Организационно-финансовые основы рынка труда

Економічне зростання 2008 року, хоч і поступове, створило умови для підвищення доходів населення - в першу чергу, заробітної плати та збільшення її частки у сукупних доходах. Проте через низькі стандарти оплати загальний рівень доходів залишається низьким. Низький рівень трудових доходів та їх невиправдана диференціація неминуче призводять до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці та її повне чи часткове виключення з основних життєвих цінностей. До всього додається ще й високе податкове навантаження, що не стимулює ані роботодавців, ані, власне, саму робочу силу.  

Залишаються низькими, невідповідними загальносвітовій практиці показники, що характеризують частку заробітної плати у ВВП та собівартості продукції.

ТАБЛИА 
Досить гострими продовжують залишатися міжгалузеві співвідношення у рівнях оплати праці. Належність до певної сфери діяльності створює співвідношення в оплаті праці. Насправді ж оплата має залежати від якості та результатів праці, як показує світова практика. 

Відповідно до специфіки регіональних економічних  комплексів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Вже зараз амплітуда  коливань становить 100% від середнього по країні рівня в деяких галузях. 

Наприклад:  
 

За даними Держкомстату України, середньомісячна номінальна зарплата штатного працівника протягом І кварталу 2008 року склала 1619 грн., і  зросла в порівнянні з відповідним  періодом минулого року на 39,4 %. 

Зростання реальної заробітної плати спостерігалося в усіх регіонах за винятком Дніпропетровської області, а найбільше - у Волинській, Закарпатській, Кіровоградській, Київській та Чернігівській областях (більш ніж на 14%).  

Середній розмір оплати праці в усіх регіонах з початку 2008 року був вищий за прожитковий мінімум для працездатної особи. Проте лише у 5 з них заробітна плата перевищувала (на 2,3-72,8%) середню по Україні: у м. Києві - 2942 грн., Донецькій - 1916 грн., Дніпропетровській - 1810 грн., Київській - 1764 грн. та Запорізькій - 1700 грн.  

Відсоток, менший за середній, спостерігався у Тернопільській - 1214 грн., Вінницькій - 1270 грн., Херсонській - 1279 грн., Чернігівській - 1283 грн., Волинській - 1287 грн. та Житомирській - 1289 грн. областях.  

На думку Аліни  Бувалової, ріст заробітної плати гальмує  нераціональність використання трудових ресурсів, недовикористання трудового  потенціалу. 

Як приклад: 

Серед інших  причин: серйозна суперечність між  досить високим освітнім і професійно-кваліфікаційним потенціалом населення, з одного боку, і примітивізацією структури господарства - з іншого; відбуваються деградація нагромадженого протягом радянського періоду індустріального і наукового потенціалу та відплив кваліфікованих кадрів із національних анклавів високих технологій за кордон.  

Таким чином, заробітна  плата в Україні досі є надто  низькою для виконання нею  своїх основних функцій; її міжгалузева  диференціація є надто високою, а міжкваліфікаційні розбіжності - надмірними у галузях з високою  оплатою праці й такими, що межують із зрівнялівкою, у галузях з низькою заробітною платою; зберігаються значні борги по виплаті заробітної плати, сконцентровані переважно в реальному секторі економіки, зокрема, у промисловості.  

В перспективі, на думку Аліни Бувалової, така ж тенденція збережеться до кінця року - дещо поліпшить, але в незначній мірі, літня пора, котра характеризуватиметься високим внутрішнім та зовнішнім міграційним рухом, а також великою кількістю сезонних робіт. 

Наразі ж сам  ринок праці в Україні перебуває в стані становлення і лише йде до того, аби керуватися економічними законами та важелями. 
 

БЕЗРОБІТТЯ  В УКРАЇНІ.

Відповідно до Конституції України, одними з найважливіших  прав людини визначаються соціально-економічні права. Серед них центральне місце посідає право на працю та, як його об'єктивна передумова, право на працевлаштування. Нове наповнення змісту цих прав виявило появу значної кількості проблем, які потребують свого вирішення. 

Насьогодні найбільш гострою серед соціально-економічних  проблем в Україні є проблема безробіття. Безробіття у нашій країні набуло масового характеру і складає реальну загрозу для державного та суспільного благополуччя. Зважаючи на фінансово-економічну кризу та низькі показники економічного зростання, проблема безробіття не має реальних передумов для швидкого вирішення. 

Розробкою шляхів вирішення проблеми безробіття та забезпечення зайнятості в Україні у різний час займалися такі відомі науковці як А. Бабаскін, Я. Безугла, П. Василенко, В. Венедиктов, С. Дріжчана, В. Жернаков, С. Іванов, Г. Кондратьєв, О. Магницька. На основі вивчення їх досягнень та власних міркувань, нами було вирішено здійснити спробу власного осмислення проблеми. 

Метою нашого дослідження  є визначення шляхів та перспектив вирішення проблеми безробіття в Україні на основі аналізу основних її показників. 

З огляду на значне погіршення соціально-економічних  показників, особливої актуальності в Україні набуває розробка нової  концепції вирішення проблеми зайнятості та безробіття. Насьогодні найбільш гострою у цій сфері проблемою є формування цивілізованого ринку праці, заснованого на плюралізмі форм власності, свободі підприємницької діяльності, трудової активності й свободі праці. Основні проблеми ринку праці у нашій державі пов'язані зі зростанням тривалості періоду безробіття, збільшенням кількості громадян, які шукають роботу, а також існуванням труднощів щодо працевлаштування соціально незахищених верств населення, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, а тому потребують захисту з боку держави. 

