Оподаткування населення

Терміни подання податкової декларації про майновий стан і доходи, що подається  за базовий звітний (податковий) період, який дорівнює календарному року, для платників ПДФО визначені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

Фізичні особи — підприємці подають  до ДПС за місцем своєї податкової адреси податкову декларацію у строки, визначені пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в  якій поряд з доходами від підприємницької  діяльності мають зазначити інші доходи з джерел їх походження з  України та іноземні доходи, а також  авансові платежі з ПДФО на поточний 2012 рік. У разі якщо фізособа-підприємець  отримує інші доходи, ніж від провадження  підприємницької діяльності, у межах  обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для  платників-фізосіб.

Ставка податку згідно із п. 167.1 ст. 167 ПКУ становить 15% від бази оподаткування  щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.4 ст. 167 ПКУ), у т. ч., але не виключно у  формі зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших  виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з  трудовими відносинами та за цивільно-правовими  договорами.

Якщо сума отриманих платником  податку у звітному податковому  місяці зазначених доходів перевищує 10-кратний розмір мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня звітного податкового  року (у 2011 р. — 9410 грн, у 2012 р. — 1500 грн), ставка податку становить 17% від  суми перевищення з урахуванням  податку, сплаченого за ставкою 15%.

Під час нарахування доходів  у формі зарплати база оподаткування  визначається як нарахована зарплата, зменшена на суму ЄСВ, страхових внесків  до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які сплачуються  за рахунок зарплати працівника, а  також на суму ПСП за її наявності (п. 164.6 ПКУ).

Остаточний розрахунок ПДФО за звітний  податковий рік здійснюється платником  самостійно згідно з даними, зазначеними  в річній податковій декларації, з  урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО та суми плати за торговий патент на підставі документального  підтвердження факту їх сплати (п. 177.5.3 ПКУ).

Розрахунок податкових зобов’язань  фізособи здійснюється так:

— визначається сума місячного оподатковуваного доходу за кожен місяць як сума оподатковуваних  доходів, нарахованих з різних джерел;

— виходячи з певного місячного  оподатковуваного доходу проводиться  розрахунок податку за ставками 15%, 17% щодо кожного місяця окремо;

— проводиться розрахунок остаточної річної суми податку як суми щомісячних податкових зобов’язань, визначених за наслідками перерахунку кожного  окремого місячного оподатковуваного доходу;

— сума ПДФО, визначена щодо перерахунку, зменшується на суму податку, сплачену платником самостійно на дату подання  декларації.

При перевищенні річної розрахункової  суми податку над фактично утриманим  податком за рік платник відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПКУ повинен самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, що дорівнює сумі такого перевищення.

Можемо скласти таблицю:

Роки:	2011	2012	2013(прогноз)
Мінімальна  з/п	941 грн	1134 грн	1218 грн
ПДФО1	141,15 грн	170,1грн	182,7 грн
Мін.з/п*10	9410 грн	11340 грн	12180 грн
ПДФО2	1599,7 грн	1927,8 грн	2070,6 грн

 

Приклад розв’язання задачі на визначення ПДФО

Вихідні дані для розрахунку ПДФО у 2011 році

ставка податку на доходи фізичних осіб — 15% та 17% (п.167.1 ст.167 ПК);

розмір мінімальної заробітної плати станом на перше січня 2011 року — 941 грн. (ст.22 Закону України «Про Державний  бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI);

відповідно до цього, десять мінімальних  заробітних плат складає 941 * 10 = 9 410,00 грн.;

ставка єдиного соціального  внеску для найманих працівників  — 3,6% (п.7 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування» №2464-V от 08.07.2010);

заробітна плата для нашого прикладу — 10 000,00 грн.

Можливі варіанти розрахунку ПДФО

1. Визначаємо базу оподаткування  зменшуючи всю заробітну плату  на суму утриманого єдиного  соціального внеску.

10 000,00 — (10 000,00 * 3,6%) = 10 000,00 — 360,00 = 9 640,00 грн.

9 640,00 — 9 410,00 = 230,00 грн.

9 410,00 * 15% = 1 411,5 грн.

230,00 * 17% = 39,1 грн.

ПДФО до сплати в бюджет складає 1 411,5 + 39,1 = 1450,6 грн.

2. Визначаємо базу оподаткування  так само, проте розраховуємо  ПДФО трошки інакше.

10 000,00 — (10 000,00 * 3,6%) = 10 000,00 — 360,00 = 9 640,00 грн.

9 640,00 — 9 410,00 = 230,00 грн.

9 640,00 * 15% = 1 446,00 грн.

230,00 * 2% = 4,6 грн.

ПДФО до сплати в бюджет складає 1 446,00 + 4,6 = 1 450,6 грн. Як бачимо, результат  не відрізняється.

