Договор дарения

.Крім того, відповідно  до ст. Стаття 43 Господарського кодексу  України підприємці мають право  без обмежень самостійно здійснювати  будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом,  а відповідно до Стаття 133 цьго  кодексу господарська діяльність  може здійснюватися також на  основі інших речових прав (права  володіння, права користування  тощо), передбачених Цивільним кодексом  України. Таким чином, підприємства  можуть здійснювати передачу  свого майна на основі договору  дарування на рівні з фізичними  особами, зурахуванням певних  особливостей .

Аналізуючи ж інших  суб΄єктів, які вправі здійснювати дарування, а саме: фізичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, звернемо увагу лише на той аспект, що для таких суб΄єктів, яким є держава, обов΄язково має зазначатись механізм реалізації повноважень на дарування. Це положення також стосується територіальної громади, оскільки для прийняття рішення про дарування від імені цих суб΄єктів повинен існувати чіткий механізм узагальнення волі його суб΄єктів.

Договір дарування допускає його укладення за посередництвом представника дарування не належить до правочинів що мають укладатися особисто. Існують  певні вимогищодо представництва. Передставник повинен діяти лише на підставі довіреності  виданої довірителем (дарувальником).Передставник укладає договір дарування, щодо того майна яке вказано в довіреності.Відповіднодо ст. 245 Ц К довіреність укладається  в формі, в якій відповідно до закону має укладатися правочин, тобто у  письмовій формі належить укладати довіреність, якщо представником або  довірителем (дорувальником) є юридична особа; якщо вартість майна щодо якого  представник уповноважений укладати договір дарування, перевищує у  двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Неоподаткований  мінімум складає 17 гривень[18], одже довіреність  укладається у письмовій формі  якщо її предмет оцінюється більше ніж 340 гривень.

Довіреність на укладання  договору дарування, у якій не встановлено  імені обдаровуваного, є нікчемною.

У тексті довіреності мають  бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної  особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і  особи, яку представляють, а в  необхідних випадках і посаду, яку  вони займають. У довіреностях на ім’я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського  об’єднання[19]

Деякі автори висловлюють  позицію щодо некоректності поняття  „генеральна довіреність” і проблеми в нотаріальній практиці і законодавстві  стосовно розмежування понять довіреність  та доручення. В сучасній юридичній  практиці до останнього моменту посвідчуються  довіреності, в яких передаються  повноваження власника на розпорядження  майном: продаж, дарування майна  тощо. Тому необхідно звернути увагу, що з 01.01.2004 року подібні довіреності  стають просто нікчемним. Тобто представник  тепер буде вправі лише оформляти  договір дарування від імені  довірителя, а не розпоряджатись майном. Хоча вважається необхідним конкретизувати й інший момент, а саме на яке  майно поширюються повноваження представника власника.[20]

Виходячи з вище викладеного  практичній більшості випадків така довіреність має бути укладена в  письмовій формі.

3.3. Форма договору дарування 

У Форма правочину —  це спосіб вираження волі учасників  угоди. Одним із способів є усний  правочин. При такій формі письмовий  документ не складається. Характерною особливістю усного правочину є збіг двох стадій — укладення і виконання. Усна форма характерна для реального договору дарування. В усній формі укладаються договори дарування речей особистого користування та побутового призначення. Критерієм віднесення предметів до зазначеної категорії є мета їх використання (особисте або побутове), відносно невелика цінність.

Усна форма договору за Цивільним кодексом передбачена  для дарування речей особистого користування та побутового призначення. Письмово укладається договір дарування  майнового права та договір дарування  з обов'язком передати дарунок  у майбутньому. У разі недодержання форми такі договори є недійсними. Договір дарування нерухомої  речі укладається письмово і посвідчується  нотаріусом. Договір дарування рухомих  речей, які мають особливу цінність, укладається письмово. Законодавець не визначає критеріїв віднесення речі до такої, що має особливу цінність. Водночас дарування цінних рухомих  речей може здійснюватися усно, оскільки коментовані правочини не є нікчемними. Передання такої речі за усним  договором визнається правомірним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння нею з боку обдарованого. (ст. 719 ЦК).

Певними особливостями зумовлена  передача в дар майнового права. Специфіка предмета договору дарування  майнових прав зумовлює необхідність письмової форми правочину. Аналогічна ситуація складається у разі, коли укладення договору не збігається з моментом передачі дарунка. В цьому випадку має місце консенсуальна угода. Недотримання письмової форми угоди є підставою для визнання її недійсною.

Спеціальна вимога щодо форми  правочину встановлена для дарування  валютних цінностей у розмірі, який перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На сьогодні з урахуванням неоподатковуваного мінімум доходів громадян ця сума становить 850 грн. Договори дарування, що перевищують зазначений розмір, укладаються в письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. До валютних цінностей згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" належить валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Правила цивільного законодавства  про форму договорів дарування  мають поширюватися і на угоди, що укладаються між подружжям, батьками і дітьми та між іншими близькими  особами. Проте, у юридичній літературі висловлювалися думки про необов'язковість  застосування правил цивільного законодавства  про форму угод, що укладаються  між такими особами, зокрема, між  подружжям. Необов'язковість належного  оформлення угод між подружжям чи іншими близькими особами позбавляла б суд в багатьох випадках встановити реальну наявність між ними договірних відносин. Це давало б можливість подружжю легко уникати відповідальності за особистими боргами або очікуваної конфіскації майна, оскільки дружина-боржник або один із подружжя, який скоїв злочин, завжди міг заявити, що належна йому частка у майні або його особисте майно вже раніше було подароване іншому з подружжя. Насправді таке майно продовжувало б перебувати у їхній спільній власності або роздільній власності дружини-боржника.

