Собственный капитал банка

 

 

 

План

 

Вступ

1. Сутність власного капіталу комерційного банку
1. Функції та роль власного капіталу банку
2. Класифікація власного капіталу банку
3. Джерела та порядок формування власного капіталу комерційного банку
2. Аналіз власного капіталу комерційного банку «ПриватБанк»
1. Загальний аналіз власного капіталу комерційного банку «ПриватБанк»

2.2 Основні фактори змін у складі власного капіталу комерційного банку «Приват Банк», та його відповідність нормативам НБУ

3. Проблеми та шляхи збільшення власного капіталу банків в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

Вступ

 

В сучасних умовах розвитку будь-якої країни одним з найважливіших  чинників економічного зростання є  створення та функціонування надійної і потужної банківської системи. Здійснення банками ефективних дій  – це основний важіль відтворення  економіки країни. Банківська система  відображає соціально-економічні принципи, механізми товарно-грошових відносин та соціально-політичний розвиток держави. 
Банки відіграють важливу роль у суспільстві. Вони забезпечують передання грошового капіталу зі сфер накопичення у сфери використання. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами і галузями виробництва. Банки забезпечують економію суспільних витрат обігу і раціоналізацію всіх процесів обігу товарів і капіталів, сприяють подальшому зростанню концентрації виробництва і капіталу. Через банки мобілізуються великі капітали, необхідні для інвестицій, розширення виробництва. 

Сьогодні банки стали  надзвичайно важливими суспільними  інституціями, від діяльності яких значною мірою залежить економічне благополуччя держави, країни в цілому і кожної людини зокрема. Запроваджувані в Україні ринкові відносини  спонукають до пошуку нових і нових  підходів до вдосконалення функціонування усієї банківської системи. Реформування банківської системи полягає  в тому, щоб банківська сфера не лише повністю відповідала зростаючим економічним і соціальним запитам  держави та суспільства, а йшла на крок попереду, стимулювала економіку  до подальшого піднесення, нарощування темпів виробництва.

Основою діяльності будь-якої банківської установи є наявні фінансові  ресурси, важливе місце у яких займають власні кошти. Власний капітал банку відіграє важливу роль як від початку функціонування банківської установи, так і в процесі його подальшої діяльності. Саме тому дослідження діяльності комерційних банків, зокрема механізму формування власного капіталу є актуальним на сьогодні.

Основними завданнями щодо розкриття даної теми є:

• визначення основних економічних категорій пов’язаних з формуванням та використанням власного капіталу банку;
• дослідження порядку формування окремих складових власного капіталу банку;
• дослідження методики аналізу власного капіталу;
• дослідження методів та особливостей управління власним капіталом банку;
• розробка заходів з удосконалення управління власним капіталом банку.

В першому розділі роботи розкрито теоретичні основи формування та структури власного капіталу, його функції та складові. В другому розділі досліджено та проаналізовано власний капітал комерційного банку «ПриватБанк» за різними критеріями, а також здійснено аналіз динаміки його показників і їх відповідності нормативам чинного законодавства. В третьому розділі висвітлено проблему низької капіталізації більшості вітчизняних банків та висунуто ряд пропозицій щодо підвищення показників капіталізації банків України.

 

 

 

 

Розділ 1: Сутність власного капіталу комерційного банку

1. Функції та роль власного капіталу

Ресурси комерційних банків - це сукупність грошових коштів, що перебувають  у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Банківські пасиви за своїм походженням неоднорідні і складаються з капіталу і зобов´язань банку перед вкладниками та кредиторами.

Власний капітал банку  являє собою грошові кошти  і виражену у грошовій формі частину майна, які належать його засновникам або акціонерам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу в сукупному банківському капіталі – близько 10%, іншу частину ресурсів складають залучені і позичені кошти. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим розміщенням їх серед юридичних і фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через виконувані власним капіталом банку функції (рис. 1.1).

 

Рис.1.1 Функції  власного капіталу банку

Суть захисної функції  власного капіталу полягає у тому, що він слугує насамперед для захисту  інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків  від банківської діяльності. Ця функція  включає гарантування вкладів, яке  захищає інтереси вкладників банку  у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у разі виникнення збитків  від поточної діяльності. Такі збитки, як правило, покриваються за рахунок  поточних прибутків. Якщо поточних прибутків  для цього, а також для покриття непередбачених витрат недостатньо, використовується частка власного капіталу. Тому коли банк має достатній резервний капітал  та інші подібні резерви, він тривалий час може вважатися надійним і  платоспроможним навіть за наявності  збитків від поточної діяльності. Використання залученого та позиченого капіталу для покриття поточних збитків  з економічного погляду неприпустимо, оскільки вони самі є боргом банку  перед кредиторами і вкладниками.

Роль захисної функції  власного капіталу банку змінюється залежно від низки факторів: загальноекономічного та фінансового стану країни, а  також стабільності грошової сфери; стану гарантування вкладів у  країні; стратегії і тактики банків, насамперед у галузі підпорядкування  їх забезпеченню ліквідності та фінансової стійкості. Чим вищий у країні рівень розвитку гарантування вкладів  і здійснення активних операцій, тим  менші вимоги до захисної функції  власного капіталу і тим менша  його сума може знаходитися в обороті  банку. Однак надмірне захоплення ліквідними та безризиковими активами призводить до зниження прибутковості банку, втрати його позицій на грошовому ринку та ринку банківських операцій і послуг.

Функція забезпечення оперативної  діяльності порівняно із захисною функцією у банківській діяльності є другорядною  для власного капіталу банку. Проте недооцінювати чи ігнорувати її не слід, особливо на перших кроках створення та функціонування банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Роль цієї функції власного капіталу відчутна за подальшого розширення та структурного розвитку банку, розроблення та запровадження нових банківських технологій і продуктів.

Сутність регулювальної  функції полягає в тому, що через  фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності  має на меті не допустити надмірної  мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків і підвищити рівень захисту інтересів  вкладників і кредиторів.

Важливою характеристикою  власного капіталу банку є його достатність.

Достатність власного капіталу банку – це здатність банківської установи покривати витрати своєї діяльності та компенсувати збитки від результатів, що виникають у процесі її здійснення, виключно за рахунок власного капіталу. В нормативних документах НБУ використовується термін «адекватність власного капіталу», який можна вважати тотожним за змістом поняттю «достатність власного капіталу».

Варто зазначити, що при визначенні достатності власного капіталу банку  слід враховувати низку умов, існування  яких зумовлено функціями власного капіталу банку, а необхідність їхнього  здійснення пов’язана з діяльністю банку:

• заснування й організації банківського бізнесу – власний капітал можна вважати достатнім, якщо він покриває всі витрати, передбачені планом розвитку банку і має певний запас, який дає змогу керівництву банку покривати також усі незаплановані витрати;
• компенсації поточних втрат банку, пов’язаних з неповерненням розміщених в активах коштів – капітал можна вважати достатнім, якщо він здатний покривати всі поточні втрати банку;
• надання нових послуг, впровадження нових банківських продуктів і програм,закупівлі необхідного обладнання – капітал є достатнім, якщо всі передбачені та неочікувані витрати на зазначені цілі погашено за рахунок власного капіталу банку;
• утвердження у клієнтів переконань щодо стійкості та надійності функціонування банку – капітал є достатнім, якщо він: по-перше, відображає уявлення суспільства про величину капіталу фінансово стійкого банку, наявну на даний момент часу; по-друге,перевищує встановлене органами банківського нагляду мінімально допустиме значення цього показника;
• здійснення окремих операцій, ризик за якими обмежується розмірами власного капіталу, – його достатність визначається тим, наскільки суттєво або збалансовано розмір власного капіталу відповідає обсягам запланованих активних операцій банку.

Для забезпечення процесу реальної капіталізації  банківської системи НБУ розроблено систему заходів щодо визначення рівня достатності та поповнення капіталу банків. Згідно з цим підходом за рівнем достатності капіталу всі  банківські установи поділяються на п’ять груп: добре капіталізовані; достатньо капіталізовані; недокапіталізовані; значно недокапіталізовані; критично недокапіталізовані. [6, c. 2-4]

Спочатку для  оцінки достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК):

Цей коефіцієнт показує скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного  зберігання коштів вкладників та кредиторів, але при цьому він не враховує специфіку та призначення складових елементів власного капіталу, а також рівень ризикованості активних операцій, в які вкладаються банківські ресурси.

Для поглибленої оцінки власного капіталу комерційного банку використовуються такі коефіцієнти:

 

 

Зазначені вище коефіцієнти  характеризують з того чи іншого боку функціональне призначення власного капіталу банку, однак їм також властиві недоліки. По-перше, не враховується призначення  окремих складових власного капіталу. По-друге, суб'єктивний характер оцінок та висновків, відсутність обґрунтованих  та загальновизнаних значень зазначених вище коефіцієнтів. По-третє, значна трудомісткість визначення зазначених коефіцієнтів.

Достатній розмір власного капіталу створює своєрідний буфер, який дає змогу банкам залишатися платоспроможними та продовжувати свою діяльність, не зважаючи на можливі  ризики й несприятливі ситуації на ринку. «Недокапіталізовані банки» піддаються значно більшим ризикам банкрутства у разі погіршення макроекономічних або інших умов у ринковій економіці. У той же час, занадто капіталізований банк зазвичай є низькоманевреним та неконкурентним на ринку капіталу і кредитних ресурсів. Через це загальним критерієм при вирішенні питання про достатність власного капіталу банку є підтримання його величини на такому рівні, при якому забезпечувався б, з одного боку, максимальний прибуток, а з іншого – ліквідність банківської установи. Однак сьогодні вітчизняний ринок та банківська система ще нездатні вирішити цього питання самостійно. Таким чином, очевидною стає необхідність регулювання стандартів власного капіталу банку наглядовими органами, головним представником яких на банківському ринку нашої держави є Національний банк України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Класифікація власного капіталу банку

Власний капітал банку  можна класифікувати за багатьма ознаками, що свідчить про його високу значущість та визначальну роль у діяльності банку. Для розуміння сутті власного капіталу, проаналізуємо його види за різними ознаками (рис. 1.2)

Рис.1.2 Класифікація видів власного капіталу банку