Технологію проведення уроків фізичної культури в молодших класах

Велике значення має емоційний стан учнів при виконанні вправ. Вчитель повинен прагнути до забезпечення оптимального емоційного стану учнів. Відомо, Що надмірно високий чи низький емоційний настрій дітей гальмує не тільки процес засвоєння техніки фізичних вправ, але й розвиток фізичних якостей.

Третя група факторів включає зовнішні умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості).

У різних клімато-географічних зонах (вологість повітря, високогір'я, температурні режими); за певних метеорологічних умов (холод і спека, атмосферний тиск, вітер) виконання однієї і тієї ж вправи викличе різні реакції організму учнів. Це стосується і матеріально-технічних умов виконання вправ, рельєфу місцевості тощо. Наприклад, біг по жорсткій чи пружній доріжці, вгору чи згори, по піску, у воді і снігу по-різному вплине на функціональні можливості, процес засвоєння техніки.

Четверту групу факторів, що визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя щодо раціональної побудови процесу фізичного виховання. Як суб'єкт цього процесу, вчитель зобов'язаний пізнати його закономірності, психологічні, фізіологічні і біохімічні реакції на виконання фізичних вправ. Це дозволить йому регулювати фізичні навантаження, враховувати післядії попередньо виконаних вправ, реалізувати принципи розвиваючого навчання, індивідуалізувати його.

Забезпечуючи високу результативність фізичного виховання, вчитель, з одного боку, повинен враховувати ці фактори, з іншого, — використовувати їх для вирішення конкретних педагогічних завдань.

2.2. Гігієнічні чинники в реалізації принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання.

Гігієнічні чинники є вирішальними в реалізації принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання. Їх завдання – зробити заняття фізичними вправами органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, ефективність самих фізичних вправ буде найвищою лише при дотриманні необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами, гігієнічні фактори набувають великого значення для повноцінного вирішення завдань фізичного виховання [28 - 30]. Як би добре не був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного ефекту при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. Ось чому в шкільній програмі з фізичного виховання є теоретичний матеріал, який визначає обсяг гігієнічних знань школярів.

Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно розділяються на дві групи:

1.                 Кошти, які забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої та громадської гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто все те, що забезпечує передумови для повноцінних занять фізичними вправами.

2.                 Кошти, безпосередньо включаються в процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, спеціальне харчування на дистанції, створення зовнішніх умов (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, зручність одягу і т. п.) і активізація відновлення організму (масаж, лазня, ультрафіолетове опромінення і т. п.).

Метеорологічні фактори становлять ту групу факторів, пізнавши закономірності впливу яких можна визначити оптимальні умови для досягнення найбільшого ефекту від фізичних вправ. Людина перебуває в постійній взаємодії з навколишнім середовищем: впливає на неї і пристосовується до неї. Постійно змінюються сонячне випромінювання, температура повітря і води, опади, рух та іонізація повітря, атмосферний тиск викликають суттєві біохімічні зміни в організмі, що призводять до фізіологічних і психічних реакцій: до зміни стану здоров'я, працездатності людини та ефективності фізичних вправ. Все це позначається на техніці і тактиці фізичних вправ і може підвищувати небезпеку травмування. Отже, необхідно враховувати і спеціально організовувати вплив зовнішніх факторів на учня при виконанні ним фізичних вправ.

Використання природних сил природи в процесі фізичного виховання здійснюється за двома напрямками:

1.                 Природні сили природи як супутні фактори, які створюють при грамотному обліку їх дії найбільш сприятливі умови для фізичних вправ. Вони доповнюють і посилюють ефективність впливу рухів на організм людини.

2.                 Природні сили природи як відносно самостійні засоби оздоровлення і загартовування у вигляді сонячних, повітряних і водних ванн. При оптимальному впливі ці процедури, включені в режим трудової та навчальної діяльності, стають формою активного відпочинку і підвищують ефект відновлення.

