Кредитні спілки та їх роль на фінансовому ринку України

     Фінансово життєздатні кредитні спілки характеризуються, як правило, добре диверсифікованими  портфелями кредитів і депозитів  із значною часткою споживчих  та виробничих кредитів і сильною  базою місцевих членів. Представникам  усього сектору потрібно брати приклад  з кредитних спілок із високою  якістю кредитних портфелів. Такі кредитні спілки також мають високий показник частки резервного капіталу до активів  та частки ліквідних активів. Після  фінансової кризи відбувається повільне відновлення. Для уникнення нових  перегрівів у секторі варто керувати цим процесом відновлення. З цієї точки зору консолідація є важливішою за зростання.

     Кредитні  союзи повинні збільшити обсяги кредитування сільських малих і  середніх підприємств та фермерів. Для дозволу надання кредитними спілками кредитів юридичним особам необхідно вносити зміни до законодавства. У довгостроковій перспективі кредитні спілки можна стабілізувати завдяки покращеній структурі членства та відповідної цілеспрямованості.

     Однією  з основних проблем кредитних  спілок є відсутність центральних  та спільних фінансових джерел для  балансування потреб у ліквідності  у зв'язку з сезонними коливаннями  бізнесу і коливаннями на ринках капіталу. Створення централізованої  структури рефінансування УОКС є  необхідним елементом у розвитку функціонуючої системи кредитних  спілок і це має отримати підтримку. Вимоги з доступу до схем рефінансування повинні бути суворими і обов'язковими.                Наступним кроком, який виходить за рамки даної роботи, є детальна перехресна перевірка цих критеріїв кредитування з критеріями Німецько- українського фонду, а також регуляторними нормами державного регулятора Держфінпослуг та організації, що здійснює самоконтроль — ПЗВ. Таке порівняння є необхідним для підготовки плану реалізації заходів підтримки, а саме - незалежного аудиту УОКС і цільових кредитних спілок. Для полегшення процесу кредитування УОКС окремих кредитних спілок ми рекомендуємо залучати компетентних співробітників Проекту підтримки кредитних спілок, що фінансується СТ2 і здійснюється Німецькою федерацією кооперативів Райффайзен (DGRV).

     Оскільки  структура УОКС знаходиться ще на початковому етапі свого розвитку, для підтримки процесу рефінансування УОКС Німецько-українським фондом, ми рекомендуємо співпрацювати з  Volksbank AG Україна. На початку річний обсяг підтримки повинен обмежуватися фактичною здатністю УОКС освоїти цю підтримку та не перевищувати 2 млн. євро в перший рік.

      Підсумувавши  вище сказане можна зробити висновок, що розвиток та функціонування кредитних  спілок в Україні мають позитивні  тенденції. Тому державі потрібно надалі стимулювати розвиток системи кредитних  відносин та намагатися залучати якомога  більше населення до співпраці. Також  можна додати що:

     Основними проблемами в розвитку системи кредитної  кооперації в Україні на сучасному етапі ідентифіковані наступні:

     надзвичайно велика частка прострочених споживчих  кредитів (52% станом на початок 2009 року при нормативі не більше 30%), наданих  без застави;

     конкурентний  тиск комерційних банків та установ  споживчого кредитування в складі фінансових корпорацій на традиційному для кредитних  спілок ринку споживчого кредитування населення;

     фіскальний  тиск податкових органів на законодавче  зняття неприбутковості з статусу  кредитних спілок;

     низька  ефективність саморегульованих об’єднань кредитних спілок України при створенні фондів стабілізації та фондів гарантування депозитів в кредитних спілках;

     неефективна конкуренція між всеукраїнськими  об’єднаннями кредитних спілок ВАКС, НАКСУ та ПЗВ, створення дублюючих  регіональних систем координації та багатьох малих фінансових фондів стабілізації і гарантування депозитів в кредитних  спілках;

     відсутність державної підтримки на законодавчому  рівні до створення на рівні держави  Стабілізаційного Фонду системи  кредитних спілок та Фонду гарантування депозитів в кредитних спілках, та багато інших.

