Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “ФІНАНСИ”

 

Тема: „Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення”

 

 

 

ВИКОНАЛА: Студентка Старук Ангеліна Миколаївна Курс 3, спеціальність 6104 Група 7 форма навчання денна особистий підпис студента_____________ НАУКОВИЙ  КЕРІВНИК: Гризоглазов Денис  Валерійович

 

 

 

 

 

 

 

РЕЄСТРАЦІЯ  РОБОТИ номер__________,       дата___________     ДОПУСК  ДО ЗАХИСТУ: c  ТАК, c  НІ c  за умови належного доопрацювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – КНЕУ – 2008

 

Зміст

Вступ

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти  функціонування пенсійної системи  України.  5

1.1. Недержавні пенсійні  фонди, їх види та функції.     5

1.2. Умови здійснення пенсійних виплат.       8

1.3. Основний принцип  діяльності недержавних пенсійних  фондів.   11

Розділ 2. Сучасний стан пенсійного забезпечення.      14

2.1. Поточний стан системи недержавного пенсійного забезпечення.  14

2.2. Аналіз запровадження системи пенсійного забезпечення.    17

2.3. Установи і результати  діяльності недержавних пенсійних  фондів.  20

Розділ 3. Реформування та перспективи пенсійного забезпечення.   22

3.1. Передумови реформ  пенсійного забезпечення в Україні.    22

3.2. Сутність та проблеми пенсійної реформи.      25

3.3. Проблеми розвитку  недержавного пенсійного забезпечення.   27

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Багато століть, а може, і тисячоліть турботу про людей  похилого віку брали на себе діти й онуки. Сім‘ї тоді були більшими – по 6-7 і навіть більше людей. Звичайно, і тоді людей літнього віку було не просто прогодувати, котрі, до речі кажучи, ні про який відпочинок і мріяти не могли, а сумлінно працювали  „на сім’ ” до останнього.

Однак час йшов, сім‘ї почались скорочуватись, люди літнього віку стали жити окремо, а заможність суспільства збільшувалось. Так виникла гуманна ідея – покласти турботу про старших на суспільство, тобто змушуючи всіх працездатних платити по трішки, забезпечуючи всім людям літнього віку гідне існування. На підставі чого і була створена Солідарна система загальнообов’язкового пенсійного забезпечення, що і понині діє в Україні.

Хоча статистика свідчить про неефективність нині діючої системи, так як державна пенсія може забезпечити пенсіонеру дохід, що складає лише близько 30% від його перед пенсійного заробітку. Звичайно у людей пенсійного віку не виникає бажання виходити на пенсію (адже у цьому випадку рівень їх життя знизиться у 3 рази тому вони змушені продовжувати трудову діяльність.

Виникає питання: чому люди сумлінно працювали усе життя, з  їх заробітної плати проводились  значні відрахування у фонди соціального  страхування, а досягнувши пенсійного віку вони змушені жити на мізерну  пенсію.

Відповідь наступна: в Україні назріла демографічна криза – населення „старіє”, тобто виникає диспропорція у відношенні молодого до похилого покоління – це і є головною причиною збоїв у роботі солідарної пенсійної системи. Сьогодні за оцінкою експертів в Україні на 1000 працюючих приходиться 795 пенсіонерів, а середній розмір пенсії складає 31% від офіційної заробітної плати (і це на фоні того, що фактична зарплата у більшості людей вища, ніж записано у відомостях).

Треба сказати, що демографічна проблема  - це проблема, що стоїть не тільки перед Україною, але  й перед європейськими країнами, США та Японією. 

 

Але світове співтовариство вирішило проблему пенсійного забезпечення наступним чином: була розроблена і  впроваджена Система Недержавного Пенсійного Забезпечення. Ця система передбачає забезпечення людини додатковою недержавною пенсією, шляхом перерахування коштів як за рахунок роботодавця, так і за власні кошти громадянина. 

  В Україні вже з 1 січня 2004р. вступив у дію Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. Відповідно до цього закону і створюються недержавні пенсійні фонди.

Мета курсової роботи-дізнатися що таке недержавні пенсійні фонди, їх види, функціонування, основні принципи діяльності, їх розвиток тепер.

