Технологію проведення уроків фізичної культури в молодших класах

ВСТУП

Актуальність. Формування здоров'я дітей, повноцінний розвиток їх організму – одна з основних проблем в сучасному суспільстві. Молодший шкільний вік – період, коли закладаються основи здоров'я, гармонійного розвитку, формуються рухові навички, створюється фундамент для фізичного вдосконалення дитини. [1, 2].

Фізичне виховання учнів є невід'ємною частиною всієї навчально-виховної роботи школи і займає важливе місце у підготовці учнів до життя, до суспільно корисної праці. Сприяючи формуванню рухових навичок, удосконалення таких якостей, як швидкість, сила, витривалість, спритність, воно формує ряд морально-вольових якостей: сміливість, рішучість, наполегливість.

Робота з фізичного виховання в школі відрізняється великим різноманіттям форм, які вимагають від учнів прояву організованості, самодіяльності, ініціативи, що сприяє вихованню організаційних навичок, активності, винахідливості [3]. Здійснюване в тісному зв'язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, фізичне виховання сприяє всебічному розвитку школярів.

Фізичне виховання молодших школярів має свою специфіку, обумовлену їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також тим, що, приходячи до школи, учні потрапляють у нові умови, до яких їм потрібно пристосуватися, звикнути [4, 5]. З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і в той же час істотно обмежується їх рухова активність і можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не лише необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим фактором підвищення його розумової працездатності.

Згідно з останніми даними, стан здоров'я дітей молодшого шкільного віку оцінюється багатьма фахівцями як незадовільний, що викликає заклопотаність педагогів, лікарів, громадськості [6, 7]. Це виражається в низьких показниках фізичного розвитку та рухової підготовленості дитячого населення. Більше третини дітей відчувають постійні навчальні перевантаження і труднощі в засвоєнні звичайних освітніх предметів [8].

Недостатня рухова активність негативно позначається на багатьох функціях організму, що росте і є патогенетичним фактором у виникненні та розвитку ряду захворювань.

Фізичні вправи в системі фізичного виховання за своїм біологічним механізмом впливу на людину надають широкі можливості досягти значного оздоровчого ефекту.

Практичне здійснення поставлених завдань фізичного виховання школярів початкових класів являє певні труднощі, що пов'язано з відсутністю упорядкованого набору найбільш оптимальних засобів, що враховують морфо-функціональні і рухові можливості, інтереси і потреби учнів молодшого шкільного віку, а також методики їх грамотного і спрямованого застосування [8 - 11].

Ігрова діяльність, як засіб навчання і вдосконалення рухової підготовленості школярів молодших класів, є найбільш продуктивним напрямом навчально-виховного процесу в сучасній методиці фізичного виховання. Дана обставина пов'язана з тим, що особливості розвитку і функціонування основних систем організму дітей молодшого віку найбільшою мірою, адаптуються саме до ігрової діяльності [12 - 14]. В останні роки було виконано велике число наукових робіт, які обґрунтовують застосування рухливих ігор у фізичному вихованні школярів [15 - 17].

Об'єкт дослідження – визначити чинники, які забезпечують ефективність навчання фізичним вправам в молодших класах.

Предмет дослідження – види чинників, що забезпечують ефективність навчання фізичним вправам молодших школярів.

Мета дослідження – обґрунтувати технологію проведення уроків фізичної культури в молодших класах.

Завдання дослідження:

      Узагальнити теоретичні чинники, які забезпечують ефективність навчання фізичним вправам в молодших класах.

      Урізноманітнити зміст уроків фізичної культури в молодших класах при збільшенні обсягу ігрового матеріалу.

      Оптимально дозувати навантаження на уроці відповідно до вимог вступної, основної та заключної частин навчального заняття при обліку вікових особливостей учнів молодших класів;

      Значно підвищити моторну щільність і інтенсивність уроку;

      Забезпечити оздоровчий ефект: поліпшити фізичний розвиток, стійкість до захворювань, підвищити рівень рухової і функціональної підготовленості дітей.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані теоретичні методи дослідження: узагальнення, аналіз, синтез, індукція і дедукція.