 

     3. Основні ризики діяльності та проблеми розвитку кредитних спілок України 

     Відповідно  до «Положення про критерії та фінансові  нормативи діяльності кредитних  спілок та об'єднаних кредитних спілок»¹¹ вони мають дотримуватись певних рівнів фінансових нормативів, що, апріорі, повинно мінімізувати ризики їх фінансової діяльності .

     Одним із важливих показників діяльності кредитної  спілки є норматив достатності її капіталу, за яким капітал кредитної  спілки не може бути меншим ніж 10% від  суми її загальних зобов’язань. Станом на 01.01.2005 року близько 16% кредитних  спілок України не виконували цієї вимоги, що свідчить про більш ніж  десятикратне перевищення зобов’язань  над капіталом та погіршує фінансовий стан кредитної спілки та її платоспроможність.

     На  думку Держфінпослуг України ¹², на сучасному етапі слід виділити наступні 5 груп ризиків в діяльності системи кредитних спілок України.

     Перша група ризиків пов’язана із забезпеченням здатності підтримувати платоспроможність та ліквідність за умов виникненням системних фінансових криз або істотних змін ринкової кон’юнктури.

     Нейтралізація ризиків цієї групи, а саме ризиків недостатньої антикризової стійкості системи кредитних спілок передбачає:

     проведення  макроекономічного аналізу і  аналізу ринкових тенденцій і  випереджальну адаптацію фінансової політики кредитних спілок;

     забезпечення  «кредитних вікон» для підтримки  платоспроможності та ліквідності  в умовах нестандартної ринкової ситуації;

     протидію  несприятливим для кредитних  спілок заходам, що вживаються урядом або НБУ з метою відновлення  макроекономічної або монетарної стабілізації.

     Друга група ризиків пов’язана з  тим, якою мірою кредитні спілки захищені від несподіванок з боку держави. Йдеться про мінімізацію ризиків  несприятливих законодавчих змін та незбалансованої регуляторної політики.

     Сюди  ж відносяться ризики недостатнього  рівня саморегулювання з боку системи кредитних спілок як одного з ключових чинників забезпечення її стабільності і прозорості.

     Нейтралізація ризиків даної групи передбачає:

     формування  стійкого лобі в уряді і парламенті;

     забезпечення  оперативної та адекватної підтримки  кредитних спілок у взаємовідносинах з правоохоронними та фіскальними  органами;

     забезпечення  зваженого державного регулювання  та його поєднання із саморегулюванням з боку системи кредитних спілок.

     Третя група ризиків пов’язана з  тим, якою мірою кредитні спілки володіють  достатніми технологічними та ресурсними можливостями для освоєння нових та утримання традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища.

     Нейтралізації цієї групи ризиків передбачає:

     вироблення  узгодженої ринкової стратегії в  межах системи кредитних спілок, формування «цільових інвестиційних  пулів» кредитних спілок під окремі системні ринкові проекти (іпотечного пулу, «пластикового пулу») та концентрацію ресурсів під такі проекти;

     утворення та контроль необхідної сервісної інфраструктури (бюро кредитних історій, колекторської компанії, страхової компанії, фінансової компанії, банку тощо);

     напрацювання  кредитними спілками позитивної кредитної  історії та забезпечення доступу  до дешевих і довгих грошей як у  межах України, так і за кордоном.

     Четверта  група ризиків пов’язана з  успішністю завершення якісної консолідації системи кредитних спілок і запровадження  єдиної загальнонаціональної програми підтримання їх фінансової стабільності та гарантування вкладів їх членів.