Велике значення для  ринку небанкiвських фiнансових послуг матиме прийняття Закону України "Про недержавне пенсiйне забезпечення", який визначае чiткi законодавчi рамки функцiонування недержавних пенсiйних фондiв. На його виконання Державнiй комiсii з регулювання ринкiв фiнансових послуг необхiдно буде пiдготувати близько ста нормативно-правових актiв. У Комiсii вже створено окремий департамент нагляду за недержавними пенсiйними фондами, який безпосередньо здiйснюватиме державне регулювання цього сегмента ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування пенсійної системи України.

1.1. Недержавні  пенсійні фонди, їх види та  функції.

Недержавний пенсійний фонд – юридична особа, створена відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду. Основу добровільного недержавного пенсійного забезпечення складають недержавні пенсійні фонди, які за видами розділяються на відкриті, корпоративні і професійні. Є такі види фондів:

Відкритий	Корпоративний	Професійний
Засновником можуть виступати: будь-які юридичні особи, окрім бюджетних	Засновником можуть виступати: юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб- роботодавців (бюджетні організації в особливому порядку)	Засновником можуть виступати: об'єднання юридичних  осіб- роботодавців, об'єднання фізичних осіб (включаючи профспілки, а також фізичних осіб, які пов'язані  родом своєї діяльності).
Учасниками  можуть бути: громадяни України, особи  без громадянства, іноземці не залежно  від місця і характеру роботи	Учасниками  можуть бути: виключно громадяни України перебувають в трудових відносинах з роботодавцями вкладниками фонду.	Учасником можуть виступати: громадяни України, іноземці, особи без громадянства пов'язані, які пов'язані родом своєї діяльності, визначеної в статуті фонду.

В рамках системи  недержавного пенсійного забезпечення працівники мають можливість робити внески в обраний ними недержавний пенсійний фонд. Істотним є той момент, щи система недержаного пенсійного забезпечення також дозволяє залучати гроші роботодавців для формування пенсійних накопичень на користь своїх працівників, таким чином, це ще більше сприятиме підвищенню рівня життя громадян після виходу на пенсію.  

Основні характеристики НПФ: 

• Створюються на підставі рішення засновників.
• Не мають на меті отримання прибутку для подальшого його розподілу між засновниками.
• Недержавне пенсійне забезпечення є винятковим видом діяльності НПФ. Проведення пенсійними фондами інших видів діяльності, не передбачених законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» забороняється.
• НПФ – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних  внесків на користь учасників.
• Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду і інвестиційного прибутку від інвестування пенсійних активів
• По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні.
• Юридична особа може бути засновником одночасно не більш як одного корпоративного або одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.
• Після реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України НПФ забороняється змінювати їх вид і назву, які визначені в Статуті.
• Заборонено проводити реорганізацію НПФ шляхом:  розділення або виділення;   приєднання, злиття фондів різних типів.
• Дозволяється приєднання і об'єднання НПФ одного виду.
• Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду (для здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних з діяльністю фонду).
• Умови і порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників визначаються пенсійними схемами (невід'ємний додаток до статуту НПФ).
• Розміри пенсійних виплат розраховуються виходячи з сум пенсійних коштів, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду.
• Накопичені на індивідуальному пенсійному рахунку учасника кошти є винятковою власністю учасника. У разі смерті учасника його пенсійні активи успадковуються згідно з цивільним законодавством України.
• НПФ не може бути проголошений банкротом і бути ліквідованим згідно законодавства України про банкрутство. Ліквідація НПФ здійснюється згідно рішення засновників НПФ або їх правонаступників.
• НПФ не несе відповідальності за зобов'язання держави, держава не несе відповідальності за зобов'язаннями НПФ.

Недержавні пенсійні фонди утворюються згідно рішення  засновників і не ставлять за мету отримання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності.Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) і прибутків (збитку) від інвестування пенсійних активів. Єдиним органом управління пенсійним фондом є рада пенсійного фонду (рада фонду). Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами компанії з управління активами, адміністратора і зберігача цінних паперів на підставі відповідних договорів з  радою фонду. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється пенсійними фондами шляхом підписання пенсійних контрактів між адміністратором пенсійних фондів і вкладників таких фондів[6, ст. 179].

