Отчет по практике в Боярське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Киї

 

За даними таблиці 4 ділову активність підприємства не можна оцінити однозначно. Зокрема, позитивним моментом є динаміка таких показників, як збільшення чистого доходу, чистого прибутку, середнього розміру капіталу, середнього розміру запасів, оборотності запасів, оборотності власного капіталу та періоду окупності власного капіталу. Водночас наявні негативні характеристики ділової активності. Зокрема, зменшення середнього розміру власного капіталу та власного оборотного капіталу, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, скорочення власного капіталу. Також відбулося погіршення показників оборотності дебіторської заборгованості: збільшилася кількість днів та зменшилася кількість оборотів. Аналогічна ситуація спостерігається з оборотністю кредиторської заборгованості. Збільшилася тривалість операційного циклу.

Зважаючи  на вищенаведене, ділова активність є  недостатньою, що зумовлено погіршенням  показників оборотності кредиторської  та дебіторської заборгованості, негативного  значення власного оборотного капіталу.

Оцінка  рентабельності Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства є оцінка рентабельності господарської діяльності (таблиця 5).

 

 

Таблиця 5

Показники рентабельності Боярського ЛВУМГ (грн.)
Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+,-) 2011 р. від 2009 р.
Рентабельність (+)                        збитковість (-),% - продажу	2,02	4,82	3,50	1,48
- основних засобів	4,46	6,50	5,90	1,44
оборотних активів	19,3	53	42	22,7
виробничих ресурсів	3,61	5,43	5,03	1,42
трудових ресурсів	6,52	15,50	10,62	4,10
витрат	2,03	4,88	3,54	1,51
активів	0,90	8,42	8,87	7,97
власного оборотного капіталу	-2,30	-16,74	-14,88	-12,58
перманентного капіталу	3,33	42,54	77,86	74,53
авансованого капіталу	2,85	30,56	48,51	45,67

 

Як  бачимо з розрахованих значень показників рентабельності, господарську діяльність з цього боку можна оцінити  позитивно, за винятком збитковості  власного оборотного капіталу, що пояснюється  нестачею власних оборотних коштів у підприємства.

Отже, на основі проведеного аналізу фінансового  стану підприємства, можна зазначити, що наявні проблеми щодо забезпечення платоспроможності та ліквідності. А з огляду на дефіцит власних  оборотних коштів визначено кризовий стан з погляду фінансової стійкості. Ділова активність також має бути покращена.

 

2.2. Зовнішні  та внутрішні загрози та ризики  діяльності підприємства

 

Швидкоплинні  зміни зовнішнього та внутрішнього середовища суб'єктів господарювання породжують появу нових видів та типів ризику. Ця обставина

утруднює  процес систематизації та класифікації ризиків, викликає появу все нових  і нових підходів до градації ризиків.

Підприємство пропонує багатокритеріальні класифікації та виділяють такі ознаки:

- за  масштабом впливу: глобальний і  локальний;

- за  аспектами (сферами): соціальний, економічний,  юридичний, політичний, медико-біологічний;

- за  мірою ризиконасиченості рішень (за рівнем втрат): мінімальний, середній, оптимальний, максимальний, критичний, катастрофічний;

- за  типами: раціональний (обґрунтований), нераціональний (необґрунтований), авантюрний (азартний);

- за  часом (моментом) прийняття ризикованих  рішень: випереджуючий, своєчасний, запізнілий;

- щодо  ситуації: невизначені (в умовах  невизначеності) і конкурентні (в  умовах конфлікту чи конкуренції);

- за  видами: виробничий, фінансовий, інвестиційний,  ринковий, портфельний.

Газотранспортна система ПАТ “Укртрансгаз” технологічно з’єднана з системами магістральних газопроводів Росії, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі, а через них з газопроводами всього європейського континенту.

Сьогодні  у системі “Укртрансгазу” в експлуатації знаходиться 72 компресорних станції (110 компресорних цехів) з працюючими 702 газоперекачувальними агрегатами двадцяти типів як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, в тому числі 449 агрегатів із газотурбінним приводом, що складає 80 % від загальної потужності. Близько 20 % парку газоперекачувальних агрегатів відпрацювали встановлений моторесурс або близькі до того, і подальша їхня експлуатація не забезпечує надійної та ефективної роботи. Експлуатація такого багаточисельного та різнотипного парку, у тому числі в ряді випадків з низьким ККД, різним моторесурсом, чималим числом морально та фізично застарілих агрегатів, вимагає належного сервісного обслуговування, а також змушує вирішувати проблеми розробки та впровадження високоекономічних і більш екологічно чистих газоперекачувальних агрегатів.

