Україна в геополітичному просторі. Сучасна геостратегія держави

    здійснення  глобалізації за єдиним (західним) стандартом;

    зниження  ефективності існуючих систем міжнародних відносин та систем колективної безпеки.

    Спільний  вплив вище перерахованих глобальних факторів переважним чином визначає воєнно-політичну обстановку у світі, й призводить до змін переліку викликів та загроз воєнній безпеці країн світу.

    На  погіршення воєнно-політичної обстановки впливає подальше загострення боротьби за контроль над джерелами енергоресурсів, їх розподілом та маршрутами транспортування. Воно відбувається швидше, ніж змінюються три складові сучасної цивілізації: власність, технології, управління. В найближчі 50 років економічна (а отже й політична) стабільність будь-якої держави буде визначатися наявністю, а точніше, доступом до земних ресурсів. Тому глобальні центри сили (США, Європа, Китай, Російська Федерація) прагнуть до здійснення політико-економічного контролю над державами, що мають багаті запаси природних ресурсів. При цьому, між центрами сил виникають безкомпромісні протиріччя, які у майбутньому можуть спонукати до виникнення воєнних конфліктів. Звичайно, зростає й супротив з боку держав, що мають значні природні ресурси.

    Іншим вагомим фактором є наявність цивілізаційних протиріч. Цивілізація (за А. Дж. Тойнбі) – це динамічне утворення, яке здатне до просторового розширення, зміни напрямків свого розвитку, в процесі якого вона поєднує статику та динаміку, молодість та старість. Молоді цивілізації – це ісламські країни та Північна Америка, старі – Європа, Китай, Індія. І якщо воєнні конфлікти відбуваються на межі розділу цивілізацій, то глобальні зіткнення (наприклад, між США та ісламськими країнами) є майже неминучими.

    Наступним фактором, що визначає воєнно-політичну  обстановку в світі є асиметричне зростання народонаселення в географічному і економічному плані на фоні асиметричного розподілу і споживання природних ресурсів та значної асиметрії у розвитку різних країн і регіонів світу. Цей фактор посилює вплив усіх раніше перерахованих чинників. Крім того, він призводить до посилення легальних і нелегальних міграційних процесів, здійснення контролю над якими стає дедалі складнішим, що сприяє виникненню нових загроз воєнній безпеці держав, які будуть вказані нижче.

    Суттєво впливає на воєнно-політичну обстановку в світі глобалізація. Сама по собі глобалізація, як процес перетворення світу в єдиний економічний та цивілізаційний простір, є скоріш за все благом для людства. Однак глобалізація економічного та інформаційного простору призводить до нав’язування єдиних правил гри усім воєнно-політичним силам, без урахування їх національних, культурних та інших особливостей і тим самим викликає незадоволення та суперечки на регіональному і національному рівні. З іншого боку, глобалізація призводить до підвищення уразливості навіть наймогутніших країн світу за рахунок підвищення їх відкритості. З глобалізацією тісно пов’язано розширення поля діяльності міжнародних та внутрішньодержавних терористичних угруповань, расового та етнічного екстремізму, релігійного фундаменталізму. Це спонукає деякі провідні країни світу до поступового відходу від демократичних принципів у здійснені своєї внутрішньої та зовнішньої політики.

    До  наведених факторів можна також  додати стратегічний дисбаланс міжнародних відносин у світі, тобто – відсутність збалансованої системи міжнародних відносин, що суворо регламентується та контролюється міжнародними організаціями й виключає можливість використання політики подвійних стандартів на міжнародному рівні.

    Через зниження ефективності міжнародних  систем контролю за розповсюдженням  зброї масового ураження і засобів  її доставки відбувається й поступова  руйнація воєнно-стратегічної стабільності.

    Існуючі на планеті обсяги ядерної зброї  спроможні гарантовано знищити  будь-яку країну або навіть регіон. У багатьох країнах здійснюється робота над створенням нових систем озброєння, які ставлять під сумнів ефективність противаг існуючої системи підтримки стабільності. Збільшується також чисельність країн, які не декларовано мають хімічну, бактеріологічну, а можливо й ядерну зброю, або наближаються до їх створення. 
 
 
 

            

      2. Характеристики сучасних викликів і загроз та основні напрямки сучасної зовнішньої політики України. 

    Перелік реальних та потенційних загроз національним інтересам і національній безпеці  України визначений Законом України “Про основи національної безпеки України”. Основними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є:

    у зовнішньополітичній  сфері:

    посягання на державний суверенітет України  та її територіальну цілісність, територіальні  претензії з боку інших держав; спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

    воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

    у сфері державної  безпеки:

    розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних  служб;

    загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;

    поширення корупції, хабарництва в органах  державної влади, зрощення бізнесу  і політики, організованої злочинної діяльності;

    злочинна  діяльність проти миру і безпеки  людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;

    загроза використання з терористичною метою  ядерних та інших об'єктів на території  України;

    можливість  незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового  ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;

    спроби  створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах  певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;

    прояви  сепаратизму, намагання автономізації  за етнічною ознакою окремих регіонів України;

    у воєнній сфері  та сфері безпеки  державного кордону  України:

    поширення зброї масового ураження і засобів  її доставки;

    недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

    нелегальна  міграція;

    можливість  втягування України в регіональні  збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

    нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ  та озброєнь,  які порушують співвідношення сил, що склалося;

    небезпечне  зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною  технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;

    повільність у здійсненні та недостатнє фінансове  забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;

    накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил  України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;

    незавершеність  договірно-правового оформлення і  недостатнє облаштування державного кордону  України;

    незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

    у внутрішньополітичній сфері:

    порушення з боку органів державної влади  та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

    можливість  виникнення конфліктів у сфері міжетнічних  і міжконфесійних відносин, радикалізації  та проявів екстремізму в діяльності  деяких  об'єднань  національних  меншин  та релігійних громад;

    загроза проявів сепаратизму в окремих  регіонах України;

    структурна  та функціональна незбалансованість  політичної системи суспільства, нездатність  окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

    в економічній сфері:

    істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

    ослаблення  системи державного регулювання  і контролю у сфері економіки;

    нестабільність  у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі  фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної  програми  запобігання  фінансовим  кризам; зростання кредитних ризиків;

    критичний стан основних виробничих фондів у  провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;

    недостатні  темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

    критична  залежність національної економіки  від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

    нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та  низькою  питомою  вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

    велика  боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і  внутрішнього боргів;

    небезпечне  для економічної незалежності України  зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

    неефективність  антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних  монополій, що ускладнює створення  конкурентного середовища в економіці;

    критичний стан з продовольчим забезпеченням  населення;

    неефективність  використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання  та відсутність активної політики енергозбереження, що створює  загрозу енергетичній безпеці держави;

    “тонізація” національної економіки;

    переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;

    у соціальній та гуманітарній сферах:

    невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

    неефективність  державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання  бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;

    криза системи охорони здоров'я і  соціального захисту населення  і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення  наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;

    загострення демографічної кризи;

    зниження  можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;

    прояви  моральної та духовної деградації суспільства;

    зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва;

    у науково-технологічній  сфері:

    наростаюче  науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

    неефективність  державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

    низька  конкурентоспроможність продукції;

    нерозвиненість  внутрішнього ринку високотехнологічної  продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;

    зниження  внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних  кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних  підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

    відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої  сили за межі України;