 

 

1.2. Умови здійснення  пенсійних виплат.    

Недержавний пенсійний фонд здійснює такі види пенсійних виплат:

• виплата пенсії на визначений строк;
• одноразова виплата.

Пенсійні виплати здійснюються в грошовій формі в національній валюті України.

Підставами для здійснення пенсійних виплат пенсійними фондами  є:

 Досягнення учасником фонду пенсійного віку (є підставою для виплати пенсій на визначений строк).

Умовою виплати пенсії на визначений строк є досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначеного відповідно чинному законодавству.

Пенсійний вік, після  досягнення якого учасник фонду  має право на отримання пенсійної  виплати, визначається за заявою учасника фонду, форма якої встановлюється Державною  комісією по регулюванню ринків фінансових послуг України, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно закону, який встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян.

Пенсійний вік, який визначається учасником фонду, може бути меншим або  більшим за пенсійний вік, який надає право на пенсію по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначене чинним законодавством.

Заява про виплату  пенсії на визначений строк подається адміністратору пенсійного фонду не пізніше, ніж за два місяці до настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду.

Учасник фонду має  право змінити певний їм пенсійний  вік шляхом надання заяви адміністратору не пізніше, ніж за 15 робочих днів до настання визначеного їм пенсійного віку. Виплата пенсії на визначений строк, яка здійснюється за рахунок засобів пенсійного фонду, починається з дня досягнення учасником фонду віку, визначеного в його заяві, із здійсненням першої виплати протягом 45 робочих днів.

Для здійснення пенсійної виплати на визначений строк учасник фонду повинен укласти з адміністратором договір про виплату пенсії на визначений строк.

Договір про виплату  пенсії на визначений строк повинен бути укладений до настання пенсійного віку учасника, вказаного їм в заяві.

Після укладення договору про виплату пенсії на визначений строк дія пенсійного контракту учасника вважається закінченою. З цієї миті зарахування пенсійних внесків на індивідуальний рахунок учасника забороняється.

Договір про виплату  пенсії на визначений строк набуває чинності з моменту настання пенсійного віку учасника, з яким укладений такий договір.

У разі обрання учасником  фонду пенсійної виплати на визначений строк, адміністратор може зробити  прогнозний розрахунок розміру пенсійної  виплати, яка сплачуватиметься періодично протягом певного терміну.

При укладенні договору обов'язковою умовою є ознайомлення особи, що укладає договір, з пам'яткою, яка містить роз'яснення основних положень договору про виплату пенсії на визначений строк.

Умовами здійснення одноразовой виплати на вимогу учасника фонду є:

• Підтверджений медичними документами критичний стан здоров'я (онкозахворювання, інсульт і т.п.) або настання інвалідності учасника фонду. В цьому випадку учасник фонду має право визначити свій пенсійний вік після настання інвалідності і подати заяву адміністратору.
• Коли сума пенсійних коштів учасника фонду на дату настання пенсійного віку учасника не досягає суми, достатньої для забезпечення протягом 10 років щомісячної виплати у розмірі 50 % офіційно затвердженого прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян.
• Виїзд учасника фонду на постійне мешкання за межі України.

Пенсійна виплата здійснюється одноразово спадкоємцям учасника фонду  адміністратором ВНПФ у випадках, передбачених чинним законодавством.

Для отримання пенсійної  виплати, яка здійснюється одноразово, учасники фонду, а у разі смерті учасника - його спадкоємці, подають адміністратору ВНПФ заяву і документи, які підтверджують  їх право на отримання цієї виплати.

Порядок визначення розміру пенсійних виплат: пенсія на визначений строк розраховується виходячи з строку не менше ніж десять років від початку здійснення першої виплати.  

Розмір щомісячної пенсійної  виплати визначається пропорційним розподілом накопиченої пенсійної  суми на кількість періодів (місяців), визначених в заяві учасника пенсійної фонду, протягом яких здійснюються пенсійні виплати.