Отчет по практике в Боярське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Киї

Організація реалізовує свою продукцію, виконує роботи, надає послуги  за затвердженими в установленому  порядку цінами і тарифами.

Боярське ЛВУМГ має незакінчений баланс та звіт про фінансові результати, які є складовою частиною звітності  Філії.

Фінансовий рік Боярського ЛВУМГ  збігається з календарним роком.

Боярське ЛВУМГ здійснює оперативний, бухгалтерський, податковий і статистичний облік та надає відповідну  звітність  згідно з  чинним законодавством України.

Перевірка фінансово-господарської  діяльності Боярського ЛВУМГ здійснюється ревізійною комісією, повноваження, кількісний та персональний склад якої визначає директор Філії.

Процес  управління формуванням прибутку полягає в аналізі прибутку підприємства в передплановому періоді та плануванні обсягів та оптимального складу формування прибутку у плановому періоді. Основними типовими елементами аналізу прибутку підприємства в передплановий період виступають:

1) аналіз загальної суми прибутку  та показників рентабельності  в динаміці;

2) визначення складу загальної  суми прибутку за основними  його видами;

3) аналіз основних напрямів використання  прибутку з метою оцінки достатності  прибутку звітного періоду у  фінансовому забезпеченні розвитку  підприємства та ін.

Планування  прибутку підприємства проводиться  лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.Особлива увага фінансовими менеджерами надається плануванню прибутку від основної діяльності, оскільки останній є найвагомішим результуючим показником ефективності ведення обраного власниками підприємства бізнесу.В процесі планування формування прибутку підприємства використовуються різні методи. Серед них можна виділити такі: метод екстраполяції, метод прямого рахунку, нормативний метод, метод прогнозування грошового потоку, метод планування операційного прибутку з використанням системи «взаємозв’язок витрат, обсягів реалізації та прибутку», метод факторного моделювання прибутку.

Процес  управління розподілом прибутку підприємства являє собою процес формування напрямків його майбутнього використання відповідно до цілей та завдань розвитку підприємства.

Основними завданнями політики розподілу прибутку на підприємстві є:

1) забезпечення  отримання власниками необхідної  норми прибутку на інвестований  капітал;

2) забезпечення  пріоритетних цілей стратегічного  розвитку підприємства за рахунок  капіталізованої частини прибутку;

3) забезпечення  стимулювання трудової активності  та додаткового соціального захисту  персоналу;

4) забезпечення  формування в необхідних розмірах  резервного та інших фондів  підприємства.

Порядок формування і відображення в бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість і її розкриття у  фінансовій звітності визначаються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо:

• можливо достовірно визначити її суму;
• існує вірогідність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод.

При застосуванні критеріїв віднесення заборгованості до довгострокової чи поточної, необхідно  виходити з строків оплати заборгованості, передбачених договорами. При цьому, в разі зміни початкових передбачених строків погашення заборгованості, слід переглянути класифікацію заборгованості як довгострокової, так і поточної.

Аналітичний облік заборгованості ведеться у  розрізі дебіторів окремо за укладеними договорами із зовнішньоекономічної діяльності і на території України.

Відомості аналітичного обліку дебіторської заборгованості по розрахунках за товари, роботи і  послуги та по виданих авансах  в обов’язковому порядку повинні  містити наступну інформацію:

• найменування контрагента;
• дата і номер договору (контракту);
• сума заборгованості;
• дата виникнення заборгованості;
• строк погашення заборгованості за товари, роботи, послуги;
• дата поставки ТМЦ за виданими авансами.

Ці та інші відомості, пов’язані з виникненням  дебіторської заборгованості, зміною її розміру, виконанням та припиненням  зобов’язань боржника, зміною порядку  та строків погашення, повинні передаватися в бухгалтерію працівниками департаментів, відповідальних за укладення договорів  і здійснення оперативного обліку розрахунків  з дебіторами.

Порядок формування і відображення в бухгалтерському  обліку інформації про зобов’язання Компанії і її розкриття в фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобов’язання».

Зобов’язання  визнаються, якщо одночасно існують  дві умови:

• оцінка зобов’язання може бути достовірно визначена;
• існує вірогідність зменшення майбутніх економічних вигод в майбутньому внаслідок погашення зобов’язання.

З метою бухгалтерського  обліку зобов’язання поділяються на:

• довгострокові;
• поточні;
• забезпечення;
• непередбачувані зобов’язання;
• доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов’язання - зобов’язання, які повинні бути погашені протягом періоду більш тривалішого, ніж 12 місяців з дати балансу, чи протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл Компанії, якщо такий цикл складає більше 12 місяців.

Поточні зобов’язання - зобов’язання, які повинні бути погашені протягом періоду, меншого ніж 12 місяців з дати балансу, чи протягом періоду меншого, ніж один операційний цикл Компанії, якщо такий цикл складає більше 12 місяців.

Для класифікації зобов’язань як довгострокових, так і поточних розглядаються:

• дата погашення зобов’язань у відповідності до умов договору;
• її співвідношення з датою балансу (а не з датою визнання зобов’язань).
• у фінансовій звітності рядок 510 Балансу «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»;
• у бухгалтерському обліку на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями».

