Пенсійний фонд, його формування і використання

     Принцип диференціації умов і норм пенсійного забезпечення - сформульований у такому загальному виді, безпосередньо випливає з аналізу правових норм, що регулює пенсійне забезпечення. Найхарактерніші ознаки (підстави) для диференціації умов пенсійного забезпечення встановлення залежно від: характеру трудової діяльності (зниження віку з інвалідності внаслідок загального захворювання); статі (зниження жінкам віку і стажу роботи); вислуги років для деяких видів пенсій (приміром, за віком для учасників та інвалідів війни); причини настання непрацездатності (призначення пенсії належно від тривалості стажу, якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва) [11, с. 68].

     Норми пенсійного забезпечення і розміри  пенсій диференціюються залежно  від: характеру трудової діяльності (підвищення норми забезпечення у  відсотках до заробітку для зайнятих на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими чи особливо тяжкими умовами праці); надбавки до пенсій за віком для непрацюючих пенсіонерів на утриманців; зниження розмірів пенсії за неповного стажу; підвищення пенсій інвалідів війни і прирівняним до них громадянам; тяжкості інвалідності (збільшення пенсії для інвалідів І та II груп, встановлення надбавки на вихід) і деяких інших обставин.

Принцип пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового мінімум. Цей принцип має свою правову  підставу - конституцією України: "Пенсії, інші види соціальних виплат допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

     Принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного Пенсійного фонду. Цей принцип прямо пов'язаний з джерелом фінансування - Пенсійним фондом України, який складає, по суті, економічну основу всієї державної системи пенсійного забезпечення. Так у ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підкреслюється, що виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду. До основних принципів пенсійного права належить принцип здійснення пенсійного забезпечення державними органами. Цей принцип випливає з самої суті державної системи пенсійного забезпечення. Основні функції пенсійного забезпечення виконують органи соціального захисту населення. В їх компетенцію входять питання призначення пенсій, надання пільг ветеранам війни і праці, організації соціальної допомоги сім'ям з дітьми, одиноким і перестарілим громадянам.

     Принцип соціально-трудової реабілітації та стимулювання трудової діяльності громадян, які частково втратили працездатність.

Термін "соціально-трудова реабілітація" передусім притаманний праву  соціального забезпечення і до певної міри - трудовому праву.

     Принцип охорони права громадян на пенсійне забезпечення. Під охороною права громадян на пенсійне забезпечення розуміють кошти, спрямовані, по перше, на матеріальне забезпечення громадян у передбачених законом випадках і, по друге, на відновлення порушених прав в пенсійному забезпеченні [1]. 
 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ЗА 2006-2009 РОКИ  

     2.1. Організаційне забезпечення формування і виконання бюджету пенсійного фонду України 

     Управління  системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до абзацу першого частини першої статей 58 та 59 Закону № 1058, покладено на Пенсійний фонд, який у складі його органів управління здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду та здійснює інші функції, передбачені цим Законом [3,с.5].

     Змінами, внесеними Законом України від 31.10.2008 № 639 до розділу XV «Прикінцеві  положення» Закону № 1058, перетворення Пенсійного фонду в самоврядну організацію  відкладено на невизначений термін - до прийняття окремого спеціального закону. Це стало одним із факторів затримки реформування системи пенсійного забезпечення.

     Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики спрямовується  і координується діяльність Пенсійного фонду.

     У 2009 році Пенсійний фонд виступав відповідальним виконавцем за бюджетними програмами за КПКВК 3513020 «Дотація Пенсійному фонду  на пенсійне забезпечення військовослужбовців, надбавок та підвищень до пенсій, призначених  за різними пенсійними програмами» і КПКВК 3513050 «Покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій», призначеними на реалізацію державних соціальних зобов'язань у сфері пенсійного забезпечення громадян, головним розпорядником коштів яких визначено Мінфін.

     Виконання бюджету Пенсійного фонду у 2008-2009 роках супроводжувалося прийняттям Кабінетом Міністрів України управлінських рішень, які порушували норми Закону № 1058 та поглибили його розбалансування. Зокрема:

- впродовж 2008-2009 років у порушення статей 9 і 73 Закону № 1058 Урядом приймалися постанови, які підвищували мінімальні пенсійні виплати понад розміри, встановлені ст. 28 Закону № 1058, що зумовило додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду в сумі 4,1 млрд. гривень.

     У 2008 році постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 654) збільшено з 01.07.2008 розмір мінімальної пенсійної виплати понад розмір, встановлений ст. 28 Закону № 1058, на 62 грн., а з 01.10.2008 - на 46 грн., а також збільшено максимальний розмір доплати за кожен рік понаднормативного стажу роботи [29].

