Саме  помітна частка побіжних продуктів у загальному обсязі вироблюваної продукції свідчить про економічну Доцільність комплексної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства.  

Рис. Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів на підприємствах.

    Наприклад, понад 30% виробництва різних видів лої продукції зосереджено на підприємствах кольорової) рної металургій, 10% — на підприємствах целюлозно-паперової промисловості; на підприємствах кольорової металургії вартість побіжних продуктів у більшості випадків дорівнює    загальній    вартості    продукції   основних (профільних) виробництв.

   Незважаючи  на достатній рівень ефективності такого методу переробки вихідної сировини досягнутий ступінь комплексності  її використання на більшості підприємств не відповідає сучасним вимогам господарювання. Коефіцієнт використання   багатьох   видів   комплексної   сировини впродовж останніх років тримається на рівні не більше 50-60%. Незадовільно використовуються технологічні відходи виробництва на збагачувальних, металургійних і хімічних підприємствах, теплових електростанціях, м'ясокомбінатах України.

Вторинні  матеріальні ресурси являють собою залишки сировини і матеріалів, відходи виробництва і споживання, які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції. За ознакою утворення вони іоділяються на дві основні групи — відходи виробництва та оди споживання. До відходів виробництва відносяться: іщки сировини і матеріалів, що значною мірою втратили о первісну споживчу вартість (обрізки матеріалів, .лева стружка, відпрацьовані каталізатори і технічне ю, жом, меляса, макуха, костриця тощо); побічні та жні продукти переробки вихідної сировини, які не є 'вною  метою того  або  іншого  виробництва,  а логічно неминучі (різні види шлаку, лігнін, побіжні іуста порода тощо). Відходи споживання охоплюють '.: виробничого споживання (різні цілком спрацьовані елементи засобів виробництва – металевий лом, гума, тара тощо).

ВИСНОВОК

     Прибуток  підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення  виробничих запасів товарно-матеріальних  цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення  обертання оборотних коштів за  рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення  використання оборотних коштів вивільняє  їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне  вивільнення оборотних коштів виникає  тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи  це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів. 

Використана література 

1.ТарасенкоН.В.Економічний  аналіз діяльності промислового підприємства.   –   Львів. ЛБІ НБУ, 2000. – 485с.

2.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. Кол. І наук. Ред. Проф.. А.М. Поддєрьогін 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 460с.

3.Толковый словарь экономиста, коммерсанта, банкира, менеджера, маклера, страховщика, аудитора и бухгалтера // Сост.: Т.М. Мезенцева и др. – Мн.: Белорусская ассоциация бухгалтеров. 2004. – 476с.