Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення

З метою  проведення в суспільстві узгодженої та послідовної роботи щодо роз’яснення  питань функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення Кабінет Міністрів  України своїм розпорядженням від 30.05.07 № 364-р затвердив відповідний план заходів розрахований на 2007-2008 роки.

Вжиті заходи забезпечили поступовий розвиток ринку  послуг недержавного пенсійного забезпечення.

Починаючи з 2004 року зберігається стала тенденція щодо збільшення кількості установ, які надають послуги в системі недержавного пенсійного забезпечення.¹² Станом на 01.07.07 до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 85 недержавних пенсійних фондів. Крім того, продовжує зростати кількість суб’єктів, які мають на меті здійснювати діяльність з недержавного пенсійного забезпечення.

В цілому, Держфінпослуг погоджено 112 статутів недержавних пенсійних фондів, серед  яких 30 фондів розпочали процедуру  реєстрації у ІІ кварталі цього року і складають той кількісний потенціал, який поповнить кількість недержавних пенсійних фондів вже до кінця цього року.

Найбільша кількість недержавних пенсійних  фондів та суб’єктів інфраструктури, що їх обслуговує, зареєстрована в  м. Києві – 52 НПФ з 85. Решта розміщена в регіонах (Дніпропетровська обл. – 10, Донецька обл. – 6, Харків – 4, Львів – 4, Івано-Франківськ – 4, Сімферополь – 1, Суми – 1, Черкаси – 1, Херсон – 1). Найбільшу кількість серед зареєстрованих пенсійних фондів складають відкриті фонди. Висока частка відкритих НПФ пояснюється більшою свободою вступу них нових учасників (без прив’язки їх до конкретної галузі або підприємства).

На кінець першого півріччя 2007 року Держфінпослуг видано 36 ліцензій на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів. 33 адміністратори недержавних пенсійних фондів вже уклали договори з обслуговування НПФ. З них 13 адміністраторів надають послуги більше чим одному фонду.

За даними Державної комісії з цінних паперів  та фондового ринку України видано 218 ліцензій на здійснення діяльності з управління активами, з яких право на управління активами недержавних пенсійних фондів отримало 44 КУА. Серед них 16 компаній надають послуги більше одному фонду.

Ліцензії  на здійснення депозитарної діяльності зберігача отримали 79 банків. З 31 банку-зберігача, що уклали договори з обслуговування недержавних пенсійних фондів, 18 банків надають послуги більше ніж одному фонду.

На середину поточного року вже від 74 недержавних  пенсійних фондів отримано повідомлення про укладені договори про надання  послуг з адміністрування та управління активами, тобто про можливість залучати до фонду учасників та вклади. Але активну діяльність по залученню вкладників і учасників та формуванню пенсійних активів здійснюють 50 фондів.

Слід зазначити, що вже цієї кількості НПФ достатньо для обслуговування всіх бажаючих роботодавців та громадян країни брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні. На середину поточного року 22 відсотки статутного капіталу адміністраторів НПФ належало нерезидентам. Для прикладу, в банківському секторі нерезидентам належить близько 30 відсотків, а в страховому бізнесі біля 25 відсотків.

В той же час, вступ України до СОТ та збільшення доходів населення  призведе до подальшого посилення інтересів  іноземців до українського ринку пенсійних послуг, що в свою чергу посилюватиме конкуренцію та консолідацію цього ринку.

В той же час, кількість підприємств і установ, які виступають засновниками та вкладниками пенсійних фондів постійно зростає, що свідчить про поступове розуміння власниками та керівниками підприємств користі накопичувального пенсійного забезпечення з одного боку, та тиску трудових колективів, профспілок на роботодавців з метою покращення соціального захисту найманих працівників. Позитивно впливає на цей процес і досвід адміністраторів НПФ.¹³ Найбільш активно зростає кількість вкладників та учасників у відкритих НПФ.¹⁴

Питома вага пенсійного внеску у загальній частині доходів населення на сьогодні не перевищує 4,3%. Простежується зв'язок між збільшенням розміру пенсійних відрахувань та зростанням загального достатку населення. Низький рівень доходів населення негативно впливає на його участь в системі недержавного пенсійного забезпечення.¹⁵

В цілому, станом на 01.07.07 серед 73 недержавних  пенсійних фондів, які виконали всі вимоги законодавства щодо початку діяльності, тільки 39 фондів (54%) виконали вимоги щодо структури активів.¹⁶

Враховуючи високий рівень відповідальності при роботі з пенсійними активами, на законодавчому рівні були встановлені  вимоги до кадрового складу фахівців, які працюють у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Зазначені вимоги стосуються не тільки кваліфікації спеціалістів але і визначають мінімально достатню кількість таких спеціалістів для кожного із суб’єктів системи.

