Договор дарения

Крім того договір дарування  може створювати права для третіх осіб. Так, договором може бути передбачено  матеріальне забезпечення чи грошова  виплата на користь третіх осіб з  боку обдарованого у зв’язку з  умовами договору. Уразі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання  обов’язку на користь третьої  особи має право вимагати від  обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов’язок.

Треті особи також можуть звертатися до суду з метою захисту  своїх прав що випливають із домовленості (договору) між обдарованим та дарувальнком, в порядку цивільного судочинства.

5. Припинення договору  дарування

Договір дарування також  може бути припинено. Цікаво звернутись до витоків повернення дарунку. За загальним  правилом дар поверненню у римському  праві не підлягав1. Винятки з  цього правила були стосовно грубої невдячності обдарованого (грубі  словесні образи, заподіяння фізичної чи моральної шкоди, невиконаний наказ - modus). В таких випадках "ображена" особа зверталась в суд з позовом про розірвання договору та повернення дару. Право повернення дарунку взагалі не допускалось, якщо цей обдарований врятував життя дарувальника, чи зробив йому значну послугу. Надзвичайно широкий перелік підстав "відкличності" договору дарування подані у Книзі загальних цивільних законів (при загальній презумпції "невідкличності даровизни"):

1. Скрутне становище дарувальника.

2. Невдячність обдарованого.

3. Дарунок з майна, необхідного  для обов'язкового (законного) 1 утримання. 

4. Дарунок входить в  обов'язкову частку у спадковій  масі.

5. Якщо договір укладений  шляхом "підступу" (обману).

6. Для народжених дітей  після смерті батька-дарувальника, і які потрапили у скрутне  становище.[22]

Цивільний кодекс передбачає наступні підстави припинення договору дарування : 1)відмова однієї зі сторін 2)розірвання договору дарування 3) недійсність  договору

Щодо відмови, то обдарований  має право відмовитись від  подарунка в момент його вручення, тобто коли договір є реальним –момент передачі речі збігається з моментом укладенням договору. В  разі якщо договір консенсуальний –  передбачає передачу речі в майбутньому, обдарований може відмовитись віддарунка в будь-який час до моменту його прийняття.

Так само, від договору може відмовитися дарувальник, за умови  що місце має обов’язок передання  дарунка у майбутньому, в разі якщо після укладення договору майновий стан дарувальника істотно погіршився.В  законодавстві не передбачено що слід розуміти під істотним погіршенням  майнового стну (оціночне поняття)

Стосовно розірвання договору, ст.727 ЦК передбачає розірвання з ініціативи дарувальника за таких обставин:

· Щодо нерухомих речей  чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності  дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

· Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

· Якщо обдаровуваний створює  загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову  цінність.

· Якщо внаслідок недбалого  ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну  цінність, ця річ може бути знищена  або істотно пошкоджена.

Обдарований може розірвати договір керуючись загальними положеннями про договір, зокрема, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення  стороною договору, коли внаслідок  завданої цим шкоди друга сторона  значною мірою позбавляється  того, на що вона розраховувала при  укладенні договору.(виявлення властивостей подарунка про які обдарований  не знав до укладення договору)

Недійсність договору.Підставою недійсності договору є 1)недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

· Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і  відповідати його внутрішній волі.

· .Правочин має бути спрямований  на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

· Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх  чи непрацездатних дітей.

2) Договір є недійсним  ,якщо його недійсність встановлена  законом ( нікчемний правочин): у  разі недодержання вимоги закону  про нотаріальне посвідченнядоговору;  укладення договорударування від  імені неповнолітнього без згоди  органу опікита піклування. Не  потребує рішення суду.

3)Також договір є недійсним  в разі: недотримання письмової  форми;вчинення під впливом помилки  ; обману; насильства; під впливом  тяжкої обставини, тощо. В цьому  разі недійсність встановлюється  судом. 

У разі розірвання договору дарування дарувальникові повертається дарунок у натурі, а якщо це неможливо, - то компенсація його вартості. На вимоги про скасування договору дарування  застосовується позовна давність в один рік.