     На  здійснення підвищень і доплат до пенсій Пенсійним фондом спрямовано додатково, згідно з Постановою № 654, 3,3 млрд. грн. власних коштів, згідно з Постановою № 198 - 0,8 млрд. гривень.

     Законодавче врегулювання підвищення розмірів пенсій відбулося лише з прийняттям Закону України від 20.10.2009 № 1646 «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної  заробітної плати» (далі - Закон № 1646). Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з прийняттям Закону № 1646 з 01.11.2009 становив 573 гривні.

     З урахуванням змін у чинному законодавстві  законодавчо встановлений мінімальний  розмір пенсії з 01.11.2009 зріс на 75 грн. (з 498 грн. до 573 гривень). Водночас пенсіонери фактично не відчули істотного підвищення розмірів пенсій. Розміри мінімальних пенсійних виплат з урахуванням підвищень, запроваджених Постановою № 198, фактично зросли з 572,4 грн. до 573 грн., або лише на 60 коп., а максимальний розмір доплат за кожен рік понаднормативного стажу - лише на 29 копійок [28].

     Після перерахунків пенсій, що здійснювалися  з 01.11.2009 у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, більші розміри доплат до пенсій отримали особи, у яких основний розмір пенсій за віком був меншим за її мінімальний розмір, встановлений Законом № 1058, решта пенсіонерів отримали лише незначні доплати.

     Водночас  з прийняттям Постанови № 1252 Уряд знову в порушення норм Закону № 1058 підвищив пенсійні виплати. Так, Постановою № 1252 збережено доплату до пенсій у розмірі 28,4 грн., запроваджену з 01.10.2009 Постановою № 198, яка надавалася непрацюючим пенсіонерам понад мінімальний розмір, встановлений ст. 28 Закону № 1058, та не залежала від розміру пенсій. На кінець 2009 року мінімальний розмір пенсійної виплати становив 601,4 гривні.

     Водночас, відповідно до норм Закону № 1646 та ст. 28 Закону № 1058, мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.2010 має становити 695 грн., що на 93,6 грн. більше порівняно з пенсійними виплатами грудня 2009 року. Зазначене призвело до порушення прав пенсіонерів та зменшення їх пенсійних виплат у січні - лютому 2010 року майже на 15 %.

     Пенсійним фондом не забезпечено обґрунтованого планування показників бюджету Пенсійного фонду, не вжито своєчасних заходів нормативно-правового та організаційного забезпечення, спрямованих на фінансову стабілізацію Пенсійного фонду та оптимізацію управлінських видатків за рахунок власних коштів фонду, не забезпечено належної організації обліку та звітності про виконання його бюджету. Зокрема, при формуванні бюджету Пенсійного фонду не забезпечено обгрунтованого планування страхових внесків, що дало змогу приховати обсяги його дефіциту більш як на 11 млрд. гривень.

     За  оперативними даними Пенсійного фонду, фактичні витрати на оплату праці, на які нараховувалися страхові внески, у 2009 році становили 283,2 млрд. грн., що становить 94,1% загальних витрат на оплату праці (301,1 млрд. гривень). Як наслідок, планові показники з надходження страхових внесків завищено більш як на 8,5 млрд. гривень [29].

     Таким чином, Мінпраці та Пенсійний фонд не здійснили у 2009 році належного організаційного  забезпечення формування та виконання  бюджету Пенсійного фонду та ефективного  управління системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що поглибило процес розбалансування бюджету Пенсійного фонду. У 2009 році Пенсійним фондом при формуванні бюджету приховано понад 11 млрд. грн. його дефіциту.

     Кабінет Міністрів України у 2008-2009 роках у порушення статей 9 та 73 Закону № 1058 приймав рішення про підвищення мінімальної пенсійної виплати понад розміри, встановлені ст. 28 Закону № 1058, що зумовило додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду в сумі 4,1 млрд. гривень. 

     2.2. Аналіз динаміки формування доходної  частини Пенсійного фонду 

     Порушення принципів економічної залежності видатків споживання від отриманих  доходів та внутрішнього валового продукту (ВВП) при формуванні бюджету Пенсійного фонду зумовило значні обсяги його дефіциту та спричинило суттєву зміну структури доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

     Аналіз  динаміки ВВП, показників бюджету Пенсійного фонду та фонду оплати праці за 2006 - 2009 роки свідчить про випереджаючі темпи зростання видатків Пенсійного фонду порівняно з ростом ВВП та фонду оплати праці. Динаміка номінального ВВП, фонду оплати праці, доходів і видатків Пенсійного фонду за 2006-2009 роки наведена в таблиці 2.1.  
 
 
 

     Таблиця 2.1

     Динаміка  номінального ВВП, фонду оплати праці, доходів і видатків Пенсійного фонду України за 2006- 2009 роки