Фінанси транспорту

Основними із них є:          1. Коефіцієнт фінансової залежності. Це показник, обернений до коефіцієнту автономії.          Зростання цього показника обумовлює збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Розраховується за формулою: Коефіцієнт фінансової залежності = Валюта балансу / Власний капітал . 2. Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії). Характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу.  3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано.           Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4 ... 0,6). Розраховується за формулою:           Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні кошти (2 розділ активу) / Власний капітал.          4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки. Розраховується за формулою: Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів = (Залучений капітал+ Короткострокові кредити банків) / Власний капітал.     5. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами. Мінімальне значення цього показника - 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.     Розраховується за формулою: Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами = (Оборотні активи - Поточні зобов'язання ) / Оборотні активи.        6. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів. Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника - 0,5 ... 0,8. Якщо показник має значення менше за 0,5, то це свідчитиме про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно.          За значення цього показника більшого за 0,8 роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства. Розраховується як:           Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів = Необоротні активи / Власний капітал.         Для аналізу фінансової стійкості ТОВ «Малів» розрахуємо зазначені вище показники фінансової стійкості та їх значення зведемо в табл. 2.8.  Відповідно до таблиці 2.8, можна зробити висновки, що фактичне значення коефіцієнта фінансової незалежності перевищує, як на початок,так і на кінець звітного року оптимальне значення.        Це свідчить проте,що дане підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування і більше ніж на 90 % фінансується за рахунок власних коштів.            Що ж до коефіцієнта фінансової залежності, то на кінець 2011 року,він зменшився на 0,01. Це є позитивною тенденцією у діяльності підприємства, оскільки це означає, що ТОВ «Малів» зменшило частку позичених коштів для свого фінансування.         Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.    Протягом аналізованого періоду, значення даного показника не змінювалося. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів становив 0,03. Це означає,що на кожну 1 грн власних коштів припадає 3 коп. позичених.            Що ж до коефіцієнта забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами ,то він збільшився з 0,19 до 0,49 протягом року, це свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.      

     Таблиця 2.8

Основні показники  оцінки фінансової стійкості ТОВ  «Малів»

З табл. 2.8 видно, що коефіцієнт маневреності власного капіталу протягом 2011 року збільшився на 0,01.          Це означає, що частина власного капіталу,яка використовується підприємством для фінансування поточної діяльності збільшилась. Проте,не зважаючи на це,значення даного показника є нижчим за норму.      

Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ «Малів»

3.1 Заходи щодо управління дебіторською заборгованістю підприємства В ринкових умовах господарювання наявність у підприємства значних розмірів дебіторської заборгованості знижує ліквідність його активів, негативно впливає на фінансову платоспроможність, а також відволікає грошові кошти. Так, за товари, роботи і послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після звітного періоду має сплатити податки державі, заробітну плату працівникам, розрахуватись за орендну плату, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари своєчасно не надійшла, підприємство вимушено перетворювати власні високоліквідні активи у грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов’язань та запобігання банкрутству.          Тому належна організація дебіторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її розмірами і термінами на підприємстві  та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.    Головними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

• визначення ступеня ризику несплати рахунків покупцями;
• розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;
• надання дієвих рекомендацій щодо зменшення кількості потенційно неплатоспроможних покупців.
• контроль за виконанням фінансових планів за місяць і квартал у частині погашення  дебіторської заборгованості підприємства.  

Основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає  в мінімізації її обсягу та строків інкасації боргу. В процесі управління вирішуються такі завдання:

• визначення обсягу інвестицій у дебіторську заборгованість за комерційним і споживчим кредитом;
• формування принципів та умов кредитної політики щодо покупців продукції;
• визначення кола потенційних дебіторів;
• забезпечення інкасації дебіторської заборгованості;
• прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

В процесі управління дебіторською заборгованістю слід враховувати  чинники, що впливають на її величину: економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова кон’юнктура, галузь діяльності підприємства, рівень монополізації ринку виробниками та каналами розподілу, розміри підприємства, наявність власної системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців, якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість страхування угод по продажу продукції (використання факторингу), імідж підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо.      Політика управління дебіторською заборгованістю складається із умов, правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого результату.            Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора.   Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами.      Управління дебіторською заборгованістю зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів; класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.         Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості. Досягти цієї мети управління можна шляхом:

• всебічного оцінювання фінансового стану потенційних кредиторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування, кон'юнктурної стадії в галузі, де партнери здійснюють свою діяльність;
• диверсифікації клієнтури;
• визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості);
• використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем тощо);
• підвищення дієвості штрафних санкцій щодо боржників. 