     Нейтралізація ризиків даної групи передбачає:

     супроводження процесу якісної консолідації та оздоровлення системи кредитних  спілок з паралельним зменшенням рівня концентрації ринку у невеликій  кількості кредитних спілок та виведення  з ринку «жевріючих» кредитних  спілок;

     поетапне  запровадження єдиної загальнонаціональної програми підтримання фінансової стабільності кредитних спілок;

     створення інституційних умов для запровадження  за участю держави єдиної системи  гарантування вкладів членів кредитних  спілок з можливим використанням  перехідних пілотних схем захисту вкладів.

     П’ята група ризиків пов’язана з  недостатнім впровадженням позитивного  національного бренду кредитних  спілок на основі поєднання принципів  ринкової ефективності, соціальної відповідальності та кооперативних засад в управлінні. Нейтралізація ризиків даної  групи передбачає проведення широкої  просвітницької діяльності серед населення.

     У зв’язку зі зростанням виходу комерційних  банків України на ринок споживчого кредитування для кредитних спілок змінюється конкурентне середовище. Подальший розвиток кредитних спілок безпосередньо пов’язаний з тим, чи здатні кредитні спілки в стислі терміни переорієнтуватися на нові умови гри на ринку, адекватно  сприйняти нові ризики і скористатися своїми перевагами (індивідуальний підхід і, відповідно, гнучкіші умови кредитування). Інакше банки тіснитимуть кредитні спілки на ринку споживчого кредитування.

     В той же час, враховуючи результати надто  ризикованої роботи банків на ринку  іпотечного кредитування і різке  скорочення цього ринку при фінансовій кризі 2008 року, кредитним спілкам  доцільно здійснити пошук нових  сегментів діяльності, завойовуючи  сегмент іпотечного кредитування у  комерційних банків.

     Іпотечне  кредитування є особливим видом  кредитування, в якому можуть брати  участь кредитні спілки, оскільки Держфінпослуг України затвердив розпорядження «Положення про видачу небанківським фінансовим установам дозволу на здійснення емісії іпотечних сертифікатів» ¹³ та «Положення про провадження діяльності небанківських фінансових установ, які здійснюють емісію іпотечних сертифікатів» ¹⁴.

     Кредитна  спілка (іпотекодержатель), укладаючи договір кредитування свого члена (іпотекодавець), може скористатись іпотекою в якості забезпечення нерухомим майном виконання зобов’язання за таким договором. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і чинність до припинення основного зобов’язання.

     Проблемою для кредитних спілок може стати  пошук можливості рефінансування власної  діяльності в разі зростання частки іпотечних кредитів у їхньому  кредитному портфелі. Звідки кредитна спілка візьме кошти для подальшої  діяльності, якщо більшість коштів буде зв’язана довгостроковими іпотечними кредитами, а потрібно буде забезпечити  повернення “короткострокових» та «середньострокових»  залучених депозитів за рахунок  довгострокових іпотечних активів?

     Для банків ця проблема вирішується штатно – банки мають доступ до тимчасово  вільних та дешевих коштів (залишки  на рахунках), міжбанківського кредитування, включаючи рефінансування з боку Національного банку України  під заставу іпотечних цінних паперів, або рефінансування з боку Державної іпотечної установи.

     Відсутність доступу кредитних спілок на вказані  ринки рефінансування довгострокових іпотечних активів в Україні  на сьогодні суттєво обмежує можливості впровадження іпотечного кредитування кредитними спілками.

     Але є деякі можливості, передбачені  законодавством.

     Відповідно  до Закону України «Про іпотеку» ¹⁵ іпотекодержатель (власник випущеної заставної) може до настання строку виконання боржником зобов’язань за заставною проводити операції з належними йому заставними (обіговими цінними паперами згідно Закону України ) для рефінансування власної діяльності шляхом залучення додаткових грошових коштів від інших осіб. Рефінансування може здійснюватися такими способами:

     відчуження (продаж) заставної шляхом вчинення індосаменту відповідно до статті 25 Закону України «Про іпотеку» з компенсацією індосаменту вартості заставної  у встановленому сторонами розмірі;