Кредитні спілки та їх роль на фінансовому ринку України

     продаж  заставної із зобов’язанням зворотного викупу (операція репо);

     передача  заставної у заставу для забезпечення виконання зобов’язань перед  іншими кредиторами;

     емітувати вторинні іпотечні цінні папери на суму заставних;

     Оцінка  можливості випуску кредитними спідками вторинних іпотечних цінних паперів (облігацій) в рамках існуючого законодавства  України показала:

     1. Статтею 143 Господарського Кодексу України передбачено, що суб’єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам;

     2. Статтею 163 Господарського Кодексу ¹⁶ передбачено, що суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку (Закон України “Про іпотечні облігації» ) можуть випускати та реалізовувати цінні папери.

     Таким чином, заставні, отримані кредитними спілками за надані іпотечні кредити, можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів – іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів.

     Кошти, отримані кредитною спілкою від  розміщення іпотечних облігацій, підпадають під ознаки залучених коштів у  разі спрямування їх на надання кредитів. При цьому така діяльність підпадає під ознаки пункту 4 частини першої статті 34 Закону України « Про  фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в частині обов’язковості отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

     Таким чином, основними викликами перед  ринком кредитних спілок на наступні 3 роки є наступні:

     – забезпечення здатності підтримання  платоспроможності та ліквідності  кредитних спілок за умови виникнення системних фінансових криз або суттєвих змін ринкової кон’юнктури;

     – забезпечення збалансованої регуляторної політики та запровадження реального  саморегулювання з боку системи  кредитних спілок;

     – створення достатніх інституційних, технологічних та ресурсних можливостей  для освоєння нових та утримання  традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища;

     – завершення якісної консолідації системи кредитних спілок і запровадження єдиної загальнонаціональної програми підтримання їх фінансової стабільності та гарантування вкладів їх членів;

     – впровадження єдиного національного бренду кредитних спілок на основі поєднання принципів ринкової ефективності, соціальної відповідальності та кооперативних засад в управлінні;

     – забезпечення діяльності кредитних  спілок з дотриманням міжнародних  кооперативних принципів та запровадження  ефективних механізмів захисту прав їх членів.

     У зв’язку з розглянутими проблемами розширення діяльності кредитних спілок при розробці нової редакції закону «Про кредитні спілки» необхідно:

     1. Розширити перелік видів діяльності  кредитної спілки (стаття 21), передбачивши  наступні можливості:

     - надавати своїм членам кредити,  забезпечені іпотекою;

     - здійснювати рефінансування власної  діяльності з надання іпотечних  кредитів відповідно до законодавства;

     - здійснювати звернення стягнення  на предмет іпотеки у порядку,  визначеному законодавством, а також здійснювати правління предметом іпотеки в період до його реалізації у порядку звернення стягнення.

     2. Надати право кредитним спілкам  отримувати рефінансування від  спеціалізованих іпотечних установ.

     3. З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок. 
 

 

4. Зарубіжний  досвід у сфері кредитування 

     Світовий  рух кредитних спілок сьогодні виглядає так: а) У Франції близько 90% населення  користується послугами кредитної  кооперації;

     б) В США 30% дорослого населення є  членами кредитних кооперативів (9.935 кооперативів). Активи – 650 млрд. доларів  США;

     в) В Ірландії 534 кооперативу поєднують 70% населення країни.

     г) У Польщі кредитною кооперацією  охоплено 4,5% населення (система KSKOK включає 96 кооперативів і більше 1.400 їхніх  філій), активи – більше 80 млн. доларів  США.

     д) Всесвітня рада кредитних спілок (WOCCU) створена в 1971 році як міжнародна організація кредитних союзів і  кооперативних фінансових організацій  у цілому. В WOCCU входять організації  з 91 країни світу. Членами WOCCU є регіональні  й національні асоціації кредитних  союзів, які представляють понад 43 тис. кредитні союзи, що поєднують 136 млн. пайовиків по усьому світі. Сукупний розмір активів цих кредитних союзів перевищує 3 136 млрд. дол. США. Штаб-квартира WOCCU перебуває в м. Медісон, штат Вісконсин, США.

     Метою діяльності WOCCU є розвиток кредитних  союзів по усьому світі. Діяльність WOCCU спрямована на надання інформаційної  підтримки, поліпшення діяльності кредитних  союзів, надання фінансових послуг тим, хто не має доступу до фінансових коштів.

     Програма  захисту вкладів – це основний чинник довіри членів до своєї кредитної  спілки. Як зазначають експерти, на зростання довіри до банків впливають наступні фактори ¹⁷:

     1. Позитивна історія банку.

     2. Наявність членства в Фонді  гарантування вкладів.

     3. Система щоденного звітування  в Національний банк України  та контролю з боку НБУ за діяльністю банків.

     4. Прозорість та відкритість установ.

     Аналіз  міжнародного та українського досвіду  засвідчив необхідність чітко усвідомлювати, що стабілізаційний фонд і система  гарантування вкладів – це дві  різні речі, які мають різні  функції. За влучним висловом президента НАКСУ Петра Козинця, стабілізаційний фонд – це засіб лікування хворого, тоді як фонд гарантування – це вже похоронне бюро. Йдеться про те, що функція стабілізаційного фонду полягає в тому, щоб попередити проблеми. Для цього має постійно здійснюватися фінансовий аналіз та аудит, що дозволяє виявити проблеми на ранніх етапах, коли ще можна (і треба) вжити заходів для зміцнення і попередити кризовий стан. Іншими словами, розумна людина завжди знайде вихід із складної ситуації, а от мудрою є та людина, яка в неї не потрапить. Це і є функція стабілізаційного фонду. З іншого боку, гарантування – це вже крайній випадок, коли іншого виходу немає і доводиться ліквідувати спілку та повернути вкладникам бодай частину втрачених коштів. Ці функції в різних країнах реалізуються по-різному. У Польщі вони об’єднані, в інших країнах – розведені, тобто можливі варіанти, але треба дуже чітко усвідомлювати, що головне в стабілізаційному фонді – це не самі гроші, які в нього вкладають кредитні установи, а фінансовий аналіз, аудит і комплекс заходів, покликаний попередити кризовий стан або допомогти вийти з нього. Без цих функцій навіть найбільший за обсягом стабілізаційний фонд нічого не вартий.

