Отчёт по практике в ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12"

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує  потребу в них, дає змогу підприємствам  вивільняти частину оборотних коштів. Збільшення числа оборотів досягається  за рахунок скорочення періоду виробництва  та періоду обертання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 7.1

Показники ефективності використання оборотних коштів ДП ВАТ „Київхліб" „Хлібокомбінат №12"

 

 

Показник	2008 рік	2009 рік	Від хилення(+ -)
Оборотність оборотішх засобів (К,), оборотів	12,74	7,07	-5,67
Тривалість одного обороту  оборотних засобів (Д,), днів	28,25	50,89	22,64
Оборотність виробничих запасів (К0,), оборотів	10,19	14,88	14,88
Тривалість одного обороту  виробничих запасів (Дот), днів	35,34	24,19	-11,15
Оборотність коштів у розрахунках (ТС,), оборотів	6058,87	12998,81	6939,94
Тривалість одного обороту  коштів у розрахунках (ДД днів	0,06	0,03	-0,03
Оборотність дебіторської заборгованості (К„), оборотів	0,06	0,03	-0,03
Тривалість одного оборот)' дебіторської заборгованості (Д,), днів	60,61	12,99	-69,53
Оборотність кредиторської  заборгованості (К„), оборотів	6,91	3,65	-3,25
Тривалість одного оборогу  кредиторської заборгованості (Д„), днів	52,12	98,51	46,40
Оборотність фіксованих активів (Коф), оборотів	6,00	4,21	-1,78
Тривалість одного обороту  фіксованих активів (Д^), днів	60,01	85,42	25,40
Оборотність усіх активів (К0,), оборотів	4,04	2,63	-1,41
Тривалість одного обороту  усіх активів (До.). Днів	89,18	136,84	47,66

 

       Аналізуючи дані  таблиці, слід зазначити, що  підприємство має низький показник  оборотності кредиторської заборгованості. Але надзвичайно позитивним моментом  в діяльності є підвищення  на кінець року в порівняні  з початком року оборотності  показників оборотності та зниження  термінів оборотності оборотних  коштів.Отже можна зробити висновок, що завод підвищив ефективність  використання оборотних коштів  в звітному періоді.

 

 

 

7. Використання банківських кредитів на підприємстві

     Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству можливості для отримання нових  банківських кредитів, а також  дає змогу уникнути сплати банку  підвищених відсотків за несвоєчасне  погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і  може відмовити в повторній видачі кредиту.

Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити.

Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін.

Пролонговані кредити з'являються  в підприємства за тимчасового браку  коштів з причин, що не залежать від  результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

Прострочені кредити виникають  тоді, коли в підприємства нема коштів для їх погашення. Наявність таких  кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків  за простроченими кредитами є  прибуток підприємства після сплати податків.

Кредит надається підприємству на строго визначені цілі. Залежно  від цілей розрізняють:

1. кредит для фінансування оборотного капіталу;
2. кредит для фінансування основного капіталу;

3) кредит для фінансування торговельно-посередницьких  операцій.

Принцип забезпечення кредиту означає  наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:

• заставне зобов'язання;
• договір-гарантія;
• договір-поручительство.

Використання застави як форми  забезпечення повернення кредиту здійснюється згідно із законом України «Про заставу». Заставляти можна майнові права  та майно, яке може бути відчужене  заставо-держателем і на яке може бути звернене стягнення.

Застава майна може здійснюватись  передачею товаророзпорядчого документа  підприємством-позичальником кредитору. Застава цінних паперів може здійснюватися  передачею їх заставодержателю в  депози тне володіння. Майно, яке  перебуває у спільній власності  підприємств, передається у заставу  тільки за згодою всіх співвласників. Заміна предмета застави відбувається за погодженням із заставо держателем.

Ризик випадкової втрати предмета застави  несе, як правило, власник закладеного  майна. Законом або договором  передбачається перебування закладеного  майна у володінні заставодержателя, заставодавця або третьої особи.

Державне підприємство, за яким закріплено право державного володіння, самостійно здійснює заставу майна за винятком суцільного майнового комплексу  підприємства та його структурних підрозділів, будинків та споруд, застава яких відбувається з дозволу та на умовах, узгоджених з органом, уповноваженим управляти  відповідним державним майном.

У договорі застави має бути позначене  найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови. Договір застави укладається в письмовій формі. Коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, товари в обороті або переробці, договір застави нотаріально засвідчується. Нотаріальне засвідчення здійснюється: договору застави нерухомого майна за місцезнаходженням нерухомого майна: договору застави транспортних засобів — за місцем реєстрації цих засобів; договору застави товарів у обороті — за місцем знаходження підприємства.

Звернення стягнення на закладене  майно підприємства може статися  з рішення суду, арбітражного суду, третейського суду, а також у безспірному  порядку на основі виконавчого напису нотаріусів.

Для укладання договору застави  підприємство-заставодавець повинно  передати банку (заставодержателю) такі документи:

а) договір страхування та страхове свідоцтво;

б) докази згоди органу, який управляє майном, на укладання договору, а також докази, що органи приватизації та трудовий колектив було повідомлено про цей факт;

в) витяги з книги запису застав;

г) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені зразки підписів своїх службових осіб.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату  за користування кредитом.

Відсотки, які сплачує підприємство за користування короткостроковими  банківськими кредитами, відносять  на собівартість продукції. Відсотки за кредит, узятий на капітальне будівництво  чи реконструкцію, підприємства сплачують  за рахунок прибутку, який залишається  в розпорядженні підприємства.

Витрати підприємств на оплату відсотків  за кредит відносять до складу валових  витрат виробництва і обігу, що зменшує  суму оподатковуваного прибутку.

Відсоткові ставки за кредит встановлюються комерційними банками на договірних засадах з підприємствами-позичальниками. їх рівень залежить від загальної  економічної кон'юнктури і факторів, які формують попит і пропозицію на ринку позикових коштів, а також  регулюючих дій держави на цьому  ринку. В Україні на рівень відсотків  за кредити комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, які встановлює Національний банк.

Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно  від виду та об'єкта кредиту, строку кредитування, фінансового стану  позичальника, міри кредитного ризику, наявності або браку гарантій своєчасного повернення боргу.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками  можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.
2. Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.
3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.
4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Умови погашення кредитів суттєво  впливають на фінансовий стан суб'єктів  господарювання.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих  відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної  угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути: до запитання, з погашенням у  відповідний термін, з довгостроковим погашенням.

За позиками до запитання строк  повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.

Позика може погашатися підприємством  не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора  або на бажання підприємства).

За характером погашення кредити  поділяються на такі види:

1. дисконтні;
2. позики, які погашаються поступово - щомісячно, щоквартально, раз на півроку, щорічно;

3. позики, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;
4. амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кредитному договорі (наприклад надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто  відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних  надання дисконтних позик передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту  сплачується однаковими внесками протягом терміну дії кредитної угоди, а більша частина його - після  закінчення терміну кредиту.

За "амортизаційного" погашення  основну суму кредиту підприємства сплачують поступово.

Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу  і відсотків. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний  платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.

Інші способи погашення кредиту:

• порядок погашення може бути пов'язаний з доходами від заходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);
• внески для погашення основної суми кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

- виручка від реалізації продукції,  що її отримає підприємство  в процесі реалізації проекту  кредитування;