Особливості реабілітаційних технологій в спортивній діяльності

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Факультет фізичного виховання

Кафедра: Здоров’я людини та фізичної реабілітації

 

КУРСОВИЙ (ПРОЕКТ) РОБОТА

з реабілітаційних технологій

 

на тему: Особливості реабілітаційних технологій в спортивній діяльності

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота містить 37 сторінок і 29 літературних джерел.

Мета роботи - розкрити та вивчити види реабілітаційних технологій у спортивній діяльності, особливості їх застосування на прикладі спорту інвалідів та борців єдиноборств

У роботі відображені теоретичні основи реабілітаційних технологій, їх значення у спортивній діяльності інвалідів та єдиноборців. У першій частині розкриваються характеристики реабілітаційних технологій та єдиноборств, перечислюються можливі засоби реабілітаційних технологій.

У другій методичній частині перечислюються та ширше розкриваються деякі реабілітаційні технології, їх призначення та застосування у суб’єктів спортивної діяльності. Також оцінюється їх практичне значення та актуальність застосування, аналіз ефективності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПРИСТРОЇ, МАСАЖ, ФІЗІОТЕРАПІЯ, СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ, СПОРТ ІНВАЛИДІВ, ЄДИНОБОРСТВА

 

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

БТБ - багатофункціональний тренажер Бубновського

ДЦП – дитячий церебральний параліч

ЗТП - збагачення тромбоцитами плазми

МТ - мануальна терапія

НІЛВ - низько інтенсивне лазерне випромінювання

НВЧ-терапія - надвисокочастотна терапія

ОРА - опорно-руховий апарат

ОРС - опорно-рухова система

РПК - реабілітаційний пневмо-костюм

ССС – серцево-судинна система

СУФ — середньохвильове ультрафіолетове опромінення

УФО - ультрафіолетове опромінення

УХТ – ударно-хвильова терапія

ФТ - фототерапія

ЦНС - центральна нервова система

ЧМТ - черепно-мозкова травма

 

ВСТУП

 

З кожним роком відбувається прогресуюче збільшення обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, зростають вимоги до технічної складності вправ в складно-координаційних видах спорту і психо-емоційне напруження змагальної боротьби. Неухильно підвищується число специфічних ушкоджень опорно-рухового апарату і його хронічних захворювань, які нерідко не тільки стають причиною тривалих перерв у тренуваннях, а й змушують спортсменів передчасно закінчити заняття спортом.

Такі види єдиноборств як дзюдо, айкідо, таеквондо та інш., чинять значне навантаження на опорно-рухову систему (ОРС). Рухові статико-динамічні перевантаження призводять до мікротравм і дегенеративно-дистрофічних змін зв'язкового-м'язового апарату ОРС. З цієї причини актуальний розвиток технологій реабілітації травмованого спортсмена, методів і засобів відновлювання його здоров'я і реінтеграції в тренувальне середовище.

Об'єкт: реабілітаційні технології у спортивній діяльності на прикладі єдиноборств.

Предмет: травмовані спортсмени, які підлягають впливу реабілітаційних технологій.

Завдання - розкрити види реабілітаційних технологій, особливості їх застосування у травмованих спортсменів єдиноборств.

Мета - вивчити особливості застосування різних реабілітаційних технологій у спортивній діяльності на прикладі єдиноборств.

Методи - аналіз літературних джерел.

 

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Характеристика реабілітаційних технологій

 

Реабілітація - метод відновлення фізичного, психологічного та соціального статусу, порушеного хворобами, травмами або фізичними, хімічними і соціальними чинниками.

Однією із обставин, які роблять проблему реабілітації актуальною, є бурхливе зростання науково-технічного прогресу і в зв'язку з цим - зміна життя та діяльності населення високорозвинених країн.

Технології - це сукупність методів, процесів, матеріалів, використовуваних в якій-небудь галузі діяльності, а також науковий опис способів технічного виробництва. Також це комплекс організаційних операцій та прийомів, спрямованих на виготовлення і обслуговування, ремонт або експлуатацію виробів з номінальною якістю і оптимальними витратами і обумовлених поточним рівнем розвитку науки, техніки і суспільства в цілому.

Реабілітаційні технології - пристрій або обладнання, що використовується для збереження та розширення сфери життєдіяльності людей з обмеженими можливостями, а також максимальне його поліпшення. Реабілітаційні технології не завжди є високотехнологічними, але вони завжди повинні максимально сприяти адаптації людей з обмеженими можливостями.

