Лекції з фінансового менеджменту

7. Ефективність, яка означає,  що витрати на залучення окремих  інформативних показників не  повинна перевищувати ефект, який  буде отриманий в результаті їх використання при підготовці і реалізації відповідних управлінських рішень.

Склад системи інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, її широта і глибина визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств, їх організаційно-правовою формою функціонування, обсягом та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та рядом інших умов.

Конкретні показники  системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок внутрішніх і  зовнішніх джерел інформації. В розрізі  кожної з цих груп джерел вся сукупність показників, які включаються в інформаційну систему фінансового менеджменту підлягає попередній класифікації.

А. Система показників інформаційного забезпечення фінансового  менеджменту, що формуються із зовнішніх  джерел. Поділяється на чотири групи:

1. Показники, що характеризують  загальний економічний розвиток  країни, які в свою чергу поділяються  на:

а) показники макроекономічного  розвитку;

б) показники галузевого розвитку.

2. Показники, що характеризують  кон'юнктуру фінансового ринку,  а саме:

а) показники, які характеризують кон'юнктуру ринку цінних паперів (ринку фондових інструментів);

б) показники, які характеризують кон'юнктуру ринку грошових інструментів.

3. Показники, що характеризують  діяльність контрагентів і конкурентів,  серед яких виділяють такі групи:

а) банки; б) страхові компанії; в) постачальники продукції; г) покупці  продукції; д) конкуренти.

4. Нормативно-регулюючі  показники. Показники цієї групи  формуються, як правило, в розрізі  таких блоків:

а) нормативно-регулюючі  показники по різним напрямкам фінансової діяльності підприємства;

б) нормативно-регулюючі  показники з питань функціонування окремих сегментів фінансового  ринку.

 

Б. Система показників інформаційного забезпечення фінансового  менеджменту, що формуються із внутрішніх джерел. Поділяється на три групи:

1. Показники, що характеризують  фінансовий стан і результати  фінансової діяльності по підприємству  в цілому. Система інформативних  показників цієї групи широко  використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Вона застосовується в процесі фінансового аналізу, планування, розробки фінансової стратегії і політики по основним аспектам фінансової діяльності, дає найбільш агреговане уявлення про результати фінансової діяльності підприємства. Формування системи показників цієї групи засноване на даних фінансового обліку підприємства.

Перевагами показників цієї групи є їх уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих  стандартизованих принципах обліку (що дозволяє використовувати типові технології і алгоритми фінансових розрахунків по окремим аспектам формування і розподілу фінансових ресурсів, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними підприємствами).

В той же час, інформаційна база, яка формується на основі фінансового  обліку, має і окремі недоліки, основними з яких є: відображення інформативних показників лише по визначенню в цілому (що не дозволяє використовувати її при прийнятті управлінських рішень по окремим сферам фінансової діяльності); низька періодичність розробки (як правило, один раз у квартал, або в рік); використання тільки вартісних показників (це утруднює аналіз впливу зміни цін на формування фінансових ресурсів).

До складу цієї групи  показників входять:

а) показники, які обов'язково відображаються в балансі підприємства;

б) показники, які відображаються в звіті про фінансові результати;

в) показники, які відображаються в звіті про власний капітал  і в звіті про рух грошових коштів.

2. Показники, що характеризують  фінансові результати діяльності  окремих структурних підрозділів  підприємства. Формування системи показників цієї групи будується на даних управлінського обліку, що має бути організований на підприємстві.

Цей вид обліку представляє  собою систему обліку всіх необхідних показників, які формують інформаційну базу оперативних управлінських рішень і планування діяльності підприємства в наступному періоді.

В порівнянні з фінансовим управлінський облік має такі переваги: він відображає не тільки вартісні, але й натуральні значення показників (а тому і тенденції  змін цін на сировину, продукцію); періодичність надання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень; цей облік може бути структурований в будь-якому розрізі – по центрам відповідальності, видам фінансової діяльності та ін. Результати цього обліку є комерційною таємницею підприємства і не повинні надаватись зовнішнім користувачам.

Показники групуються за такими ознаками:

а) за сферою діяльності підприємства (операційна, інвестиційна, фінансова);

б) за центрами відповідальності;

в) за географічним розташуванням;

г) за видом кінцевої продукції  тощо.

3. Нормативно-планові  показники, які пов'язані з  фінансовим розвитком підприємства. Ці показники формуються безпосередньо  на підприємстві по таким двом  блокам:

а) система внутрішніх нормативів, що регулюють фінансовий розвиток підприємства. В цю систему  включаються нормативи окремих  видів активів підприємства, нормативи  співвідношення окремих видів активів  і структури капіталу, нормативи  питомих витрат фінансових ресурсів і витрат і т.ін.;

б) система планових показників фінансового розвитку підприємства. До складу показників цього блоку  включається вся сукупність показників поточних і оперативних фінансових планів усіх видів.

