Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення

Основні завдання та цілі пенсійної реформи:

• підвищити рівень життя пенсіонерів;
• встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
• забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
• заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
• створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Пенсійна система, яка  створюється вУкраїні має будуватися на чіткій залежності матеріального  забезпечення в старості від трудової участі громадян та здійсненні соціального внеску до системи пенсійного страхування.

Відповідно до законів: „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та „Про недержавне пенсійне забезпечення в Україні” створюється трирівнева система  пенсійного страхування: перший рівень – солідарна система пенсійного страхування, другий рівень – система накопичування коштів фізичних осіб у загальнообов’язковому Накопичувальному пенсійному фонді, третій рівень – добровільне додаткове пенсійне забезпечення через недержавні пенсійні фонди, страхові організації та банківські установи. Законом передбачається також стимулювання більш пізнішого виходу на пенсію.

Кошти Накопичувального фонду інвестуватимуться в економіку  задля отримання інвестиційних  доходів на користь застрахованих осіб. З іншого боку, надходження додаткового капіталу на внутрішній ринок створюватиме умови для економічного розвитку країни, сприятиме підвищеннб заробітної плати та збільшенню суми надходжень страхових внесків до Пенсійного фонду, що всвою чергу, дасть можливість підвищити розміри пенсій в загальнообов’язковій державній солідарній системі пенсійного страхування і досягнути загалом вищого рівня пенсійного забезпечення громадян.

Відповідно до Закону передбачається гарантований рівень пенсії за віком для осіб, які мають 25 років ( чоловіки) і 20 років (жінки) страхового стажу. Пенсія за віком у зазначених осіб, у  разі сплати страхових внесків із заробітної плати не нижчої ніж мінімальна заробітна плата, не може бути нижчою ніж 20% середньої заробітної плати в Україні за попередній рік.

Збільшилося співвідношення мінімальної (найменшої) пенсії за віком  до прожиткового мінімуму для працездатних з 22% до 34%. Проте їх рівень навіть після  збільшення пенсій все ж залишається  низьким[7, ст. 59].

Відсутність законодавчо встановленого порядку обчислення пенсій з урахуванням заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, не сприяє легалізації доходів громадян і збільшенню надходжень до Пенсійного фонду. Незважаючи на деякі зрушення у здійсненні пенсійної реформи, у цій сфері залишається багато нерозв’язаних проблем. Перш за все середній розмір виплачу вальних пенсій дуже низький. Соціально несправедливою є ситуація невиправдано високої диференціації пенсій. Зокрема, спостерігається значне відставання розміру нарахованих пенсій працівників бюджетної сфери та сільського господарства, хоча стаж роботи у багатьох працівників цих сфер зайнятості є високим, часто перевищує 40 років. Особливо вразливе відставання розмірів пенсій жінок. В основному це відставання пояснюється більш низьким рівнем середньої заробітної плати основних галузей у порівнянні з середнім по Україні.

Для покращення таких  ситуацій пенсійного забезпечення працівників  пропонується:

1. Встановлення рівного віку виходу на пенсію – 60 років для чоловіків і жінок;

2 .Встановлення надбавок за стан роботи понад 40 років у розмірах 2% за кожний рік.

3.3. Проблеми  розвитку недержавного пенсійного  забезпечення.

Подальший розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення неможливий без  активної підтримки її розвитку з боку широких верств населення.

Державною комісією з регулювання  ринків фінансових послуг України для  виконання розпорядження Кабінету Міністрів України з цих питань був розроблений та затверджений План реалізації заходів з проведення роз’яснювальної роботи з питань недержавного пенсійного забезпечення на 2007 – 2008 роки. Протоколом про співпрацю і технічну допомогу між Держфінпослуг та Проектом Розвитку ринків капіталу USAD (далі – FMI) від 15.12.06. передбачено проведення регіональних круглих столів з питань діяльності недержавних пенсійних фондів для роботодавців, підготовка навчального посібника стосовно функціонування недержавних пенсійних фонів, проведення регулярних круглих столів для ЗМІ стосовно діяльності недержавних пенсійних фондів, підготовка брошур, рекламних роликів та інших інформаційних матеріалів для громадськості стосовно пенсійної реформи.

Відповідно до встановлених планів, Держфінпослуг здійснює активну  співпрацю з обласними та місцевими  органами самоврядування щодо поширення інформації про систему недержавного пенсійного забезпечення та недержавні пенсійні фонди шляхом проведення просвітницько-пропагандистських заходів.

Основними чинниками, які знижують ефективність проведення інформаційно-роз’яснювальної  роботи є недостатність фінансування роз’яснювальної програми як з боку держави так і суб’єктів ринку недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до концепції проведення пенсійної реформи в Україні  система недержавного пенсійного забезпечення повинна стати тим полігоном, на якому повинні бути відпрацьовані основні механізми функціонування другого рівня накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Досвід, накопичений протягом 2004 – 2007 років системою третього рівня, дає  можливість зменшити кількість проблем, пов’язаних із запровадженням накопичувальної системи другого рівня. Основні риси цієї системи визначені в проекті Закону України «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», схваленого Кабінетом Міністрів України та внесеного до Верховної Ради України (№ 2854).

