Оцінка ефективності використання основних фондів підприємства (ВАТ «Промприлад”)

 

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

     КАФЕДРА  ФІНАНСІВ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

 

                    КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Фінансовий менеджмент»

 

на  тему: Оцінка ефективності використання основних фондів підприємства.

 (ВАТ «Промприлад”)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка гр. ФП – 08

Шмалько А.Д.

 

 

 

 

                              

  

                                    Дніпропетровськ – 2012

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ   
1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.                 

1.1.   Визначення, склад та структура  основних фондів. 

1.2. Характеристика показників використання, технічного стану і руху основних фондів.

2.  Характеристика об'єкта дослідження ВАТ «Промприлад».                                         

2.1  Предмет і ціль діяльності  підприємства.                                    

2.2  Аналіз  роботи діяльності в динаміці  за 2–3 роки.                 

2.3 Аналіз  використання основних виробничих  фондів  підприємства.                                                   

2.4. Шляхи підвищення використання основних фондів.                                      
Висновки і пропозиції

Додатки                                                                                                            
Список використаної літератури                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ринкові економічні процеси  останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення  проблем конкурентноздатності та економічної стабільності.

Для того щоб вирішити це важливе питання підприємство має звернутись до методів наукового  пошуку оптимальних шляхів розв'язання цієї проблеми, ґрунтовного економічного аналізу своєї діяльності та ринкової ситуації в цілому, методів планування та прогнозування.

Отже, кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на зазначений рівень конкурентноздатності через призму своєї самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та, зокрема, макроекономічного впливу держави з іншого.

Основна мета ринкової економіки  — задовольнити потреби споживачів шляхом нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства (фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство повинно мати прибуток, розміри і способи одержання якого залежать від знань та досвіду, що набуваються поступово.

Для того щоб вивести  фірму у ранг прибуткової часто  звертаються до кількісного ї  якісного вдосконалення основних виробничих фондів шляхом введення нових фондів та модернізацію статкування, використовуючи, при цьому, здобутки науково-технічного прогресу, але одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Для цього необхідно провести  серйозний аналіз складу та структури основних фондів, їх технологічного стану, резервів покращення використання основних фондів та їх ефективності. Це і є мета даної курсової роботи.

 

 

 

 

1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.

1.1.   Визначення, склад  та структура основних фондів.

        У  процесі виробництва на підприємстві  беруть участь три фактори: 
      - засоби праці;

- робоча сила;

- гредмети праці;

Засоби   праці   та   предмети   праці   утворюють   засоби   виробництва,   що   становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі  фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму. 

На відміну  від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

Іншими  словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини,   матеріалів  у  процесі   виробництва  з  метою  пристосування  їх  до   особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

Засоби  праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці —  в оборотних.   Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці  стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і виробничих фондів.

Основні  фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість  готового продукту частинами.

Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на рис. 2.1.

Усі основні  фонди підприємства поділяються  на дві групи:

• невиробничого призначення;

• виробничі

Кожна  організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними  виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Основна класифікація виробничих фондів підприємства

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

житлово-комунальні приміщення;

побутові, спортивні приміщення;

будинки та устаткування медичного  призначення;

дитячі дошкільні заклади;

багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами  невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх

утримання, експлуатацію і ремонт.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95—98% загальної вартості основних фондів підприємства.

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі  виробництва, велике значення  має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу.

Вони  забезпечують  нормальне  використання  активної частини  х-:овних виробничих фондів.

             Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

•  виробничо-технологічних особливостей підприємства;

• науково-технічного прогресу і зумовленого  ним технічного рівня виробництва;

•   ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

•   відтворюваної структури  капітальних вкладень у створенні  нових основних фондів;

• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

• територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, громадськості не байдуже, яким   є   співвідношення   між  різними   видами   основних   виробничих  фондів,   куди  більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим ваща  на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання    основних    виробничих    фондів    підприємству   необхідно    прагнути    досягти оптимального  співвідношення  між  активною  та пасивною  частинами. Структура  основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні заоби становлять 60 - 70 %; будинки, споруди та передавальні пристрої - 20 - 25 %; силові, робочі машини та устаткування - 3 - 5 %; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2-4% загальної вартості основних виробничих фондів.

За сукупністю промислових підприємств  України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд – 45 - 47 %. машин і устаткування - 40 - 42 %; транспортних засобів - 2,5 - 3 %.

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовують групову класифікацію, що охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковим терміном експлуатації. Наведемо видову класифікацію основних виробничих фондів підприємства, що використовується в системах бухгалтерського

обліку та статистики:

1.   Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
3. Будівлі, споруди та передавальні притрої.
4. Машини і обладнання.
5. Транспортні засоби
6. Інструменти прилади інвентар.
7. Робоча і продуктивна худоба
8. Багато річні  насадження.
9. Інші основні засоби.

В групі  “Інші основні засоби” ведеться облік засобів, які не включені до наведених вище груп.

Окрім цього  в національних стандартах  бухгалтерського  обліку виділяють окремо інші необоротні матеріальні активи,які класифікуються за такими групами:

1. Бібліотечні фонди.
2. Малоцінні необоротні активи.
3. Тимчасові не титульні споруди.
4. Приридні ресурси.
5. Інвентарна тара.
6. Предмети прокату.
7. Інші необоротні мтеріальні активи.

 

Структура основних фондів.

Під структурою основних фондів розуміють питому вагу кожної групи основних фондів у зальній вартості ОФ по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

На виробничу структуру основних фондів впливає   розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування  і  комбінування  виробництва,  на неї також  впливає  капітальне  будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їх вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.