Одним з головних вимог до використання природних сил природи є системне і комплексне застосування їх у поєднанні з фізичними вправами. При визначенні раціональної дози слід враховувати особливості учнів і характер педагогічних завдань. Це дозволить, по-перше, реалізувати перенос ефекту загартовування, тобто використовувати набутий учнем у процесі фізичного виховання ефект загартовування у трудовій та навчальній діяльності, по-друге, створити можливості для застосування більш високих навантажень, а отже, підвищення працездатності; у -третє, підвищити опірність організму до дії перевантажень, вібрації, заколисування і пр.; по-четверте, на більш високому рівні проявити вольові якості.

Комплексність впливу як визначальний чинник кінцевої результативності фізичних вправ передбачає використання не тільки основних засобів фізичного виховання у вигляді різноманітних систем фізичних вправ, але й додаткових (супутніх) – гігієнічних і метеорологічних заходів впливу.

Для попередження можливого несприятливого впливу різних чинників фізичної культури і спорту, поліпшення стану здоров'я, фізичного розвитку, підвищення загальної та спортивної працездатності осіб, які займаються фізичною культурою і спортом застосовують основні гігієнічні засоби:

      Оптимізація умов, режимів і змісту, форм і засобів, що застосовуються в процесі занять фізичними вправами;

      Раціональне харчування;

      Оптимізація фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами;

      Загартовування.

Дуже важливий гігієнічний режим занять: систематичність, регулярність, різнобічність і поступове збільшення фізичних навантажень. При перервах у заняттях і тренуваннях необхідно починати з більш легких навантажень в порівнянні з тими, які застосовувалися до перерви. Напружені вправи повинні чергуватися з легкими, із вправами на розслаблення. Навантаження на різні м'язові групи також необхідно чергувати на різних етапах тренування або занять. В іншому випадку можлива перетренування, а в підсумку - погане суб'єктивний стан спортсменів.

Ступінь позитивних змін, що відбуваються в організмі під впливом фізичних вправ, пропорційна (у певних фізіологічних межах) обсягом та інтенсивністю фізичних навантажень. Якщо дотримуються всі необхідні умови (навантаження не перевищують тої міри впливу на організм, за якою починається перевтома), то чим більше обсяг навантажень, то більша і міцніше адаптаційні перебудови. Чим інтенсивніше фізичні навантаження, тим потужніше процеси відновлення.

Рухове навантаження необхідно дозувати з урахуванням індивідуальних реакцій на неї, добової і сезонної ритміки основних фізіологічних функцій, розумової та фізичної працездатності, вікових морфологічних і функціональних особливостей, а також кліматогеографічеських і соціальних факторів.

2.3. Харчування, як один з основних гігієнічних чинників реалізації принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання.

Харчування – один з основних гігієнічних факторів зовнішнього середовища, безперервно впливають на організм. Саме через харчування людина вступає в самий тісний контакт з усіма хімічними речовинами рослинного і тваринного походження, що входять в біосферу земної кулі.

Харчування є одним із засобів активного цілеспрямованого впливу на організм, збереження, формування та зміцнення здоров'я людини.

Повноцінність харчового раціону багато в чому визначає стан здоров'я населення, роблячи вплив на ріст і фізичний розвиток, працездатність, адаптаційні можливості, захворюваність і тривалість життя.

Термін «раціональне харчування» означає харчування, побудоване на наукових засадах, здатну повністю забезпечити потребу в їжі в кількісному і якісному відносинах.

Основні гігієнічні вимоги до їжі полягають у тому, що вона повинна:

      Повністю відшкодовувати енергетичні витрати організму;

      Містити всі необхідні харчові речовини (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини і воду) для побудови тканин, органів і нормального перебігу всіх фізіологічних процесів;

      Бути різноманітною (складатися з різних продуктів тваринного і рослинного походження);

      Володіти приємними смаком, запахом і зовнішнім виглядом;

      Бути легкозасвоюваною;

      Бути доброякісною.