Отже, правила цивільного законодавства про форму угод дарування мають застосовуватися  незалежно від характеру взаємовідносин їхніх суб'єктів. Не дає підстав  для іншого висновку також аналіз судової практики, зокрема, постанови  Пленуму 

Верховного Суду "Про  судову практику в справах про  визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 р. (із змінами, внесеними постановою пленуму від 25 грудня 1992 р.). В цій  постанові ,зокрема, наголошується  на потребі визнання недійсними договорів  дарування щодо нерухомого майна, уразі  недотримання вимоги нотаріального  посвідчення. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від  її нотаріального оформлення, за вимогою  сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати  угоду дійсною. Однак це правило  не може бути застосовано, якщо сторонами  не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення  її були в наявності передбачені  законом обмеження.

При укладенні договорів  дарування необхідно додержуватися  спеціальних правил, встановлених для  відчуження частки у спільному майні. Так, договори про відчуження нерухомого майна подружжя, що належить їм на праві  спільної сумісної власності, посвідчується  нотаріусом за наявності письмової  згоди другого з подружжя (ч. З  ст. 65 Сімейного Кодексу). Справжність  підпису на заяві другого з  подружжя про згоду на відчуження спільного майна засвідчується  в нотаріальному порядку або  підприємством, установою, організацією, в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні. Якщо чоловік або дружина відчужувача особисто надасть нотаріусу заяву про згоду на відчуження, засвідчувати справжність підпису не потрібно, нотаріус тільки встановлює особу заявника, про що робить відмітку на заяві і вказує назву документа, який посвідчує особу, номер, дату видачі й назву установи, що його видала.

Договори про відчуження нерухомого майна можуть бути посвідчені нотаріусом і без згоди другого  з подружжя, якщо з правовстановлюючого  документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене  майно є не спільною, а особистою  власністю одного з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане в дарунок  або в порядку спадкування, здійснено  поділ майна, набутого підчас перебування  в зареєстрованому шлюбі, тощо). Про  перевірку цієї обставини нотаріус робить відмітку на примірнику договору, що залишається в нотаріальній конторі  чи у приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до договору.

Договір про відчуження нерухомого майна може бути посвідчений без  згоди другого з подружжя також  у випадках, коли остання не проживає за місцем знаходження майна і  місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини повинна  бути подана копія рішення суду, яке набрало законної сили. Про  визнання другого з подружжя безвісно відсутнім[21].

До майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності  жінки та чоловіка, які не перебувають  у шлюбі між собою, однак проживають однією сім’єю поширюються правила  щодо майна, що є правом спільної сумісної власності подружжя.

4. Зміст договору  дарування

Зміст будь-якого договору складають права і обов'язки його сторін. Отже зміст договору дарування  складають права і обов'язки дарувальника і обдарованого. Однією з новел  Цивільного кодексу 2004 року стала можливість визнання договору дарування, як реальним, так і консенсуальний. Саме консенсуальність зумовлює можливість виникнення у обдарованого поряд з правами, також обов’язків. Отже, обов'язками дарувальника є наступні:

• передати майно у власність  при обіцянці дарування (п. 1 ст. 717 ЦК);

• повідомити обдарованого про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як самого обдарованого, так і інших осіб;

• якщо дарувальник не виконав  свого обов'язку по повідомленню обдарованого про недоліки речі чи її особливі властивості (п. 1 ст. 721), то в разі заподіяння шкоди  при володінні чи користуванні дарунком, він зобов'язується до її відшкодування, (п. 2 ст. 721 ).

Права дарувальника:

• скасувати дарування  до вручення речі обдарованому, якщо ця річ була передана через органи транспорту, зв'язку або через іншу особу (п. 2 ст. 722);

• відмовитися від виконання  обов'язку передати дарунок, якщо після  укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ст. 724);

• вимагати від обдарованого виконання покладеного нього  обов'язку вчинити певну дію майнового  змісту або утриматися від її

вчинення на користь третьої  особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову  ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про  виселення тощо). Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього  обов'язку має право дарувальник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним - особа, на користь якої має бути виконаний  цей обов'язок, (ст. 725);

• вимагати розірвати договір  і повернути дарунок у разі ухилення обдарованого від виконання  обов'язку на користь третьої особи (ст. 776);

• зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти  життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей (п. 1 ст. 727);

• Дарувальник має право  вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу  безповоротної втрати дарунка, що має  для дарувальника велику немайнову  цінність(п. 2 ст. 727).

• зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення  обдарованого до речі, що становить  історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно  пошкоджена (п. 3 ст. 727).

Права обдарованого:

зажадати передання йому дарунку у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини (п. 1 ст. 723);

• у випадку, якщо дарувальник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься  від виконання свого обов'язку, обдарований має право на примусове  витребування відповідної речі або  компенсацію її вартості (п. 2 ст. 723);

право в будь-який момент односторонньо відмовитися від  договору дарування і повернути  річ, якщо вона не потребує догляду  або особливих умов утримання  чи зберігання (п. 2 ст. 724).

Обов’язки обдарованого

· обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового  характеру на користь третьої  особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно  у власність, виплачувати грошову  ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти  вимог до третьої особи про  виселення ,тощо)

· разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним забов’язаний виконати обов’язк на користь третьої  особивзяті ним забов’язання

· у разі.порушення обдаровуваним  обов’язку на користь третьої  особи дарувальник має право  вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, — відшкодування його вартості.

· У разі розірвання договору дарування зобов’язаний повернути  дарунок у натурі.