Порядок списання кредиторської заборгованості

Списання  зобов’язань здійснюється у разі, якщо раніше визнане зобов’язання на дату балансу не підлягає погашенню.

Ознаками  того, що раніше списане зобов’язання не підлягає погашенню, зокрема, можуть бути:

1. закінчення перебігу строку позовної давності;
2. відсутність кредитора (ліквідований і т.д.);
3. укладення мирової угоди (угоди про прощення боргу), відповідно до якого зменшується (прощається) сума заборгованості;
4. наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким кредитору відмовлено у стягненні заборгованості;
5. наявність передбачених законом підстав для списання заборгованості.

Бухгалтерія та інші служби Компанії передають  на розгляд комісії перелік кредиторів із зазначенням контракту, підстав  для виникнення заборгованості (№  і дата накладної, акта чи ВМД) та наявні документи, що стосуються підстав, внаслідок  яких ця заборгованість не підлягає погашенню.

Визначення  сум заборгованості, у відношенні щодо яких закінчився перебіг строку позовної давності, проводиться комісією на підставі юридичних висновків  та судових рішень.

За результатами аналізу комісія робить висновок про суми кредиторської заборгованості, що підлягають списанню в бухгалтерському  обліку. Висновок оформлюється протоколом, в якому зазначаються:

• організації-кредитори,
• договори і первинні документи (накладні, акти приймання-передачі, ВМД тощо),
• суми заборгованості, які не підлягають погашенню.

РОЗДІЛ 2. Система  забезпечення фінансово – економічної  безпеки Боярського ЛВУМГ ПАТ «Укртрансгаз»

 

2.1. Оцінка і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства

 

Для оцінки майнового стану Боярського ЛВУМГ проведемо вертикальний і горизонтальний аналіз балансу, на базі 2009, 2010 та 2011 років (Додаток А ).

Вертикальний аналіз полягає  у визначенні у відсотках структури  досліджуваного об'єкта, наприклад  структури активів, пасивів. За допомогою  вертикального аналізу можна  оцінити вплив різних факторів на кінцевий результат балансу. Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни  показників у часі з розрахунками абсолютних та відносних відхилень.

З проведеного вертикального  аналізу балансу видно, що найбільш питому вагу в активі займає перший розділ «Необоротні активи» - 66, 63 і  майже 68% у 2009, 2010 і 2011 році відповідно, отже кількість необоротних активів  у 2011 році в порівнянні з 2009 роком  зріс на 2%. Із них найбільшу частку займають основні засоби – 99% від  всієї вартості необоротних активів. Питома вага другого розділу «Оборотні  активи» складає 34%, 25% и 32% у відповідні роки, отже кількість оборотних коштів у 2010 році зменшилась на 9%, а потім  – в 2011 році зросла на 7%. Найбільш питому вагу в оборотних коштах займають виробничі запаси – більше 50%. В  пасиві балансу найбільшу частку складають поточні зобов’язання – 68%, 77% і майже 86%.

За результатами проведеного  горизонтального аналізу балансу  спостерігаються такі зміни:

• вартість необоротних активів у 2011 році в порівнянні з 2009 роком зросла на 6497 грн.;
• вартість оборотних активів зменшилась на 42348 грн.;
• зменшилась кількість власного капіталу на 251 781 грн.;
• зросла кількість поточних зобов’язань.

 

Оцінка  фінансового стану. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання наявних фінансових ресурсів.

Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів  його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Тому на нього впливають  усі ці види діяльності підприємства. Передусім на фінансовому стані  підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, чим вищі показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно  впливає на його фінансовий стан.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а  також для необхідного диференціювання  відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу  менеджер одержує певну кількість  основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну  картину фінансового стану підприємства.

Основними показниками фінансового стану  підприємства, загальноприйнято, є показники ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності та ділової активності. До цього блоку показників також відносять показники фінансових результатів (ф. № 2, додаток Б).

Ліквідність поточних активів є  головним фактором, який визначає ступінь  ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь ліквідності оборотних  активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частини  оборотних активів до поточних зобов’язань.

Аналіз ліквідності балансу  полягає у порівнянні засобів , які  згруповані за ступенем їх ліквідації в розміщені у порядку убування їх ліквідності, із зобов’язаннями, які  згруповані за строками їх погашення  та розміщені у порядку зростання  термінів.

Оцінка ліквідності балансу наведена в додатку В.

Баланс  вважають абсолютно ліквідним, якщо: А1 ≥П 1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, А4 ≤ П4.

У нашому випадку не виконується перша  нерівність і четверта нерівність, має місце платіжна нестача, що свідчить про порушення ліквідності балансу, вона не є абсолютною. Зауважимо, що розмір нестачі протягом періоду  збільшився на 226287,5 грн. по найбільш ліквідних  активах та на 257098,5 грн. по постійних пасив.

Зіставлення по інших групах показує, що по даних  параметрах баланс відповідає критеріям  ліквідності.

Для більш об’єктивної оцінки фінансового  стану товариства проведемо оцінку показників ліквідності підприємства. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у  випадках надзвичайних ситуацій.

Платоспроможність розглядають як можливість та здатність  своєчасно й повністю виконувати підприємством свої зобов’язання перед  внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.