Визначення ефективних джерел фінансування та кредитування діяльності підприємств

49

Вступ ……………………………………………………………………………....4

1. ТЕОРИТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ…………………………………………………………………..7

1.1. Сутність та необхідність фінансування  й кредитування підприємств…...7

1.2. Правові аспекти фінансування та кредитування підприємств…………...11

1.3. Джерела фінансування та кредитування підприємств…………………....14

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА………………........17

2.1. Оцінка фінансового стану ПП СВФ «АГРО»……………………………..17

2.2. Кредитоспроможність ПП СВФ «АГРО»…………………………………27

3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ…………………………………………………………………31

3.1. Порівняльна характеристика власних і залучених коштів……………….31

3.2. Планування фінансової діяльності підприємства………………………...33

3.3. Шляхи поліпшення фінансування підприємства…………………………37

Висновки та пропозиції…………………………………………………………44

Список використаної літератури……………………………………………….46

ВСТУП

Успішна фінансова діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Можна стверджувати, що фінансова діяльність має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених

коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану. Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу ефективних джерел фінансування та кредитування є:

- дослідження ефективності використання майна (капіталу)                

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- підприємства,

- забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості  підприємства;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних

паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз ефективних джерел фінансування та кредитування підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

1. ТЕОРИТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність та необхідність фінансування  й кредитування підприємств

За ринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування підприємств. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.

Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

- від оподаткування доходів підприємства;

- темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

- структури активів підприємства;

- стану ринку капіталу;

- відсоткової політики комерційних банків;

- рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування. Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить до виникнення зобов'язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов'язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси с предметом особливої уваги менеджерів підприємства [13; 241].

Значення кредиту для нормального функціонування економіки будь-якої країни важко переоцінити. За сучасних умов кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.

Кредит, безперечно, необхідний вже існуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє виробництво, але не має для цього стартового капіталу. Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Потім ці кошти переходять у наступну стадію і перетворюються у незавершене виробництво. Далі - готова продукція. Готова продукція, в свою чергу, є товаром який призначений для продажу і відповідно реалізується на ринку. Після цього етапу виручка від реалізації зараховується на рахунок підприємства. Тобто має місце рух вартості фондів, що являє собою послідовний безперервний її перехід із однієї функціональної форми в іншу. Цьому процесу об'єктивно властива нерівномірність, обумовлена індивідуальним характером кругообігу і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок відмінностей організаційно-технічних характеристик виробництва і реалізації продукції. Тобто нерівномірність виникає внаслідок часової розбіжності між вивільненням коштів із обороту та авансуванням їх в оборот. Частіше за все такі розбіжності зумовлені специфікою підприємств – сезонністю виробництва. В певні періоди має місце зростання виробничих витрат порівняно із надходженням коштів від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства. Отже виникає потреба в залученні додаткових коштів. Підприємство мусить брати кредит, тому що саме він слугує тим механізмом акумуляції фінансових ресурсів який дозволяє вирішити це протиріччя. Це можуть бути банківські кредити, кошти інших кредиторів або комерційний кредит. Також мають місце такі випадки коли збільшується вихід готової продукції та починають поступати кошти від реалізації продукції, частина з яких може використовуватися на інші потреби. Таким чином можна зробити висновок, що об'єктивною економічною основою функціонування кредиту є саме такі розбіжності в потребі у коштах для підприємств сезонного виробництва. Кредит дозволяє підприємству не розосереджувати свої фінансові ресурси на придбання запасів сировини й матеріалів, та позитивно впливає на кругообіг коштів підприємства, що в свою чергу дозволяє йому працювати ритмічно й мати прибуток від своєї діяльності.

Неодмінно економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини не можуть виникнути, якщо авансовані у виробництво кошти не приймають участі в кругообігу, або коли господарюючий суб'єкт, який має намір їм скористатися, не має постійного доходу (не може покрити витрати кредитора за користування його коштами).

Не менш важливою умовою виникнення кредитних відносин є співпадіння економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор повинен бути в рівній мірі зацікавлений в видачі кредиту, як і позичальник в його отриманні. Справа в тому, що кредитні відносини не можуть виникнути з того, що у кредитора є вільні грошові кошти, а у позичальника їх немає. Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певними економічними параметрами кредиту. Насамперед це:

1. Забезпечення кредиту;

2. Строк кредитування;

3. Величина відсоткової ставки за користування кредитом;

4. Фінансові санкції за порушення умов користування кредитом;

5. Інше.

Отже, економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позички, користування нею та її повернення. В цих відносинах як правило приймають участь не менш як дві особи:

- позичальник - той, хто зацікавлений в одержанні позички;

- кредитор - той, хто надає кошти в користування.

В даному випадку позичальником коштів виступає підприємство, що діє на принципах самоокупності, це може бути державне підприємство, акціонерне товариство, приватна фірма, що відчуває недостатність власних коштів. Разом з тим одного бажання отримати кредит недостатньо для участі в кредитних відносинах в якості позичальника. Підприємство - позичальник повинно надати юридичні і економічні гарантії повернення позикових коштів по закінченню строку кредитної угоди. Потрібно також відмітити, що позичальник не є власником коштів які він позичив, а лише реалізує право тимчасового володіння ними. З цієї причини він також набуває обов'язків щодо повернення кредиту, а також сплати за його користування позикового відсотку. Для того щоб виконати це зобов'язання він повинен таким чином організувати своє виробництво, щоб повернути позичені кошти за рахунок їх вивільнення внаслідок ефективного використання кредиту у встановлені кредитною угодою строки.

Об'єктивна необхідність кредиту для забезпечення неперервності виробництва підприємства-позичальника і збереження кредитором права власності на позикові кошти передбачає економічну залежність підприємства від банку. На сучасному етапі розвитку економіки ця залежність носить стійкий постійний характер і визначає необхідність безумовного виконання підприємством своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотка. В іншому випадку воно не буде бажаним клієнтом та партнером для банку і тому звісно, буде відчувати брак необхідних грошових коштів [15; 123].

1.2. Правові аспекти фінансування та кредитування підприємств

Фінансова діяльність підприємства регламентована системою фінансово-правових актів, серед яких виділяють акти органів законодавчої влади (закони) та акти органів виконавчої влади  (підзаконні акти).Існують різні форми фінансово-правових актів: Конституція України, закони України, укази Президента України, декрети Кабінету Міністрів України, накази, інструкції чи положення Міністерства фінансів України або Державної податкової адміністрації, методичні вказівки, листи, телеграми Національного банку України та ін.

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Одним із важливих законів є Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. №697-XII. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природних, економічних, науково-технічних та культурних потенціалів республіки для підвищення рівня життя народу [2; 22].

Наступним нормативним актом є Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991р. №698-XII, який визначає загально правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статтею 5, одним із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством [3; 15].

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991р. №887-XII, виділяє види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ [1; 34].

З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого податку на юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, що був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (після чисельних змін і доповнень з 1.07.97 цей закон діє у редакції Закону України від 22.05.97 року). Стаття 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» присвячена характеристиці об’єкту оподаткування і порядку обчислення оподатковуваного прибутку. Це дуже важливий закон. Оскільки основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства є прибуток.