Повсякденна їжа повинна містити в достатній кількості і оптимальному співвідношенні всі необхідні організму речовин. Для побудови, відновлення клітин і тканин, обміну речовин і енергії організму людини потрібно близько 70 хімічних сполук. Їжа людини повинна бути хімічно різноманітною, містити всі необхідні поживні речовини в певному співвідношенні. Через хімічно одноманітною незбалансованої їжі порушується обмін речовин в організмі.

Забезпечення нормальної життєдіяльності можливо за умови постачання організму необхідної кількісті енергії, білків, вуглеводів, жирів, вітамінів, мінеральних речовин, води в потрібних для організму.

Збалансоване харчування – це харчування, що забезпечує організм всіма необхідними йому харчовими речовинами в суворо визначених співвідношеннях, кореляційні залежності між засвоєнням їжі і ступенем збалансованості її хімічного складу.

Шкільні роки – час бурхливого росту, безупинного фізичного і розумового розвитку. Швидкий ріст, постійний рух, напружена розумова діяльність – все це ставить перед організмом підвищені вимоги, спричинюючись до великих витрат енергії. Для росту і забезпечення нормальної життєдіяльності організму серед інших факторів неабияке значення має режим харчування. Під режимом харчування слід розуміти дотримання помірності, різноманітності їжі, регулярності прийняття її.

Велике значення для травлення і засвоєння поживних речовин – джерел енергії – має чіткий розпорядок у прийманні їжі. Інтервали між прийняттям їжі мають бути не меншими і не більшими ніж 3,5...4 год. Якщо дитина регулярно в ті самі години їсть, то умовнорефлекторне виділення соків у неї починається ще до приймання їжі, що значно активізує процес травлення. Навпаки, в разі несистематичного приймання їжі кількість соків, що виділяється травними залозами, значно менша: всі умовні рефлекси на час харчування не виявляються. Іноді діти, які зголодніли, не чекають звичайного обіду або вечері, а щось на ходу “перехоплюють”. Кількість їжі, яку вони при цьому з’їдають, виявляється недостатньою для задоволення потреб організму. Така шкідлива звичка порушує нормальний режим харчування, оскільки це погіршує апетит під час наступного прийняття їжі.

Ще однією умовою режиму харчування є помірність його. Надмір їжі дуже шкідливий для дитячого організму. Переїдання призводить до розвитку різних захворювань (наприклад, ожиріння), а також знижує розумову діяльність дитини. При складанні раціонів харчування слід враховувати, що їжа має бути достатньою за кількістю, поживною і смачною.

Кожний продукт харчування має особливості, пов’язані з його хімічним складом. Розрізняють продукти рослинного і тваринного походження. Рослинна їжа є переважно вуглеводною, тобто має у своєму складі багато вуглеводів і мало білків. Тваринна їжа, навпаки, містить багато білків, а вуглеводів дуже мало або й зовсім не має їх. Знання властивостей того чи іншого продукту дає змогу якомога раціональніше використовувати його.

Найбільша кількість білків міститься в м’ясі, рибі, яйцях. Для дітей рекомендуються нежирні сорти м’яса. Багато білка містять різні молочні продукти. Проте і в продуктах рослинного походження також є білки. Особливо багато їх у бобових (боби, квасоля, горох, сочевиця, соя). Вуглеводи людина дістає, вживаючи хліб, крупи, картоплю й цукор.

Жири організм дістає з рослинного і вершкового масла, сала. Багато жиру є в м’ясі, сирі, яйцях, сметані.

При складанні норм харчування для дітей слід враховувати таке. Їжа дітей повинна мати відносно більшу енергетичну цінність, оскільки на кожен кілограм маси тіла дитині потрібна більша кількість енергії, ніж дорослій людині (табл. 1). Наприклад, дитині у віці до 1 року на 1 кг маси тіла за добу треба 460,5 кДж; дитині молодшого шкільного віку – 293,1; юнакові 18 років – 209,3 кДж.

Таблиця 1. Орієнтовні норми продуктів харчування для добового раціону школярів 6...10 років