     Інший важливий висновок, що випливає з аналізу  наявного досвіду, стосується ролі держави. У ряді країн держава виступала  тим гравцем, який давав гроші  для створення стабілізаційного фонду. Так було, наприклад, в Угорщині. Проте, якщо подивитися правді в очі, ймовірність того, що наша держава  надасть такого роду фінансову допомогу українським кредитним спілкам, є дуже ефемерною. Якщо згадати, яка  сила-силенна проблем зараз стоїть перед державою, то стає цілком очевидним, що фінансова підтримка з метою  стабілізації кредитних спілок навряд чи стане її пріоритетним завданням  у передбачуваній перспективі. До того ж кооперація – це взаємодопомога. То чому ж треба чекати на допомогу ззовні?

     Концепція розвитку кредитної кооперації в  Україні чітко визначила обов'язковість  участі в гарантуванні вкладів, але  не в системі стабілізації. У Німеччині  в 30-х роках стабілізаційний фонд кооперативних банків виник добровільно. Але ця добровільність полягала не в тому, що хтось хотів і входив у нього, а хтось – не хотів  і залишався осторонь. Йдеться  про те, що самі кооперативні банки  добровільно створили цю систему, без  примусу з боку держави. Тож таку систему створити необхідно, і краще  це зробити, за прикладом Німеччини, добровільно. Що ж до обов’язковості участі в ній, то це стане можливим лише після того, коли на ринку не буде «чорних» та «сірих» спілок, тобто  спочатку участь у стабілізаційній  установі будуть брати не всі кредитні спілки, а лише ті, які відповідатимуть  встановленим критеріям. Вони й матимуть той «знак якості», про який ішлося вище. Наприклад, у Німеччині кожен  кооперативний банк, який є членом стабілізаційного фонду, має спеціальний  сертифікат про членство, і клієнти  банку мають право з’ясувати, чи має даний банк такий сертифікат, і якщо його немає, вони підуть у  інший кооперативний банк.

     Вивчивши  різні системи, ми маємо обрати найбільш прийнятну для України модель. Скажімо, якщо говорити про призначення, то у Німеччині система покликана  захищати самі кооперативні банки, а  в Польщі – вона захищає і кредитівки, і вкладників. Крім того, необхідно визначитися з тим, що являтиме собою стабілізаційна установа організаційно. Чи це має бути окрема юридична особа, кому вона має належати і як управлятися? Якою має бути її організаційна форма? Вона може бути складовою якоїсь організації (як це має місце у НАКСУ) або існувати як окрема юридична особа, яка створена за участі асоціації (або асоціацій) і контролюється ними. За організаційно-правовою формою вона, виходячи з чинного законодавства, може бути або установою, або непідприємницьким товариством. І та, і інша форма має свої плюси та мінуси. Необхідно ретельно їх зважити, щоб обрати оптимальний варіант.

     Словом, поки що є більше питань, ніж відповідей, і це природно, адже процес обговорення  моделі системи стабілізації щойно  розпочався, і цей круглий стіл був дуже корисним саме тим, що він  презентував різні варіанти, які  можуть бути використані для подальшого їх обговорення і розробки на цій  основі більш чіткого бачення  системи стабілізації та гарантування вкладів, а в подальшому втілити  це бачення в життя. І розробити  конкретний шлях до реалізації цього  бачення мають самі учасники руху: кредитні спілки та їх професійні об’єднання – асоціації. Кожна асоціація  має чітко визначити свою роль у цьому процесі. Ті, хто хочуть стати серйозними партнерами у реалізації концепції, мають включитися в цю роботу разом із державним регулятором та іншими заінтересованими особами. 

 

ВИСНОВКИ 

Кредитна спілка - це неприбуткова громадська організація, що діє на кооперативних засадах  з метою соціального захисту  своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень. Найбільш важлива ознака кредитної спілки – це її кооперативна сутність.Історично склалися дві основні моделі міської та сільської кредитної спілки:- "Сільські каси" Ф.Райфейзена — класична модель сільського кредитного кооперативу:- "Народні банки" Г. Шульце-Деліча - класична модель міського ощадно-позичкового кооперативу.20 грудня 2001 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про кредитні спілки” з 22 січня 2002 року після підписання Президентом України закон набрав чинності ¹⁸.

     Сучасна законодавча база діяльності кредитних  спілок в Україні станом на кінець 2011 року складається з:

     - Закону України "Про фінансові  послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ¹⁹,

     - Закону України “Про кредитні спілки“ ,

     - Закону України “Про запобігання  та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” ,

     - Закону України “Про захист прав споживачів” ²⁰,

     - нормативно-правових актів Державної  комісії з регулювання ринків  фінансових послуг України тощо.

     Порівнюючи  структуру депозитів та наданих  кредитів, можна стверджувати, що їх розподіл за терміном погашення є доволі однорідним: як серед кредитів, так і серед депозитів переважають середньострокові, терміном від 3х до 12 місяців.