Пенсійний фонд, його формування і використання

     Слід  зазначити, що кількість бюджетних  програм, згідно з якими Пенсійний  фонд отримує кошти з державного бюджету, щороку змінювалася, а загальні обсяги видатків за рахунок бюджетних  коштів зростали.

     За 9 місяців 2009 року обсяг видатків за рахунок власних коштів Пенсійного фонду становив 98,5 млрд. грн., або 75,6% їх річних обсягів. При цьому за цей період власні видатки покривалися власними доходами Пенсійного фонду лише на 75,8%., решта - позичками з єдиного казначейського рахунку.

     У структурі власних видатків Пенсійного фонду 97,3%. використано на виплату пенсій та допомоги, 1,4% - на адміністративно-управлінські видатки та 1,3% - на погашення бюджетної позички 2008 року.

     На  початок 2009 року чисельність пенсіонерів, яким призначені пенсії згідно із Законом № 1058, становила майже 12700000 осіб, у тому числі:

     - 82,6 % отримували пенсію за віком  і за вислугу років (Закон  України «Про пенсійне забезпечення»). Середній розмір їх пенсійних  виплат становив 916,82 грн. та 809,31 грн.  відповідно;

     - 10,6 % - по інвалідності, середній розмір  виплат - 676,74 гривні;

     - 5,4 % - у разі втрати годувальника, середня виплата - 620,01 гривні;

     - 1,5% - соціальні пенсії, середній розмір  виплат - 537,98 гривні.

     Обсяги  власних видатків Пенсійного фонду на виплату пенсій та допомог за 9 місяців 2009 році становили 95,8 млрд. гривень.

     Упродовж 2005 - 2009 років мінімальний розмір пенсії за віком зріс з 332 грн. до 601,4 грн.17, середній розмір пенсії за віком - з 316,23 грн. до 1039,57 грн. відповідно і  в 1,7 рази перевищує мінімальну пенсійну виплату, яка склалася на кінець 2009 року. При цьому протягом 2009 року зростання середнього розміру пенсії було незначним - лише на 15% [29].

     Водночас  середній розмір пенсій пенсіонерів, які  перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України, у 2006 році відповідав лише 45,9% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки; у 2007 році - 55,6 %, у 2008 році - 46,4%, за 9 місяців 2009 року - 49,4 %.

      Отже  можна зробити висновок, що незважаючи на щорічне зростання обсягів видатків Пенсійного фонду на виплату пенсій, їх середній розмір залишається незначним. Більша половина пенсіонерів отримує пенсії у розмірі від 600 грн. до 800 гривень. Враховуючи існуюче навантаження на застрахованих осіб (на тисячу таких осіб припадає 912 пенсіонерів), без реформування пенсійної системи неможливо забезпечити громадян гідними пенсіями. 
 
 
 

РОЗДІЛ  3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 

     3.1. Проблеми пенсійного забезпечення: прагматика та шляхи удосконалення  

     Якість  життя населення значною мірою  залежить від пенсійного забезпечення людей похилого віку та впевненості  у завтрашньому дні осіб, які працюють. Саме пенсійне забезпечення є основною складовою частиною системи соціального  захисту населення.

     В Україні історично склалась однорівнева  схема пенсійного забезпечення на засадах  солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою. За ринкових умов вона не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв'язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку. Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої і затяжної соціальної напруженості [14, с.16].

     Унікальність  Пенсійного фонду України як центрального органу виконавчої влади полягає  в тому, що на відміну від інших  державних установ він є одночасно  і соціальною, і фінансовою інституцією.

     Але разом з тим у пенсійному забезпеченні громадян України існує ряд проблем, зокрема: низький  рівень  пенсійного забезпечення; майже відсутня диференціація  розмірів пенсій; наявність значних  переваг та пільг у пенсійному  забезпеченні окремих  категорій працівників при однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення; несвоєчасна сплата  страхового  збору (внесків) до Пенсійного фонду України, що зумовило заборгованість з виплати пенсій. 

     На  сьогодні постала необхідність реформування пенсійного забезпечення, що зумовлене соціально-економічними та політичними змінами в суспільстві. Але основною причиною залишається застарілість існуючої системи пенсійного забезпечення населення. Економічно розвинені країни вже давно перейшли на загальнообов’язкову накопичувальну систему та добровільні недержавні пенсійні фонди .

     Для цього запроваджується трирівнева страхова пенсійна система, де закладено  основні демократичні принципи [3, с.5]. А це означає, що держава, гарантуючи певний рівень матеріального забезпечення в старості, частково перекладає відповідальність за це і на кожного з нас, одночасно даючи нам і право вибору.

     Основними проблеми діючої системи пенсійного забезпечення є проблеми соціального  характеру, а саме те, що діюча солідарна система пенсійного забезпечення є соціально несправедливою – у першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших верств населення.

           Діюча солідарна система пенсійного забезпечення є також економічно необґрунтованою і фінансово неспроможною, що, у свою чергу, відображає проблеми економічного характеру. Надмірно високі ставки пенсійних внесків спричиняють додаткове навантаження на економіку. Роботодавці змушені сплачувати до пенсійної системи третину фонду заробітної плати, що підвищує собівартість продукції і знижує її конкурентоспроможність, стримує зростання заробітної плати, не сприяє залученню інвестицій, легалізації тіньового сектору економіки та доходів населення.

     Пенсійна  система України є недосконалою та малоефективною, адже, ставки податків високі, а рівень пенсій низький.

