не можливо  пред'являти вимоги щодо якості майна, що передається. Воно може бути неякісним, але не повинно завдавати шкоди  життю, здоров'ю та майну обдаровуваного. У зв'язку з цим, ще однією новелою  ЦК є те, що законодавцем передбачений обов'язок дарувальника повідомити обдарованого про недоліки або його особисті властивості, які можуть бути небезпечними для  життя, здоров'я, майна як для самого обдарованого, так і для інших осіб (якщо вони відомі обдарованому). Тобто, якщо раніше відчужувач майна (дарувальник) за договором дарування не зобов'язаний був додержуватися усіх існуючих вимог до якості відчужуваного об'єкта, то згідно з даною статтею на дарувальника такий обов'язок вже покладається в силу закону. Але при цьому дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки прийнятого дару або зазнавати витрат, пов'язаних з виправленням їх, або обмінювати на якісну річ (навіть тоді, коли йому було відомо про існування недоліків дару), якщо обдарованому або іншим особам (якщо вони відомі обдарованому) не заподіяна шкода життю, здоров'ю або майну у результаті володіння чи користування дарунком.

Оскільки договір дарування  укладається в інтересах однієї сторони обдарованого, останній не має права пред'являти претензії  до дарувальника на тій підставі, що річ, яку подарували, виявилась з  недоліками. Але при цьому дарувальник  повинен відповідати за шкоду, заподіяну  обдарованому річчю з недоліками, про які знав дарувальник, але  про які не було повідомлено потерпілому. Відповідно до даної статті, якщо дарувальнику було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і  якщо він не повідомив про них  обдарованого, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану життю, здоров'ю або  майну в результаті володіння  чи користуванні дарунком.

Якщо дарувальнику не було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі (товару), але користування подарунком призвело до виникнення шкоди, завданої життю, здоров'ю  або майну обдарованого або інших  осіб, то у даному випадку дарувальник  не несе відповідальності за настання таких умов [21, 404].

Розділ 3. Порядок укладення  та розірвання договору дарування

3.1 Прийняття дарунка

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту  його прийняття.

Дарувальник, який передав  річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для  вручення її обдаровуваному, має право  відмовитися від договору дарування  до вручення речі обдаровуваному.

Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої  згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить  про відмову від його прийняття.

Прийняття обдаровуваним  документів, які посвідчують право  власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

У відповідності до статті 722 ЦК України право власності  обдарованого на дарунок виникає  з моменту його прийняття, тобто  з того часу, коли обдарований якими-небудь діями підтвердив свою згоду на прийняття  дарунка від дарувальника. Іншими словами, як тільки обдарований прийняв  дарунок від дарувальника, він  стає власником одержаного від дарувальника майна. У даному випадку момент укладання  угоди не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком  передати майно обдарованому у майбутньому  вважатиметься чинним до його фактичної  передачі, і саме тому договір дарування  має ознаки консенсуального правочину [14, 267].

ЦК надає дарувальнику можливість одностороннього розірвання договору дарування до передачі йому дарунку.

Виходячи зі змісту статті, що коментується, можна зробити висновок, що дарувальник має право скасувати  дарування до вручення обдарованому речі, яка передається в дар. Однією з таких умов, передбачених законодавцем, є випадок, коли дарувальник передає  річ, що є предметом договору дарування, організації транспорту, зв'язку або  іншій особі для вручення її обдарованому. До того моменту, коли зазначена річ  не була ще реально передана обдарованому організацією транспорту, зв'язку або  іншою особою, яка повинна була це зробити, дарувальник має право  відмовитися від дарування речі іншій стороні за договором дарування.

Договір дарування належить до односторонніх договорів, але  він має також ознаки двосторонньої  угоди, оскільки для укладання даного виду договору необхідне волевиявлення  двох сторін (дарувальника та обдарованого). Іншими словами, договір дарування  вважається здійсненим за наявності  волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. Дарунок  вважається прийнятим обдарованим, якщо він негайно не заявить про  відмову від його прийняття у  тому випадку, коли дарунок був відправлений дарувальником без попередньої  згоди обдарованого. У ЦК досить повно визначено поняття "прийняття  подарунка" це прийняття обдарованим  документів, які посвідчуються право  власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору дарування, або символів речі (ключів, макетів тощо). Врегулювання даного питання дозволяє точно та однозначно тлумачити статтю, що коментується, допомагає при виникненні різноманітних  питань, пов'язаних із передачею подарунка  дарувальником та прийняттям його обдарованому.

3.2 Дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому

Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в  майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.

У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка  або відшкодування його вартості.

Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний  помре, договір дарування припиняється.