 

2.3. Установи  і результати діяльності недержавних пенсійних фондів.

На кінець 2007 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 79 недержавних пенсійних фондів (НПФ) та 41 адміністратора НПФ, тобто протягом року зареєстровано 25 нових НПФ та 4 адміністратори НПФ.¹⁷

Загальний розподіл пенсійних  фондів  по регіонах України залишається  відносно сталим. Найбільша кількість НПФ зареєстрована у Києві 49 з79, решта-в регіонах (Дніпропетровська обл.-8, Харків-4, Донецька обл.-6, Львів-4, Сімферополь-1, Суми-1, Івано- Франківськ-4,Херсон-1, Черкаси-1).

Більшість адміністраторів  НПФ також зареєстровано у  Києві-29 із 41. Решта розташована таким  чином: в Дніпропетровській обл.-2, Харкові-3, Донецьку-2, Львові-3, Сумах-1, Івано-Франківську-1.

На 01.04.07 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 43 402 пенсійних контракти з 31 170 вкладниками. З них, 13451 пенсійний контракт – з 1277 вкладниками-юридичними особами, в тому числі 13442 пенсійних контракти з 1268 вкладниками „нових” НПФ та 9 пенсійних контрактів – з 9 вкладниками фондів, які перебувають у стадії реорганізації. Від 67 недержавних пенсійних фонди отримано повідомлення про укладені договори з адміністраторами, компаніями з управління активами та зберігачами. Виплати на визначений строк здійснюються переважно пенсійними фондами, які реорганізуються, середній розмір цих виплат дорівнює 445,9 грн., що на 8,7% вище мінімального розміру пенсій за віком встановленого з 01.04.07 та 9,8% вище прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Протягом першого півріччя 2006 року в системі недержавного пенсійного забезпечення спостерігалася тенденція збільшення кількості установ, які надають послуги в цій сфері.¹⁸

На 31.03.07 витрати, які відшкодовані за рахунок активів пенсійного фонду  складають 8 072 тис. грн., або 5% від загальної суми активів пенсійних фондів.

Основна частина витрат, що відшкодовується  за рахунок пенсійних активів, припадає на оплату послуг адміністратора (4 743,6 тис. грн. або 58,8% від загальної суми витрат). З них на оплату рекламних послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійного фонду сплачено 98,1 тис. грн. (2% витрат на адміністрування), на оприлюднення інформації про діяльність пенсійних фондів витрачено 6,9 тис. грн.

При цьому, в 1 кв. 2007 року середнє по НПФ значення тарифів на оплату послуг адміністратора - 3,38% від пенсійних внесків, що на 2,62 процентних пункти менше визначених законодавством тарифів на оплату послуг адміністратора.

Витрати на сплату винагороди за надання  послуг з управління активами пенсійного фонду становлять 2 629,9 тис. грн. (32,6% від загальної суми витрат), на оплату послуг зберігача, який здійснює відповідальне зберігання активів пенсійного фонду – 188,9 тис. грн. (2,3% від загальної суми витрат), на оплату послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду – 46,4 тис. грн. (0,57%).

Крім того, до витрат, що були відшкодовані за рахунок активів пенсійних  фондів відноситься оплата послуг торговців  цінними паперами – 158,4 тис. грн. (1,96% від загальної суми витрат), оплата інших, не заборонених законодавством, послуг – 11,5 тис. грн. (0,14%). Заборгованість з відшкодування нарахованих, але не здійснених оплат витрат пенсійних фондів становила 293,2 тис. грн.¹⁹

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Реформування та перспективи пенсійного забезпечення.

3.1. Передумови  реформ пенсійного забезпечення в Україні.

Пенсійне забезпечення є основою складовою системи  соціального захисту в Україні. Пенсійна система, що склалася за радянських часів, певним чином відповідала командно-адміністративній системі. Згодом вона стала діяти неефективно, що обумовлювалося чинниками, як економічного так і соціального характеру, а також невідповідністю вимогам ринкової економіки. Таким чином, иостала необхідність докорінної зміни старої системи.

До початку реформ стан пенсійного забезпечення характеризувався як кризовий, хоча на пенсійне забезпечення витрачалося близько 10% виробленого національного доходу, тобто значну за міжнародними стандартами величену. Діюча солідарна система пенсійного забезпечення не була соціально справедливою, особливо стосовно найбідніших верств населення[5, ст. 239].