У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Під рефінансуванням розуміють переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти або високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків.      До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг.         Отже, можна сказати, що управління дебіторською заборгованістю є актуальним питанням на кожному підприємстві. Не є винятком і підприємство ТОВ «Малів».          Фінансовий стан  ТОВ «Малів» характеризується зростанням дебіторської заборгованості в структурі активів, що призводить до уповільнення платіжного обороту. Тому виникає необхідність ефективного управління дебіторською заборгованістю на даному підприємству з метою підвищення його платоспроможності.          Аналіз балансу ТОВ «Малів» показав, що одним з основних факторів, які досить негативно впливають на його діяльність є зростання сум дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Отже, нашим завданням є пошук певних заходів, які будуть спрямовані на удосконалення управління дебіторською заборгованістю підприємства.     Одним із найважливіших етапів у політиці управління дебіторською заборгованістю є її реструктуризація.        Після завершення процесу реструктуризації досягаються такі цілі: підвищення рівня надійності товарної дебіторської заборгованості; підвищення рівня абсолютної платоспроможності; термінове залучення коштів для інвестиційних потреб.       Урахування обґрунтованості мети управління оборотними активами та застосування методики дає змогу виявити недоліки в управлінні дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями підприємстві, обґрунтувати вплив на показники ліквідності платоспроможності прибутковості та прийняти своєчасні управлінські рішення.            Серед проблем управління дебіторською заборгованістю на ТОВ «Малів» можна виділити наступні:

• немає достовірної інформації про терміни погашення зобов'язань компаніями-дебіторами;
• не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців;
• не регламентована робота з простроченою дебіторською заборгованістю.

Для вирішення  цих проблем пропонується:

- для контролю та планування дебіторської заборгованості на підприємстві має бути налагоджена робота по отриманню наступної інформації :

1) дані про  виставлені дебіторам рахунки,  які не сплачені на сьогодні;

2) час прострочення  платежу по кожному з рахунків;

3) розмір безнадійної  і сумнівної дебіторської заборгованості, оціненої на підставі встановлених  внутрішньофірмових нормативів;

4) кредитна історія  контрагента (середній період прострочення, середня сума кредиту);

- знизити ризик несвоєчасного повернення грошових коштів і виникнення збитків можна, уклавши договір страхування дебіторської заборгованості. Страхування дебіторської заборгованості припускає страхування ризику збитків від несвоєчасного повернення грошових коштів покупцем або його банкрутства.Укладення договору страхування дозволить не лише провести обгрунтовану оцінку кредитних ризиків компанії, але і перекласти самі риски на страхову компанію.           Таким чином, рекомендовані вище положення, які могли б лягти в основу політики управління дебіторською заборгованістю в ТОВ «Малів», дозволять підприємству уникнути збитків пов'язаних із списанням безнадійної до стягнення дебіторської заборгованості, підвищити ефективність розрахунків.

3.2. Шляхи покращення платоспроможності  ТОВ «Малів»

Важливу роль у  забезпеченні ефективних форм господарювання на підприємствах відіграє аналіз фінансового  стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію  фінансових, економічних та інших  даних, що впливають на процес прийняття  інвестиційних та фінансових рішень. Найважливішим при цьому є оцінка платоспроможності підприємств, оскільки у короткостроковій перспективі фінансовий стан характеризується саме платоспроможністю.       Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребу є негайного погашення.       Основними ознаками платоспроможності підприємства є наявність на розрахунковому рахунку достатнього обсягу коштів та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Для забезпечення платоспроможності підприємства тримають на розрахунковому рахунку деякий страховий залишок, а якщо в країні функціонує розвинений фондовий ринок — страховий запас у вигляді високоліквідних цінних паперів.   Платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді характеризується співвідношенням власного і позикового капіталу, а короткостроковому періоду - ліквідністю балансу.      Підприємство може вважатися платоспроможним, маючи незначний залишок на розрахунковому рахунку, якщо воно не має простроченої заборгованості або заборгованості, що потребує негайного погашення.   Першочерговими завданнями при аналізі платоспроможності підприємства є: