Розвиток фінансового ринку в країнах з розвинутою економікою

У загальнодержавному масштабі може бути цікавою ідея використання валютних резервів України для дилінгу з метою підвищення надійності й ефективності їхнього збереження.

Дилінг може дати максимальний прибуток за короткий час і гроші, виведені на ринок, матимуть максимальну ліквідність. У будь-який момент часу їх можна використати в інтересах НБУ й держави. Якщо врахувати, що сьогодні валютні резерви, розміщені “консервативно”, дають 1-5 % річних і мають обмежену ліквідність, то дилінг дає можливість одержати прибутковість у 30-50 % річних й практично миттєву ліквідність. У механізмі шилінгу з використанням валютних резервів НБУ ризик може бути зведений до нуля, якщо нарощувати операції поступово й доручити проведення таких операцій найбільш досвідченим дилерам України.

Парадигма валютного контролю, що базується на низці обмежень і заборон, відокремлюючи національний ринок від впливу міжнародних факторів, призводить до неможливості користування перевагами, які дає глобалізація, але не захищає від проблем, пов’язаних із цим феноменом. На нашу думку, загальним напрямом модифікації системи банківського валютного контролю в Україні повинна бути стратегія не звичайної лібералізації у вигляді поступового зменшення або скасування обмежень, а орієнтація на швидку адаптацію до сучасних вимог і стандартів світової валютної системи з урахуванням процесу глобалізації та його впливів на функціонування фінансових ринків.

Враховуючи згадане вище, можна зробити висновок стосовно необхідності підготовки та проведення комплексної роботи щодо модифікації валютної політики України з урахуванням перспектив євроінтеграції, яку повинні здійснити спільно Уряд та Національний банк України.

Зокрема, ця робота повинна включати наступні заходи:

            1. Законодавче уточнення цілі діяльності Національного банку України, якою повинне бути «забезпечення цінової стабільності у формі та межах, визначених Національним банком України спільно з Урядом країни та затверджених Верховною Радою України». Таке уточнення дозволить здійснювати валютно-курсову політику більш гнучко та узгоджено з цілями загальної економічної політики, а також забезпечити поетапний перехід на таргетування інфляції та загальний рух в напрямі передачі відповідальності за валютно-курсову політику від центрального банку уряду країни (як це притаманно країнам ЄС).

2. Покласти розробку та затвердження  валютної політики Національного  банку України на спеціально  створений Комітет монетарної  політики (як це передбачається  Меморандумом про порозуміння  між Україною та МВФ)  або змінити принципи формування Ради Національного банку, формуючи її з незалежних фахівців у галузі макроекономіки (а не за партійними квотами або наявністю бізнес інтересів) – для чого внести відповідні зміни до ст. 9 Закону про Національний банк України.

3. Комітету монетарної політики (Раді Національного банку України) розробити та затвердити Концепцію монетарної політики, яка повинна відігравати роль довгострокового стратегічного плану, спрямованого на поступову адаптацію монетарної (у тому числі валютної) політики України до умов та вимог, які існують в Європейському Союзі. Серед іншого, така Концепція повинна передбачати:

а) поетапний план («дорожню карту») переходу на таргетування показників інфляції (як це передбачається Меморандумом про порозуміння між Україною та МВФ) в міру забезпечення дієвості впливу на монетарні показники процентних ставок (у тому числі ставки рефінансування), наявності відповідних фондових інструментів (корпоративних цінних паперів, які можуть використовуватися в операціях РЕПО) та інструментів валютного хеджування (ф’ючерси тощо), успішного імпортозаміщення (яке б дозволило знизити вплив валютного курсу на внутрішні ціни) тощо;

б) дієві заходи щодо дедоларизації (девалютизації) фінансової системи України, у тому числі 100-відсоткову цесію валютних експортних надходжень (з продажем нереалізованих залишків на користь Національного банку України з покладанням на нього функцій маркетмейкера «останньої інстанції» на  валютному ринку України);

в) поетапний план забезпечення повної конвертованості гривні (включаючи операції, пов’язані з міжнародним рухом капіталу);

г) поступовий перехід на визначення операційного курсу Національного банку України до євро (що передбачатиме проміжні етапи з використанням бі- або мультівалютних корзин).

