Особливостi вiдбору та тренуванб юних спортсменiв на першому етапi багаторiчноi пiдготовки

                                                      - 18 -

відповідно  особливостям виду спорту, рівням компонентів підготовленості спортсмена, умовам тренування й ін. Особливо важливо зробити упор на вирішення завдань зі створення міцного фундаменту для майбутнього тренування в змагальному періоді.

  При цьому треба творчо підходити  до встановлення задач для підготовчого періоду. Адже вони вирішуються по-різному для спортсменів різної підготовленості і різної спеціалізації. Одним знадобиться більше загальна фізична підготовка, а іншим — більш спеціальна. Так, фігуристи, акробати, стрибуни із жердиною, гімнасти, тенісисти, баскетболісти будуть багато часу приділяти оволодінню технікою і спеціальній фізичній підготовці. У той же час стаєри, лижники-гонщики, велосипедисти-шосейники особливо будуть стурбовані утворенням загального і спеціального фундаменту.

  На  основі вирішення завдань підготовчого періоду тренування і строгого дотримання гігієнічного режиму спортсмени повинні набути такої тренованості, що дозволила б їм почати змагальний період добре підготовленими, з більш високим рівнем техніки, фізичних і вольових якостей і спортивних результатів, ніж рік тому.

  Перший  етап підготовчого періоду — загальнопідготовчий, спрямований на придбання і зміцнення загальної фізичної підготовленості. Поряд з цим відбувається і робота над технікою, але лише в тій мірі, у якій дозволяє фізична підготовленість спортсмена. На цьому етапі широко використовуються засоби ЗФП, вправи для навчання й удосконалювання в техніку, методи виховання моральних і вольових якостей. Приклад тому даний далі, у зразковому річному плані .

  Другий  етап — спеціально підготовчий, спрямований  на набуття і посилення спеціальної підготовленості, поліпшення володіння технікою і вирішення інших завдань, що забезпечують побудову спеціального фундаменту.

  Тепер найбільшу роль грають засоби ЗФП, навчання й удосконалювання в техніці при більш високій інтенсивності рухів, виховання вольових якостей  

                                                        - 19 -

стосовно  до вимог обраного виду спорту. В  спортивних іграх на цьому етапі ведеться відпрацьовування тактичних елементів і варіантів і т.п.

  Деякі засоби ЗФП (насамперед вправи для розвитку загальної витривалості, сили і гнучкості) продовжують використовуватися і на другому етапі, але вже меншою мірою.

  Тривалість  підготовчого періоду в однорічному  циклі різна в різних видах спорту. Найбільша у марафонців — 5—6 місяців і найменша у футболістів — 1,5—2 місяці, що значною мірою обумовлюється календарем змагань. Природно, якщо у вас команда новачків буде спеціалізуватися в будь-якому виді спортивних ігор, то в них підготовчий період варто подовжити до 5—6 місяців, але в сполученні з ігровою підготовкою.

  При двох циклах у році тривалість кожного з підготовчих періодів зменшується майже вдвічі, але перший звичайно довший, що пояснюється в основному вільним від змагань початком року і зрослою підготовленістю перед другим піврічним циклом.

  При трьох і більш циклах у році звичайно найбільш тривалий перший підготовчий період — 3—4 місяці. Надалі в черговому циклі підготовки до змагань використовують укорочені підготовчі етапи — 2— 4 тижні.

  Кількість тренувальних днів на обох етапах підготовчого періоду — 6—7 на тиждень. Помилкова думка, що в цей час треба тренуватися рідше, ніж у змагальному періоді. Число занять основних і додаткових може доходити до 15—18 на тиждень (при триразовому тренуванні в день).

Тренувальне навантаження протягом підготовчого періоду  поступово зростає, досягаючи найбільшої величини незадовго перед закінченням періоду.

     Але складові частини тренувального навантаження змінюються неоднаково. Об'єм зростає досить круто і досягає найбільших величин до середини підготовчого періоду, а в ряді видів спорту і значно раніше (чим нижча інтенсивність, тим раніше досягає великих величин об'єм). Інтенсивність же зростає поступово, і чим вона вище, тим більш полого. Але в стаєрів, наприклад, через малу швидкість у їх основній тренувальній роботі, інтенсивність може бути

                                                        - 20 -

круто піднята в 1 —2 тижні до необхідного рівня, а далі дуже полого підвищуватися.

