Фінансовий механізм підприємства в умовах сучасної ринкової економіки

Відображенням першого підходу  до визначення поняття «фінансовий  механізм»  є думка українського вченого Опаріна В.М. який стверджує, що фінансовий механізм це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Це визначення, на нашу думку, є найбільш узагальненим з усіх вивчених у процесі дослідження теоретичних засад курсової роботи.

Такого ж самого підходу  дотримується український вчений Осіпчук Л.Л. Він стверджує, що фінансовий механізм – це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Також, схожого тлумачення поняття «фінансового механізму» дотримуються такі українські вчені, як Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А, але розкривають сутність цього поняття більш широко ніж Осіпчук Л.Л. та Опарін В.М.. На їх думку фінансовий механізм – це комплекс форм, засобів та інструментів регулювання економічного способу виробництва, зокрема використання фінансових ресурсів і грошових коштів для забезпечення найважливіших соціально-економічних потреб окремих громадян, трудових колективів й усього суспільства. На нашу думку, таке поняття є не достатньо повним та коректним бо:

• по-перше, згідно цього визначення фінансовий механізм є необхідним та придатним до застосування тільки у процесі виробництва, а інші фінансово-господарські аспекти діяльності підприємства нібито не охоплює дане поняття;
• по-друге, виходячи з даного формулювання єдиним суб’єктом, що розробляє та реалізує фінансовий механізм є держава, тобто сутність фінансового механізму розкрита тільки на макроекономічному рівні.

Розглянемо визначення поняття «фінансовий механізм» видатних українських вчених таких, як Василик О.Д. і Павлюк К.В.. Вони вважають, що фінансовий механізм – це  комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених у державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Аналізуючи дане визначення, видно його головний недолік, а саме: воно є неповним. Це полягає у тому, що фінансовий механізм не розглядається на мікроекономічному рівні (на рівні суб’єктів господарювання – підприємств).

Такої ж думки дотримуються українські вчені Базилевич В.Д. і Баластрик Л.О.Визначення поняття «фінансового механізму» згідно їх думки звучить так: фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави в процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення.

Схоже визначення поняття «фінансовий механізм» дає Кірейцев Г.Г.: фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Але все ж таки є різниця між поглядом Василика О.Д. і Павлюка К.В у тому, що Кірейцев Г.Г. розглядає фінансовий механізм як систему методів, спрямовану на реалізацію інтересів, того суб’єкта що реалізує такий механізм; а Василик О.Д. та Павлюк К.В розкривають мету фінансового механізму у задоволенні не тільки власних інтересів, але й об’єктів на які направлені такі заходи.

Суттєво від усіх вище проаналізованих  визначень поняття «фінансовий  механізм» відрізняється визначення українського вченого Аранчія В.І. Він стверджує, що фінансовий механізм – це сукупність форм і методів формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансової діяльності підприємства. Тобто, Аранчій В.І. розглядає фінансовий механізм суто на мікроекономічному рівні.

Проаналізуємо визначення фінансового  механізму українського вченогоКовалюка О.М., який вважає, що фінансовий механізм – це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за їх відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення.На нашу думку, дане визначення охоплює усі рівні реалізації фінансового механізму, є досить стислим та ґрунтовним.

Але, вивчивши усі  вище наведені визначення поняття «фінансовий  механізм», стало зрозумілим, що суттєвою хибою цих визначень є те, що в них немає переліку джерел забезпечення використання фінансових методів і фінансових важелів, а саме: правового, нормативного та інформаційного. Нам видається, що саме через відсутність належного правового, нормативного й інформаційного забезпечення даються взнаки великі недоліки у практиці господарювання в нашій державі упродовж років незалежності. Крім того, поняття фінансового механізму невіддільне від фінансової політики, а фінансова політика визначає функції фінансового механізму.

З огляду на сказане  фінансовий механізм — це система  фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і макрорівні.

Перехід від адміністративно-командної  до соціально-орієнтованої ринкової економіки, який відбувається в Україні, передбачає розробку й запровадження нових форм і методів системного управління підприємством, бо середовище, в якому функціонує підприємство має великий вплив на його подальшу діяльність, стабільність та прибутковість.

Фінансовий механізм реалізує себе через сукупність управлінських функцій, головні з яких — прогнозування, планування, стимулювання, контролювання, регулювання, координування, організація.

Прогнозування —  це система наукових уявлень про напрями розвитку фінансово-господарської діяльності компанії. Воно надає науково обґрунтовану інформацію про якісні та кількісні параметри розвитку підприємства у перспективі.

Планування —  це планомірне управління процесами  створення, розподілу, перерозподілу і використання грошових ресурсів [ 26, с. 562].

Стимулювання  — це вплив на спонукальні мотиви вчинків людей, ступінь залежності винагороди від результатів праці.

Контролювання є  перевіркою виконання планів розвитку підприємства, системою спостережень і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта ухваленим управлінським рішенням, виявлення результатів управлінських впливів на об'єкт[27, с. 344].

Регулювання — це вплив  на об'єкт управління з метою досягнення стану його стійкості у разі виникнення відхилень від графіків, планових завдань, визначених норм і нормативів.

