Особливості методик вдосконалення техніки і тактики гри у волейбол у хлопців 15-17 років

«Зумій передати і подати»: гравці шикуються в дві колони в трьох метрах від стіни і змагаються в передачах м'яча в стіну і в подачах на точність. По сигналу перші номери виконують по 10 передач двома руками зверху в стіну; після чого біжать на свою половину майданчика і проводять по три подачі. Як тільки перший номер закінчив подавати, негайно починає передачу другий номер. Гравці, чекаючи своєї черги, збирають м'ячі і доставляють їх до місця подачі. За правильне виконання передачі гравцеві нараховують одне очко, подачі - три очки. Перемагає команда, що набрала більшу кількість очок [18].

Прийом м'яча з подачею. Закономірно в методичному плані на уроках навчання введенню м'яча в гру нижней бічною і прямою подачами учать і прийому м'яча, оскільки без подачі і прийому м'яча з подачею, не буває гри. Цьому технічному прийому гри слід навчати після того, як учні освоять передачу м'яча знизу двома руками на місці і після переміщення. Техніка виконання прийому м'яча з подачею в основному залежить від швидкості і траєкторії польоту м'яча. Визначивши напрям траєкторії швидкість польоту м'яча учень повинен швидко переміститися до місця його передбачуваного падіння і прийняти початкове положення: ноги зігнуті в колінах, одна декілька попереду, тулуб дещо нахилений вперед, руки складені в замок, випрямлені і направлені вниз вперед. М'яч приймають на передпліччі ближче до кистей, ноги і тулуб при цьому послідовно випрямляються. За рахунок узгодженого руху ніг, тулуба і рук вперед-вгору м'ячу додають потрібний напрям. При закріпленні цього технічного прийому слід використовувати вправу застосовуючи нижню пряму подачу, а також рухомі ігри [6].

«Зумій прийняти»: гравці в парах розташовуються на бічних лініях волейбольного майданчика напроти один одного. По команді гравці однієї команди прагнуть прийняти м'яч і відправити його у зворотному напрямі. Інша команда виконує подачі, кожен по 10. Потім гравці міняються ролями. У кожній парі перемагає той, хто більшу кількість разів прийняв м'яч без помилок [10; 16].

«Хто кращий?»: троє гравців розташовуються на задній лінії в зонах 5, 6 і 1. Кожен з них приймає по 10 м'ячів. За прийом нараховують окуляри. Після прийому 10 м'ячів гравці міняються місцями. Перемагає гравець, що набрав більшу кількість очок.

Особливе місце на тренуваннях займають рухомі ігри і ігрові вправи з елементами волейболу, що допомагають удосконалювати як індивідуальні, так і групові взаємодії гравців. Використання різноманітних ігор і естафет дозволяє добитися від спортсменів хорошого технічного використання елементів волейболу і ясного розуміння тактичної суті цієї спортивної гри.

Навчання технічним прийомам волейболу слід проводити в наступному порядку:

- підготовчі  вправи, за допомогою яких відбувається  розвиток спеціальних фізичних  якостей, а також органів і  систем, що несуть основне навантаження  при виконанні прийому, що вивчається;

- вправи, що підводять, які служать для  володіння технікою прийому в  цілому або його окремих елементів;

- вправи  по техніці, завдяки яким відбувається  з'єднання частин технічного прийому  в цілісний руховий акт;

- вдосконалення  технічного прийому в учбовій  грі [8].

Позначена послідовність навчання досягається завдяки продуманому підбору вправи і системі спеціальних занять, які ставлять перед учнями в грі.

Важливе значення при вивченні і закріпленні технічних прийомів волейболу, вдосконалення навиків гри, а також розвиток фізичних якостей мають використання різних пристосувань, інвентар і спеціальне устаткування [8].

Таким чином, вдосконалення техніки гри у волейбол у хлопців здійснюється за рахунок використання ігрових ситуацій, направлених на розвиток спеціальних фізичних якостей спортсмена. Окрім цього, виділяється час на загальну фізичну підготовку, який складає 30-35% від загального часу тренувального процесу.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Розкриття теми курсової роботи стало можливим через вирішення завдань, сприяючих досягненню поставленої мети. В ході виконання курсової роботи були вирішені наступні завдання:

1. Розглянуті  науково-теоретичні дослідження  з проблеми методики гри у  волейбол. В результаті цього  виявлено, що волейбол – одна з найбільш поширених ігор. Масовий, народний характер волейболу пояснюється його високою емоційністю і доступністю, заснованою на простоті правил гри і нескладності устаткування.