Створення в  Україні цивілізованого ринку праці, який би дозволяв громадянину оперативно знайти необхідну роботу з умовами  праці, що відповідають вимогам безпеки  й гігієни, з гідною заробітною платою, а роботодавцю - працівників необхідної кваліфікації, можливе тільки за наявності ефективної системи працевлаштування. Створення такої системи має базуватись, перш за все, на науковому осмисленні правових відносин, що виникають у цій сфері, правового статусу суб'єктів, їхніх прав та обов'язків. 

Концепція підвищення рівня зайнятості населення знайшла своє відображення в урядовій програмі "Назустріч людям", відповідно до якої, уряд взяв на себе зобов'язання ініціювати створення нових робочих місць та збереження діючих, за умови їх ефективності. Стратегічною метою уряду було визначено досягнення нової якості життя громадян через запровадження системи соціальних, економічних та демократичних стандартів. Запорукою їх досягнення визначається наполеглива праця кожного з членів суспільства. 

Аналіз новітніх статистичних показників дозволяє проаналізувати динаміку безробіття у 2010 р. В останні місяці на ринку праці в Україні спостерігалася відсутність тенденції до скорочення зайнятості. Більше того, у січні та на початку лютого по Україні втрачено менше робочих вакансій, ніж наприкінці 2009 р. Коментуючи ситуацію, експерти не виключають, що це лише "затишшя перед буревієм": вже навесні число безробітних зросте втричі. 

По регіонах найбільш невтішну динаміку ілюструє ринок праці в одному з найпотужніших  промислових регіонів України - на Дніпропетровщині. В умовах кризи кількість офіційно зареєстрованих безробітних тут невпинно зростає. Фахівці центрів зайнятості щодня реєструють до півтисячі людей, які втратили роботу. Офіційно справжню причину звільнення (скорочення штату чи тимчасове зупинення підприємств) колишні роботодавці вказують одиницям, в основному людей звільняють «за згодою сторін» та «за власним бажанням». Як наслідок, на допомогу у зв'язку зі втратою роботи вони можуть розраховувати не раніше, ніж через 3 місяці після реєстрації у ДЦЗ України. 

Насьогодні практично  половина з тих, хто звертається  до служби зайнятості, - молоді люди віком  до 35 років,  третина з них мають  повну та базову вищу освіту, досвід роботи та достатні амбіції. А втім, вакансій для них обмаль: на Дніпропетровщині на одне робоче місце наразі претендує 7 осіб (місяць назад - 5). Говорити про те, що на Дніпропетровщині немає роботи, не можна, однак у 14% вакансій роботодавці пропонують потенційним працівникам заробітну плату, яка є меншою за прожитковий мінімум (669 грн.). На даний момент, як свідчать матеріали, на ринку праці регіону попитом користуються медсестри, охоронці, підсобні робітники, вантажники, прибиральники, двірники, а знайти відповідну роботу висококваліфікованим працівникам - шансів практично немає. Між тим, фахівці прогнозують, що з приходом весни, ситуація на ринку праці покращиться. 

У 2009 р. ґрунтовну  роботу зі створення регіонального  проекту програми «Зайнятість населення 2009-2012» було проведено Головним управлінням праці та зайнятості Київської МДА. На основі матеріалів  Амстердамського та Лісабонського самітів Європейського Союзу, фахівці розробили план дій щодо забезпечення зайнятості населення у 2009-2012 рр. У програмі прораховано ризики на ринку праці міста, пов'язані зі світовою фінансовою кризою та структурною перебудовою економіки України, а також передбачено необхідність запровадження відповідних у цих умовах заходів. 

З огляду на новітні  наукові розробки та світову практику формування ефективної політики регулювання зайнятості і безробіття в Україні, запорукою вирішення проблеми є розробка і реалізація широкого комплексу відповідних заходів, насамперед, у соціально-трудовій сфері. На нашу думку, слід посилити увагу щодо оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття. 

Основні напрями  вирішення проблем безробіття мають  включати цілу низку заходів, зокрема: приведення законодавства України  у відповідність до міжнародних  норм і принципів, запровадження  механізмів захисту внутрішнього ринку праці, реалізацію Державної та регіональних програм зайнятості, сприяння стабільній діяльності стратегічно важливих підприємств, забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць та створення нових, створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних, легалізацію тіньової зайнятості тощо. 

Таким чином, насьогодні одним із напрямків відновлення  економічної динаміки в Україні  визначається боротьба з безробіттям. Досвід свідчить, що ринок спроможний забезпечити зростання економічної ефективності, проте не здатний вирішити соціальні проблеми. Проблема безробіття є однією із ключових у ринковій економіці. 

Економічна криза, що має місце в Україні, відчутно позначилася на ринку праці. Вирішити проблеми зайнятості та безробіття покликана активна та послідовна політика соціального захисту населення.

2.3 Безробіття  населення 
 

Хоч як бездоганно працювали б ринкові механізми, вони не можуть, проте, забезпечити  повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід'ємним атрибутом ринкової економіки. 

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого  частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. 

Безробіття в  ринковій економіці - це стан ринку  робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит  на неї. Безробіття має циклічний характер[8,19]. 

Безробітними  за класифікацією Міжнародної організації  праці є особи, зареєстровані  на біржі праці, які активно шукають  роботу. Тимчасово звільнені й  ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи. 

До незайнятого  належить те населення, яке відмовляється  від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення  називається самодіяльним населенням. 

У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби тільки знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди, які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм би хотілося працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою[14].