 

3. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.

В складі механізму фінансового  менеджменту важлива роль належить системам і методам внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній  фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства.

В практиці країн з  розвиненою ринковою економікою широкого поширення набула нова прогресивна комплексна система внутрішнього контролю, що застосовується в великих компаніях з розгалуженою мережею або в холдінгових компаніях, яка називається “контролінг”.

Фінансовий  контролінг являє собою контролюючу систему, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень по нормалізації процесу управління фінансами підприємства.

Побудова системи фінансового  контролінгу базується на наступних  основних принципах:

1) спрямованість системи  фінансового контролінгу на досягнення  фінансової стратегії підприємства;

2) багатофункціональність  фінансового контролінгу;

3) орієнтованість фінансового  контролінгу на кількісні показники;

4) відповідність методів  фінансового контролінгу специфіці  методів фінансового аналізу  і фінансового планування;

5) своєчасність, простота  і гнучкість побудови системи  фінансового контролінгу;

6) економічна ефективність  впровадження фінансового контролінгу  на підприємстві.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу  дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

З урахуванням перелічених принципів фінансовий контролінг на підприємстві будується за наступними етапами.

1. Визначення об’єкту  контролінгу. Це загальна вимога  до побудови будь-яких видів  контролінгу на підприємстві  з позицій цільової його орієнтації. Об’єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення по основним аспектам фінансової діяльності підприємств.

2. Визначення видів  і сфери контролінгу. У відповідності  з концепцією побудови системи  контролінгу, він поділяється  на такі основні види: стратегічний контролінг; поточний контролінг; оперативний контролінг. Кожному з цих перелічених видів контролінгу повинна відповідати його сфера і періодичність здійснення його функцій.

3. Формування системи  пріоритетів показників, що контролюються.  Вся система показників ран жирується по значимості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі показники даного виду контролінгу; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторному зв’язку з показниками першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і наступних рівнів.

При формуванні системи  пріоритетів слід враховувати, що вони можуть носити різний характер для  окремих типів центрів відповідальності; для окремих напрямків фінансової діяльності підприємства; для різноманітних аспектів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Однак при цьому повинно бути забезпечене ієрархічне зведення всіх контролюючих показників по підприємству в цілому і по окремим напрямкам фінансової діяльності.

4. Розробка системи  кількісних стандартів контролю. Після визначення і ранжування  перелік фінансових показників, які контролюються, виникає необхідність  встановлення кількісних стандартів  по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватись як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер. Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т. ін.

5. Побудова системи  моніторингу показників, які включаються  у фінансовий контролінг. Система  фінансового моніторингу представляє  собою розроблений на підприємстві  механізм постійного спостереження за показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

6. Формування системи  алгоритмів дій з усунення  відхилень є заключним етапом  побудови фінансового контролінгу на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах.

а) “Не вживати ніяких заходів”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого “критичного” критерію.

б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру  пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або  нормативних показників (введення посиленого режиму економії, використання системи фінансових резервів та інші).

в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій проводиться в  тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В  цьому випадку по результатам фінансового моніторингу вносяться пропозиції по корегуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів.

 

ТЕМА 3. Поняття грошових потоків.

1. Поняття грошових потоків і їх класифікація.
2. Характеристика грошових потоків.
3. Показник cash flow і його значення в фінансовому менеджменті.

 

1. Поняття грошових потоків і їх класифікація.

Грошовий  потік – це конкретний грошовий вираз господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу, що набуває форми статистичних одиниць показників руху коштів, або ж відображає зміни в окремих в окремих показниках активів і пасивів підприємства.

Відмінністю грошового  потоку від інших фінансових показників є те, що він узагальнює зміни  в активах і пасивах, прив’язує їх до певної грошової форми, на основі чого робиться висновок про прибуткову ліквідність фірми і її забезпеченість коштами.

Основні ознаки грошових потоків:

1) За впливом на  стан активів і пасивів грошові  потоки є:

- вхідні;

- вихідні.

Вхідний – відображає надходження коштів, тобто впливає на підвищення забезпеченості ліквідними потоками.  Сюди відносять: надходження коштів від реалізації продукції, від одержання кредитів, тощо.

Вихідний – відображає вибуття коштів, тобто здійснення виплат на користь інших осіб, що призводить до зменшення ліквідних коштів підприємства. Сюди відносять: оплата боргів перед постачальниками, погашення кредитів, виплата заробітної плати, сплата податків і інших обов’язкових платежів, тощо.