В даний час за допомогою реабілітаційних технологій можливе надання допомоги при різних фізичних і функціональних обмеженнях:

▪ різні машинописні посібники для людей з вадами мовлення;

▪ допомога людям, які не можуть користуватися звичайною клавіатурою і мишкою - екранна клавіатура, миша в порожнині рота, різні варіанти програмного забезпечення;

▪ забезпечення заходів, що сприяють підготовці та оцінці когнітивних функцій;

▪ надання допомоги в повсякденному житті - приготуванні їжі, одяганні, користуванні туалетом, купанні, прийомі їжі;

▪ надання допомоги людям із зниженням зору або слуху у вигляді звукового або візуального супроводу в побутовій техніці;

▪ досягнення мобільності для людей з проблемами опорно-рухової системи - інвалідні коляски, скутери, ходунки, системи гравітаційної підтримки;

▪ протези різної конструкції та функціональної спрямованості для людей з ампутованими або такими, що втратили свої функції кінцівками;

▪ можливість для людей з обмеженими можливостями брати участь у спортивних змаганнях і різноманітних розважальних заходах;

▪ поліпшення доступу для слабозорих або сліпих людей до друкованих матеріалів (шрифт Брайля), автоматичним перекладачам тексту, техніці, повсякденно використовуваною в побуті (наприклад, великі кнопки телефонних апаратів).

В реабілітації хворих та інвалідів, поряд з медичними працівниками - лікарями-травматологами, невропатологами, нейрохірургами, фізіотерапевтами, психотерапевтами, ортопедами, фахівцями з лікувальної фізичної культури, фахівцями з адаптивної фізичної культури, найактивнішу участь беруть експерти, педагоги, психологи, соціологи, юристи , представники органів соціального забезпечення та ін. Це обумовлено тим, що поряд з лікуванням окремих захворювань і локальним терапевтичним впливом на порушені функції, важливим є і відновлення хворого (інваліда) як особистості, продовження його активної життєдіяльності, сприяння поверненню до суспільно корисної праці. [11]

 

2. Реабілітаційні технології в спортивній діяльності

 

Реабілітація спортсменів - комплекс заходів, що включає в себе участь лікарів різних сфер - фізіотерапевтів масажистів, працєтерапевтів, психологів, логопедів та ін. У спорті реабілітаційні технології націлені на виділення типових схем професійно-реабілітаційних заходів і підходів до аналізу їх ефективності. Для побудови профілактично-реабілітаційної програми в сучасній системі підготовки спортсмена необхідно використовувати технологію поетапного переходу від науково-теоретичних знань до практичних дій.

Профілактично-реабілітаційна технологія являє собою раціонально підібрану сукупність засобів і методів діагностики порушень в стані здоров'я людини і керованих впливів на нього з метою збереження та / або відновлення психофізіологічного статусу.

У спорті вона націлена на виділення типових схем профілактично-реабілітаційних заходів та підходів до аналізу їх ефективності з урахуванням реально існуючих умов (навчально-тренувальних, змагальних, побутових) та індивідуальних особливостей спортсмена. Виникла можливість вибору і розповсюдження найбільш ефективних засобів, форм і методів корекції стану здоров'я різних категорій спортсменів дозволяє розв'язати існуючі протиріччя між необхідністю індивідуалізації профілактично-реабілітаційних впливів і застосуванням стандартизованих технологічних схем.

Таким чином, для побудови профілактично-реабілітаційних програм в сучасній системі підготовки спортсменів необхідно використовувати технологію послідовного переходу від науково-теоретичних знань до практичних дій, що дозволяє застосувати існуючі засоби, методи, методики в конкретних умовах відповідно до вирішуваних педагогічних завдань. [7]

