Розвиток фінансового ринку в країнах з розвинутою економікою

- надання банками довгострокових  кредитів (10-25 років) на придбання  індивідуальних будинків фізичними  особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Використовуваний кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30 відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім’ї);

- заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя позичальникаю

- для полегшення процесу  використання громадянами вартості  наявного житла при придбанні  або будівництві нового банками  даються короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;

- для фінансування будівництва  інженерної інфраструктури житлової  забудови залучаються банківські  кредитні засоби або муніципальні  позики, забезпечені частиною майбутніх  платежів за відповідні комунальні послуги;

- пропонується звільнити  фізичних особыб від сплати  житлового податку з засобів, використовуваних на оплату житлового  кредиту, на весь кредитний період, а також від сплати державного  збору за реєстрацію договору  застави житла, що одержується  за допомогою кредиту.

Реалізація цих пропозицій та проведення подальших досліджень основних чинників формування кредитного ринку дасть змогу успішніше реалізовувати інтереси суспільства та забезпечувати ефективну стратегію розвитку національної економіки України.

  3.2. Регулювання фондового ринку

У забезпеченні розвитку національної і  світової економіки важливу роль відіграє фондовий ринок. Регулюючи потоки фінансовихресурсів, він впливає на протікання процесів у реальному секторі економіки.       В розвинутих країнах через нього проходять значніфінансові потоки :                            сума щорічних продажів всіх акцій складає в Німеччині 18.7, Японії – 38.3, США – 34.4% ВВП.

Реальне економічне зростання і ступінь розвитку фондового ринку  взаємозалежні. Країни, що знаходяться на більш  високомуекономічному  рівні, мають більш розвинуті фондові ринки. Розвиток фондового ринку  стимулює формування більш досконалогоінституціонального середовища, що створює умови для напрямку конкурентної діяльності ринкових агентів.

Основними задачами фондового ринку є: акумуляція і концентрація коштів населення і підприємств; збільшення часткикапітальних вкладень у валовому  національному продукті; залучення вітчизняного й іноземного капіталу в  економіку; оптимізаціягалузевої, виробничої і регіональної структури;  збалансованість попиту та пропозиції капіталу; узгодження майнових державних, інституціональних і індивідуальних інтересів у процесі звертання цінних паперів; стабілізація курсу національної валюти  шляхомстримування інфляції, створення конкуренції банківській системі.

Міжнародне правове регулювання фондового ринку здійснюється двома способами: в системі окремих міжнародних договорів і в системі міжнародних організацій. Механізм регулювання  ринку цінних паперів   включає методи і прийоми, які дозволяютьупорядкувати діяльність усіх його  учасників,  взаємовідносин між ними шляхом встановлення державою певних норм та правилзадля підтримки рівноваги взаємних інтересів  учасників.

Досвід країн з розвинутим ринком цінних паперів свідчить, що держава повинна  здійснювати на фондовому ринку певнірегулюючі функції.

Інтернаціоналізація фондових ринків змушує національні регулюючі органи докладати зусиль для розвитку двосторонніх ібагатосторонніх офіційних зв'язків з іноземними органами нагляду та контролю.  Загальновизнаними орієнтирами у  створенні національного законодавства є такі міжнародні документи, як Директиви ЄС, резолюції IOSCO.

Сучасний світовий ринок цінних паперів розвивається за такими напрямками: відбувається удосконалення автоматизованихсистем (злиття фондових  комп'ютерних  систем у Всесвітню мережу телекомунікації); створення нових видів і модифікацій ціннихпаперів; збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності відповідно до загального процесу економічної інтеграції країн.

 До цих напрямків Україні потрібно додати ще кілька актуальних тільки для неї  напрямків розвитку фондового ринку, а саме:своєчасне створення законодавчої бази державного регулювання фондового ринку; сприяння позабіржового ринку;  створеннясучасної інфраструктури фондового ринку, зокрема депозитарію;  забезпечення конкурентоспроможності в середовищіпосередників у фондовій  діяльності; розвиток вторинного ринку цінних паперів; розуміння необхідності прозорості бухгалтерської і фінансової звітності діяльності учасників ринку цінних  паперів; створення умов для використання переваг акціонерної  формиведення  крупного бізнесу.