3. Визначаємо базу оподаткування  окремо для суми десяти мінімальних  зарплат та суми перевищення.

10 000,00 — 9 410,00 = 590,00 грн.

9 410,00 — (9 410,00 * 3,6%) = 9 410,00 — 338,76 = 9 071,24 грн.

590,00 — (590 * 3,6%) = 590,00 — 21,24 = 568,76 грн.

9 071,24 * 15% = 1 360,69 грн.

568,76 * 17% = 96,69 грн.

ПДФО до сплати в бюджет складає 1 360,69 + 96,69 = 1 457,38 грн. Як бачимо, результат  відрізняється.

4. Визначаємо базу оподаткування  пропорційно. Найскладніший, з  точки зору розрахунків варіант.

10 000,00 — 9 410,00 = 590,00 грн.

10 000,00 * 3,6% = 360,00 грн.

(9 410,00 — 360,00 * 9 410,00 / 10 000,00) * 15% = (9 410,00 — 338,76) * 15% = 9 071,24 * 15% = 1 360,69 грн.

(590,00 — 360,00 * 590,00 / 10 000,00) * 17% = (590,00 —  21,24) * 17% = 568,76 * 17% = 96,69 грн.

ПДФО до сплати в бюджет складає 1 360,69 + 96,69 = 1 457,38 грн.

5. За результатами цього варіанту сума ПДФО до сплати в бюджет виходить найбільша. Визначаємо базу оподаткування зменшуючи десять мінімальних заробітних плат на суму єдиного соціального внеску.

10 000,00 — 9 410,00 = 590,00 грн.

10 000,00 * 3,6% = 360,00 грн.

9 410,00 — 360,00 = 9 050,00 грн.

9 050,00 * 15% = 1 357,5 грн.

590,00 * 17% = 100,3 грн.

ПДФО до сплати в бюджет складає 1 357,5 + 100,3 = 1 457,8 грн.

Податкове навантаження населення в Україні

Загальновідомо, що надмірне податкове  навантаження є негативним фактором державної податкової політики, який відповідним чином впливає на розвиток економічних відносин у країні, стримує ділову активність суб’єктів господарювання, сповільнює зростання валового внутрішнього продукту та є однією із причин виникнення таких кризових явищ у суспільстві, як соціальна напруженість і загальне зубожіння населення.

Проблема надмірного податкового  навантаження досить гостро стоїть сьогодні і перед Україною. За різними даними, рівень податкового навантаження в  Україні складає „70 % – 80 % отриманого доходу без урахування податкових навантажень  на заробітну плату та собівартість продукції” [18, с. 79 – 82]. Такий показник оподаткування в Україні дає підстави стверджувати, що проблема зменшення податкового навантаження на платників податків потребує щонайшвидшого вирішення і її розв’язання. Його, на нашу думку, необхідно визначити як один із пріоритетних напрямів державної податкової політики. Крім цього, актуальність запропонованої проблематики також обумовлена і проведенням в Україні податкової реформи, яка попри інші суперечності вітчизняної податкової системи повинна вирішити і проблему надмірного податкового навантаження.

Виходячи із зазначених вище підстав, метою написання даної статті є аналіз ступеня дослідженності проблеми надмірного податкового навантаження на платників – фізичних осіб в  Україні, з’ясування ефективності сучасної податкової політики в нашій країні щодо вирішення зазначеної проблеми, надання та обґрунтування практичних рекомендацій щодо її подолання з урахуванням сучасного стану реалізації податкової реформи.

Слід зазначити, що державна податкова  політика є складним і багатовекторним  явищем, що діалектично поєднує в  собі різні аспекти суспільного життя, які, в свою чергу, стали об’єктами дослідження багатьох суспільних наук. Питання державної податкової політики, зокрема, перебувають у полі зору досліджень представників таких наук, як філософія, політологія, економічна теорія, теорія державного управління, адміністративного та інших галузей права.

Що стосується правових питань державної  податкової політики в нашій країні, то в різні часи їм були присвячені праці Д.А. Бекерської [8], Л.К. Воронової [10], Н.В. Воротіної [9], П.Т. Геги, Л.М. Долі [11], І.І. Дьяконової [12], М.П. Кучерявенко [13], Т.Є. Кушнарьової [14], В.І. Полюховича [15], І.В. Розпутенка [16], Н.П. Фліссак [17] та ін.

Проведений в роботі аналіз наукового  доробку вищезазначених учених свідчить, що більшість розглянутих ними питань державної податкової політики має  теоретичне спрямування, а вирішення  проблеми зменшення податкового  навантаження на платників податків розглянуто лише частково, без надання  практичних рекомендацій щодо шляхів її розв’язання. Дослідження проблеми податкового навантаження в Україні  лише з теоретичного або лише з  практичного погляду є, на нашу думку, однобічним та неповним, оскільки запропонована  проблема має як теоретичний, так  і практичний аспекти, що в свою чергу  обумовлює об’єктивну необхідність її системного розгляду.