Середній розмір виплачуваних пенсій був дуже низький. Порівняно  низький рівень бідності серед домогосподарств, що складаються виключно з пенсыонерыв пояснюють ся тим, що у сукупному еквівалентному доході таких домогосподарств питома вага пенсій складає лише 30,8%, а другим за значенням є натуральний доход від особистого підсобного господарства у вигляді продуктів харчування, що споживаються самим домогосподарством(17,6%), третє джерело-це заробітна плата-6,3%.

Тобто, низький рівень пенсій змушує багатьох пенсіонерів  продувжувати роботу або забезпечувати себе шляхом роботи в особистому підсобному домогосподарстві. Так протягом  перших десяти років після виходу на пенсію, працює майже тритина пенсіонерів.

Щодо пенсійного забезпечення існує кілька законів, за якими призначаються  пенсії окремим категоріям населення: державним службовцям, „чорнобильцям”, суддям, працівникам прокуратури, науковим працівникам, народним депутатам. Так,на початку 2005 року середня пенсія народного депутата перевищувала найменшу пенсійну виплату у 19 разів , а середня пенсія, призначена за Законом „Про пенсійне забезпечення”, складає лише 10% середньої пенсій, призначеної за Законом „Про пенсійне забезпечення”.

Значна частина працівників фактично звільнена від сплати страхових внесків, хоча водночас має право на одержання пенсій з Пенсійного фонду. Надто складні і непрозорі процедури призначення та перерахунку пенсій. Кількість законодавчих актів, якими регулюється пенсійна система зросло до 28-ти, крім того існує велика кількість підзаконних документів, що викликає непорозуміння, недовіру та справедливі нарікання громадян. Таким чином, пенсійна система, що діяла до реформи, допускала перерозподіл частини коштів Пенсійного фонду  на користь пенсіонерів з числа пільгових категорій працівників, не забезпечувала соціальної справедливості в захисті прав громадян похилого віку і суперечила основним принципам соціальної орієнтованої ринкової економіки.

Крім того солідарна  система пенсійного забезпечення є економічно необґрунтованою і фінансово неспроможною.

Надмірно високі ставки пенсійних внесків спричиняють  додаткове навантаження на економіку. Роботодавці змушені сплачувати до пенсійної системи третину  фонду заробітної плати, що підвищує собівартість продукції і знижує її конкурентноспроможність, стримує зростання заробітної плати, не сприяє залученню інвестицій, легалізації тіньового сектору економіки та доходів населення.

Поширення пільг у  сплаті пенсійних внесків суттєво послаблює фінансову базу пенсійної системи. Періодичне списання заборгованості перед пенсійним фондом підриває фінансову базу пенсійної системи і спровокує ухилення роботодавців від сплати пенсійних внесків. Солідарна пенсійна система дуже залежна від демографічних ризиків. Її фінансова стабільність визначається головним чином співвідношенням між чисельністю пенсіонерів і платників пенсійних внесків, яке у свою чергу залежить від загальної економічної ситуації та від демографічних факторів. Але Якщо в економіці можна сподіватися на дальше поліпшення ситуації, то демографічні прогнози на найближчі 40-50 років не дають підстав для таких сподівань. Зараз в Україні від виходу громадян на пенсію є одним із найважчих у світі. Відповідна частка пенсіонерів у структурі населення істотно перевищує цей показник у більшості європейських країнах. За таких тенденцій у середині на 10 осіб працездатного віку припадатиме близько 7 пенсіонерів.

Крім того багато людей  виходять на пенсію достроково. Два  мільйони Сьогоднішніх пенсіонерів залишили роботу на 5-20 років раніше від настання загального пенсійного віку.Середній вік виходу на пенсію за вислуги років складу у чоловіків 51, 5років, жінок-48 років. Середній пеиріод отримання пенсії наближається до середньої тривалості сплавти пенсійних внесків. За таких умов неможливо оптимізувати співвідношення між розмірами заробітної плати, пенсійних внесків не вирішують фінансових проблем солідарної  пенсійної системи без подовження пенсійного віку. Таким чином, діюча система пенсійного забезпечення вступила у протиріччя з реаліями ринкової економіки , стала стимулювати реформування системи оплати праці та зростання легальних доходів населення, а також економічним розвитком загалом.[5, ст. 243].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Сутність  та проблеми пенсійної реформи.

Метою реформування пенсійної  системи є забезпечення належного  рівня життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями  та сприяння економічному зростанню.