Взаємовідносини підприємств з комерційними банками

     Поточні  рахунки в установах банку  відкриваються суб'єктам господарювання,

які не перебувають на госпрозрахунку, не наділеним власними оборотними коштами і які не мають самостійного балансу. Поточні рахунки відкриваються структурнимодиницям виробничих і науково-виробничих об'єднань, іншим госпрозрахунковим підрозділам, організацій і установ, розташованим поза їх місцезнаходженням.

  

 

10

  Порядок відкриття як поточних, так і валютних рахунків не має принципових розходжень і зводиться до представлення в обраний фірмою банк наступного набору документів:

-заява на відкриття рахунка;

-нотаріально завірена копія статуту фірми й установчих документів;

-свідоцтво про державну реєстрацію фірми;

-довідки про постановку на облік у податковій інспекції й органах

управління позабюджетних  фондів;

-довідка про постановку на облік в органах державної статистики;

-нотаріально завірена картка зразків підписів розпорядників кредитів підприємства (перший підпис) і контролерів (другий підпис).

      Проведення касово-розрахункових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати фінансово-господарську діяльність об'єднань (підприємств). Банк контролює підприємства й у частині дотримання ними установлених фондів заробітної плати, лімітів на відрядження і господарські витрати, стежить за своєчасністю розрахунків підприємств із держбюджетом по податковим зборам, за своєчасною оплатою рахунків і платіжних вимог постачальників, видає підприємству позички на різні цілі, під певні забезпечення і спостерігає за поверненням цих позичок у встановлений термін і т.п.

      Оскільки грошові засоби є посередником у всіх розрахунках, очевидно, що для забезпечення нормального кругообігу коштів у народному господарстві, ведення діяльності в умовах ринкової економіки необхідно правильно і вчасно виконувати всі розрахунки. У свою чергу ефективність розрахункових операцій багато в чому залежить від стану бухгалтерського обліку коштів, розрахункових і кредитних операцій. Перед фінансовим обліком, розрахунків і кредитів стоять наступні основні завдання:

-своєчасне і правильне проведення необхідних розрахунків як шляхом безготівкових перерахувань, так і готівкою;

 

 

11

-повне й оперативне відображення в облікових регістрах наявності і руху коштів і розрахункових операцій;

-дотримання діючих правил використання коштів по призначенню відповідно до

виділених лімітів фондами  і кошторисами;

-організація і проведення у встановлений термін інвентаризацій коштів і стану розрахунків, вишукування можливостей недопущення виникнення простроченої

дебіторської і кредиторської  заборгованості;

- контроль за наявністю і схоронністю грошей у касі, на розрахунковому й іншому рахунках у банках;

- контроль дотримання розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності

перерахування сум за матеріальні  цінності, а також коштів отриманих  у порядку

кредитування.

 

1.4. Порядок безготівкових розрахунків і касових операцій.

 

      Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки, законом «Про банки і банківську діяльність» і іншими законами України. Дане Положення регулює здійснення безготівкових розрахунків у валюті України і на території у формах, передбачених законодавством, визначає формати, порядок заповнення й оформлення використовуваних розрахункових документів. Безготівкові розрахунки здійснюються через кредитні організації (філії) і /або Нацбанк по рахунках, відкритим на підставі договору банківського рахунка або договору кореспондентського рахунка (субрахунку).

        Розрахункові операції по перерахуванню коштів через банк можуть здійснюватися з використанням:

1)       кореспондентських  рахунків (субрахунків), відкритих у  Нацбанку;

2)       кореспондентських  рахунків (субрахунків), відкритих в  інших

кредитних організаціях;

 

12

3)       рахунків  учасників розрахунків, відкритих  у небанківських кредитних

організаціях, що здійснюють розрахункові операції;

4)       рахунків міжфіліальних  розрахунків, відкритих усередині  однієї

кредитної організації.

    Списання коштів з рахунка здійснюється на підставі розрахункових документів за розпорядженням його власника або без нього у випадках, передбачених законодавством.

     Порядок оформлення, прийому, обробки електронних платежів і здійснення

розрахункових операцій з їхнім використанням регулюється  окремими нормативними актами Нацбанку, і укладаються між банком і його клієнтами договорами, що визначають порядок обміну документами з використанням коштів захисту інформації.

