Фінанси транспорту

 

 

Таблиця 1.1

Інформаційні  потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності	Інформаційні  потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами, Участь у  капіталі підприємства, Оцінка якості управління,  Визначення  суми дивідендів.
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники  та інші кредитори	Забезпечення  зобов’язань підприємства, Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання.
Замовники	Оцінка здатності  підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання
Працівники  підприємста	Оцінка здатності  підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання, Забезпечення  зобов’язань підприємства перед працівниками.
Органи державного управління	Формування  макроекономічних показників

 

Для прийняття  економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про  фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї належать:

• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про рух грошових коштів;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.

Баланс (форма  №1) складається з активу і пасиву, і свідчить про розподіл на активи і пасиви та фінансування активів за допомогою власного і притягнутого капіталу на дату балансу. Інформація використовується для оцінки структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності і платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позичках, оцінки і прогнозування змін в економічних ресурсах;  

Звіт про  фінансові результати (форма№2) відображає доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний  період. Інформація використовується для оцінки і прогнозування діяльності підприємства, структури доходів і витрат;         Звіт про рух грошових коштів (форма №3) відображає генерування і використання коштів протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства;        Звіт про власний капітал (форма №4) відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування змін власного капіталу;   Примітки до звітів включають додатковий аналіз статей звітності. Інформація використовується для оцінки і прогнозування облікової політики, ризиків, діяльності підрозділів підприємства.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, які об’єднуються у відповідні розділи.   Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.  Фінансова звітність в Україні формується з дотриманням тих десяти принципів,які сформульовані в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 18 П(с)БО 1 (рис.1.2).

Рис.1.2 Принципи підготовки фінансової звітності

У фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене  відображення лише зобов’язань власників стосовно їхніх внесків до капіталу та обов’язкового розподілу частини доходу між власниками (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип дістав назву принципу автономності підприємства.        Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто визнання того, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності (принаймні протягом наступного звітного періоду).    Принцип періодичності передбачає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності. Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій ураховуються тоді, коли вони фактично відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.            П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визначаються у звіті про фінансові результати на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.           Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів.    Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність.      Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати — занижені.          Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності.  Отже, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану повинне включати не лише дані фінансової звітності, а й всю внутрішню бухгалтерську документацію. Саме це дасть змогу покращити якість вихідних аналітична даних, які необхідні для прийняття управлінських рішень на підприємстві. 

 

1.3 Методологія оцінки фінансового стану підприємства

Традиційна практика оцінки фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз -внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний  аналіз - визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.  Існує досить велика кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Виділяють такі групи показників:

• оцінювання майнового стану підприємства;
• прибутковості;
• ліквідності та платоспроможності;
• фінансової стійкості та стабільності підприємства;
• рентабельності підприємства;
• ділової активності;
• акціонерного капіталу.

Наведена нижче табл.1.2 містить порядок розрахунку та характеристику основних показників оцінювання фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.2

Класифікація  та порядок розрахунку основних показників оцінки                                                                             фінансового стану підприємства

Показники оцінки	Порядок розрахунку
1	2
Показники оцінки майнового стану підприємства
Сума господарських  коштів, які є в розпорядженні  підприємства.	Валюта балансу
Питома вага активної частини основних засобів	Вартість активної частини основних засобів / Вартість основних засобів
Коефіцієнт  зносу основних засобів	Сума зносу, нарахована за весь період експлуатації / Первісна вартість об'єкта основних засобів.
Коефіцієнт  оновлення основних засобів	Балансова вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується / Балансова вартість основних засобів на кінець періоду, що аналізується
Коефіцієнт  вибуття основних засобів	Балансова вартість основних засобів, які вибули в період, що аналізується / Балансова вартість оснзасобів на початок періоду, що аналізується

 

 

Продовження табл.1.2

Показники ліквідності  та платоспроможності
1	2
Величина власного капіталу	Підсумок звіту  про власний капітал (форма 4)
Коефіцієнт  поточної ліквідності	Оборотні активи / Короткострокові зобов'язання
Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (платоспроможність)	Грошові кошти + Короткострокові фінансові вкладення / Короткострокові зобов'язання
Частка оборотних  коштів у активах	Оборотні активи / Усього активів
Частка запасів  в оборотних активах	Запаси / Оборотні активи
Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства
Коефіцієнт  автономії (незалежності)	Власний капітал / Майно підприємства
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти / Власні кошти
Коефіцієнт  маневреності власних коштів	Власні оборотні кошти / Власний капітал
Коефіцієнт  концентрації власного капіталу	Власний капітал / Активи
Коефіцієнт  фінансової залежності	Активи / Власний капітал
Коефіцієнт  концентрації залученого капіталу	Залучений капітал / Усього коштів підприємства
Показники рентабельності підприємства
Рентабельність  продажу	Прибуток від  реалізації продукції (робіт, послуг) / Виручка від реалізації

 

 

 

Продовження табл.1.2

1	2
Рентабельність  основної діяльності	Прибуток від  реалізації продукції / Витрати на виробництво  продукції та її реалізацію
Рентабельність  власного капіталу	Чистий прибуток / Середня величина власного капіталу
Період окупності  власного капіталу	Середня величина власного капіталу / Чистий прибуток
Показники ділової  активності
Загальна оборотність  капіталу	Чиста виручка від реалізації / Підсумок балансу
Оборотність готової  продукції	Чиста виручка  від реалізації / Готова продукція
Оборотність дебіторської заборгованості	Виручка від  реалізації / Дебіторська заборгованість
Оборотність кредиторської заборгованості	Виручка від  реалізації / Кредиторська заборгованість
Оборотність власного капіталу	Виручка від  реалізації / Власний капітал
Показники акціонерного капіталу
Прибутковість акцій	Дивіденди власників  акцій / Ринкова ціна акції
Дохід на звичайну акцію	Прибуток після сплати податків та дивідендів на привілейовані акції / Кількість звичайних акцій

 

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства можуть застосовуватися різні методи аналізу.       Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.   Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.      Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних  оцінок і сценаріїв,

- психологічні,

- морфологічні,

- порівняльні,

- побудови системи  показників,

- побудови системи  аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них  велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.   До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових  підстановок,

- арифметичних  різниць,

- балансовий,

- виокремлення  ізольованого впливу факторів,

- відсоткових  чисел,

- диференційний,

- логарифмічний,

- інтегральний,

- простих і  складних відсотків,

- дисконтування.           У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).    Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.       Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.         Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.   Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану.     Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.            Таким чином, у ході оцінки фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.