 Важливим напрямом розвитку національного ринку цінних паперів є державна  підтримка його інтеграції до світового фондового ринку в аспекті    реалізації  стратегічного напряму інтеграції національної економіки до світового господарства. У зв’язку з цимнайважливішим завданням держави є  дослідження тенденцій на фінансових ринках світу та створення умов для входження України у міжнародний  ринок цінних паперів.

Механізм інтеграції фондового ринку України до світового фондового ринку повинен бути сукупністю форм, методів та інструментів, а також ланцюгів та елементів, взаємодія яких спрямована на забезпечення ефективного функціонуваннянаціонального  ринку цінних паперів  як складової частини світового ринку, підвищення рейтингу цінних паперів українськихпідприємств та їх інвестиційної  привабливості.

У специфічних умовах ринкової трансформації господарства особливого значення набувають інституціональні й інформаційніфактори. З огляду на незадоволену потребу   українських підприємств у зовнішніх  джерелах  фінансування інвестицій і об'єктивну необхідність реалізації інноваційного  шляху  розвитку,  перехід  промислових  корпорацій до проведення активної дивідендної політики може  зіграти  важливу роль елемента нового інституціонального середовища  підприємництва,  заснованого на прозорих фінансовихопераціях і конструктивному  співробітництві  з інвесторами.

       Подальші розвиток та удосконалення функціонування фондового ринку в Україні, для скорішої інтеграції до світового фондового ринку, вимагають реалізації комплексу заходів у контексті наступних пріоритетних напрямів:

      - формування адекватної  нормативно-правової бази, яка б  відповідала сучасному стану  фондового ринку, та здійснювала  бкоригуючий вплив згідно з пріоритетами розвитку економіки України, зокрема розробка механізму впровадження видів відповідальності з розкриттям змісту інсайдерських угод, маніпулювання цінами; законодавче врегулювання спекулятивних угод,хеджування, обігу деривативів, іменних цінних паперів та позабіржового обігу; підвищення змістовності форм державного регулювання та забезпечення достатнього контролю за застосуванням вже існуючих норм і зовнішній моніторинг за фінансовим станом інвестиційних інститутів;

- підвищення інвестиційної  якості інструментів фондового  ринку, що дозволило б привернути увагу емітентів та інвесторів високою відповідністю їх інтересам, та підвищило б конкурентноздатність цінних паперів на ринку фінансових продуктів, за рахунок модифікації цінних паперів. Запропоновані варіанти надання індивідуальних якостей фондовим інструментам, відповідно до основних цілей інвестування на вітчизняному ринку: специфікація умов емісії; забезпечення чутливого реагування курсової вартості на темпи інфляції; введення в обіг нових фондових інструментів (конвертовані облігації, деривативи), випуск депозитарних розписок;

- удосконалення інституційної  структури фондового ринку з  метою диверсифікації його ресурсної  бази та залучення збережень  населення. Зокрема, зв’язуючою ланкою між дрібним інвестором і фондовим ринком, можуть виступати пайові інвестиційні фонди. Відкриття анонімних інвестиційних рахунків, рахунків на пред’явника, або застосування іншого спрощеного обліку дозволило б залучити “тіньовий” капітал; встановлення жорсткої системи державного контролю за використанням коштів та сприяння розкриттю інформації щодо діяльності інститутів спільного інвестування.

Таким чином, важливою складовою становлення інституційного середовища в формі норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечує належний захист прав акціонерів; адекватної і доступної фінансової інформації; високого ступеня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами. Саме формування нового інституційного середовища функціонування промислових корпорацій  створить передумови вирішення проблем розвитку і функціонування фондового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів як засобу інтеграції держави до світового фондового ринку.

