Организационно-финансовые основы рынка труда

• різних форм найму (або звільнення) працюючих  та модифікації форм зайнятості; 

• гнучкості  регулювання робочого часу; 

• гнучкості  в регулюванні заробітної плати; 

• гнучкості  форм і методів соціального захисту  працівників. 

Сутність цієї концепції ще й в тому, що вона може бути корисною в теорії і практиці економічних в Україні, оскільки концепція гнучкого ринку передбачає формування різноманітних форм взаємовідносин підприємців і найманих працівників і спрямована на раціоналізацію сукупних витрат, підвищення прибутковості та підтримування високого динамізму ринку праці. 

Теоретичне  осмислення наведених концепцій  дає змогу стверджувати, що в наш  час механізм дії ринку праці  істотно складніший і жодна з  цих теорій не відтворює повної картини сцчасного функціонування ринку праці, а характеризує лише окремі його елементи.

Відмінність ринку праці від всіх інших  полягає в тому, що в результаті купівлі-продажу товар не відокремлюється  від його попереднього власника, тобто  фактично об’єктом купівлі-продажу є право на використання робочої сили (здатності до праці), при чому предметом торгу є не тільки певний вид здатностей виконувати трудові функції, а і тривалість та умови виконання цих функцій. 

Особливості праці як товару стають вирішальними в умовах кризи, що характерна для сучасної економіки України. Зокрема це прявляється в тому, що наднизькі ставки оплати праці в кризовій економіці за багатьма напрямками призводять не до зменшення, а до збільшення пропозиції праці, що викликає на ринку самопосилюючі негативні процеси. Тому однією з умов виходу економіки з кризи і ефективної зайнятості є підвищення рівня оплати праці. 

Сучасний  світовий ринок праці зазнає впливу численного комплексу факторів, головним з яких є глобальна конкуренція  між працівниками, мобільність і висока плинність робочої сили, неоднорідність та диференціація (за віком, статтю, здібностями, працездатністю тощо) самого ринку праці, а також його поділ на різнонаправлені субринки, тобто багатофакторна сегментація. 

Згідно з принципами сегментації ринку праці за віком, світова структура народонаселення включає дві категорії людей : працездатне та непрацездатне населення. До першої категорії належить близько 70% населення, хоча ця величина дуже умовна,бо залежить від широкого спектру соціальних, економічних, демографічних, політичних причин. У свою чергу працнздатне населення поділяється на економічно активне та неактивне (домогосподарки, студенти денної форми навчання, громадяни, що перебувають на утриманні держави,особи без певного місця проживання). Особливий інтерес становить економічно активна частина суспільства, тобто люди, які активно вступають у трудові відносини і підтримують їх на світовому ринку робочої сили. 

У пошуках  роботи, яка зможе повністю розкрити трудовий потенціал людини і разом з тим забезпечити їй достатні засоби для існування, громадяни вдаються до масових переїздів як усередині країни,так і за її межі. Процес стихійного чи організованого переміщення в межах національного чи міжнаціонального ринків праці, зумовлений характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, дією економічних законів, називають міграцією робочої сили. 

В наш  час наявні робочі місця все менше  відповідають вимогам населення. Рушаться гарантії зайнятості. 

Питома  вага напівзаконної і протизаконної діяльності різних підприємств – різна ; великі промислові підприємства з чітким бухгалтерським і статистичним обліком, якщо і припускаються порушень, то трапляється це не часто. Незареєстровані підприємства, навіть займаючись цілком законними видами діяльності, укривають її від реєстрації вже внаслідок свого статусу. Що ж стосується кримінальних структур, то для них цивілізовані форми активності є скоріше епізодом, ніж правилом. 

Економічна  криза, яка супроводжується скороченням  сукупного попиту на робочу силу, звуженням масштабів зайнятості найманою працею, зниження загального рівня добробуту населення та поширення бідності, водночас створює передумови для розвитку нестандартних, в тому числі незареєстрованих форм зайнятості, поширення комбінації різних форм зайнятості, зростання рівня майнового розшарування населення. При цьому спроби владних структур (і центральних, і регіональних) встановити контроль за цінами, обмежуючи рентабельність виробництва (чи послуг) а не дотуючи його, неминуче призводять в наших умовах до перерозподілу коштів від виробника до споживача, який реалізує їх переважно на неформальних ринках, купуючи зовсім не українські (тим більше не вироблені в легальному секторі) товари та послуги. Більш віддаленим наслідком стає скорочення обсягів виробництва і переорієнтація на більш доходні види діяльності в різних секторах економіки. 