     Ще  одним досить вагомим недоліком  в роботі управління є відсутність  єдиного програмного забезпечення, що безумовно ускладнює роботу з  даними і вимагає їх постійної  консолідації різними відділами  в єдину базу даних в кінці облікового періоду. Створення єдиного програмного забезпечення дозволить уникнути цієї процедури і оптимізувати використання фінансових і трудових ресурсів фонду.

     Зараз спостерігається дублювання функцій  окремих фондів соціального страхування. З метою уникнення цього явища та з метою спрощення порядку нарахування і сплати внесків до Пенсійного фонду потрібно запровадити сплату єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, доручивши це Пенсійному фонду.

       Також варто запровадити економічні стимули для пізнішого виходу людей на пенсію шляхом прогресивного підвищення розміру пенсії за кожен рік праці після досягнення пенсійного віку. Це дозволить зняти навантаження з Пенсійного фонду, яке зумовлене досить високими темпами зростання кількості пенсіонерів в Україні [17, с.20].

     Пенсійна  реформа має здійснюватися на системних засадах, перевірених  досвідом інших країн та адаптованих  до українських умов, а саме:

      - соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки реформи широкими верствами населення;

      - свободи вибору, підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій добробут у старості;

      - економічної обґрунтованості та фінансової спроможності стійкості пенсійної системи;

      - сприяння зростанню національних заощаджень та економічному розвитку країни;

      - захищеності від політичних ризиків.

     Внаслідок здійснення реформи буде впроваджено  багаторівневу пенсійну систему, побудовану на засадах соціальної справедливості, солідарності поколінь та соціального страхування. Це розширить можливості для підвищення добробуту людей похилого віку та зміцнення потенціалу економічного зростання.  

     Створення адекватної ринковій економіці пенсійної  системи підвищить рівень відповідальності громадян за свою долю, спонукає їх залишати частину зароблених коштів на старість, допоможе подолати патерналістські настрої та очікування, швидше адаптуватися до нових умов життя.

     Здійснення  пенсійної реформи дасть змогу  подолати бідність серед людей похилого віку, які все життя добросовісно працювали і створювали національне багатство [16, с.35].

     Також досить актуальним є питання чіткого  і прозорого контролю за діяльністю органів Пенсійного фонду і функціонуванням  пенсійної системи. Тому необхідно  створити механізми надійного контролю суспільства й держави за функціонуванням пенсійної системи. Важливою складовою успішного і повноцінного функціонування пенсійної системи є її інформаційне забезпечення. Система інформування, роз'яснення сенсу проведених реформ має стати основною ланкою в процесі перетворень пенсійної системи.

     Необхідно забезпечити звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому функцій. Зокрема, передати недержавним пенсійним  фондам функції з пенсійного страхування  працівників тих галузей, які  на сьогодні мають пільги при призначенні пенсій. Потрібно впровадити накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провести модернізацію матеріально-технічної бази. В перспективі можна передбачити і здійснення доставки пенсій. Це дозволило б зосередити в органах Фонду усі функції пенсійного страхування – від збору страхових внесків і призначення пенсій до їх доставки пенсіонерам.

     Звичайно, ці заходи будуть ефективними за умови  забезпечення професійного росту і  кваліфікації працівників Фонду, підвищення дисципліни і якості роботи. Тому, саме роботі з кадрами, підвищенню їх професійного рівня необхідно надалі приділяти особливу увагу. Для цього необхідно продовжити практику навчання молоді у вищих навчальних закладах за направленнями Пенсійного фонду та змінити підхід до продовження роботи кваліфікованих досвідчених кадрів пенсійного віку. 

     Врахування  всіх недоліків і вад системи  пенсійного забезпечення України та  їх вирішення дасть змогу сформувати розвинений ринок послуг з цього  виду  страхування.

       Отже, позитивними результатами у покращенні пенсійного забезпечення України має стати досягнення таких результатів: забезпечення фінансової стійкості та стабільності у сфері пенсійного страхування; зменшення кількості пільговиків; підвищення рівня життя пенсіонерів та впевненості у соціальному забезпеченні; зменшення пенсійного навантаження роботодавців; створення результативної системи управління пенсійними грошовими потоками; заохочення громадян до заощаджень на старість; встановлення чіткого законодавства. 

     3.2. Застосування зарубіжного досвіду  щодо проведення пенсійної реформи  в Україні 

     Процес  створення ефективної системи соціального  захисту в Україні залежить від  багатьох чинників. Одним із них  є використання досвіду зарубіжних країн, де ця система працює тривалий час і має позитивні результати. Значний інтерес представляє система соціального захисту, яка формується в рамках Європейського Союзу, особливо зважаючи на прагнення України увійти до ЄС.  Доцільно звернутися до досвіду країн, що входили до СРСР та колишніх соціалістичних країн, з якими Україна тривалий час розвивалася в одному напрямку. Також не можна залишити поза увагою державно-правові засади здійснення пенсійного забезпечення у країнах Латинської Америки, оскільки аналіз проведення пенсійної реформи саме в цих країнах дасть можливість уникнути певних помилок та використати позитиви для побудови пенсійної системи в Україні [10, с.40].

     Одним із шляхів реформування  системи  соціального захисту є врахування матеріального стану особи з  метою надання її безпосередньо тому, хто її потребує, а не тому, хто може забезпечити себе сам.

     Сьогодні  продовжується реформування системи  соціального захисту в постсоціалістичних країнах.

     Протягом  останніх років були проведені пенсійні реформи в країнах колишнього Радянського Союзу і Східної Європи. В результаті проведених реформ був підвищений розмір пенсій; збільшений пенсійний вік, створено багаторівневу пенсійну систему .

     Найпоширенішою  є трирівнева система, яка передбачає солідарний рівень, накопичувальний  обов’язковий і добровільний накопичувальний рівні.