Серед іншого, необхідно визначити термін довгострокового прогнозування Концепції монетарної політики та забезпечити розробку на її основі відповідних щорічних документів (зокрема, Основ грошово-кредитної політики та Бюджетної резолюції).

4. На основі Концепції монетарної  політики підготувати новий проект Закону про валютне регулювання та валютний контроль, який би базувався на принципах послідовності та наступності стосовно діючого валютного законодавства та одночасно забезпечував можливість поступової адаптації до умов та вимог Європейського Союзу.

ВИСНОВОК

Розглянувши етапи розвитку державного регулювання основних складових фінансового ринку – фондового та грошового таких країн як США, Великобританія, Німеччина стає можливим порівняння їх економічних потенціалів та ефективності використання фінансових та фіскальних інструментів щодо встановлення стабілізації та збалансованості на фінансових ринках.

США як найбільша та най економічно розвинута країна займає перше місце у світі. Особливості її адміністративного устрою вимагають від, створеної фінансової системи дотримання як федеральних законів, так і законів штату окремо, здавалося б це могло викликати певні незручності , але досить проста система управління з чітко встановленими розмежуваннями та законами, які в основному ще були прийняті на початку століття є стійким підґрунтям для ефективного функціонування фондової та грошової систем. Великий промисловий потенціал країни забезпечував нагромадження державних фінансових ресурсів, що зміцнювало положення США на світовому фінансовому ринку.

У Великобританії фондова біржа є найважливішим елементом первинного ринку. Для Великої Британії характерним є жорсткий контроль за здійсненням бюджетних витрат (з метою їх раціональності та відповідності бюджетним призначенням). Основна мета уряду — контролювати зростання державних видатків, тому головний наголос робиться на ефективності використання бюджетних коштів.

Управління (відділи) комплайнса комерційних банків та інших учасників фондового ринку Німеччини поки-що тільки формуються, хоча у великих банках вони існували ще до прийняття Закону про торгівлю цінними паперами. У не великих банках та в учасників ринку функції цих підрозділів виконують служби внутрішнього аудиту. Перед згаданими підрозділами ставиться завдання забезпечити таку організацію інвестиційної діяльності, яка перешкоджала б виникненнюконфліктів інтересів сторін, які беруть участьу ній.

Банківська система у кожній з цих країн після неодноразових перетворень складається з двох рівнів в більшості країн існує віртуальна система фондового та валютних ринків,що замінила реальну, а міжнародна глобалізація та інтеграція посилила фінансові зв’язки. Подібність фінансових систем в економічно розвинутих країнах спонукає до подібності законодавчо регулюючої системи, також це необхідно для зручності інтеграції світової економіки, максимально спрощені схеми податкового та нормативно-правового регулювання дають можливість залучати в економіку держави іноземний капітал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».
2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
3. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 2011.
4. Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 2010.
5. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 2009.Фондовий ринок України: Навч. посібник/За ред. В. В. Оскольського. — К.: Скарбниця.
6. Леонов Д. А., Федоренко А. В. Основні засади оподаткування операцій на ринку цінних паперів // Цінні папери України. — 2010. — №№ 26—28.
7. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. — 2011. — №10. — С 5-8.
8. Єпіфанов А. О., Сало І. В.,Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політикаУкраїни: Навч. посіб. —К.: Наук, думка, 2010.
9. Єременко О., Ковбасюк Ю. Кредитна діяльність МВФ // Вісн. НБУ. —№3. — С 9-Ю.
10. Карлін М. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Микола Карлін,; М-о освіти і науки України, Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки . - К.: Кондор, 2010. - 382 с.
11. Козик В. Міжнародні економічні відносини: навчальний посібник / Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко,. - 6-те вид., стереотипне. - К. : Знання , 2008. - 405 с.
12. Маляревський Ю. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник/ Юрій Маляревський, Ольга Фартушняк, Інна Пасічник; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2009.- 163 с.
13. Миргородська Л. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Лариса Миргородська,; М-о освіти і науки України, Таврійський національний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 240 с.