Форми безготівкових  розрахунків:

a)       розрахунки  платіжними дорученнями;

Платіжними дорученнями  є розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести

грошову суму на рахунок  одержувача коштів, відкритий у цьому  або іншому банку

b)      розрахунки  по акредитиву;

Акредитив являє собою  умовне грошове зобов'язання, прийняте банком здоручення платника, зробити  платежі на користь одержувача коштів по пред'явленню останнім документів, що відповідають умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку зробити такі платежі

c)      розрахунки  чеками;

Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження  чекодавця (особа яка має кошти в банку, якими вона вправі розпоряджатися

шляхом виставляння чеків) банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачу (на користь якого виданий чек). Платником є банк, у якому знаходяться кошти.

    

13

  d)     розрахунки  по інкасо.

     Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої

банк із доручення  і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії з доручення від платника платежу. Для здійснення розрахунків по

інкасо банк - емітент  вправі залучати інші банки.

      Форми безготівкових розрахунків обираються клієнтами банків самостійно і

передбачаються в договорах, що укладаються ними зі своїми контрагентами.

      Банки здійснюють операції по рахунках на підставі розрахункових документів:

- платіжних доручень, акредитивів, чеків, платіжних вимог; інкасових доручень,

що дійсні протягом 10 календарних  днів.

     Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від їхньої суми. Невиконані розрахункові документи можуть бути відкликані з картотеки в повній, частково виконані - сумі залишку.

      Відкликання розрахункових документів здійснюється на підставі наданої в банк заяви клієнта. Банк здійснює відкликання платіжних вимог і інкасових доручень  шляхом направлення в банк письмової заяви, на підставі заяви клієнта.

    Відкличні платіжні доручення повертаються банками платникам; розрахункові

документи в порядку  інкасо - одержувачам коштів після  їхнього надходження від

банків, які обслуговують платників.

     Крім безготівкових розрахунків між банком і підприємством існують і розрахунки готівкою (касові операції).

    Треба врахувати, що банк не вправі приймати у свою касу від юридичних осіб

готівку для зарахування  її на рахунки третіх осіб. Прийом від  клієнтів наявних коштів провадиться по оголошенню на внесок готівкою, установленої форми.

 

1.5. Банківський кредит

   Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повер­нення, цільовогохарактеру, забезпечення, платності.

      

14

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству

можливості для отримання  нових банківських кредитів, а  також дає змогууникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне  погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до  нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.

     Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою.   Розрізняють:

строкові, пролонговані і прострочені кредити.

     Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін.

     Пролонговані кредити з'являються в підприємства за тимчасово­го браку коштівз причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

      Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства нема коштів для їх

погашення. Наявність  таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства після сплати податків.

     Кредит надається підприємству на строго визначені цілі. Залежно від цілей

розрізняють:

1) кредит для фінансування  оборотного капіталу;

2) кредит для фінансування основного капіталу;

3) кредит для фінансування  торговельно-посередницьких операцій.

      Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:

• заставне зобов'язання;

• договір-гарантія;

• договір-поручительство.

      Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та

 

15

 кредиту, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри кредитного ризику, наявності або браку гарантій своєчасного повернення боргу.

     Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної  угоди мають бути юридичними  особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник)  або має бути власником майна, або володіти

правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність  економічних і юридичних гарантій  повернення кредиту

після певного строку.

4. Кредитор має бути  так само заінтересований у  видачі кредиту, як

підприємство — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси

суб'єктів господарювання.

     На першому  етапі підприємство і банк  ведуть переговори на предмет  можливого укладення кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.

    На другому етапі підприємство звертається в банк і подає документи.

    На третьому етапі банк:

- вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

-оцінює його ділову репутацію та імідж;

-аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить по­глиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

        Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи

показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів,результати фінансової діяльності.

 

16

Для оцінки фінансового  стану підприємства - юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:

• обсяг реалізації;

• прибутки і збитки;

• рентабельність;

• ліквідність;

• грошові потоки (рух  коштів на рахунках клієнтів);

• склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Ураховуються також  інші фактори:

• ефективність управління підприємством;

• ринкова позиція  підприємства і його залежність від  циклічних і структурних

змін в економіці  та галузі;

• наявність державних  замовлень і державної підтримки  під­приємства.

     Комерційні  банки розробляють показники  додаткової оцінки підприємств-позичальників  залежно від основного виду  діяльності та форм власності.