В разі визнання договору недійсним  дарунок повертається дарувальнику, обдарований може вимагати компенсацію  за утримання в себе дарунка.

6. Пожертва , як  форма договору дарування 

Формою дарування є пожертва, зміст якої ст. 729 ЦК України визначає як дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей і цінних паперів, особам, визначеним ч. 1 ст. 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети, загальнокорисної цілі. Оскільки пожертва є даруванням, до неї застосовуються положення про договір дарування. Відмінність від дарунка вбачається в тому, що пожертва призначена для користування невизначеної кількості осіб і має конкретне призначення[23]. Окремо встановлюються лише права пожертвувача на здійснення контролю за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. У випадку неможливості використання пожертви за призначенням пожертвувач дає згоду на використання пожертви за іншим призначенням (у разі смерті пожертвувача або ліквідації юридичної особи – за рішенням суду). Згідно з ч. 3 ст. 730 ЦК України, пожертвувач має право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням. Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійництва пожертв, нагородження преміями або цінними подарунками за певні заслуги чи в зв’язку з ювілеєм. До договору пожертви належить виплата премій працівникам у порядку існуючої ситеми оплати праці, виплати в порядку соціального захисту населення, приватизація громадянами державного майна на підставі приватизаційних сертифікатів[24]

Соціальна роль цього договору полягає тому, що у будь-якому  суспістві є прошарки населення  з невеликими доходами, а також  окремі громадяни, соціально незахищені з різних суб’єктивних і об’ктивних причин. Особливо скрутним стає матеріальне  становище значної частини населення  у перехідні періоди реформування економіки, що відбувається нині і в  Україні. За цих умов певну матеріальну  допомогу найбіднішим верстам населення, хворим та інвалідам можуть надати організовані форми благодійництва.

Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР визначає благодійництво як добровільну безкорисливу пожертву фізичних та юридичних осіб у поданні  набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної  допомоги, специфічними формами якої є меценатство і спонсорство. Згаданий закон визначив організаційно-правові  засади такої форми дарування, як благодійництво, а також засади діяльності благодійних організацій. Відповідно до цього закону меценатство —  добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка  фізичними особами набувачів  благодійної допомоги;

спонсорство — добровільна  матеріальна, фінансова, організаційна  та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної  допомоги з метою популяризації  виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і  послуг.

Коротко характеризуючи договір  пожертви можна зробити висновок, що він деякою мірою суперечить ч. 2 ст. 717 ЦК, оскільки визначаючи в ст. 730 ЦК права пожертвувача тим самим, одночасно, встановлюються обов΄язки обдарованого. Так, якщо пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву, то обдарований повинен мати обов΄язок забезпечити таке право.

Відносно ж мети, з якою може робитись пожертва, то вона не тільки не конкретизована, а й не сформульована  в законі. Але вважається, що мета має задовольняти обидві сторони  договору, а тому цю угоду необхідно  вважати однозначно двосторонньою 

Окремо слід зазначити, що за ч. 3 ст. 720 ЦК передбачається навіть „не обтяжувати” статутних документів юридичної особи правом на пожертву, тобто пропонується надати це право  будь-яким юридичним особам. Однак, вважається, що тут все ж таки необхідно чітко встановлювати  податки на такі „пожертви” і особливо у випадках, коли такими пожертвами будуть розраховуватись за товари, будуть вноситись кошти в статути  інших підприємств тощо[25].

висновок 

На підставі вище викладеного  можна прийти до висновків, що значне місце у системі підстав виникнення цивільних прав і обов’язків належить цивільно-правовому договору, який є основною правовою формою, що опосередковує  рух цивільного обороту: переміщення  матеріальних цінностей і надання  послуг тощо, а також що досить важливий інститут цивільного права, який був  і є актуальним с позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується майнових інтересів  людини[26].