  Координаційна складність рухів наростає з такою  поступовістю, щоб приблизно в середині підготовчого періоду чи трохи пізніше почати працювати над стабілізацією техніки. Тому далі ця лінія піде на одному рівні. Зрозуміло, при дуже складній техніці рухів оволодіння нею займе більше часу і перейде на основний період.

  Нарешті, ще компонент навантаження — психічна напруженість, яка значною мірою обумовлює витрати нервових сил. Ця лінія, що дуже поступово підвищується, хвилеподібна, з наростаючою величиною хвиль.

  У підготовчому періоді не повинно  бути яких-небудь відповідальних змагань, що вимагають спеціальної підготовки до них. Але час від часу спортсмену треба брати участь у рядових змаганнях, щоб підтримувати психологічну підготовленість, накопичувати досвід, контролювати й оцінювати свої можливості. Корисні змагання у вправах із загальної і спеціальної фізичної підготовки.

  У випадку, якщо спортивний календар передбачає ряд серйозних змагань, у яких спортсмену треба брати участь, перебуваючи ще в зоні підготовчого періоду, заздалегідь треба змінити планування і режим тренування. Тут три варіанти.

1.   Брати участь у змаганнях попутно, не змінюючи систему тренування, лише полегшуючи навантаження в дозмагальні дні. Такий шлях можна використовувати спортсменам, що не претендують на перемоги в цих змаганнях і розглядають участь в них як вид тренування.
2.   Брати участь у першому з найбільш важливих у серії таких змагань, пройшовши короткочасну дозмагальну підготовку протягом 2—4 тижнів.
3.   Перейти на два великих цикли в річному тренуванні і готуватися до змагань звичайним порядком.

     Є ще один вихід — не брати участь у змаганнях підготовчого періоду, якщо участь у них доцільна з ряду причин. Найчастіше такою причиною є не

                                                     - 21 -

завершена робота над технікою. Тому необхідно враховувати, що участь у змаганнях закріплює недоучену техніку, а в зв'язку зі слабкими спортивними результатами все це негативно вплине на психічну сферу учня.

   У ряді видів спорту підготовчий період займає зимові місяці. У зв'язку з цим рекомендується проводити частину тренувальних занять на відкритому повітрі. При цьому варто дотримувати наступних основних положень:

1. Тренувальні заняття можна проводити при морозі до 20—22°С 
        2. Для занять вибирати місце, захищене від вітру.

     3. Підвищувати щільність тренувальних занять.

4. Частину пояснень по заняттю робити до початку його, перебу 
   ваючи у приміщенні.
5. Тривалість заняття при слабкому морозі і вітрі не більше 2—3 
   м/сек. — до 90 хв. При морозній погоді і вітрі понад 3 м/сек, трива 
   лість зменшується до 30—60 хв.

    6. Одяг, головний убір, взуття спортсменів повинні бути легкими, 
але теплими.

Побудова  тренувального процесу 

     Характеризуючи особливості побудови різних структурнних ланок тренувального процесу на першому етапі багаторічного вдосконалення, відзначимо, що відмінна особливість планування окремих занять - їх комплексність, що передбачає одночасне розвинення різних якостей і здібностей спортсмена. Заняття комплексної спрямованості набагато більшою мірою корисніше, ніж заняття виборчої спрямованості, які сприяють переважному розвитку окремих властивостей і можливостей спортсмена, відповідають завданням початкової підготовки . Вони більш емоційні, різнобічно діють на функціональну та психічну сферу юного спортсмена. Сумарне навантаження мікроциклів невелика, і в одному тижневому циклі слід планувати 1-2 заняття з малим навантаженням і 1-2 заняття з середньою.

