Отчёт по практике в ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12"

• виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування;
• інші надходження від господарської діяльності.

Умови погашення кредиту обумовлюються  під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з:

• цільового спрямування кредиту;
• обсягів та терміну позики;
• порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;
• сезонності та циклічності виробництва;
• рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

Підприємство може звернутись до банківської  установи з'проханням переглянути  графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. Банк може зважити  на клопотання, якщо підприємство доведе об'єктивну неможливість отримання  передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньому для погашення  позики. За згодою банку підприємство укладає з ним або додаткову  кредитну угоду, або коригує лише графік зміни термінів часткових  платежів.

Дострокове стягнення суми основного  боргу та нарахованих відсотків  може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим .призначенням, подає  до банку недостовірну звітність, має  суттєві недоліки у веденні бухгалтерського  обліку.

За несвоєчасне погашення боргу  банк може стягнути з підприємства штраф. За відмови підприємства від  сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному  порядку. У разі систематичного невиконання  кредитних зобов'язань банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.

Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за користування ним здійснюється у черговості, яка  встановлюється сторонами під час  укладання угоди.

Відстрочка погашення кредиту  з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, наприклад у разі виникнення в  підприємства тимчасових фінансових труднощів  з непередбачених обставин. Цю відстрочку оформляють додатковим договором між  позичальником та банком. Він є  невід'ємною частиною основного  кредитного договору. За несвоєчасного  погашення боргу і за браком домовленості щодо відстрочки погашення кредиту  банк застосовує до підприємства штрафні  санкції.

Кругооборот коштів підприємства в  процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної  діяльності часто супроводжується  тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит - це одна з найперших  форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного  в них прибутку.

Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов 'язання позичальника стосовно кредитора.

Відсоток за комерційний кредит входить у ціну товару та суму векселя  і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту  може здійснюватися:

• оплатою векселя;
• передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;
• переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Комерційний кредит принципово відрізняється  від банківського:

• в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

• він надається тільки в товарній формі;

• позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

  Комерційний кредит має свої  переваги І недоліки. До переваг  належать:

• оперативність надання коштів у товарній формі;
• технічна нескладність оформлення угоди;

• надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

• сприяння розвитку кредиткою ринку.

Недоліками комерційного кредиту  є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного ризику для  кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Нині на практиці застосовуються переважно  три різновиди комерційного кредиту:

• кредит із фіксованим терміном погашення;
• кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 9.1

Поточні зобов’язання за розрахунками ДП ВАТ „Київхліб" „Хлібокомбінат №12"

№	Розрахунки з кредиторами	2008 рік		2009 рік
		тис.грн	питома	тис. грн	питома вага, %
			вага, %
А	Б	1	2	3	4
1	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	24029	83,51	31345,3	87,14
2	Поточні зобов'язання за розрахунками:
	з одержаних авансів	1395,3	4,85	1510,3	4,20
	з бюджетом	407,8	1,42	415,5	1,16
	з позабюджетних платежів	43,5	0,15	39,1	0,11
	зі страхування	920,3	3,20	844,3	2,35
	з оплати праці	1977,8	6,87	1818,6	5,06
	з учасниками
3	Усього	28773,7	100	35973,1	100

 

Результати розрахунків, наведені в таблиці, свідчать про збільшення кредиторської заборгованості на 2009 року в порівнянні з цією датою попереднього року на 7199,4 тис. грн. Найбільшого збільшення зазнала кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги(на 7316,3тис.грн)Також збільшення відбулося по поточним зобов’язанням з бюджетом (на  7,7 тис грн.),з одержання авансів (115 тис. грн).

 

 

 

 

 

8.Аналіз фінансової діяльності підприємства

      Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

        Зміст фінансового аналізу випливає з його функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція анализу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності. Фінансовий стан може бути:

- стійким 

- нестійким 

- кризовим.

       Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

         Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

        Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

         Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення  причин взаємозв’язку між різними  показниками виробничої, фінансової  і комерційної діяльності дати  оцінку виконання плану по  надходженню фінансових ресурсів  і їх використанню з позиції  покращення фінансового стану  підприємства.

2. Прогнозування можливих  фінансових результатів, економічної  рентабельності, виходячи із реальних  умов господарської діяльності  і наявності власних і залучених  ресурсів, розробка моделей фінансового  стану при різних варіантах  використання ресурсів.

3. Розробка конкретних  заходів, направлених на більш  ефективне використання фінансових  ресурсів і укріплення фінансового  стану підприємства.

        Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

           Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

         Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.