Детально не зупиняючись на всіх теоретичних питаннях податкового  навантаження в Україні, акцентуємо увагу лише на відсутності в даний  момент єдиної загальноприйнятої думки серед науковців щодо методики обчислення рівня податкового навантаження. Це питання є досить дискусійним і неоднозначно розглядається у працях вітчизняних економістів [22–25], що в свою чергу є підґрунтям для існування великої кількості відповідних методик обчислення рівня податкового навантаження. Саме тому, досліджуючи запропоновану категорію, можна зустріти різні числові значення рівня податкового навантаження в Україні за один і той же період часу. В окремих роботах вимірювачами податкового навантаження є самі податкові ставки, частка чистих податків у ВВП (що охоплює податки на продукти, виробництво і імпорт), рівень податків у розрахунку на одного зайнятого на душу населення, частка податків у виручці від реалізації продукції, обсяг чистих податків, відображених у національних рахунках, де, крім податків на продукти, виробництво і імпорт, враховуються податки на дохід і майно, а також податки на заробітну плату. Для оцінки придатності вказаних вимірювачів податкового навантаження необхідно досконало дослідити умови їх порівняння з аналогічними показниками інших країн (розвинених, з перехідною економікою), що дозволить обґрунтувати відповідні обмеження та припущення.

Зазвичай під рівнем податкового  навантаження розуміють показник, що характеризує податкову систему країни і визначається як співвідношення загальної суми податкових платежів і валового внутрішнього продукту [13, с. 48].

Як вважає М.П. Кучерявенко, податкове  навантаження (тиск) реалізується на чотирьох таких рівнях:

– 1-й – податковий тиск безпосередньо  податкових важелів;

– 2-й – податковий тиск усієї  сукупності податків, зборів і платежів;

– 3-й – використання механізму  пільг платниками, надання пільгових  кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується з одних платників  податків на інші;

– 4-й – використання податкової техніки, при якій посилюється податковий тиск на платника податку. Наприклад, авансові платежі, що передбачають сплату податку  платником до моменту отримання  результатів його господарської діяльності [13, с. 49].

Для більш глибокого усвідомлення величини податкового навантаження в нашій країні пропонуємо його порівняти  із відповідним показником у розвинених країнах світу. Як уже було зазначено, рівень податкового навантаження в Україні за різними даними складає „70 % – 80 % отриманого доходу без урахування податкових навантажень на заробітну плату та собівартість продукції” [18, с. 79 – 82], у той час як у розвинених країнах світу розмір цього показника коливається від 52 % – у Швеції до 30 % – у Сполучених Штатах Америки та Туреччині [21, с. 84 –87] Наведене порівняння переконливо свідчить, що рівень податкового навантаження в Україні є невиправдано високим і потребує його перегляду у напрямі зменшення шляхом зниження податкових ставок діючих в Україні податків.

Як свідчить досвід податкових реформ у розвинених країнах, зменшення  рівня оподаткування шляхом зниження податкових ставок не супроводжується  швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену  реакцію економічних суб’єктів  на зазначене зниження податкових ставок. За оцінками різних економічних моделей, розрахованих для країн із розвиненою ринковою економікою, тривалість часового ланцюга від моменту зменшення  податкового навантаження до зростання  рівня податкових надходжень до бюджету  становить 2,5 – 3 роки. Зміни ж у  темпах економічного зростання настають ще пізніше. Таким чином, зниження податкових ставок у перші роки супроводжується, як свідчить практика, зменшенням податкових надходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг державних видатків, то показники бюджетного дефіциту зростатимуть. Саме тому, на нашу думку, зменшення податкового навантаження повинно відбуватись поступово, шляхом зниження ставок не на всі податки, що забезпечують левову частку дохідної частини державного бюджету, одразу, а поетапно – на кожен з податків окремо, що дозволить уникнути як скорочення державних витрат, яке, як правило, реалізується шляхом відмови держави від фінансування різного роду соціальних програм, так і підвищення показників бюджетного дефіциту.

Крім того, поступове зниження податкового  навантаження призведе до формування цілого ряду позитивних зрушень в  економічній і податковій сферах. Перш за все, зазначене зменшення сприятиме зростанню виробництва, а те, в свою чергу, – збільшенню реальних доходів платників податків і, як наслідок, зростанню податкової бази. Також до позитивних зрушень, викликаних зменшенням податкового навантаження, можна віднести детінізацію економіки, легалізацію доходів платників податків унаслідок зникнення стимулів для ухилення від сплати податків.