Атмосферні явища, як характеристика клімату м. Чернівці і їх часовий хід у 2009 році

Для України  характерні значні коливання кількості  опадів у різних районах у різні  роки. Найбільша сума опадів у Карпатах — 2200, а найменша — 800 мм/рік. Кількість днів з опадами в Карпатах та Кримських горах досягає 180, у Поліссі та на півночі Лісостепу— 190, на півдні Лісостепу—120—140, у південному степу— 100—120, на морських узбережжях— 100 мм/рік. Опади перебувають у прямій залежності з хмарністю. Хмари — це продукт конденсації водяної пари. Насичене водяною парою повітря піднімається вгору, внаслідок зниження температури повітря (через кожні 100 м від поверхні Землі температура повітря знижується на 0,6°С) виникає конденсація. Вона прискорюється внаслідок наявності ядер конденсації (пилу, диму тощо). У зовсім чистому повітрі конденсація не відбувається навіть при перенасиченні його водяною парою.

Атмосферні  опади — це вода в краплинно-рідкому  або в твердому стані, яка випадає  з хмар у вигляді дощу, мжички, снігу, крупи або осідає безпосередньо з повітря на поверхню Землі у вигляді туману, роси, інею, ожеледі тощо.

Хмари розташовуються на різній висоті і залежно від  цього, а також від особливостей зовнішнього вигляду поділяються  на:

1. Хмари верхнього  ярусу (понад 6000 м) перисті, перисто-купчасті, перисто-шаруваті. Перисті хмари — це поодинокі ніжні хмарки, білі, блискучі, що часто мають вигляд волокон, прозорих пластівців. Усі хмари верхнього ярусу складаються з льоду.

2. Хмари середнього  ярусу (від 2000 до 6000 м) — висококупчасті, високошаруваті. Ці красиві хмари складаються з білих округлих куль, валів, а високошаруваті мають вигляд пелени сіруватого кольору. Вони складаються з краплин води.

3. Хмари нижнього  ярусу (нижче 2000 м) шаруваті, шарувато-купчасті, шарувато-дощові. Шаруваті хмари мають вигляд пелени сірого кольору. Шарувато-купчасті складаються з брил і валів сірого кольору. Шарувато-дощові хмари — це безформний сірий шар.

4. Хмари вертикального  розвитку. Основи цих хмар містяться  на рівні нижнього ярусу, а вершини досягають меж верхнього ярусу. До хмар вертикального розвитку належать купчасті і купчасто-дощові. Купчасті хмари — найгарніші. Вони мають вигляд щільних клубів і куп з майже горизонтальною основою і складаються з води. Купчасто-дощові хмари складаються з води і льоду.[1]

Сніговий  покрив у Поліссі та Лісостепу  утворюється у середині листопада, у степовій зоні — на початку  грудня, у Кримських горах —  наприкінці листопада на початку  грудня, у Карпатах — ще раніше.

Від снігу  степова зона звільняється наприкінці лютого — на початку березня, лісостепова зона та Полісся — у другій половині березня.

Максимальної  висоти сніговий покрив досягає у  лютому, зокрема, у зоні мішаних лісів  — 20—30 см; у степовій — 5—10 см; у  Карпатах — 70—80 см; у Кримських горах — близько 40 см. Сніговий покрив має велике значення як джерело вологи та для захисту озимих культур від вимерзання, тому на сільськогосподарських угіддях за допомогою спеціальних заходів (снігозатримання, лісових смуг) створюють додаткові запаси снігу.[12]

1.3 Атмосферні явища,  властиві території  України

Грозив Україні  спостерігаються переважно з  квітня по вересень, на узбережжях морів  — у жовтні, листопаді, зимою грози  бувають дуже рідко. Середня кількість  гроз на рік 25—30, у південних районах кількість їх зменшується до 15—20, а у гірських районах зростає до 30—40. Інтенсивні і тривалі грози найчастіше спостерігаються під час проходження атмосферних фронтів.[14]

Найбільша кількість  днів з грозами спостерігається  влітку, коли найбільше прогрівається підстилаюча поверхня, внаслідок чого створюються найсприятливіші умови для формування грозових хмар. Грози найчастіше відбуваються після полудня (з 15 год), середня тривалість їх 2 год.

Явище грози  викликає у значний інтерес і  потребує доступного пояснення і ознайомлення з правилами поведінки під час грози. Людям важко пояснити фізичну суть грози, проте потрібно розповісти, що гроза часто відбувається після жаркої сухої погоди. Люди можуть передбачати грозу за барометром і уникати її руйнівних наслідків за допомогою громовідводів.