Отже, газотранспортна система України  на пізній стадії експлуатації вимагає  вирішення важливих і невідкладних науково-технічних проблем, пов’язаних з підвищенням надійності лінійної частини та економічності експлуатації компресорних станцій, оцінки залишкового ресурсу газоперекачувальних агрегатів з метою проведення переоснащення компресорних станцій та зниження негативного впливу системи на довкілля. Необхідність реконструкції та модернізації ГТС України пов'язана з ризиками не тільки техніко-технологічного спрямування, які носять внутрішній характер. В останні роки все більше загроз виникає з боку зовнішнього середовища, а отже зростає актуальність питання ідентифікації, систематизації та оцінювання зовнішніх ризиків з урахуванням специфіки їх прояву щодо газотранспортних підприємств.

Найбільш  суттєвими ознаками класифікації ризиків  ГТС України в сучасних умовах, на наш погляд, є джерела виникнення та суб'єкти генерації ризиків.

Особливістю запропонованої нами класифікації ризиків  за джерелами їх виникнення (рис.1) є виділення групи корпоративних ризиків, які займають проміжне становище між внутрішніми ризиками, які ми співвідносимо з ПАТ ДК "Укртрансгаз" як безпосереднім суб'єктом господарювання, та традиційними зовнішніми ризиками. Корпоративні ризики виникають на рівні ієрархічної надбудови в особі НАК "Нафтогаз України".

Походження  та економічна природа цих ризиків  визначаються особливостями управління та розподілу повноважень між НАК "Нафтогаз України" та окремими суб'єктами господарювання, що входять до її складу, а також специфікою формування та розподілу фінансових потоків. Практика управління впродовж останніх років характеризувалася низьким рівнем ефективності, значною заполітизованістю, неефективністю розподілу фінансових потоків між суб'єктами господарювання всередині компанії, суб'єктивізмом керівників, неефективністю технічної та кадрової політики. Відтак Дочірня компанія "Укртрансгаз" та її структурні підрозділи – територіальні управління магістральних газопроводів, не могли належним чином функціонувати та розвиватися, а через неналежне фінансування – забезпечувати відповідний технічний стан виробничих об'єктів, їх модернізацію, реконструкцію і розвиток.

 

 

 

Рис.1. Класифікація ризиків функціонування газотранспортної системи України  за джерелами виникнення (ризики Боярського ЛВУМГ ПАТ «Укртрансгаз»)

З метою удосконалення систематизації та подальшого більш ефективного  дослідження ризиків зовнішнього середовища нами пропонується виділяти у складі зовнішніх ризиків дві групи або два рівні ризиків: національні (внутрішні державні) та наднаціональні (наддержавні регіональні та глобальні).

Загальний перелік зовнішніх ризиків тут  значною мірою співпадає, однак  різними є суб'єкти ризику та можливості управління ризиками. Доцільним стосовно газотранспортної системи України вважається виділення у окрему групу природних ризиків, значення і негативні наслідки яких в останні роки стали проявлятися дедалі сильніше. Причини цього криються у глобальних змінах клімату, сезонних коливаннях температур, погіршенні інженерно-геологічних умов, у яких здійснюється експлуатація магістральних газопроводів, зокрема в районах переходів магістралей через природні перешкоди, в гірській місцевості. Окрім того, оскільки основна частина природного газу використовується у тепловій енергетиці, то відповідно і споживання природного газу характеризується високим рівнем нерівномірності. Як відомо, розрізняють три основних види нерівномірності споживання газу: годинну, добову та сезонну. Саме сезонна нерівномірність найбільш суттєво впливає на ефективність роботи газотранспортних підприємств і вимагає створення та утримання надлишкових виробничих потужностей, насамперед