    Особливістю планування річного тренування на першому етапі багаторіч

                                                        - 22 -

ного  вдосконалення є його принципова відмінність від викладеної в  більшості великих робіт стандартної схеми, яка передбачає виділення підготовчого, змагального і перехідного періодів, характеристику їх особливостей і відомості про тривалість в залежності від кількості макроциклів на рік , тобто схеми, побудованої без урахування специфіки конкретного етапу багаторічної підготовки і прийнятної лише на окремому її відрізку охоплює частину другого і, в основному, третій етап багаторічного спортивного вдосконалення. Річне ж тренування на етапі початкових тренувань, по суті, являє собою суцільний підготовчий період. 

ІІІ. ВИСНОВОК

     Отже, характеризуючи особливості окремих сторін підготовки спортсмена початківця, відзначимо, що відмінна риса особливості фізичної підготовки - це переважне використання загальнопіднотовчих  вправ, що забезпечують різнобічну фізичну підготовленість. При цьому основна увага приділяється розвитку тих якостей, які не мають негативного впливу на організм удосконалюються у молодшому шкільному віці - гнучкості, швидкості, координаційних можливостей, і виключається цілеспрямована робота з розвитку силових якостей, анаеробних можливостей, оскільки вона швидко призводить до перевтоми. Робота з розвитку сприятливих для вдосконалення у молодшому шкільному віці якостей теж не повинна бути вузькоспеціалізованої. По-перше, тому, що в силу природного швидкого приросту фізичних якостей навіть незначні за величиною тренувальні дії призводять до швидкого прогресу. По-друге, тому, що максимальні зусилля на фоні далеко ще не досконалої структури рухів можуть формувати-техніку, якій властиві грубі і консервативні помилки. І, по-третє, через природне «перенесення» в розвитку фізичних якостей, при якому, наприклад , роблячи вправи на вдосконалення координаційних здібностей, одночасно  росте швидкість і т. д.

                                                         - 23 -

     Характеризуючи особливості вдосконалення окремих рухових якостей, відзначимо, що найбільш ефективний засіб розвитку швидкості в більшості видів спорту - рухливі та спортивні ігри. Крім того, для здійснення швидкості реакції, дуже ефективні вправи, при яких, за сигналом педагога різко змінюється характер рухової діяльності, наприклад, біг по колу з подальшим виконанням за сигналом тренера  присідаючи, стрибків у різні сторони і т. п.

     Для розвитку силових якостей  основним засобом є різноманітні  вправи, які виконуються із використанням  додаткових навантажень і без  них. При цьому особлива увага  повинна приділятися розвитку не дуже розвинених в дитячому віці м'язових груп - м'язів живота, спини, косих м'язів тулуба, м'язів задньої поверхні стегна, м'язів плечового пояса (у дівчаток). Основні засоби розвитку витривалості для новачків в будь-якому виді спорту - легкоатлетичний біг і біг на лижах, рухливі та спортивні ігри, для вдосконалення спритності всілякі ігри, а також елементарні акробатичні вправи, причому в більшості , вдосконалення спритності дуже корисно поєднувати з розвитком стрибучості. Наприклад, виконувати стрибки вгору з ударами перед грудьми і за спиною, з ударами нога об ногу, кидками м'яча партнеру і т. п.

Удосконалюванню гнучкості служать різноманітні вправи на розвиток рухливості у всіх суглобах .

     Завдання технічної підготовки на етапі початкової підготовки - навчити дитину можливо більшій кількості різноманітних рухових умінь і навичок 

     Тактична підготовка на першому етапі багаторічного вдосконалення зводиться в основному до навчання правилам змагань і ознайомлення з їхньою програмою. Починаючих спортсменів немає сенсу знайомити з деталями тактики, оскільки вони не зможуть реалізувати їх внаслідок обмежень технічних, фізичних та психологічних можливостей і недостатньості змагального досвіду.

     Інтелектуальна підготовка юного спортсмена на першому етапі піднотовки, як і на наступних його етапах, тісно пов'язана з освоєнням знань, що забезпечують ефективне вирішення завдань етапу, а також при цьому

                                                    - 24 -

необхідне ознайомлення з раціональним режимом дня, правилами поведінки на тренувальних заняттях і т. п.