Перед наближенням  грози слід показати, як клубочаться  хмари, міняється колір неба. Слід навчитися спокійно заходити в приміщення. Неприпустимо виходити з дітьми на прогулянки і екскурсії в ті дні, коли передбачається гроза. Якщо ж вона розпочалася раптово і захопила групу людей у лісі, не можна ховатися під високими деревами. Краще цей час перебути під кущами.

Після грози  на ділянці доцільно розглянути зміни, що сталися з природою. Під час  виснажливої спеки після гроз, що супроводжуються зливами, рослини наче оживають, але часом зливи викликають шкідливі процеси — змивають поверхневий родючий шар ґрунту.

Град в  Україні у середньому на рік буває 1—2 дні, у горах 4—6 днів, у степових районах його часто не буває зовсім. Найчастіше він випадає у травні — червні. Випадання граду, як правило, супроводжується значним зниженням температури повітря (на 6—8°С). Град завдає значної шкоди сільському господарству. [9]

Град завжди викликає великий. Град формується у  потужних хмарах вертикального розвитку, де градина переміщується у висхідних течіях повітря, доки не подолає силу опору і не впаде на землю.

Тумани в  Україні найчастіше бувають у  холодний період року (особливо в грудні — лютому).

Утворення туману взимку зумовлюється охолодженням теплого вологого повітря, що надходить з Атлантичного океану та Чорного моря, значний вплив мають також місцеві умови — рельєф, температура і вологість повітря.[1]

Протягом  року найбільша кількість днів з  туманами характерна для Карпат і Кримських гір (понад 120 днів), а також для території, що простяглася широкою смугою від Донецького кряжа на захід через усю Україну; найменше туманів буває на узбережжі Чорного моря, особливо у Криму (15—30 днів). Знайомлячи дошкільників з туманом, слід наголосити на тому, що це маленькі краплинки води, які зависли в повітрі. Туман може виникати з серпанку і розсіюватися, переходячи в серпанок.

Спостерігаючи за туманом, слід наголосити на шкідливих  наслідках його для повітряного, автомобільного та інших видів транспорту через зниження видимості. Потрібно також розповісти про те, що у житті рослин туман відіграє позитивну роль як джерело вологи.

Приморозкив Україні спостерігаються навесні  і восени, коли вторгнення холодних мас повітря та охолодження земної поверхні викликають зниження температури повітря до 0°С вночі. На півночі та в гірських районах країни вони спостерігаються до кінця травня і пізніше, на Півдні — до середини квітня. На Південному березі Криму з кінця березня температура повітря майже не буває нижчою за 0°С. Перші осінні приморозки у долинах Карпат та на півночі настають переважно у другій половині вересня, на півдні — у середині жовтня, на узбережжях морів — наприкінці жовтня — на початку листопада. Приморозки завдають значної шкоди сільському господарству, особливо навесні, в період вегетації рослин. Для запобігання та зменшення інтенсивності застосовують полив ґрунту, димові завіси, різноманітні укриття. Старших дошкільників, особливо у сільській місцевості, треба познайомити з деякими заходами, які використовують проти приморозків. [9]

Ожеледиця утворюється  у холодний період року при температурі  нижче 0 .—3°С. Найчастіше вона буває  на Донецькому кряжі, Приазовській височині (на рік приблизно ЗО днів), а також  у Карпатах та Кримських горах. Загальна тривалість ожеледиці коливається від 15 хв до 15 діб, середня — близько 12год. Середня товщина намерзлого льоду 7—11 мм, максимальна до 300 мм (на височинах) та 200 мм (у горах). Утворення шару льоду понад 20 мм, особливо під час сильного вітру, завдає значної шкоди господарству (обриваються проводи і т. д.).Під час ожеледиці діти люблять поковзатися. Слід привернути увагу до шкідливості цього явища не тільки для людей (транспортні аварії, падіння), але й для природи — внаслідок намерзлого льоду ламаються гілки дерев, багатьом птахам і звірам важко добувати корм. [9]

Хуртовинив  Україні найчастіше спостерігаються  у січні — лютому. Річна кількість  днів з хуртовинами зменшується  від 20— 25 днів на північному сході країни до 3—5 днів на південному заході. На Донецькому кряжі 25—29 днів з хуртовинами, у Кримських горах — близько 35 днів. У Закарпатті та на Південному березі Криму в окремі зими хуртовин не буває. Дні з хуртовинами несприятливі для прогулянок через можливість переохолодження. [9]