Координування —  це узгодження, приведення у відповідність  окремих ланок у фінансовому управлінні на макро- чи мікрорівні.

Організація фінансовогомеханізму передбачає налагодження і впорядкування процесів функціонування підприємства за допомогою заходів, важелів, інструментів, методів, різних форм удосконалення діяльності фінансових інститутів.

Організація є  свідомим способом координації, ринок  — несвідомим. Усе, що відбувається всередині організації, важливе  для розуміння того, що відбувається за її межами.

Організація у  першому розумінні тісно пов'язана  з наукою про управління. Однак  між ними є відмінність. "Організація" відповідає на питання: чим управляти? А "управління" — як впливати на об'єкт?

Фінансовий механізм організації також, є категорією фінансового управління економікою, оскільки організовує виробничу і торговельну поведінку суб'єктів господарювання.

Треба також розрізняти такі поняття: механізм організації  фінансів і фінансовий механізм організації.

Механізм організації  фінансів — це сукупність форм і  методів, за допомогою яких упорядковують фінанси і фінансову діяльність суб'єктів господарювання.

Фінансовий механізм організації — це сукупність фінансових форм і методів, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток цілісного комплексу взаємопов'язаних елементів (підприємства, установи, галузі тощо). Потреба у фінансовому механізмі організації економіки виникає під впливом фінансового менеджменту і фінансової політики.

Таким чином, можна  зробити висновок, що на даний момент фінансовий механізм регулювання підприємством є не достатньо глибоко вивченим  поняттям у вітчизняній науці, що призводить до нечіткого формулювання даної категорії , усі надані визначення мають характерний недогляд, а саме — відсутність окремих або й цілих груп елементів.Одні не враховують фінансових важелів, другі не згадують про фінансові методи, треті замінюють фінансові важелі й фінансові методи "системою управління фінансами". Дехто ув'язує систему управління фінансами із використанням фінансових важелів і фінансових методів, упускаючи такі елементи, як фінансові форми і фінансові інструменти. Але, якщо видалити усі ці недоліки, вийде таке визначення фінансового механізму: це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і макрорівні.

ГЛАВА 2. ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Необхідною умовою прибуткової  діяльності будь-якого підприємства є правильна і раціональна  організація його фінансів. Для того, щоб успішно функціонувати на ринку кожне підприємство зобов’язане  формувати, розподіляти і використовувати  фонди грошових коштів, обґрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування.

Фінанси впливають на кількісні  і якісні параметри будь-якого  економічного явища чи процесу на підприємстві, а також на кінцеві  результати його діяльності. Кваліфіковане  управління фінансами сприяє швидкій  адаптації підприємств до роботи у конкурентному ринковому середовищі, трансформації їх діяльності відповідно до змін чинного законодавства.

Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 13 “Фінансові інструменти”.

В сучасних умовах визнається, що серед складових фінансового  механізму найефективнішими є фінансові  важелі, які приводяться в дію  через відповідні фінансові методи. Окрім того, фінансовий механізм має  відповідне правове, нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.

На макрорівні фінансовий механізм є складовою  частиною єдиної фінансової системи, способом взаємодії об'єкта (сфери фінансів) і суб'єкта фінансової системи (сукупності фінансових органів).

Фінансовий механізм стимулює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він має забезпечувати найсприятливіші умови для макроекономічних процесів, а на мікрорівні - сприяти чіткій взаємодії усіх його елементів: податкових, кредитних, бюджетних, валютних, митних та інших.

Серед економістів  немає єдиної думки щодо змісту поняття  фінансовий механізм.

Розглянемо деякі  визначення фінансового механізму  для макро- і мікрорівня, що з'явилися в економічній літературі за останні 30 років:сукупність фінансових важелів із притаманними їм особливими методами практичного застосування утворює фінансовий механізм впливу на суспільне виробництво:

• це сукупність форм, методів і важелів планового управління фінансовими відносинами, пов'язаними з плануванням фінансів, утворенням, розподілом і використанням грошових доходів, нагромадженням фондів, із системою фінансування видатків[ 28, с. 60];
• це сукупність методів та форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі здійснення розподільчих і перерозподільних фінансових відносин[ 14, с. 142.];
• це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів[17,  с. 34];
• це система фінансових важелів впливу на організацію, планування і стимулювання використання фінансових ресурсів[ 50, с. 114.];
• це державне регулювання, яке створює певне середовище господарювання, в якому окремо взяте підприємство почуває себе краще або гірше залежно від його здатності адаптуватися до змін, що відбуваються[ 30, с. 548.];
• це складова частина господарського механізму, сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відносин. Фінансовий механізм включає передусім ціни, податки, мита, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний проценти, облікову ставку, тарифи[ 32, с. 369. ];
• це система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів[49, с. 13.];
• це система управління фінансами підприємства з метою досягнення максимального прибутку[ 41, с. 16.];
• це сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів із метою забезпечення різних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення[ 10, с. 104.];
• це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які функціонують у процесі формування, розподілу й використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів для задоволення потреб суспільства [12, С. 68.];
• це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових засобів із метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виробництва [31, с. 18.];
• це система дії фінансових важелів, яка виражається в організації, плануванні й стимулюванні фінансових ресурсів[ 4, с. 25.].