Структура роботи. Робота викладена на 35 сторінках і складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Список використаної літератури складає 34 найменування.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

1.1 Специфіка фізичного виховання учнів початкових класів

Метою фізичного виховання є всебічний гармонійний розвиток особистості. Воно щільно пов'язане з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням.

Специфіка виховання молодших школярів зумовлена їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями – це сповільнений ріст зростання, висока збудження нервової системи, підвищена реактивність і в силу цього частота серцевих скорочень дитини 7 років – 88 уд/хв, 10 років – 79 уд/хв. Артеріальний тиск дитини 7 років – 85/60, 10 років – 90/55. Маса і розміри серця менше, ніж у дорослих, ще не закінчилося окостеніння кістяка, слабко розвинені м'язи, особливо м'язи тулуба, недостатньо міцні зв'язки і сухожилля, що сприяє деформації при навантаженні хребта. Перевантаження може призвести до затримки росту дитини.

З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і в той же час істотно обмежується їх рухова активність і можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не лише необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим фактором підвищення його розумової працездатності [18, 19].

Раціонально організовані заходи з фізичного виховання в режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини, підвищують продуктивність розумової праці, зменшують стомлюваність [20].

1.2. Завдання фізичного виховання учнів початкових класів

Фізичні вправи створюють багатосторінний і глибокий вплив на дитину. При виконанні фізичних вправ в організмі відбувається ціла низка фізіологічних, психічних, біохімічних та інших процесів, які викликають відповідні зміни як у руховій, так і в вегетативній сферах [21]. Систематичне застосування фізичних вправ удосконалює діяльність всіх органів і систем, сприяє позитивним перебудовам в роботі організму. Крім того, фізичні вправи є важливим засобом попередження багатьох захворювань і боротьби з ними.

Фізичне виховання має дві сторони: суто виховання — власне фізичний розвиток, зміцнення здоров’я, удосконалення фізичних якостей, а також вплив на духовний розвиток людини і навчання — озброєння вихованців спеціальними навичками, вміннями, знаннями, тобто фізична освіта. Ще П. Ф. Лесгафт — відомий педагог у галузі фізичного виховання і анатом — ввів цей термін, вважаючи, що фізичне виховання як педагогічний процес має на меті не лише зміцнення фізичних сил людини, а й накопичення нею спеціальних знань, навичок і вмінь.

Система фізичного виховання дітей втілює єдність ідеологічних, науково-методичних і організаційних основ фізичного виховання. Вона передбачає єдність ланок народної освіти з сім’єю, з громадськими організаціями, з виробництвом (особливо тим, де працюють батьки вихованців), медичними, культурно-освітніми і спортивними закладами.

Метою фізичного виховання є підготовка всебічно фізично розвинених, мужніх захисників Батьківщини. Ця мета єдина для всіх установ і організацій, які здійснюють фізичне виховання в нашій країні.

Згідно з цією метою в нашій країні стоять такі основні завдання:

      Оздоровчі: зміцнення здоров’я, всебічний фізичний розвиток, загартування організму, забезпечення творчого довголіття людей.

      Навчальні: формування рухових навичок і вмінь, розвиток фізичних якостей (витривалості, швидкості, спритності, гнучкості, сили), оволодіння спеціальними знаннями, прищеплення організаторських навичок.

      Виховні: сприяння розумовому, моральному, естетичному й трудовому вихованню.

Ці завдання конкретизуються залежно від контингенту тих, хто навчається: їхніх вікових особливостей, стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості, а також професійних інтересів.

Завдання фізичного виховання молодших школярів такі:

1.      зміцнювати здоров'я і сприяти правильному фізичному розвитку;

2.      формувати рухові вміння та навички;

3.      озброювати учнів знаннями з фізичної культури, гігієни, про правила загартовування;

4.      розвивати рухові (фізичні) якості;

5.      формувати інтерес до фізкультури і потреба займатися їй;

6.      виховувати позитивні морально-вольові якості;

7.      готувати учнів до здачі норм комплексу ГПО.

Успішне вирішення завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому випадку, якщо воно стає органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом загального занепокоєння педагогічного колективу, батьків, громадськості, коли кожний педагогічний працівник виконує свої обов'язки [22].