підземних сховищ газу. Це в свою чергу впливає  на рівень собівартості транспортування  і зберігання природного газу та доходи газотранспортних підприємств. Сезонні зміни температури повітря призводять до того, що рівень завантаження магістральних газопроводів суттєво змінюється, досягаючи максимальних значень взимку та мінімальних - влітку. Ці чинники знижують пропускну здатність транспортних магістралей та погіршують показники економічної ефективності їх експлуатації. Іншою ключовою ознакою систематизації та класифікації ризиків підприємств трубопровідного

транспорту  газу ми вважаємо їх групування за критерієм "суб'єкти генерації ризиків". Під суб'єктами генерації ризику, в даному випадку, ми розуміємо фізичних чи юридичних осіб, державу чи держави, а також державні інституційні структури, які своїми рішеннями чи діями створюють або потенційно можуть створювати ситуації ризику стосовно конкретного об'єкта ризику, в якості якого ми розглядаємо Дочірню компанію "Укртрансгаз". До основних видів ризиків тут слід віднести ризики держав, постачальників та споживачів газу, конкурентів, операторів суміжних газотранспортних систем

та  постачальників ресурсів.

Зупинимось  коротко на характеристиці основних суб'єктів генерації ризиків та відповідно ситуаціях ризику, які потенційно можуть ними генеруватися. В першу чергу ми б виділили таких суб'єктів як держави та їх інституційні структури, які прямо чи опосередковано впливають на діяльність

української ГТС. Мова йде про такі країни як Російська Федерація, країни Європейського  Союзу, інші країни Європи, які взаємодіють чи впливають на функціонування ГТС України як постачальники газу чи його споживачі, здійснюють транспортування газу в межах конкуруючих маршрутів або на території яких розміщені об'єкти транспорту газу, що входять до складу логістичних ланцюгів транзиту енергоресурсів, частиною яких виступає і ГТС України. Досвід останнього десятиліття свідчить, що в цьому середовищі присутній серйозний потенціал генерації ризиків у формі зміни законодавчих та нормативно-правових актів, у тому числі і податкового законодавства, митних бар'єрів, політичного тиску, зміни державних енергетичних стратегій, здійснення політики енергозбереження чи диверсифікації джерел та шляхів газозабезпечення внутрішніх ринків, зловживання монопольним становищем, економічного тиску тощо.

Оскільки  газотранспортна система України  є складовою частиною загальноєвропейської транспортної системи, до складу якої входять оператори транспортування  газу різних країн, то при дослідженні  ризиків слід враховувати і ті, що пов'язані з діяльністю компаній - учасників логістичних ланцюгів транзитних потоків газу, табл.1. Нами виділено ряд найсуттєвіших ситуацій ризику, зокрема пов'язаних з техніко-технологічними чинниками, що можуть призвести до зниження обсягів транзиту газу українською  ГТС через збої чи аварійні ситуації в логістичних транзитних ланцюгах, невідповідність чи несумісність технологічних  рішень при управлінні режимами роботи складних трансконтинентальних газотранспортних систем. Також потенційні ризики можуть генеруватися через невідповідність  тарифної політики чи необґрунтовані зміни тарифів окремими операторами, неузгодженість управління процесами  транспортування газу, відмову від  подальшої співпраці тощо.

 

 

2.3. Пропозиції щодо вдосконалення системи безпеки

Безпека організації є в сучасному  світі одним із провідних чинників її успішного функціонування. Основною метою економічної безпеки організації є забезпечення її ефективного  функціонування та забезпечення високих показників розвитку та зростання організації.

Найбільш  ефективне використання ресурсів організації, необхідне для виконання цілей  даного бізнесу, досягається запобіганням загроз негативних впливів на економічну безпеку організації і досягненням  наступних основних функціональних цілей економічної безпеки організації:

• забезпечення фінансової стійкості та незалежності;
• забезпечення технологічної незалежності та досягнення конкурентоспроможності його технологічного потенціалу;
• висока ефективність менеджменту;
• високий рівень кваліфікації персоналу організації та її інтелектуального потенціалу;
• екологічність роботи організації, мінімізація руйнівного впливу результатів виробничої діяльності на стан навколишнього середовища;
• надійна правова захищеність усіх аспектів діяльності організації;
• захист інформаційного середовища організації, комерційної таємниціі досягнення високого рівня інформаційного забезпечення роботи;
• забезпечення безпеки персоналу організації, його капіталу, майна і комерційних інтересів.