2. Розкриті  особливості волейболу, як виду  спорту. При грі у волейбол  спортсмен повинен враховувати  розташування гравців на майданчику, передбачити дії партнерів і  розгадати задум супротивника, швидко  провести аналіз обстановки, що  склалася, винести ухвалу про  найбільш доцільну дію, ефективно  виконати цю дію.

3. Проаналізовані  технічні прийоми і тактичні  дії волейболу. Технічна підготовка  волейболістів повинна включати  розвиток витривалості, швидкісно-силових  якостей, координації рухів, високоорганізований  розвиток рухових навиків. Тактична  підготовка направлена на розвиток  уміння грати в команді, підстраховувати  один одного, визначати слабкі  місця в обороні супротивника, дотримувати правила гри і  дотримуватися норм поведінки  на ігровому майданчику.

4. Вивчені  методики навчання ігровим прийомам  волейболу. Методика випереджаючого  навчання заснована вона на  зоні актуального розвитку спортсменів. Якщо комплексний підхід до  вивчення волейболу припускає  розвиток всіх умінь одночасне  і поступове збільшення якості  виконання техніки гри, що випереджає  навчання надає можливість відштовхуватися  від самих елементарних прийомів  і розвивати на цій базі  складніші уміння і навики  гри. 
ДОДАТКИ

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розміщено на Allbest.ru

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Агашин Ф. К. Біомеханіка ударних рухів. - М.: Фізкультура і спорт, 1977. – 207 с.
2. Беляев А. В., Савина М. В. Волейбол Учебник для высших учебных заведений физической культуры. – М. : «Физкультура, образование, наука», 2000. – 368 стр.
3. Волейбол / Під ред. М. Фідлер. – М. : Фізкультура і спорт, 1972. – 204 с.
4. Донський Д. Рухи спортсмена: нариси по біомеханіці спорту. – М. : Фізкультура і спорт, 1965. - 197 с.
5. Желєзняк Ю. Д. 120 уроків по волейболу. – М. : Фізкультура і спорт, 1979. – 178 с.
6. Желєзняк Ю. Д. До майстерності у волейболі. – М. : Фізкультура і спорт, 1998. – 156 с.
7. Железняк Ю.Д., Клещёв Ю.Н., Чехов О.С. Подготовка юных волейболистов. – М. : Физкультура и спорт, 1972 – 202 с.
8. Железняк Ю. Д., Ивойлов А. В. Волейбол: учебник для институтов физической культуры М .: Физкультура и спорт, 1991. – 239 с.
9. Костюков В. В. Дубова А. Е. Випереджаюче навчання волейболу // Фізична культура в школі. – 1996. – № 1. – С. 35-40
10. Лапутін А. Н. Навчання спортивним рухам. – Київ: Здоров'я, 1986. – 216 с.
11. Маркосян А. А. Питання вікової фізіології. – М. : Освіта, 1994. – 138 с.
12. Матвєєв Л. П. Теорія і методика фізичної культури – М. : Фізкультура і спорт, 1991. – 543 с.
13. Мондозольовський Г. Г. Щедрість гравця. – М.: Фізкультура і спорт, 1984. – 142 с.
14. Озолін Н. Г. Вдосконалення системи підготовки спортсменів: Лекція. – М.: ГЦОЛІФК, 1986. – 33 с.
15. Основи волейболу. / Під ред. О.Чехов. – М.: Фізкультура і спорт, 1999. – 208 с.
16. Перльман М. Спеціальна фізична підготовка волейболістів – М.: Фізкультура і спорт, 1994. – 168 с.
17. Правдін В. А. Волейбол – гра для всіх. – М.: Фізкультура і спорт, 1996. – 242 с.
18. Фурманов А. Г., Болдирев Д. М. Волейбол – М.: Фізкультура і спорт, 1996. – 184 с.