Мануальна терапія, як один із засобів реабілітаційних технологій збагатила фізичну реабілітацію теоретичними та практичними розробками про функціональні блокади суглобів, про м'язовий дисбаланс, про механізм вертеброгених захворювань в результаті судинних порушень, венозного застою в хребетному каналі з уповільненням виведення продуктів обміну речовин з міжхребетних дисків. МТ внесла вагомий вклад у фізичну реабілітацію захворювань опорно-рухового апарату як спортсменів, так і населення різних вікових груп. МТ ефективна при комплексній реабілітації захворювань ОРА, включаючи такі захворювання хребта, як сколіотичну хворобу, важку суглобову патологію з м'язовими контрактурами, блокадами суглобів 1-3 ст., вертебро-базилярну хворобу, різні стадії остеохондрозу хребта, ускладненого грижами дисків, хвороба Шоермана-Мау та ін. МТ внесла істотний внесок у реабілітацію висококваліфікованих спортсменів, які під час навчально-тренувальних зборів і багатоденних змагань отримують акцентовані надмірні навантаження, що викликають виражений м'язовий дисбаланс при формуванні спортивного рухового стереотипу. Враховуючи, що МТ є невід'ємною частиною фізичної реабілітації, вважаємо доцільним повсюдне впровадження методів мануальної терапії в комплексну реабілітацію хворих та спортсменів. [5]

 

1.1.3 Реабілітаційні технології в спорті для інвалідів

 

Збільшення спортивного травматизму, незважаючи на сучасне обладнання та застосовувані техніки безпеки, залишається проблемою для фахівців в галузі спорту та спортивної медицини. Відновлення після хребетно-спинномозкових травм, іноді, ускладнених гематомієлією, стоїть особливо гостро. Реабілітація спинальних хворих вимагає тривалого і систематичного фізичного впливу, спрямованого на вироблення і формування механізмів компенсації, що сприяють відновленню порушених видів життєдіяльності. Пріоритетним напрямком фізичної реабілітації є не повернення до спортивної діяльності, а соціально-побутова самостійність таких пацієнтів, можливо, з подальшою участю в параолімпійських іграх. Завдяки досягненням клінічної медицини, в останні роки, значно збільшилася тривалість життя спинальних хворих. З появою на ринку роботизованих реабілітаційних комплексів, поступово вирішується завдання швидкого ефективного відновлення рухових функцій, а при неможливості, проведення повноцінного тренування для підтримки життєво важливих структур організму. [3]

Фізична культура і спорт для інвалідів - найбільш дієві методи реабілітації. Фізична активність, яка починається вже під час перебування інваліда в стаціонарі і продовжується після його виписки, перешкоджає відходу інваліда в свою хворобу. Фізична культура і спорт протидіють ненормальній психологічній антисоціальній поведінці, яка часто виникає на ґрунті тяжкої інвалідності.

Мета фізкультури і спорту - розвиток самодисципліни, самоповаги, духу змагання і дружби, тобто тих характерних якостей, які мають істотне значення для інтеграції або реінтеграції інваліда в суспільстві.

Кінезофілія, в тому числі фізична культура і спорт, розширення на її базі рухового режиму інваліда - природний, фізіологічно обґрунтований засіб боротьби з гіпокінезією, фактор заповнення дефіциту проприорецептивної афферентації.

Локомоторний апарат інваліда, що займається спортом, зазнає змін - наголошується ряд позитивних зрушень в кістково-суглобової і м'язової системах. Основа розвитку тренованості - вдосконалення нервового управління всіма органами, в тому числі і серцем. В результаті тренування збільшуються сила, врівноваженість і рухливість нервових процесів, що веде до поліпшення регуляції функцій організму. Одночасно вдосконалюється і координується взаємодія моторних і вегетативних функцій. Фізичні вправи в тій чи іншій формі показані практично всім інвалідам молодого і середнього віку з руховими порушеннями. Фізкультурно-оздоровча та спортивна робота повинна починатися відразу по завершенні етапу медичної реабілітації в умовах спеціалізованого стаціонару. [21]

Нині працюють з інвалідами три міжнародні спортивні організації.

1. Міжнародна спортивна  організація для осіб з фізичними  вадами (ISOD) об'єднує інвалідів після  ампутації кінцівок і віднесених  до категорії «Інші».

2. Міжнародна спортивна  організація для осіб з травмами хребта і спинного мозку (ISMWSF).

3. Міжнародна спортивна  організація для спортсменів  з порушенням мозкової рухової  діяльності (СР-ICRA).

Спортивно-медична класифікація спортсменів-інвалідів із вродженими і ампутаційними дефектами кінцівок:

Клас А1 - двостороння ампутація стегна. Спортсмени можуть використовувати коляску, якщо це необхідно з медичної точки зору і записано у кваліфікаційній карті. Якщо спортсмен вибирає для участі в змаганнях коляску, він повинен залишатися у ній протягом усього часу проведення змагання.

Клас А2 - одностороння ампутація стегна:

• одностороння ампутація стегна в поєднанні з ампутацією гомілки по Пирогову;