Зміцнення здоров'я та сприяння правильному фізичному розвитку учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини, її здоров'я є тією базою, на якій розвиваються всі його сили і можливості, в тому числі і розумові.

Правильне фізичне виховання учнів – необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки рухової активності забезпечується розвиток серцево-судинної системи та органів дихання, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності. Відомо, що коли діти мало рухаються, вони відстають у розвитку від своїх ровесників, які мають правильний руховий режим.

Здобуття учнями знань з фізичної культури є необхідною умовою свідомого оволодіння навчальним матеріалом з цього предмету, прищеплення інтересу і звички систематично займатися фізичними вправами. Особливу роль грають знання учнів з фізичної культури у формуванні в них умінь самостійно виконувати фізичні вправи, у виробленні в учнів переконання про необхідність систематично займатися фізкультурою, загартовувати організм за допомогою використання природних факторів (сонця, повітря, води). Все це сприяє не тільки фізичному розвитку і зміцненню здоров'я учнів, а й виховує у них правильне ставлення до свого здоров'я і до здоров'я інших людей, сприяє запобіганню або ліквідації шкідливих для здоров'я звичок.

РОЗДІЛ 2. чинникі, які забезпечують ефективність навчання фізичним вправам у молодших класах

У процесі фізичного виховання використовуються розроблені комплекси фізичних вправ у поєднанні з природними силами природи та гігієнічними факторами для формування рухових умінь, спеціальних знань, виховання фізичних якостей і різнобічного морфофункціонального вдосконалення організму відповідно до вимог суспільства. Іншими словами, фізичне виховання як педагогічний процес покликане керувати фізичним розвитком і фізичною освітою людей.

Одне і та ж фізична вправа може призвести до різних ефектів і, навпаки, різні фізичні вправи викликати однаковий результат. Це є доказом того, що фізичні вправи самі по собі не наділені якимись постійними властивостями. Отже, знання факторів, що визначають ефективність впливу фізичних вправ, дозволить підвищити керованість педагогічним процесом.

У теорії та методиці фізичного виховання традиційно чинники, які визначають вплив фізичних вправ на людину, об’єднують в чотири великі групи [23 - 27].

2.1. Чотири основні групи чинників, які забезпечують ефективність навчання фізичним вправам

До першої групи відносяться індивідуальні особливості учнів, їх моральні, вольові й інтелектуальні якості; тип нервової діяльності; рівень знань, умінь і навичок; фізичний розвиток і підготовленість; стан здоров'я; інтерес до занять, активність; любов до праці тощо. Одні й ті самі фізичні вправи, в залежності від індивідуальних особливостей, по різному впливають на організм дитини.

Другу групу складають особливості самих вправ, їх характер, складність і трудність; новизна й емоційність.

Навчаючи фізичній вправі чи застосовуючи її для рішення іншої педагогічної задачі (наприклад, для розвитку рухових здібностей), варто враховувати, по-перше, координаційну складність; по-друге, фізичну трудність (чи є вона статичною чи динамічною, циклічною чи анти циклічною і. т. д.); по-третє, новизну. Ці характеристики фізичної вправи визначають підбір засобів та методів фізичного виховання для вирішення поставленої педагогічної задачі.

Залежно від характеру вправи можуть впливати на різні якості, м'язові групи, вирішувати різні завдання (підготовчі, підвідні). Сила впливу вправ визначається і їх структурною складністю та фізичною трудністю. Немаловажне значення має новизна вправ: якщо рухова дія використовується тривалий час без змін, то учні адаптуються до неї, і вона перестає сприяти розвитку і вдосконаленню функцій організму.

Результативність фізичної вправи залежить від способу її виконання.

Виконання фізичної вправи викликає післядію, тобто специфічні функціональні зміни, що зберігаються визначений час. На тлі післядії змінюється ефективність впливу наступної вправи. У залежності від попередньої і наступної вправ ефективність може підвищуватися чи знижуватися. Рівень післядії за своєю глибиною і тривалістю залежить від стану учнів, їхньої підготовленості. Облік ефекту післядії – провідна вимога до розробки комплексів вправ.