Фотодокумент як носій інформації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

 

У 1604 р. німецький астроном Іоган Кеплер встановив математичні  закони відбиття світла в дзеркалах, які в наслідку залягли в основу теорії лінз за якими інший італійський фізик Галілео Галілей створив перший телескоп для спостереження за небесними тілами. Принцип заломлення променів був встановлений, залишалося тільки навчитися якимось чином зберігати отримані зображення на відбитках ще не розкритим хімічним шляхом.

У 1820 р. Джозеф Ньєпс Нісефор відкрив спосіб збереження отриманого зображення шляхом обробки потрапляючого світла асфальтовим лаком (аналог бітуму). За допомогою асфальтового лаку зображення приймало форму і ставало видимим.

Зрозуміло, існує багато фотографій, що з'являються майже у всіх серйозних наукових працях з історії, а також у більшості шкільних підручників з історії. Деякі знімки закарбували бажання зображених на фотографіях просто позувати перед фотокамерою, інші були зняті випадково, оскільки хтось з фотокамерою (аматор чи професіонал) просто виявився в потрібному місці і в потрібний час.

З одного боку, фотодокументи  є видимими слідами подій недавнього   минулого.   З   іншого   боку,   вони   часто   викликають   у   нас емоційну реакцію на ті чи інші події, а також представляють нам певну подію без її аналізу. Це означає, що. як і багато інших історичних джерел, фотодокументи потребують в  інтерпретації чи "прочитанні". Далеко не всі фотографії, що мають історичну цінність, є нейтральними. Вибір предмета, установка кута камери, маніпуляції зі світлом, тоном, контрастністю і текстурою,   свідома чи несвідома маніпуляція емоційної реакції глядача, а також супроводжуючий знімок підпис - усе слугує тому, щоб направити наше розуміння фотокартки у напрямку, визначеному автором.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Мета курсової роботи досягнута шляхом реалізації поставлених завдань.  У результаті проведеного дослідження за темою "Фотодокумент: сутність, види, історія розвитку " можна зробити ряд висновків:

  Фотодокумент - це документ, створений фотографічним способом. Залежно від жанру і призначення розрізняють: художні, хронікально-документальні, науково-популярні, наукові фотодокументи, а також отримані шляхом фотографії і кінозйомки копії звичайних документів.

Залежно від прямої або зворотної тональності ФД поділяються на негативи й позитиви (діапозитиви). Негативними знімками називаються фотографічні зображення із зворотною передачею тональності об'єкту, що знімається, тобто такі, на яких насправді світлі тони виглядають темними, а темні –  світлими. Позитивні знімки з прямою передачею яскравості або кольору об'єкту зйомки. За матеріалом носія інформації розрізняють ФД на склі або плівці, а позитиви – на папері, плівці або склі (діапозитиви).

Фотографія представляє собою  сукупність процесів і способів отримання зображень на світлочутливих матеріалах дією на них світла і подальшої хімічної обробки. Фотографія може бути чорно-білою або кольоровою, на різних засадах - гнучкій полімерній (фотоплівка), твердій (метал, скло, пластмаса) і паперовій (фотопапір).

Діапозитив - це позитивне фотографічне або мальоване зображення на прозорому  матеріалі (плівці або склі). Діапозитив проектують на екран за допомогою  діапроектора або діаскопа. Відразу ж після своєї появи малюнок отримав широке застосування в самих різних сферах людського життя: в політиці, науці, культурі, мистецтві, криміналістиці і т. д. З фотографією тісно пов'язаний розвиток галузей, які займаються технічною обробкою інформації: поліграфії, картографії, репрографії. Фотодокументам відводиться важлива роль в засобах масової інформації. Вони є найважливішим історичним джерелом. Фотографія зайняла міцне місце в документах, що засвідчують особу: у паспортах, студентських квитках, водійських посвідченнях і т.д.