Що стосується строків  передачі речі обдарованому, то вона може бути передана дарувальником як у  теперішній час, так і у майбутньому, тобто момент укладання угоди  не пов'язаний з моментом передачі майна  у власність. Саме тому при укладанні  договору дарування може бути (але  не обов'язково) встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому у майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У даній  статті зазначається, що дарувальник  може передати річ у майбутньому: через певний строк (через кілька років, після виявлення обставин, суттєвих для дарувальника тощо) або  у конкретний термін (наприклад, визначена  дарувальником конкретна дата), зазначений у договорі. Законодавцем вноситься  ще одне поняття "відкладальна обставина", тобто обставина, що не дає можливості виконати договір дарування і  тому його виконання переноситься на майбутнє, при цьому ці обставини  повинні бути не вигаданими, а дійсно такими, що перешкоджали виконати договір  дарування [3, 190-191].

Ще однією новелою у  цивільному законодавстві є те, що дарувальник у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором з обов'язком  передати дарунок у майбутньому, обов'язково повинен передати дарунок  обдарованому. У свою чергу в обдарованого виникає право не тільки отримати подарунок від обдарованого по волі самого дарувальника, а й у нього  виникає також право на обов'язкове одержання подарунка, що зазначено  у договорі дарування: вимагати від  дарувальника передачі подарунка, витребувати  дарунок або вимагати відшкодування  його вартості.

У статті 723 ЦК України передбачена  обставина, що дає підстави припинити  договір дарування з обов'язком  дарувальника передати дарунок в  майбутньому. Також передбачене  право дарувальника на анулювання договору дарування у випадку, якщо він  переживе обдарованого. Так, якщо дарувальник  або обдарований помре до настання строку (терміну) або відкладальної  обставини, що визначена договором  дарування з обов'язком дарувальника передати дарунок у майбутньому, такий договір припиняється, не породжуючи права та обов'язки в іншої сторони  за таким договором. Наприклад, якщо дарувальник за договором про  обов'язкову передачу дарунка у майбутньому  помре до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, визначеної таким договором, обдарований не має права претендувати на подарунок, що був предметом договору, а також  вимагати від спадкоємців дарувальника передачі йому обіцяного подарунка [22, 256].

3.3 Одностороння відмова  від договору дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому

Дарувальник має право  відмовитися від передання дарунка  у майбутньому, якщо після укладення  договору його майновий стан іс-тотно  погіршився.

Обдаровуваний має право  у будь-який час до прийняття дарунка  на підставі договору дарування з  обов'язком передати дарунок у  майбутньому відмовитися від  нього.

Новим для цивільного законодавства  є положення про те, що дарувальник  може відмовитися від передання  дарунку у майбутньому обдарованому, якщо після укладення договору його майновий стан значно погіршився. У  даному випадку законодавцем передбачена  така норма для захисту інтересів  дарувальника при істотному погіршенні його майнового стану, інакше він  повинен був би (згідно зі статтею 724 ЦК України) або передати річ обдарованому, або відшкодувати її вартість, що було б дуже невигідно для матеріального  стану його особисто та членів його родини.

Стаття 724 ЦК України надає  можливість дарувальнику при певних умовах односторонньо розірвати  договір, що зобов'язує його здійснити  у майбутньому безоплатну передачу майна або прав. Оскільки дарування  передбачає добровільне бажання  особи збагатити будь-кого за свій рахунок, вона може звільнитися від  своєї обіцянки, якщо до моменту  настання строку передачі це негативно  відобразиться на його зміненому  сімейному або майновому стані. Ці зміни повинні бути непередбаченими. Іншими словами, такі обставини виключають вину дарувальника, при цьому він  не зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані обдаровуваному.

Тобто у даному випадку  вбачається виключення з загального правила про обов'язкову передачу дарунка обдарованому у майбутньому, передбаченого ст.723 ЦК України. При  виникненні спору між сторонами  зазначеного договору, він може бути вирішений судом, при цьому дарувальнику необхідно буде підтвердити дійсне погіршення свого матеріального  стану. При наданні суду такого підтвердження  дарувальник звільняється від обов'язку, передбаченого таким договором  дарування [11, 172].

Як уже було зазначено, сторони мають право при певних обставинах відмовитися від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому.

Відмова дарувальника від  виконання зобов'язання може бути зумовлена  загибеллю речі, вилученням її з  обігу, забороною здійснювати дії, які обіцяли виконати. Ці обставини  припиняють зобов'язання у зв'язку з  неможливістю виконання. Але у випадку, якщо річ знищена внаслідок умислу чи грубої необережності дарувальника, він відповідає за завдані іншій  стороні збитки.