Сьогодні  український ринок праці перебуває  в стані глибокої кризи, яка охопила  переважну більшість галузей  і професій. Відповідно край обмежені можливості нагнітання попиту на робочу силу; існуючих вакансій (навіть з урахуванням того, що служби зайнятості мають інформацію про 15-20% їх загальної кількості – таку цифру дає аналіз найму робочої сили) не вистачає для реалізації сукупної трудової активності населення. І хоча динаміка співвідношення зареєстрованих безробітних і зареєстрованих вакансій є позитивною, не слід її надто оптимістично оцінювати. Проблема в тому, що на фоні зниження - і досіть помітного - зареєстрованого безробіття, його обсяги, визначені за методологією МОП лишаються практично незмінними.

В Україні  здійснено ряд важливих заходів  прикладного характеру, які спрямовані на розвиток ринку праці, становлення  механізмів його функціонування, що мають  забезпечити проведення гнучкої політики у сфері зайнятості. З цією метою прийнято пакет законодавчих і нормативних документів, створено мережу державних служб зайнятості, закладено підвалини для формування та ефективної роботи механізму соціального захисту тимчасово непрацюючого населення. 
 
 

2 раздел 

Ринок праці 2008: аналіз, дослідження, перспективи

http://prof.osvita.org.ua/uk/required/articles/39.html

доделать  графики и таблицы!!!!!!!!!!

4 місяці 2008 року вже дали аналітикам та науковцям привід для роздумів, підведення підсумків та прогнозів на майбутнє. Не став винятком і такий ключовий сегмент економіки країни, як ринок праці. 

Отож, на сьогодні на українському ринку праці  сформувалася така ситуація: 

За даними Державної служби зайнятості, у січні - квітні 2008 р. її послугами скористалися 1177,6 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян проти 1344,3 тис. у січні - квітні 2007 р.  

З тих  громадян, які шукали роботу, понад  половину становили жінки або  мешканці сільської місцевості, понад третину - молодь у віці до 35 років. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 98,0 % незайнятих громадян, із них 72,6 % отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних кожен другий раніше займав місце робітника, а кожен четвертий - посаду службовця або не мав професійної підготовки.

Аліна Бувалова, експерт рекрутингового агентства "OCI" 

За даними експерта рекрутингового агентства "OCI" Аліни Бувалової, з початку 2008 року в загальній кількості наявних робочих місць кожне п'яте припадало на обробну промисловість, дев'яте - на торгівлю та надання послуг, десяте - на будівництво. Загальний попит на робочу силу продовжує зростати, але і пропозиція також. Так, якщо порівнювати з позаминулим та минулим роком, на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) станом на 1 січня 2006 року припадало 6 осіб, на відповідну дату 2007 року - вже 5 осіб, а станом на 1 січня 2008 року ця цифра зменшилася до 4,7 осіб.  

Якщо  розглядати робочі місця за категоріями, то чи не найбільша завантаженість припадає на категорії робітників (5 осіб), службовців - (4 особи), працівників сільського господарства (близько 15 осіб), та 10 осіб припадає на місця, котрі можуть бути укомплектовані працівниками, що не потребують спеціальної підготовки.  

Серед зареєстрованих безробітних, котрі  з початку 2008 року отримали роботу, кожен п'ятий отримав її в промисловості (добувна, переробна тощо), кожен 4-й - в торгівлі, кожен 8-й - в сільському господарстві. 

Наразі потреби  галузей сформувалися наступним чином:

ТАБЛИЦА!!

На думку експерта рекрутингового агентства "ОСІ" Аліни  Бувалової, головна проблема сьогоднішнього ринку праці - низька вартість робочої  сили. Говорячи простіше, на ринку існує  і попит, і пропозиція вакансій, але  лише декілька процентів передбачають заробітну плату понад 2 тисячі гривень, 20 % передбачають платню розміром з дійсну мінімальну зарплату, гарантовану державою, решта - варіюються. Це й ускладнює їх комплектацію кадрами - такі дані за 2008 рік. 