На кінець слід провести відмежування договору дарування від  подібних інститутів цивільного права, як правило, не є важким завданням. Купівля-продаж є явним антиподом дарування в силу своєї оплатності. Від договору позички договір дарування відрізняється тим, що річ, що є його предметом, передається у власність, а не в тимчасове користування, як при позичці. Крім того, предметом дарування може виступати не тільки річ, але і майнове право. На відміну від заповіту - односторонньої угоди по розпорядженню майном на випадок смерті - дарування є договором, тобто двосторонньою угодою, а тому може мати місце лише при житті дарувальника. Позика і схов зовні нагадують дарування, оскільки речі (гроші) передаються у власність позичальника чи охоронця без будь-якої плати. Але з договору дарування зобов'язання або взагалі не виникає (більшість реальних договорів дарування), або кредитором у цьому зобов'язанні виступає одержувач майна (консенсуальні договори дарування). Тоді як у договорах позики і схову одержувачі майна (позикодавець і охоронець) є боржниками, зобов'язаними повернути замість отриманих раніше речей те саме майно або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Перевага в цивільному обігу еквівалентно-оплатних відносин не заперечує й безоплатного передання  майна однією особою іншій. Найчастіше таке передання набуває форми  трудових або адміністративно-правових відносин. Разом із тим, безоплатне передання майна у власність іншої особи відбувається у цивільно-правових формах. В таких випадках застосовують договір дарування[27].

Договір дарування та пожертви традиційно належить до найбільш стабільних розділів цивільного права. Завдяки  цьому поняття договору дарування  та пожертви та його видів у теорії цивільного права залишається практично  незмінним ґрунтуючись на положеннях римського права.

Список літератури:

Законодавство:

1. Цивільний Кодекс Украйни  від 01.01.2004 року 

2. Цивільний Кодекс Української  РСР від 18.07.1963 року 

3. Сімейний Кодекс від  01.01.2004 року 

4. Цивільний Кодекс Російської  Федерації від 1995 року 

5. Господарський кодекс  України від 01.01.2004 року 

6. Закон України Про  нотаріат" від 02.09.1993 рою/ 

7. Декрет Кабінету Міністрів  „Про управління майном, що є  у загальнодержавній власності"  від 26.12.1992 року 

8. Інструкція Міністерства  Юстиції „Про порядок вчинення  нотаріальних дій нотаріусами  України" від 14.06.1994 року 

9. Закон України « Про  податок з доходів фізичних  осіб» від 22.05.2003

10. Декретом Кабінету Міністрів  України "Про систему валютного  регулювання і валютного контролю" від 02.06.2000

11. Закон України "Про  благодійництво та благодійні  організації" від 16.09. 1997

Судова практика:

1. Постанова Пленуму ВС  „Про судову практику в справах  про визнання утод недійсними'' від 28.04.1978 року (із змінами внесеними  Постановою Пленуму від 25.12.1992 року)

Спеціальна література;

1. Науково – практичний  коментар Цивільного кодексу  України // За редакцією В.М.  Коссака – К. «Істина», 2004

2. Цивільне право України:  Підручник: У 2-х кн. /О.В. Дзера,  Д.В. Боброва, А С.Довгерт та  ін.– К.: Юрінком Інтер, 2005– Кн 2– стор.

3. Цивільне право України:  Підручник: У 2-х кн. /О.В. Дзера,  Д.В. Боброва,.– К.: Юрінком Інтер, 2001– Кн 2– стор. 105- 106

4. Значення нового Цивільного  Кодексу для формування громадянського  суспільства, розвитку підприємництва  в Україні та реформування  її правової системи. // Концептуальні  засади проекту Цивільного кодексу  на сайті Центру комерційного  права при підтримці Агентства  США з міжнародного розвитку (http://www.commerciallaw.com.ua/)

5. Договір дарування та  пожертви // www.monax.ru/law

6. Договір дарування: новели  правового регулювання Ю.Анохін //www.contragent.narod.ru

7. Договір дарування за  новим Цивільним Кодексом. Башук  Олена //www.justinian.com.ua