3.3. Політика держави  на валютному ринку

Валютний контроль є однією із найважливіших сфер фінансової діяльності, оскільки з його допомогою держава може стабілізувати курс національної валюти та протидіяти незаконному відтоку капіталу з України, відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом, скороченню національних валютних резервів, потрясінням грошово-кредитної системи, різким коливанням валютного курсу .

Вітчизняна система валютного регулювання та валютного контролю, на жаль, не відповідає вимогам світового співтовариства. Валютна політика повинна ґрунтуватися на принципах вільного попиту і пропозиції валютних цінностей на валютному ринку та безперешкодному проведенні резидентами й нерезидентами валютних операцій. Процес лібералізації валютного регулювання та валютного контролю повинен виходити з численності інтересів суб’єктів валютного ринку, при цьому обов’язковою умовою повинна бути стабільність валютного ринку.

Протягом останніх років НБУ займається скуповуванням доларів США, що означає необхідність придбання ще більших обсягів твердої валюти, а отже, й додаткової емісії. У таких умовах підтримку цінової конкурентоспроможності потрібно здійснювати за рахунок суттєвого зниження темпів інфляції, а не шляхом девальвації курсу гривні. При цьому в умовах відсутності інвестицій з-за кордону важливим є підтримання ліквідності банківської системи.

Ситуація на валютному ринку суттєво впливає на рівень споживання населення, оскільки значна частина товарів, яку споживають українці є імпортованою. Велику частку доходів витрачають на оплату імпорту.

За друге півріччя 2013 року експорт товарів склав 33677,8 млн дол. США, імпорт – на 6,6%. Від’ємне сальдо становило 7216 млн доларів. Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,82. Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 209 країн світу .

У країнах зі стабільною економічною та політичною ситуацією експортерам вигідніше повертати валютний виторг у країну в найкоротший термін, а інвесторам переводити вільні капітали з метою одержання більшого доходу, ніж тримати їх за кордоном на менш вигідних умовах. З урахуванням нестабільності економічних і політичних умов в українських експортерів часто виникає бажання не повертати валютні кошти в країну, а залишати їх за кордоном. Це спричиняє відплив національних та іноземних капіталів, що негативно відображається на економіці країни загалом, зокрема призводить до дефіциту платіжного балансу, різкого підвищення попиту на іноземну валюту на внутрішньому валютному ринку та зниження вартості національної грошової одиниці.

У зв’язку з цим держава повинна встановлювати такі валютні обмеження, які б перешкоджали відпливу капіталів. Наприклад, законодавчо встановлювати строки повернення в країну виторгу від експортних операцій, а також товарів (робіт, послуг) з імпорту за умови попередньої оплати, обмеження щодо вивозу валютних цінностей громадянами, заборону проведення розрахунків в іноземній валюті на території країни. Однак ефективну валютну політику не можна проводити тільки з використанням засобів адміністративного впливу. Їх варто доповнювати стимулюванням розміщення капіталу в національну економіку порівняно з можливостями експорту капіталу за кордон.

Важливим є облік і такої тенденції модифікації світової системи валютного контролю й регулювання, як переміщення центра валютного контролю з рівня державних органів окремих країн на міжнародні спеціалізовані установи й саморегулюючі організації (СРО) безпосередніх учасників ринку. Варто підкреслити, що ці зміни не можуть відбуватися швидко, тому що вони мають відношення до самої концепції державного нагляду за економічними процесами. В умовах України передачу функцій валютного контролю до СРО доцільно почати з більш тісного співробітництва з Українською міжбанківською валютною біржею й Асоціацією українських банків .

Українська гривня не є повністю конвертованою валютою, а іноземна валюта широко використовується всередині країни. Тому, безумовно, для забезпечення стійкості грошового обігу і недопущення надмірного зростання обмінного курсу гривні, що може викликати прискорення інфляції, Україні потрібно нагромаджувати золото-валютні резерви.