  Таке важливе значення фотодокументи придбали, перш за все, тому, що володіють величезною інформаційною ємністю, можуть одночасно і в деталях фіксувати безліч об'єктів. У бібліотеках, архівах і музеях виникає маса проблем у зв'язку з можливим пошкодженням або втратою найцінніших фотодокументів. З метою забезпечення збереження фотодокументів та своєчасного виявлення виникаючих на них дефектів, документи повинні підлягати періодичному контролю в процесі зберігання. Це дуже важливо, якщо врахувати, що близько 80% інформації людина отримує за допомогою зору. Цінність фотодокументів пов'язана і з тим, що вони виникають у момент подій і на місці подій. Нарешті, фотодокументи не тільки несуть інформацію про реальну дійсність, але й надають естетичний вплив на людину.

  Значення фотодокументів визначається завданнями їх створення і безпосередньо самими об'єктами фіксації зображень. Наукові явища, історичні події і людина в контексті цих подій, матеріальні предмети і об'єкти стародавнього і сучасного походження мають побутове, художнє і дослідницьке значення.

  Фотодокументи організовуються в фототеку - систематизоване зібрання фотографій, негативів або позитивів (діапозитивів) з метою їх зберігання та видачі для користувача. Використання мікрографічної техніки розширило сферу використання фотодокументів. У результаті з'явилися документи на мікроформах. Це фотодокументи на плівковому чи іншому носії, які для виготовлення та використання вимагають відповідного збільшення за допомогою мікрографічної техніки.

 У бібліотеках,  архівах і музеях виникає маса проблем у зв'язку з можливим пошкодженням або втратою найцінніших фотодокументів. Завдання бібліотеки - збереження всіх своїх фондів, часто дуже різноманітних, щоб належним чином зберігати колекцію фотодокументів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Кушнаренко Н. М. Документознавство / Н. М. Кушнаренко. – К.: Знання, 2000. – 460с.
2. Кулешов С. Г. Документоведение: Істория. Теоретические основы / С. Г. Кулешов. – К.: Образование, 2000. – 161с.
3. Ларьков Н. С. Документоведение / Н. С. Ларьков. – М.: Издательство АСТ, 2006. – 427с.
4. Мисливців А. В., Булавіна О. А. Документознавство і діловодство / А. В. Мисливців, О. А. Булавіна. – М.: Вид-во МарТ, 2004. – 288с.
5. Пшеничний Г. С. Кіно-фото-фонодокументи на службі радянського народу // З історії архівного будівництва на Україні: Зб. статей, присвяч. 40-річчю радянського архівного будівництва / Г. С. Пшеничний. – Х., 1958. – 377с.
6. Полонська О. Б. Центральний державний архів кінофотофонодокументів УРСР: [Нові надходження до архіву] // Архіви України / О. Б. Полянська. – [Б. м.]. – 1973. - №3. – 169с.
7. Палеха Ю. Управлінське документування: Навч. посібник: у 2 ч. Ч.1 Ведення загальної документації (зі зразками сучасних ділових паперів) / Ю. Палеха. - 3-тє видання допов. – К.: Вид-во Європейський університет, 2003. – 345с.
8. Стенюков М. В. Документознавство і діловодство: Конспект лекцій. Діловодство / М. В. Стенюков. – М.: ПРІОР, 2006. – 173с.
9. Скарбовійчук С. М. Центральний державний архів кінофотофонодокументів УРСР: [Нові надходження до архіву у 1975-1976 рр.] // Архіви України / С. М. Скаробовійчук. – К., 1977. - № 3. – 174с.
10. Топішко Н.О. Архів кінофотодокументів України // Енциклопедія сучасної України / Н. О. Топішко. – К., 2001. – Т.1:А. – 800с.
11. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій / Бичко А. К. та ін. – К.: Либідь, 1992. – 298с.
12. Швецова-Водка Г. Н. Определение в документационно-информационной науке / Г. Н. Швецова-Водка. – Л., 1991. – 257с.
13. Швецова-Водка Г. Н. Значення поняття «документ» у документаційно-інформаційних науках // Культура України: історія і сучасність: Респ. наук.-теорет. конф., 26-28 жовт. / Г. Н. Швецова-Водка. – Х.: ХДІК, 1992. – 225с.
14. Швецова-Водка Г. Н. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури / Г. Н. Швецова-Водка. – К.: Кн. палата України, 1998. – 138с.
15. Фризер Х. Фотографическая регистрация информации / Х. Фризер. – М., 1978. – 134с.