Законопроектом передбачається запровадження  другого рівня з 1 січня 2009 року. Передбачається, що сума відрахування роботодавця на користь працівника буде поступово  підвищуватись з 2% до 7%. За попередніми розрахунками додатковий інвестиційний ресурс, отриманий від цієї системи, лише в 2009 році становитиме більше 2,8 млрд. грн.

Тому, вкрай необхідно до початку  запуску другого рівня пенсійної  системи вирішити питання підвищення привабливості для пенсійної системи державних боргових цінних паперів, прискорити впровадження в обіг іпотечних цінних паперів, створити умови для виведення на організований фондовий ринок нових корпоративних цінних паперів. Є цілий ряд і інших, перш за все, організаційних питань, які потребують скорішого вирішення.

Враховуючи, що до накопичувальної  системи підключається біля 8 млн. громадян, потребує ретельного опрацювання  механізм роботи з ними та їх накопичувальними рахунками. Поки що, чіткого розуміння  в цьому плані не має. В той же час, зволікання з вирішенням достатньо складних методологічних, процедурних та організаційних питань може призвести до зриву встановлених строків запровадження другого рівня накопичувальної системи. Зокрема, відсутнє чітке визначення процедур контролю за суб’єктами накопичувальної системи, що вимагає чіткого визначення переліку повноважень органів виконавчої влади, які займаються запровадженням накопичувальної системи.

Не визначено органу виконавчої влади, який буде відповідати за ведення персоніфікованого обліку, проведення операцій в системі персоніфікованого обліку, внесення відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку, надання інформації застрахованій особі про пенсійні активі, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку.

Необґрунтовано, на наш погляд, збільшений термін, встановлений для спрямування  страхових внесків до недержавних  пенсійних фондів. Досвід функціонування добровільного пенсійного забезпечення інших країн доводить, що оптимальним терміном тут може бути 3 роки.

Проблеми щодо запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи. Не зважаючи на те, що запровадження професійної пенсійної системи планується з 2014 року, без належного обґрунтування форсується дострокове запровадження цієї системи.

Передбачене законопроектом самостійне укладання пенсійних контрактів між учасником та недержавним  пенсійним фондом не відповідає нормам Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. Незрозумілі істотні  умови пенсійного контракту з огляду на те, що вони укладаються між учасником і недержавним пенсійним фондом.

Потребує більш чіткого розподілу  функцій контролю за здійсненням  виплат між Пенсійним фондом України, роботодавцями, фізичними особами  та адміністраторами недержавних пенсійних фондів. Не розмежовані функції між органами влади та суб’єктами ринку.

Якісне вирішення проблем, наведених  у записці, неможливе без посилення  контролю з боку Уряду за впровадженням накопичувальних пенсійних систем та активізації роботи наглядових органів влади згідно своїх повноважень. 