Суховії в Україні спостерігаються у квітні — вересні, з максимумом у серпні. Виникають при підвищенні температури повітря понад +25°С, зниженні відносної вологості до 30% і швидкості вітру понад 5 м/с. На території країни є два осередки з великою кількістю суховіїв: на півдні (Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька й Херсонська області та степові райони Криму) і на сході (Луганська, Донецька області). Середня кількість днів з суховіями в цих районах становить 25—30, в окремі роки 50—60. Під час суховіїв слід звернути увагу на шкідливість для розвитку рослин недостатньої кількості вологи, необхідності організовувати поливання рослин. [6]

Пилові, або  чорні, бурі виникають під час  посушливої погоди й сильних вітрів внаслідок розвіювання сухого шару ґрунту. В Україні пилові бурі бувають переважно у березні — вересні, взимку лише 1—2 рази на десятиріччя. Найчастіше пилові бурі спостерігаються у степовій зоні — в середньому 3—8 днів на рік, у районі Херсона — Дніпропетровська — Мелітополя до 9—12 днів. На північному заході країни вони бувають рідко. Тривалість пилових бурь коливається від чверті години до кількох діб. Пилові бурі виникають найчастіше влітку, але найбільшої шкоди посівам вони завдають навесні. [9]

Тривала нестача  опадів під час підвищення температури повітря у теплий період року зумовлює виникнення посух — весняних, літніх, осінніх. Весняні посухи спостерігаються у квітні — червні найчастіше на півдні Херсонської області; літні посухи — (у липні-серпні) переважно в прибережних районах та на півночі Криму. Осінні посухи (у вересні-жовтні) найхарактерніші для південних районів Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. В Україні посухи повторюються кожні 2—3 роки, завдаючи значної шкоди сільському господарству, особливо навесні в період інтенсивної вегетації рослин. Для боротьби з посухами, пиловими бурями, суховіями застосовують захисні лісонасадження, снігозатримання, спеціальну обробку ґрунту для затримання вологи, зрошування, сівбу в оптимальні строки, застосування посухостійких сортів сільськогосподарських культур, а також раціональний розподіл сільськогосподарських культур з урахуванням грунтово-кліматичних умов. [2]

2. КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ТЕРИТОРІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Територія Чернівецької області по широті не займає навіть цілого градуса, радіаційний баланс тут змінюється переважно залежно від часу доби і пори року, режиму хмарності, а в горах – від висоти місцевості, освітлення схилів. На території області, починаючи з середини листопада і до початку лютого, спостерігається негативне значення радіаційного балансу, причому ці величини зростають із сходу на захід, сягаючи найбільших розмірів у горах. Влітку ж по всій території радіаційний баланс позитивний, сягаючи максимуму у червні – липні. У східних районах величини радіаційного балансу значно перевищують їх значення на заході області і особливо в горах. Загалом за рік радіаційний баланс на території Чернівецької області є позитивним. [ 3]

2.1 Особливості клімату  Чернівецької області

Територія Чернівецької області неоднорідна за характером поверхні, то й погода тут відрізняється від місця до місця. В горах завжди холодніше й більше опадів, на рівнинах - тепліше і сухіше. [8]

Пересічна температура  повітря за рік на території Чернівецької області становить 6°С (від 8°С на північному сході до 3°С на південному заході). Взимку холодно і пересічна температура найхолоднішого місяця - січня - опускається до -4°С -5°С. В рівнинних районах вона може становити -32°С, а в горах спостерігались морози нижче -40°С. Особливо низькі температури спостерігаються тоді, коли над територією області проходять маси арктичного повітря, що прориваються сюди з Карського моря. Коли ж над областю проходять повітряні маси тропічного походження із Середземного моря , температура може підніматись у грудні до 16-18 °С, у січні – до 15 – 16 °С, у лютому – до 16 – 17 °С. відомо що відлиги, тобто підвищення температури до позитивних значень в холодний період року, в Чернівецькій області бувають досить часто. В рівнинних районах відлиги можуть тривати майже до 20 днів у грудні і 15 днів у січні і лютому. В гірських районах відлиги спостерігаються значно рідше.[11]

Пересічна кількість  опадів взимку становить 100-250 мм, що майже  втричі менше, ніж влітку. За весь холодний період року на сході Буковини випадає менше ніж 125 мм опадів, у центральній частині 125 – 150 мм, в передгір’ях – 175 – 200 мм, а в горах 250 – 300 мм і більше. У грудні, січні, лютому і навіть у березні опади випадають переважно у вигляді снігу. Сніг може йти у квітні і в листопаді, хоча в ці місяці переважають дощі. [13]

Взимку в  рівнинній частині території  Чернівецької області дмуть вітри  різних напрямків, але переважають  північно-західні, західні, південно-східні, східні, на які припадає близько 80% від  усіх напрямків. У горах переважно вітри що дмуть по долинах. [3]