Сама ж робоча сила не завжди виступає в якості товару. Експерт пояснює це недотриманням двох основних умов: принцип незалежності людини, коли вона може вільно розпоряджатися своєю робочою силою, а власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів до існування. На практиці найчастіше при першому принципі людину стримують певні супутні фактори (місце проживання, регіон, відсутність чи наявність певної освіти, навиків тощо), щодо другого принципу - він не виконується зовсім. 

До того ж, пересічному  шукачеві роботи та майбутньому фахівцеві варто пам'ятати ще й про постійний світовий розвиток. Нині в Україні з початком 2008 року ринок праці значно відстає від ринків фінансових, технологій, засобів виробництва, предметів споживання. Згідно економічних показників, лише в кінці року ці ринки дещо починають урівнюватися, але далеко не у всьому. 

Ринок праці, за даними експертів Центру досліджень ім. Разумкова, продовжує відставати та керуватися не економічними категоріями, а власною хаотичністю, хоча позитивні  тенденції спостерігаються. 

Як пояснює  Аліна Бувалова, це легко прослідковується у відставанні структурної перебудови ринку праці в Україні та різкій сегментації - поділу цього ж ринку  на певні категорії (наприклад, жінки  й чоловіки, віковий поділ, професійний  поділ тощо). 

Таке явище призвело до того, що ринок праці залишається фактично фрагментарним, розбалансованим та малоефективним.  

Він пристосувався  до того, щоб амортизувати численні негативні шоки, якими супроводжуються  процеси системної трансформації, перш за все, за рахунок зміни ціни праці та її тривалості, і лише у незначній мірі - за рахунок змін у самій зайнятості.  

Більш приємним є той факт, що протягом чотирьох місяців 2008 року можна спостерігати позитивну тенденцію у зайнятості населення на некваліфікованих роботах, в особистому та підсобних господарствах, самозайнятість. Такі фактори свідчать про збільшення інфраструктури ринку праці. Але негативним фактором тут може виступити те, що така зайнятість найбільш сконцентрована в сільському господарстві, а найменше - в промисловості та будівництві. 

Ще одним важливим фактором, котрий би характеризував ринок  праці в Україні, є рівень старіння робочої сили. Якщо минулорічний показник базувався на позначці в 13 (тобто, кожен 13-й досяг пенсійного віку), то в 2008 році можна сміливо сказати, що кожен 12-й в Україні - пенсіонер, або ж стане ним протягом цього року. 

Через це в 2008 році і в наступних роках очікуване  скорочення трудоресурсного потенціалу настільки дасться взнаки та не зможе  відразу бути компенсованим ані  за рахунок продуктивності праці, ані за рахунок збільшення оплати, що робоча сила на ринку стане ще більш дефіцитним ресурсом. 

Дефіцит робочої  сили вже зараз гальмує розвиток економіки - з кожним роком все  сильніше це відчувається. За три останніх роки число вакансій у промисловості України зросло втричі. Це легко пояснюється ситуацією, коли під час реформ у країні сформувалася нова сфера зайнятості - у дрібному бізнесі й індивідуальній діяльності, що охопила, за різними оцінками, не менше 20 відсотків трудових ресурсів. Кадровий дефіцит спостерігається на кожному другому підприємстві, що відроджується.  

Ще більш ускладнює  ситуацію цілком сформований сектор ринку праці за кордоном. Позитивною тенденцією тут є повернення працездатних громадян з-за кордону та міграція населення з інших країн. За даними Держкомстату України, з початку цього року понад 9 тис. громадян (в тому числі й працездатного віку) прибули до України, та понад 5 тис. вибули. За свідченням Аліни Бувалової, з початком літа ця тенденція може значно змінитися, адже не секрет, що робота за кордоном у більшості випадків сезонна. До того ж статистика - лише офіційна. Не секрет, що головна проблема сучасної української міграції - нелегали, котрі до офіційної статистики не входять. Лідерами з міграції за кордон, згідно з даними Держкомстату, продовжують залишатися західні регіони, де один з найменших показників зайнятості населення в Україні - це Рівненська та Закарпатська області. А от лідерами за числом прибулих громадян є Вінницька, Харківська, Київська та Донецька області - традиційно одні з найрозвинутіших областей України. Абсолютним рекордсменом тут є Одеська область - попри розвиток промисловості, це ще й значна частина зайнятості в портах, на морі, та всьому, що з ними пов'язано.