Висновок

В ході написання даної курсової роботи ми визначили такі речі про Пенсійний фонд: його мету, завдання, проблеми і перспективи, необхідність подальшого розвитку і вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні. Соціальне страхування покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов’язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров’ям, матеріальним забезпеченням у старості. Захист від таких видів соціальних ризиків, як повна або часткова втрата працездатності та джерел існування в старості внаслідок інвалідності, у зв’язку зі втратою годувальника є головною метою такого виду соціального страхування, як пенсійне. Головною функцією системи пенсійного страхування є формування у спеціальних страхових фондах фінансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання зазначених соціальних ризиків. Держава визначає принципи побудови, структуру, механізми функціонування страхової пенсійної системи, права та обов’язки учасників, гарантує їх дотримання. За участю держави відбувається визначення соціально-економічних параметрів системи пенсійного страхування – розміри страхових внесків і пенсійних виплат, право на їх одержання. Пенсійне страхування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей. Початком розроблення національного законодавства з пенсійного забезпечення та нової стратегії соціального захисту стало схвалення 5 листопада 1991 року Верховною Радою України Закону “Про пенсійне забезпечення”. Розроблення базового пенсійного законодавства завершилося 9 липня 2003 року з ухваленням Верховною Радою України законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, яким було остаточно визначено трирівневу структуру пенсійної системи. Основним законом, що регулює питання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, є Закон України “Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058- IV. Система пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів. фондом. Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників – роботодавців та застрахованих осіб, асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України. Пенсійна реформа, що розпочалася в 2004 році запровадженням Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, передбачає: суттєве збільшення доходів осіб пенсійного віку, забезпечення максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб; посилення стимулів до праці та детінізації заробітної плати і зайнятості, а також заохочення застрахованих осіб до заощаджень на старість; диверсифікацію джерел фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов’язкових і добровільних накопичувань. Серед основних причин фінансової незбалансованості Пенсійного фонду можна виділити такі: тіньова заробітна плата та зайнятість; поширення пільг щодо сплати пенсійних внесків, дострокового виходу на пенсію та переваг для певних категорій щодо обчислення розмірів пенсій; заборгованість із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ і організацій; постійне збільшення розмірів пенсійних виплат незалежно від фактичної сплати страхових внесків; низький рівень оплати праці, виплата заробітної плати в натуральній формі та заборгованість з її виплати звужують базу нарахування пенсійних внесків; чинна солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків; високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку. Вирішити ці проблеми можна шляхом: розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації та підвищення рівня заробітної плати; запровадження єдиного соціального внеску і створення державного реєстру соціального страхування; поетапного запровадження паритетної сплати страхових внесків страхувальниками та застрахованими особами; посилення контролю і відповідальності за дотримання законодавства про оплату праці та сплату страхових внесків; перегляду пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя; виключення можливості ухвалення рішень про перегляд розмірів пенсій без врахування реальних можливостей бюджету Пенсійного фонду та відповідних актуальних розрахунків. Надалі розвивати накопичувальну пенсійну систему можна через: удосконалення інфраструктури фінансового ринку; розвиток корпоративного управління та фінансових інструментів; створення програмно-технічного комплексу для функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення; удосконалення та уніфікацію податкового законодавства щодо функціонування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення; підвищення інституційної спроможності, рівня та якості професійної підготовки суб’єктів системи пенсійного забезпечення; створення системи електронного звітування роботодавців і запровадження місячної звітності страхувальників; захист прав інституційних інвесторів. Спрямування 50% інвестиційного ресурсу (348 млрд. грн.) на розвиток вітчизняної економіки сприятиме в 2020 році зростанню валового внутрішнього продукту держави на 5,9 %, фонду оплати праці – на 6,9 %, підвищенню розмірів пенсій у солідарній системі на 6,9 %, а в накопичувальній – на 2,8 %. Ключовим питанням у стратегії розвитку пенсійної системи в Україні є вдосконалення інформаційного забезпечення цієї системи. На даному етапі розвитку, коли Україна тільки отримала статус країни з розвиненою економікою, дуже важливим для її розвитку є вивчення зарубіжного досвіду господарювання промислово розвинених країн, в тому числі і їхніх пенсійних систем.

Використана література:

1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» // № 1057-IV від 09.07.2003 
2. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» // № 755-IV від 15.05.2003.

3. Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Порядку нарахування та сплати пені адміністратором недержавного пенсійного фонду учаснику недержавного пенсійного фонду» // №3101 від 16.12.2004. 
4. Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про оприлюднення інформації про діяльність недержавного пенсійного фонду» // №3100 від 16.12.2004.

5. Макарова О. В.  Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки оцінки. Монографія. – К.:Ліра – К,2004. – 328с.

6.Недержавне пенсійне забезпечення та фінансовий ринок: Світовий досвід і Україна. Збірник нормативно-правових актів та інформаційно-аналітичних матеріалів. Укладачі: З. С. Варналій, В. В. Фещенко, О. О. Резнікова. Відповідальний за випуск – Т. Т. Ковальчук/Міжвідом. Коміс. З питань фін. Безпеки при РНБОУ, Укр.. Агентство фін. Розвитку – К., 2002. – 250с.

7. Гошовська В.А. Недержавне пенсійне забезпечення як нова парадигма

соціальних гарантій в Україні // Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 30 січня 2003 р. / Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при РНБОУ, Українське агентство фінансового розвитку. – К., 2003. – 162 с.

8. Битва за пенсию // Бизнес. – 2006. - №24.

9. Недержавні пенсійні фонди. Огляд основних положень законодавства про недержавне пенсійне забезпечення / Асоціація адміністраторів недержавних пенсійних фондів України. – К., 2004. – 23 с. 
10. Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний Пенсійний фонд «Автоальянс». Річний звіт за 2005 р. 
11. Пиріг Д. Пенсійні фонди – основа реформи // Дело. – 2006. - №80.

12. Ренкінг компаній з управління активами недержавних пенсійних фондів та фондів, які вони обслуговують, за 2005 р. // Українська інвестиційна газета. – 2006.-№29.  
13. Система недержавного пенсійного забезпечення у 2005 році. Огляд Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг // http://www.uaib.com.ua/files/f1151573641.pdf 
14. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с. 
15. Бурков Ю. Сучасна система накопичення // Фінансові послуги. – 2006. –

№ 2. С. 41.

16. Журнал «Дзеркало тижня» № 24 (449) 28 червня — 4 липня 2007. Автор: Марія КУСОВА

17. Журнал "Пріоритети" No. 5, 2003 (січень-лютий 2003 року)

18. Журнал Територія бізнесу», жовтень 2007 р. Бесіду вела Оксана Богуш